Безхребетні тварини

Безхребетні займають в екосистемах важливе значення, проте їх видовий склад, закономірності організації, функціонування і механізми регуляції, зв’язки з іншими групами наземної фауни залишаються не вивченими. Враховуючи, що безхребетні мають найбільше видове різноманіття серед біоти, до наукових досліджень території НПП залучалися фахівці з певних систематичних груп. Тому вивченість окремих типів тварин у фауністичному відношенні залишається нерівномірною.

Багатоніжки. Для багатоніжок (Myriapoda) характерний прихований спосіб життя. Заселяють грунт, підстилку, трапляються під камінням, стовбурами дерев та ін. Уникаючи прямого сонячного проміння, сухості повітря залишають укриття на короткий термін тільки вночі або після значних дощів. Влітку 2000 р. співробітником Канівського природного заповідника О.В. Кос’яненко на території НПП проведено дослідження багатоніжок. Встановлено існування в межах парку 24 видів і підвидів дип-лопод (Diplopoda) із одинадцяти родин, шести рядів та 24 видів і підвидів хілопод (Chilopoda) із п’яти родин, трьох рядів.
явлено дев’ять рідкісних багатоніжок. Серед них східнокарпатський вид {Glomeris promineus Attems) трапляється в підстилці та стовбурах повалених дерев в усіх біотопах лісового поясу. В Майданському лісництві заселяє підстилку в середньовікових букових, ялинових насаджень, які проростають на висоті 700-900 м над р. м. Інший східнокарпатський вид {Polidesmuspolonicus Latzel)- гігрофіл. Трапляється виключно вздовж струмків у підстилці, під каменями, корою та в стовбурах дерев. Європейський вид {Monotarsobius aeruginosus Koch.) на території НПП виявлений у підстилці середньовікової культури модрини. В Українських Карпатах заселяє грунт і підстилку листяних лісів. Рідкісний східноєвропейський підвид {Strigamia pusilla pusilla (Selivanoff)) мешкає в грунті. На заповідній території виявлений в буковому лісі (980 м н.р.м.). Звичайний, але не численний карпатський підвид {Strigamia pusilla perkeo (Verhoeff)) в НПП зареєстрований в грунті ялинового насадження (850 м н.р.м.). Типовими біотопами життєдіяльності особин даного підвиду є грунти мішаних і чистих ялинових лісів. Clinopodes linearis (С. L. Koch) і Clinopodes abbreviates (Verhoeff) трапляються в грунті букових лісів на висоті 600-700 м над р.м. Палеарктичний вид (Arctogeophilus macrocephalus (Folkmanova, Dobroruca)) в Українських Карпатах і, зокрема, Сколівських Бескидах трапляється в грунті, підстилці листяних, рідше мішаних лісів.

Комахи. Протягом 2002 р. лісові насадження НПП обстежено доцентом кафедри лісівництва НЛТУ України Крамарцем В.О. і зібрано комах (Insecta), які можуть складати певну загрозу як потенційні шкідники лісових насаджень (таблиця 1).

Таблиця 1. Види класу Insecta (потенційні шкідники лісових насаджень) НПП «Сколівські Бескиди»

Ряд	Родина	Кількість видів
Homoptera	Adelgidae	2
Coleoptera	Scarabaeidae	4
	Cerambycidae	6
	Scolytidae	7
	Curculionidae	2
	Chrysomelidae	3
Hymenoptera	Sirecidae	2
Lepidoptera	Geometridae	2
	Lymantriidae	3
Diptera	Cecidomyiidae	1

Виявлено понад 30 видів комах з 10 родин, 5 рядів. Основними біотопами значної кількості комах представників родин вусачі (Cerambycidae), короїди (Scolytidae), довгоносики (Curculionidae) є хвойні насадження. Adelges laricis Vallot і Sacciphantes abietis (L.) надають перевагу молодим насадженням з участю в складі деревостану ялини. Представники родин п’ядуни (Operophtera brumata (L.), Erannis defoliaria (Clerck)), хвилівки (Lymantria dispar (L.), Euproctis chrysorrhoea (L.), Dasychira pudibunda L.), галиці {Mikiola fagi (Hrtg.)), листоїди {Melasoma populi L., Melasoma tremulae Fabr., Agelastica alni L.) заселяють деревостани з перевагою листяних порід: бука {Fagus sylvaticus L.), дуба (Quercus robur L.), осики (Populus tremula L.), вільхи сірої {Alnus incata (L.)) та чорної {Alnus glutinosa (L.)).
луках, галявинах, узліссях трапляються Amphimallon solstitiale (L.), Anomala dubia (Scop.), Melolontha melolontha (L.), Serica brunnea (L.) із родини пластинчатовусих (Scarabaeidae). Загалом, понад 30% від загальної чисельності комах є численними.

Протягом 1999-2005 p.p. інвентаризацію фауни жуків-турунів (Coleoptera, Carabidae) на території НПП та його околицях проводив к.б.н. Різун В. Б. (Державний природознавчий музей НАН України). Карабідофауна Українських Карпат нараховує 443 види. На території НПП виявлено 90 видів з 33 родів, або 55% карабідофауни Бескид і 20% Українських Карпат, що свідчить про недостатню вивченість твердокрилих цієї родини заповідної території. Серед зареєстрованих турунів дев’ять видів карпатські ендеміки, що становить 35% зареєстрованих в Українських Карпатах, серед них: із загальнокарпат-ським типом ареалу — три види (Trechus latus Putz., Pterostichus foveolatus Duft., P. pilosus (Host)), із західно-східнокарпатським — два {Carabus obsoletus Sturm, Duvalius subterraneus (Mill.), із східнокар-патським — чотири (Nebria fuscipes Fuss, Carabus zawadzkii Kraatz, Trechus pulpani Reska., Deltomerus carpathicus (Mill.). Більшість з них заселяють букові та ялинові ліси НПП. Є серед них гігрофіли. Так, Trechus latus заселяє грунт і підстилку по берегах струмків і потоків. Подібні біотопи поширення в Duvalius subterraneus, який трапляється рідше в підстилці, частіше — в грунті, під великим камінням.

Представники родини займають одне з провідних місць за видовим різноманіттям, екологічним діапазоном, чисельністю, активністю в наземному ярусі лісів. Серед безхребетних наземної мезофауни вони займають вершину трофічної піраміди та відіграють важливу роль як регулятори чисельності фауни лісових безхребетних. Є основним кормовим об’єктом багатьох земноводних, птахів та дрібних ссавців.

Загалом, туруни поширені від поясу букових лісів до субальпійського. На території НПП формують чітко виражені угрупування: лісової підстилки, післялісових лук; берегів малих лісових потоків; берегів долинних потоків; берегів рік. Для кожного угруповання характерний свій видовий склад, набір домінуючих і характерних видів. На якісний та кількісний склад турунів впливає також висота над рівнем моря. Видова різноманітність з підняттям вверх над рівнем моря зменшується. У букових лісах розташованих, приблизно, до 700-800 м над р. м. є широке представництво і переважання видів з роду Abax при незначній участі представників роду Pterostichus.
мінанті комплекси угруповань турунів тут складають Carabus auronitens escheri Pllrd., C. coriaceus L., C. linnei Panz., C. obsoletus Sturm, C. violaceus L., C. zawadzkii Krtz., Cychrus caraboides (L.), Molops piceus (Panz.) та ін., а угруповань турунів верхньої смуги поясу букових лісів: Carabus auronitens escheri Pllrd., C. violaceus L., C. zawadzkii Krtz., Cychrus caraboides (L.), Pterostichus pilosus (Host), P. unctulatus (Duft.), Abax parallelopipedus (Pill, et Mitt.), Molops piceus (Panz.). Для угруповань турунів формації ялицевих лісів (Abieta) типовим є домінування мон-танних і субмонтанних Carabus linnei Panz., С obsoletus Sturm, Abax parallelopipedus (Pill, et Mitt.), рівнинного Pterostichus niger (Schall.). Одним із найдревніших угрупувань є угрупування турунів витоків та барегів малих лісових потоків з домінуванням виключно східнокарпат-ських і карпатських ендеміків: Nebriafuscipes Fuss, Trechus latus Putz., Duvalius subterraneus (Mill.), Deltomerus carpathicus (Mill.) при майже повній відсутності інших видів турунів.

Фауна представників родини (Coleoptera, Buprestidae) златки нараховує 22 видів, які належать до 13 родів. Найбільш поширеним видом є (Anthaxia quadripunctata (L.)). Із збільшенням висоти над рівнем моря — зменшується чисельність златок. Найбільше їх виявлено на висоті 400-600 м над р.м.

Источник: skole.org.ua

Хто такі безхребетні?

Термін «безхребетні тварини» в біології з’явився в кінці XVIII століття. Його запропонував натураліст Жан Батист Ламарк для позначення черв’яків і комах. Сьогодні він не використовується в науковій систематиці, так як позначає дуже неоднорідну групу організмів. Її представники відрізняються способом життя, зовнішнім виглядом і поведінкою. Об’єднує їх тільки одне – ні в кого з них немає хребта.

Вони являють 95-97 % видів тварин планети. Вони поширені на всіх континентах і практично у всіх водоймах, в самих немислимих куточках світу. Деякі з них здатні літати, інші тільки повзають, а треті і зовсім нерухомі. До безхребетним тваринам належать близько 30 типів організмів, найбільш відомі з них:

• кишечнополостные;
• плоскі черви;
• круглі черви;
• кільчасті черви;
• молюски;
• голкошкірі;
• членистоногі.

Раніше до безхребетним відносили і найпростіші організми, що складаються всього з однієї клітини. В сучасній систематиці їх визначають в окреме царство, а до безхребетним відносять виключно багатоклітинних тварин.

Особливості будови

Зовнішнє і внутрішнє будова безхребетних тварин дуже сильно розрізняється. Найбільш просто влаштовані кишечнополостные і пластинчасті організми, наприклад губки, поліпи, медузи, гідри і т. д. Їх тіло має радіальну симетрію, позбавлене кінцівок і спеціалізованих органів, а нервова система представлена нервовим сплетінням.

У черв’яків з плоским або округлим витягнутим тілом більш високий рівень розвитку. Багато з них мають кишечник, органи дихання і навіть кровоносну систему (кільчасті черви). Все це є і у молюсків. Крім того, вони володіють спеціальними органами руху: у черевоногих це нога, у головоногих – щупальця. Каракатиці, кальмари, восьминоги володіють однією з найбільш розвинених нервових систем серед безхребетних тварин.

За складністю будови тіла і органів чуття лідерами є членистоногі. Вони оснащені рухомими кінцівками, відносно розвинутими внутрішніми органами, включаючи зябра, трахеї, легені, судини і т. д.

Эзоскелет

Усі хребетні тварини мають хребтами, кістками, суглобами і хрящами, що утворюють внутрішній скелет. Він захований під шкірою і відіграє роль опори, яка витримує великі навантаження і допомагає здійснювати складні рухи.

Хребет і внутрішній кістковий скелет відсутні у безхребетних тварин. Вони з’явилися в ході еволюційного розвитку і характерні для істот з більш складним пристроєм, наприклад для риб, птахів, плазунів, ссавців. Зате багато безхребетні володіють міцним зовнішнім скелетом, який захищає тіло і органи від ушкоджень. Він складається з мінеральних відкладень або хітину і може приймати різні форми.

Прикладом зовнішнього скелета можуть служити корали. Вони складаються з вапняку і утворюють «споруди» у вигляді розгалужених трубочок, в отворах яких живуть колонії поліпів. Молюски захищені твердими раковинами з карбонату, арагоніту і інших речовин. Вони схожі на панцир і приймають форму стулок, спіралей і т. д. Комах майже повністю обтягує хітинова кутикула, розділена на сегменти, як і саме тіло.

Поведінка та спосіб життя

Безхребетні тварини пристосувалися до життя в самих різних умовах – від підземних і океанічних глибин до засніжених високогір’їв і жарких пустель. Губки, поліпи, гідри, морські лілії ведуть сидячий спосіб життя, проводячи весь час на одному місці. Кальмари, каракатиці, павукоподібні й інші тварини активно пересуваються по землі або в товщі води. Комахи навіть оснащені крилами, які дозволяють їм долати значні відстані по повітрю.

Говорити про інтелектуальні здібності губок, морських зірок, голкошкірих і подібних безхребетних не доводиться. Ряд з них володіє розвиненою нервовою системою і керується лише примітивними рефлекторними діями. А ось у головоногих молюсків і комах спостерігається досить складна поведінка, засноване не тільки на інстинктах, але і на здатності навчатися і будувати логічні ланцюги. Так, бджоли легко запам’ятовують місця, де було багато корму, і навіть конкретні квітки, де вони його отримували. Джмелі здатні швидко визначити найраціональніший і найменш витратний шлях до потрібного об’єкта.

Розміри

Серед безхребетних тварин є як крихітні створення, так і справжні гіганти. Розміри губок, наприклад, можуть варіюватися від декількох міліметрів до 1-2 метрів в діаметрі. Пластинчасті тварини не виростають більше 3 мм в довжину і 25-20 мкм завширшки.

Поліпи, мешкаючи в коралі, можуть утворювати великі колонії. Біля берегів Австралії вони сформували Великий Бар’єрний риф площею 344 400 тисяч км2. Вапнякові коралові відкладення утворюють платформи для цілих островів.

Досить великими бувають і медузи. Арктична ціанея, яка мешкає в північних морях планети, досягає до 2,5 метра в діаметрі, а її щупальця виростають майже на 40 метрів в довжину. Гігантський і антарктичний кальмари разом з щупальцями сягають від 10 до 27 метрів у довжину і важать в районі 300-500 кілограмів.

Источник: druzy.com.ua

Майже кожен куточок земної кулі населений мільярдами безхребетних тварин. Вони безпосередньо впливають на рослинний і тваринний світи, а іноді навіть на неживу природу. З ними також тісно пов’язане і життя людини. Одні з них є корисними тваринами — шовкопряд, медоносна бджола, устриця. Вони активно використовуються людиною і навіть вирощуюються на штучних фермах. Інші безхребетні завдають шкоди господарству, і з ними ведеться завзята боротьба.

Роль безхребетних в природі

Роль безхребетних тварин в природі досить важлива. Крім того, що вони є частиною харчових ланцюгів, деякі види тварин переробляють органічну речовину у величезних кількостях. Значення безхребетних в житті людини З точки зору корисності безхребетних можна виділити наступні напрямки: 1. Продукти, що виробляються безхребетними, і самі тварини використовуються в їжу. Найкорисніша безхребетна тварина — це медоносна бджола. Вона дає першокласний, цінний харчовий продукт — мед і технічний продукт — віск. Також сюди відносять двостулкових молюсків, ракоподібних, голкошкірих. Вони є промисловим об’єктом і справжнім делікатесом. 2.Продукти, що виробляються безхребетними, і самі тварини використовуються як технічна сировина. До цієї групи належать метелики. Їх гусениці виробляють шовкову нитку для закуклювання (дубовий і тутовий шовкопряди). Раковини деяких молюсків виступають сировиною для видобутку перлів або виробництва перламутрових виробів. З губки, червоного корала, кошеніль виробляють спеціальну фарбу — кармін. Також сюди відносять медичну п’явку, яку штучно розводять для медичних цілей. 3.Безхребетні як запилювачі садових, сільськогосподарських і городніх культур. До цієї групи входять різні комахи, які приносять неоціненну користь людині, запилюючи рослини. 4.Безхребетні є винищувачами і паразитами шкідливих безхребетних. Вершники відкладають в гусениць шкідливих метеликів яйця і тим самим знижують чисельність шкідливих безхребетних. Також хижі багатоніжки і круглі паразитичні черви займаються знищенням шкідливих видів. Але крім позитивної ролі вони є збудниками паразитарних і інфекційних хвороб, переносниками трансмісивних хвороб, проміжними хазяїнами паразитичних черв’яків.

Источник: d-z.online

Таблиця 8. ДЕЯКІ ОЗНАКИ ПРИСТОСУВАННЯ ПАРАЗИТІВ

Група	Приклади
Особливості будови	Наявність органів прикріплення (присоски, гачки у ціп’яків, колючо-сисного апарату в бліх). Товсті оболонки тіла, непроникні для їдких рідин (аскариди). Відсутність або спрощення органів руху (сисуни).
Особливості функцій	Безкисневе (анаеробне) дихання. Утворення речовин, що перешкоджають зсіданню крові (п’явки).
Особливості розмноження	Гермафродитизм і підвищена плодючість. Життєві цикли зі зміною середовища існування та хазяїна. Непрямий розвиток.

Основними заходами попередження зараження паразитами є: ветеринарний контроль за м’ясом на бойнях, ринках; очищення води, захист водойм від забруднення нечистотами; санітарний контроль за сміттєзвалищами в населених пунктах; недопущення використання

незнезаражених фекалій як добрив; систематичні медичні огляди для виявлення та лікування хворих тварин і людей; знищення проміжних хазяїв (наприклад, молюсків, бліх) тощо. Особливо важливими заходами профілактики є дотримання правил особистої гігієни: миття рук перед їдою, боротьба з мухами, переварювання, прожарювання, пересолення м’яса, риби, застосування в їжу митих овочів, фруктів.

Отже, паразити мають різноманітні форми пристосувань, що забезпечує їх процвітання.

ДІЯЛЬНІСТЬ

Навчаємося пізнавати

Зіставте між собою та визначте правильну послідовність етапів життєвого циклу аскариди людської.

Сформулюйте основні правила для попередження зараження цим паразитом.

Основні етапи життєвого циклу аскариди людської: А — підняття личинок з легенів у глотку й після ковтання повторне потрапляння в тонку кишку, де відбувається перетворення на дорослі аскариди; Б — вивільнення личинки з яйця в тонкій кишці; В — статевозрілі аскариди; Г — проникнення личинки у кровоносні судини і пізніше в легені; Д — запліднене яйце; Е — інвазійне яйце (після дозрівання в ґрунті); Є — зараження людини (через немиті овочі або забруднену воду, брудні руки).

Біологія + Фітотерапія

Насіння гарбуза використовують для очищення організму від різноманітних паразитів. Воно містить речовину (кукурбітин), що згубно діє на нервову систему червів та призводить до смерті. Гарбузове насіння -це універсальний засіб, оскільки він не має жодних протипоказань та не подразнює слизову травного каналу, на відміну від багатьох аптечних ліків. А які ще рослини рекомендуються для профілактики й боротьби з паразитичними тваринами?

РЕЗУЛЬТАТ

Оцінка	Запитання для самоконтролю
1-6	1. Хто такі паразити? 2. Наведіть приклади зовнішніх і внутрішніх паразитів. 3. Назвіть найпоширеніших паразитичних червів. 4. Наведіть приклади паразитів серед членистоногих тварин. 5. Наведіть приклади особливостей будови паразитів. 6. Назвіть основні заходи попередження зараження паразитами.
7-9	7. Що таке паразитизм? 8. Які безхребетні тварини є паразитами? 9. Як пристосовуються тварини до паразитичного способу життя?
10-12	10. Охарактеризуйте пристосування безхребетних тварин до паразитичного способу життя.

 

Це матеріал з підручника Біологія 7 клас Соболь

 

Источник: mozok.click