Найбільші річки африки
- Друкувати
- Запитати
- Надіслати другу
- Поділитись
- Підписатись на новини
Головний вододіл Африки — на сході, де розташовані найвищі підняття. Внаслідок загального нахилу Африки на захід найбільші показники стоку характерні для річок басейну Атлантичного океану, а найменші — для річок басейну Середземного моря
Кліматичні особливості та характер рельєфу Африки визначають розподіл стоку та гідрологічний режим річок. Майже 80% опадів випаровується і лише 20% формує стік (5400 км3 на рік) — більше лише в Євразії та Південній Америці. На області, які не мають стоку в океан, припадає 31% території материка.
Головний вододіл Африки — на сході, де розташовані найвищі підняття. Внаслідок загального нахилу Африки на захід найбільші показники стоку характерні для річок басейну Атлантичного океану, а найменші — для річок басейну Середземного моря, незважаючи на те, що сюди несе свої води одна з найбільших річок світу — Ніл. Формування та розвиток сучасної річкової сітки Африки відбувалося з кінця неогену, коли кліматичні умови стали близькими до сучасних. Материк тривалий час був переважно областю внутрішнього стоку.
Формуванню зовнішнього стоку сприяли підняття обширних ділянок платформи на сході материка. Ерозія схилів плато та плоскогір’їв, які звернуті в бік океану привела до формування нових річкових систем. Вони перехопили стік тих річок, що виникли раніше. Тому для сучасних річок Африки характерне чергування відрізків давніх, вироблених за тривалий час профілів русла, широких долин зі значною кількістю терас та молодих профілів з вузькими долинами, порогами та водоспадами (нижня течія Конго, Замбезі, Оранжева та ін.). Через це річки Африки часто непридатні для судноплавства, але мають значні запаси гідроенергоресурсів.
В Африці переважає дощове живлення. В засушливих районах важливе значення має підземне живлення.
За гідрологічним режимом річки материка відносяться до таких типів:
- а) постійно повноводні річки екваторіального поясу з весняно-літньою повінню (басейн Конго);
- б) постійно багатоводні річки в районах тропічного вологого типу клімату з літнім максимумом підняття рівня води (Руфіджі, Рувума, Лімпопо та ін.);
- в) річки субекваторіального поясу з літньо-осінньою повінню та весняно-зимовою меженню (Сенегал та ін.);
- г) річки субтропічного поясу із зимовою повінню та літньою меженню (Себу, Мулуя, що стікають з Атлаських гір та річки, що стікають в океан з Капських гір);
- д) річки тропічних пустель, які живляться головним чином підземними водами, часто є сухими руслами (ваді) і стік мають не кожного року;
- е) річки обширних піднять зі змішаним дощово-льодовиковим живленням, повінню влітку та меженню взимку (річки Східно-Африканського плоскогір’я);
- є) річки найвищих масивів молодих гір зі змішаним дощово-сніговим живленням і зимово-весняною повінню (річки Атлаських, Капських та Драконових гір).
Водний режим великих річок обумовлений режимами їх приток, тому їм властиві складні гідрологічні режими. Як правило, ці річки протікають через декілька кліматичних поясів, тому режим у них складний і часто не прогнозований.
Озера Африки поширені нерівномірно. Найбільші з них знаходяться в пра-Долина річки Замбезі Східної Африки, де вони розміщуються в грабенах і є класичними озерами тектонічного походження.
Важливе значення в засушливих районах Африки мають підземні води. В Сахарі вони приурочені головним чином до континентальних пісковиків нижньої крейди — найчастіше вони прісні або слабо мінералізовані. В Південній Африці підземні води накопичуються. як правило, в розломах корінних порід та в закарстованих вапняках. На материку, в цілому, майже скрізь відчувається дефіцит води, крім улоговини Конго. Тому є великі труднощі з водопостачанням, зрошенням та обводненням. Крім того, в Африці дуже гострою є проблема забруднення і виснаження водних ресурсів.
Річка Конго
Конго – велика річка Африканського материка і одна з найбільших річок світу. За довжиною – 4320 км – вона поступається в Африці тільки перед Нілом, а за площею басейну – 3690 км2 – і водоносністю займає перше місце в Африці і друге в світі, поступаючись лише перед Амазонкою.
Басейн Конго, розташований в середньому на висоті 400 м над рівнем моря, має форму чаші. На півночі він відокремлений від басейнів Нілу і Шарі вододілом Азанде; гірські хребти висотою до 3000 м обмежують його на сході від річок Східно-Африканського плоскогір’я; вододіл Лунда – Катанга відокремлює його від басейнів Замбезі й Кубанго; з заходу над внутрішньою улоговиною басейну — днищем величезної чаші – підноситься Південно-Гвінейське плоскогір’я.
У Конго є два головних витоки – Луапула і Луалаба. Луапула, під назвою Чембеші, починається на південь від озера Танганьїка на висоті 2000 м, протікає через мілководне озеро Бангвеулу, майже заросле очеретом і папірусом, після чого дістає назву Луапули. Луапула повертає на північ і протікає через інше неглибоке озеро Мверу, після чого зливається з багатоводною Луалабою.
Луалаба бере початок на вододілі Лунда – Катанга поблизу витоків Замбезі і багатьма дослідниками вважається основним витоком Конго.
права притока – р. Лукуга витікає з озера Танганьїка, яке, в свою чергу, приймає води озера Ківу. Отже, ці озера Східної Африки належать до басейну Конго. Періодами, коли рівень води в озері Танганьїка знижується, Лукуга майже пересихає і стік з озер в Конго припиняється. Тим часом Луалаба стає вже могутнім потоком, що сягає 600 м завширшки і 11 м завглибшки.
По той бік екватора річка спадає з крутого крайового уступу в центральну улоговину басейну сімома водоспадами Стенлі з 42-метрової висоти і нижче водоспадів дістає назву Конго. За водоспадами починається середня течія річки, яка охоплює майже весь величезний вигин, що надає такого химерного вигляду зображенню Конго на картах. Тут річка, що повільно тече серед чащоби екваторіального лісу, стає дуже широкою і обходить численні острови. Поблизу найдальшої північної точки течії її береги віддалені один від одного на 5,5 км, тоді як середній повздовжнього профілю становить лише 10 см на 1 км. У західній частині улоговини Конго тече серед широких і непрохідних боліт, але наприкінці середньої течії, перед входженням у гори, місцевість стає сухішою і ширина річки зменшується до 500 см.
Усі значні притоки Конго приймає в середній течії, і всі вони, спадаючи з країв улоговини, в своїх верхівях мають пороги. Найбільші праві притоки річки це — Арувімі, величезна Убангі і Санга, але лівих приток у Конго більше, ніж правих. Серед них довгі й багатоводні Ломамі і Рукі, а також Ква, що збирає води Санкуру і Касаї. Нижче від впадіння Ква Конго розширюється у вкриту численними островами озероподібну водойму Стенлі-Пул площею 555 км2 і глибиною до 25 м.
Проривається Конго до узбережжя через Південно-Гвінейське плоскогір’я по чудовому каньйону, багатому водоспадами і порогами. При цьому на ділянці в 350 км спад повздовжнього профілю русла становить 270 м. Стенлі дуже точно описав цю частину річки: "Ревучи і пінячись, вода круто падає донизу. Пороги і величезні стіни скель, що перегороджують їй шлях, заганяють викривлене русло в глибокі ущелини, вирвавшись з яких вона знову, утворюючи високі водоспади та бистрини, спадає величезними уступами все нижче і нижче". Ця частина річки не може використовуватись для судноплавства, і тому між Матаді – портом у нижній течії, куди заходять океанські судна, і містом Кіншаса прокладено залізницю. Те саме зроблено і вздовж інших порожистих відрізків річки.
Після виходу з каньйону починається порівняно коротка, всіяна островами, нижня течія. Річка розливається тут місцями до 1,5 км, глибина потужного потоку досягає 40-70 м. Від Боми починається естуарій Конго, що продовжується по дну океану підводною долиною ще на 150 км.
На площі басейну випадає від 1000 до 2000 мм опадів. У центральній улоговині, в екваторіальних широтах басейну, вони розподіляються рівномірно впродовж цілого року, а на північній і південній його окраїнах випадають у літню пору. Багатство дощів зумовлює потужний стік Конго: в середньому щосекунди річка віддає в океан 39 км3 води, а середній річний стік досягає 1230 км3. Ця цифра величезна, але не треба забувати, що стік Амазонки ще більший – 3800 км3.
Положення басейну Конго в обох півкулях зумовлює рівномірно потужний стік цілий рік, але північні притоки приносять в річку менше води, ніж південні, бо більша частина (дві третини) розгалуженої системи річки лежить на південь від екватора.
Источник: osvita.ua
1. В Африці налічується величезна кількість річок.
Але багато з них пересихають в посушливий сезон.
2. Так що думка про Африку, як про одну суцільну пустелю, оманлива — цей материк буквально пронизаний річками, і близько третини всієї його поверхні є водостічним басейном для них.
3. Всього по Африці протікає 59 великих річок і безліч дрібних.
4. Багато африканських річок були остаточно нанесені на карту не так вже й давно, років 100 — 150 тому. При цьому багато хто з них до цих пір не вивчені.
5. Найдовша річка Африки — Ніл. Ще порівняно недавно Ніл вважався також найдовшою річкою в світі, але останні дослідження показали, що річка Амазонка трохи довше Нілу.
6. Але з усіх річок Африки саме Ніл — найдовша, сама повноводна і сама широка. Води в ньому більше, ніж навіть у річці Конго.
7. Витік Нілу знаходиться в країні Руанда.
8. Ніл тече з півдня на північ, а не навпаки, як більшість інших річок.
9. Крім, власне, Нілу, схожу назву носять два його основні притоки — Білий Ніл і Блакитний Ніл.
10. Блакитний Ніл — це водойма з кришталево прозорою водою, в якій видно дно. Білий же відрізняється водами, змішаними з мулом.
11. Ніл — велика річка, навколо якої зароджувалася цивілізація Африки.
12. Єгипетські піраміди були частково побудовані завдяки цій річці — по ній єгиптяни сплавляли на плотах до місця будівництва кам’яні блоки.
13. До будівництва греблі Насер багато ділянок Нілу залишалися несудноплавними, але ця гребля дозволила підняти рівень води там, де це було необхідно.
14. Ніл є єдиною річкою, яка протікає через найпосушливішу пустелю — Сахару.
15. Якщо подивитися на знімок африканського континенту, зроблений зі супутника, то можна побачити жовто-бурий пейзаж і зелену смугу. Ця зелень — рослинність по берегах великої річки.
16. Придатних для землеробства земель в Африці мало, і велика їх частина розташована на берегах Нілу.
17. На берегах Нілу розташоване десять різних країн.
18. На його берегах проживає понад 95% усього населення сучасного Єгипту.
19. Як це ні сумно, але вода в Нілі дуже брудна, так як на всьому його протязі жителі різних країн скидають у нього найрізноманітніші відходи.
20. Тим не менш, у водах Нілу мешкає найбільший в світі окунь — нільський, вага якого може досягати майже 150 кілограмів.
21. Також у водах Нілу водиться чимало крокодилів, які становлять серйозну небезпеку для необережних мандрівників. 19. Африканські річки славляться великою кількістю водоспадів, які мають ступінчастий характер. Це дуже мальовниче явище, особливо якщо його спостерігати наживо.
22. Протікає по Африці ріка Оранжева, досить популярна серед любителів сплавлятися по річках на човнах.
23. Але вона отримала свою назву не через оранжевого кольору, яким вона похвалитися не може, а від фамільного роду нідерландських королів Оранських, на честь якого вона названа.
24. Конго — найбільш повноводна річка континенту, а також друга за довжиною після Нілу.
25. Конго є однією з найбільших річок планети. Вражає загальна протяжність річки, яка дорівнює 4375 кілометрам.
26. Також Конго – найбільш глибока річка планети. Вона очолює рейтинг найбільш глибоких річок Землі.
27. Басейн річки Конго – другий по площі на планеті.
28. Басейн цієї річки розташований в самому серці Африки. Він включає в себе: западину Конго і навколишні її плоскогір’я.
29. Витік річки Конго починається біля кордонів з Замбією. Встановлено, що витік Конго все-таки Луалаба, хоча раніше вважалося, що вона витік Нілу.
30. Гирло Конго відкрив португалець. Це відбулося в кінці 15 століття. Дієго Кан, досвідчений торговець і мореплавець, зробив це відкриття випадково. Португалець відправився в Африку, щоб встановити торговельні зв’язки з Королівством Конго, під час подорожі краєм він і знайшов гирлі.
31. Давид Лівінгстон першим побачив верхню течію річки. Це трапилося в 1871 році. Шотландець був лише в кроці від дивного відкриття. Йому не пощастило відкрити те, що Луалаба належить саме басейну Конго, а не Нілу. Це зробили набагато пізніше його колеги.
32. Річка Конго двічі перетинає екватор. Конго перетинає екватор, а потім, повернувши на захід, і описавши велику дугу, прямує на південь, знову перетинаючи екватор.
33. До басейну річки Конго відноситься найбільше озеро Африки, Танганьїка, яке до того ж є другим за розміром і обсягом прісноводним озером у світі. Перше — Байкал.
34. Дослідження Конго коштувала багатьом мандрівникам життя. Їм доводилося переносити спеку і високу вологість, вони боролися з жахливими тропічними лихоманками і самою природою, яка перешкоджала просуванню вглиб материка. Місцеві жителі, аборигени, які вороже ставились до чужинців.
35. Перші станції на річці були створені під патронажем короля Бельгії. Леопольд ІІ виділив кошти експедиції Стенлі, яка почалася в 1881 році. На ці гроші англієць Стенлі і побудував ряд необхідних станцій.
36. У річці Конго водяться багато хижі риби. В річці живе найстрашніша риба – Голіаф або тигрова риба. Голіаф – жахлива риба, яка має потворний вигляд, і має гострими, як лезо, зубами. Приголомшують її розміри. Її вага може досягати 80 кілограмів.
37. Місцеві жителі стверджують, що великі екземпляри цієї риби заслужено вважаються справжнім чудовиськом і представляють серйозну небезпеку для плавців і рибалок.
38. У річці Конго мешкають різні види риб. В озерах і річках, які належать до басейну Конго, мешкають близько 1000 різновидів риб.
39. Рибальство – один з видів заробітку місцевих жителів. Багато видів риб мають важливе промислове значення.
40. Конго – річка унікальних ресурсів. Географи знайшли на її берегах сліди корисних копалин.
41.Біля річки були знайдені поклади різних металів: нікелю, цинку, срібла, мідної руди і радію.
42. Конго має розвинену судноплавну систему. В судноплавну систему входить весь басейн річки.
43. Загальна протяжність колій складає понад 20 тисяч кілометрів.
44. Судноплавна система має складну розгалужену структуру. За судноплавними шляхами щодня проходять тисячі транспортних суден.
45. Столиця Демократичної Республіки Конго розташована біля берегів річки Конго. Місто Браззавіль знаходиться на правому березі річки.
46. У столиці живе третина населення всієї країни і працює в судноплавстві половина працездатних мешканців, не зайнятих сільським господарством.
47. Води Конго – джерело енергії. Річка переносить великі обсяги води, тому вона володіє великим гідроенергетичним потенціалом. На річці вже збудовано 3 великих ГЕС.
48. Басейн Конго – красиве і мальовниче місце. Нескінченний берег річки вражає дивовижними пейзажами. Гірські вершини продовжують вічнозелені тропічні джунглі, які переходять у безкраї полонини.
49. Екологія басейну річки Конго незабаром може змінитися. Останнім часом в цьому регіоні посилилася вирубка лісів. З-за цього різко зменшився відсоток поглинання вуглекислого газу.
50. А це загрожує підвищенням температури, зміною клімату. Наприклад, очікується, що кількість опадів у басейні Конго істотно скоротиться.
Источник: tsikavi-fakty.com.ua
Найбільші річки Африки
Мета уроку: сформувати знання про найбільші річки материка, їхній режим і живлення; дати уявлення про вплив річок на господарську діяльність, про давні цивілізації Африки; закріпити знання учнів про кліматичні умови материка; розвивати просторове мислення, географічну й історичну культуру.
Обладнання: підручник, географічний та історичний атласи, кліматична карта Африки, фізична карта Африки, контурні карти Африки, ілюстрації із зображенням річок і водоспадів континенту.
Тип уроку: інтегрований.
Очікувані результати: учні зможуть: сформувати знання про найбільші річки материка, їх режим і живлення; розширити знання про вплив річок на господарську діяльність, про давні цивілізації Африки; закріпити знання про кліматичні умови материка, розвивати просторове мислення, географічну й історичну культуру.
I. Організаційний момент
II. Вивчення нового матеріалу
План
1. Ніл.
2. Конго.
3. Нігер.
Методичні рекомендації
Урок проводиться під час вивчення теми «Африка». На одному з попередніх уроків учитель пропонує школярам пригадати відомості про історію Давнього Єгипту, а також підготувати для заняття контурні карти «Африка» і самостійно ознайомитися з матеріалами про річки континенту.
На уроці учні працюють парами. Під час розповіді вони будуть підписувати на контурній карті ті географічні об’єкти, про які йдеться, і відповідати на запитання.
Зразок запитань
1. Якими є особливості режиму річки Ніл?
2. Як вони вплинули на особливості господарської діяльності місцевих жителів?
3. Яка система поливу була створена в Давньому Єгипті?
4. Як давні єгиптяни використовували папірус?
5. Які тварини живуть у долині Нілу?
6. Якими є особливості живлення річки Конго?
7. У яких районах Африки протікає річка Нігер?
8. Якими є особливості режиму річки Нігер?
Вступне слово вчителя географії
Сьогодні ви дізнаєтеся не тільки про природу найбільших річок «чорного» континенту, але й про те, яку роль вони відіграли в житті людей, що його населяють, і як вплинули на всю людську цивілізацію.
Для Африки характерне чергування плоских западин і піднесень у центрі, при цьому окраїни материка підняті. Це є причиною зародження водних потоків у центральних піднесених районах і довгого, заплутаного шляху територією материка. Серед річок «чорного» континенту найбільший інтерес викликають: найдовша річка світу — Ніл, друга за довжиною й найбільш повноводна річка материка — Конго, третя за довжиною та площею басейну річка Африки — Нігер (у середній течії це рівнинна річка, а у верхніх і нижньому її течіях багато порогів і водоспадів) і річка Замбезі, на якій розміщений один із найвідоміших водоспадів світу — Вікторія.
Великі річки нерідко зароджуються неподалік одна від одної. Витоки трьох із чотирьох великих річок Африки — Нілу, Конго і Замбезі — розміщені на відносно невеликій відстані один від одного — у нагір’ях, що пов’язані зі Східноафриканською рифтовою системою. Але зрештою вони «розходяться» в різні боки: Ніл тече на півночі та впадає в Середземне море, Конго на заході Африки впадає в екваторіальну частину Атлантичного океану, Замбезі тече на південному сході та впадає в Індійський океан.
Приблизно третина Африки — це область внутрішнього стоку в основному тимчасових водотоків. Області із тропічним кліматом — пустеля Сахара й частина Калахарі — майже позбавлені річок. Їх перетинають ваді — сухі русла, що наповнюються водою тільки після рідкісних дощів, і річки, які беруть початок у більш вологих районах.
Більшість річок «чорного» континенту (Ніл, Конго, Нігер, Сенегал, Оранжева) стікають в Атлантичний океан. Найдовша річка Африки й усього світу — Ніл. Його довжина — 6671 км, площа басейну — 2870 тис. км2. Річка живиться водою екваторіальних дощів у серці Африки й несе її в Середземне море. Ніл прокладає собі шлях від екватора на північ, через гори, болота й пустелі.
1. Ніл
Учитель історії
Давні люди називали Ніл «батьком». Це поважне звертання свідчить про значення річки для населення.
Своє ставлення до Нілу люди виражали в різній формі, наприклад за допомогою давньоєгипетського гімну на честь річки. «Слава тобі, Ніл! Слава тобі, що з’явився до нас на землю, щоб дати життя Єгипту! Таємничий Бог, ти замінюєш день пітьмою всюди, де тобі заманеться, ти зрошуєш сади й поля, створені природою для того, щоб дати життя всім тваринам, ти наповнюєш землю всюди… Володар риб, коли ти піднімаєшся над затопленою тобою землею, жодний птах не здатний розкрадати корисних багатств. Творець пшениці, творець ячменя, ти примножуєш час. Твоя праця дає відпочинок для мільйонів нещасних. Коли твої води спадають, боги на небесах падають долілиць і люди на землі гинуть. Ти заполонив тваринами всю землю, і завдяки тобі вони всі добре живуть… Ледь твої води піднімаються, земля наповнюється радістю, усі живі істоти радіють, усі отримують їжу… Ти радуєш покоління твоїх дітей, тобі віддають шану на півдні й виконують твої веління на півночі. Ти осушуєш сльози на всіх очах і створюєш достаток благ…».
Не менш шанобливо ставляться до великої річки й сучасні фелахи, які називають Ніл «благословенним батьком».
Учитель географії
Сьогодні нам відомо, що Ніл зароджується на Східноафриканському плоскогір’ї, де екваторіальні дощі заливають майже непроникний для вологи кам’янистий ґрунт. Не було таємницею місце виникнення річки й для вчених-європейців. Уже в другій половині ІІ ст. до н. е. Клавдій Птолемей знав, що вона тече з Південної півкулі, із Селенос Орос (Місячних гір) — так називали область на південь від озера Вікторія.
Учитель історії
Однак для жителів Давнього Єгипту це було великою таємницею, якою володіла тільки одна людина — верховний жрець при храмі богині Нейт. Давньоєгипетські вчені зовсім інакше уявляли «Голову Нілу», вони стверджували, що місцем витоку великої річки є дві гори з гострими вершинами, розташовані між Сієною (Асуаном) і Елефантиною (Абу). Але до місця впадання Нілу в Середземне море це становить лише шосту частину довжини річки. Єгиптяни не могли не знати, що річка йде значно далі від цього витоку. Але в очах народу, добробут якого залежав винятково від розливів Нілу, річка втрачала свою сутність, позбавляючись можливості виходити зі свого русла й збагачувати мулом береги. Це відбувалося починаючи з району, де розміщений Асуан. Вище за течією річка, замкнена у вузькій кам’янистій пустелі, не здатна була перебороти її спеку.
Розвідати точні місця, де розміщені витоки Нілу, було складно. Європейці намагалися розгадати цю таємницю ще від часів римського імператора Нерона, який спорядив із цією метою експедицію. Проте пороги й болота, а також епідемії хвороб перепиняли шлях сміливцям, ускладнювали рух уперед. Здійснити це вдалося лише наприкінці XIX ст.: у 1875 р. експедиція на чолі з Г. Стенлі досягла озера Вікторія. Мандрівники обстежили цей район і з’ясували, що головний витік Нілу — річка Кагера. Зусиллями дослідників також було встановлено, що Ніл — це «двоголова» річка, що утворюється в результаті злиття Білого й Голубого Нілу.
Учитель географії
Дійсно, Ніл утворюють дві річки — Білий і Голубий Ніл. Білий Ніл починає свій шлях за назвою річка Кагера на висоті понад 2 км. Петляючи гірськими лабіринтами, річка несе води в озеро Вікторія. Вийшовши з нього й пройшовши через зарості екваторіальних лісів, річка вступає в межі жарких, сухих пустель Судану. Тут протягом 600 км річка пробивається через порослі папірусом болота, спрямовуючись до злиття з Голубим Нілом.
Голубий Ніл починається в Ефіопському нагір’ї й тече через озеро Тана. Після нього річка мчить водоспадами та вривається в ущелину завглибшки більше ніж кілометр. Через 500 км річка опиняється на просторах Судану.
Власне Ніл починається поблизу столиці Судану — м. Хартум. Через територію Єгипту він несе свої води в пустелі.
Учитель історії
Своєрідність Давнього Єгипту полягала в тому, що навіть за примітивного рівня розвитку техніки Ніл давав можливість збирати величезні для того часу врожаї. Недивно, що в часи фараонів Ніл називали «годувальником світу».
Перші поселення, виявлені археологами на берегах Нілу, датуються VI—IV тис. до н. е. Спочатку єгиптяни розташовувалися на високих ділянках річкової долини, подалі від води, оскільки боялися повеней. Люди ще не вміли правильно обробляти родючий ґрунт «нижніх полів», хоча найпростіші прийоми догляду за культурними рослинами їм уже були відомі. І от сталося диво — надзвичайно родючу землю принесла божественна річка.
Учитель географії
Це диво мало своє пояснення. Річ у тому, що наприкінці весни — на початку літа у верхній течії річки йдуть часті дощі — за кілька годин вони утворюють величезні потоки, що прокладають собі шлях в ущелинах і долинах. Із року в рік ці водні потоки несуть часточки гірських порід, підхоплені річкою там, де вона тече кам’янистим руслом, й залишки рослин, захоплені в екваторіальних лісах. Коли ці потоки досягають Єгипту, рівень води в річці підвищується й починається розлив. Водне царство могутньої річки стрімко зростає, захоплюючи нові землі. «Велика вода» тримається до середини листопада й має для людини життєво важливе значення. Коли річка повертається в русло, береги виявляються вкритими шаром родючого мулу. Міліметр за міліметром річка вкладає родючий шар на кам’яну основу берегів. Після спаду води єгипетські селяни кидали зерна у вологий ґрунт, і незабаром долина Нілу вкривалася зеленню.
Учитель історії
Головні труднощі при обробці найродючіших «нижніх полів» Нілу пов’язані з тим, що після спаду води волога розподіляється нерівномірно — високо розташовані ділянки втрачають її занадто швидко, прибережні ж поля, навпаки, заболочуються, тому що вода стоїть на них майже цілий рік. Тому єгиптяни почали зводити на берегах річки стінки зі щільно збитої землі, обмазані глиною. Під час розливу вода проникала в басейни, і люди могли використовувати її за необхідністю — надовго затримати на високих місцях або, навпаки, пробивши стінку, спустити зайву воду. Поступово ці спорудження утворили довгі ланцюжки, що простягнулися уздовж Нілу на десятки кілометрів.
Пізніше спосіб поливу було вдосконалено: воду почали подавати на поля за допомогою найпростіших водопідйомних механізмів.
Для підтримки складної системи водопостачання люди створили центри управління ланцюжками загат — перші єгипетські міста.
Учитель географії
У водах і долині Нілу живуть численні ссавці, плазуни, дуже багато птахів і різновидів риби. Дика фауна долини Нілу представлена левами, гепардами, шакалами, пантерами, лисами, жирафами, газелями, крокодилами, носорогами, бегемотами.
На берегах Нілу, на заболочених просторах і затоплених заплавах, велике різноманіття рослин, особливе місце серед яких посідає папірус. Ця висока, витончена рослина, що може рости тільки в стоячих водах, у давнину зустрічалася в Єгипті дуже часто. На давніх барельєфах папірус був представлений як поширена рослина боліт, що служила гербом дельти Нілу.
Учитель історії
Давні єгиптяни використовували папірус для найрізноманітніших цілей. Зібрані в жмутики волоті папірусу застосовувалися в релігійних церемоніях, зі стебел рослини виготовляли кошики й інші предмети; із волокон стебел робили тканини й канати. Молоді рослини вживали в їжу цілими — серцевина папірусу є їстівною і в сирому, і у вареному вигляді; із м’яких частин зрілих рослин виготовляли солодкий сік, а нижню частину смажили. Міцне коріння було паливом і матеріалом для виготовлення начиння, із кори виготовляли сандалії. Зі зв’язаних стовбурів папірусу будували двомісні човники для рибного й пташиного лову, плоти, човни й навіть великі судна. Пліній зазначав, що на одному такому судні єгиптяни дісталися далекого острова Цейлон.
Але найбільш відомим є папірус як матеріал для письма, тому що перший папір був виготовлений єгиптянами зі стебел саме цієї рослини, і вона також дістала назву «папірус». Для того щоб виготовити такий папірус серцевину рослини розрізали на поздовжні смуги, які щільно розміщували на гладкій дошці, потім викладали інший шар; усе це клалося під прес і висушувалося на сонці. Виходила міцна довга сторінка світло-жовтого кольору. Сторінки склеювалися в довжину і згорталися в сувої, які іноді досягали кількох десятків метрів.
2. Конго
Учитель географії
Конго протікає в Центральній Африці. За площею басейну й річним стоком річка посідає перше місце на «чорному» континенті. У середньому за рік Конго виносить в океан приблизно в 15 разів більше води, ніж Ніл! Причини виняткової повноводності Конго полягають у тому, що річка збирає воду з величезної територій, де регулярно випадають дощі.
Особливість Конго — дугоподібна форма русла й порівняна рівномірність витрат води. Басейн річки розташований з обох боків від екватора, отже, обміління південних приток Конго врівноважується надходженням у головну річку води з річок Північної півкулі, де в цей час ідуть заливні дощі.
Учитель історії
Задовго до проникнення європейців на території басейну Конго (сучасна Демократична Республіка Конго) склалися державні утворення, королівства: Конго, Куба, Лубу й Лунда. Наприкінці XV ст. самостійний розвиток народів цього району було порушено європейцями. Спочатку тут з’явилися португальці, які активно займалися работоргівлею. Їхні спроби проникнути в глиб країни були невдалими. Цьому заважали пороги й водоспади річки Конго, непрохідні ліси, опір місцевого населення й епідемії хвороб, зокрема малярії. І тільки в 1885 р. король Бельгії Леопольд II під приводом прилучення африканців до досягнень цивілізації й піднесення рівня їхнього економічного розвитку домігся від учасників Берлінської конференції європейських держав передання в його володіння «незалежної держави Конго».
3. Нігер
Учитель географії
Третє місце за довжиною і площею басейну посідає річка Нігер. Вона протікає в Західній Африці, на шляху від витоків до гирла описує дугу і в середній течії майже досягає Сахари. Її верхні й нижні ділянки розміщені в областях, де випадає багато опадів, а середні — у посушливих районах.
Учитель історії
Ще до нашої ери в басейні річки Нігер з’явилася культура Нок. До нас дійшли свідчення високого рівня виготовлення теракотових скульптур давніми майстрами, а також володіння технологією виплавки й обробки металу. Це дозволило їм удосконалити землеробство й почати виготовляти зброю, за допомогою якої завойовувалися території й створювалися великі союзи племен.
Учитель географії
Найбільшими річками, що впадають в Індійський океан, є Замбезі й Лімпопо. Замбезі за річним стоком посідає друге місце на материку. Рівень води на ній підвищується влітку, у зимовий період він різко знижується.
III. Підсумки уроку
Источник: ForFun.pp.ua