Змістовий модуль 3. Ракоподібні. Трахейнодишні. Систематика комах та тип Хеліцерові

Тема лекційного заняття 10. Загальна характеристика типу членистоногих. Ракоподібні. Особливості організації нижчих ракоподібних

Походження. Спільні риси будови тіла з кільчастими червами. Специфічні особливості будови членистоногих. Гетерономна сегментація утворення членистих кінцівок. Екзоскелет та поперечносмугасті м’язи. Пристосування до широкого розповсюдження у природі. Поділ на підтипи. Зябродишні — водні тварини.

Характеристика класу ракоподібних. Сегментація тіла, будова кінцівок у зв’язку з їх розташуванням та виконуваною функцією. Нервова система та органи чуттів. Дихальна і кровоносна системи. Порожнина тіла — міксоцель. Травна і видільна системи — будова шлунка, метанефридів. Статева система, розмноження і розвиток. Линяння. Особливості будови нижчих рачків: підкласи зяброногих, щелепоногих, черепашкових раків. Основні представники, їх значення у рибному господарстві як кормових об’єктів, збудників захворювань.

Клас Зяброногі ракоподібні живуть у різноманітних континентальних водоймах, включаючи печерні води, калюжі, солоні озера та лимани. Всі вони ведуть вільний спосіб життя. Описано більше 800 видів. Ряд Зяброноги.

Ступінь цефалізації голови у різних представників різна: від протоцефалона до повносегментної голови, однак голова ніколи не зливається з сегментами грудей. Тагми порівняно мало відрізняються одна від одної; грудні кінцівки одноманітної будови, листоподібні, часто нечленисті, поряд із плавальною, виконують фільтраційну та дихальну функції. Серце має вигляд поздовжньої судини, яка розміщена на спинній стороні й тягнеться від кінця черевця майже до голови; має до 18 пар остій. Окремих камер воно не має, однак у ньому є кілька метамерно розміщених клапанів, які зумовлюють рух гемолімфи лише в одному напрямку — до голови. Нервова система — у вигляді драбини, з широко розставленими черевними стовбурами. Розвиток — з перетворенням: з яйця виходить наупліус. Ряд Щитні (Notostraca). Щитні — мешканці прісних мілких, стоячих водойм, зокрема пересихаючих. З 15 відомих видів в Україні знайдено два. Розміри тіла не перевищують 4—5 см. Ряд Гіллястовусі (Cladocera). Це переважно прісноводні, інколи морські планктонні тварини, з розмірами тіла до 2 см. Відомо близько 400 видів. В Україні в прісних водоймах. Ряд Безчерепашкові (Anestraca). Представники ряду Anostraca живуть у різноманітних континентальних водоймах, включаючи печерні води, калюжі, солоні озера та лимани. Описано понад 200 видів, з них в Україні знайдено 12. Розміри безчерепашкових не перевищують 2 см.

Клас максилоподи. Представники класу максилоподи поширені в усьому світі. Вони населяють як морські, так і прісні води, живуть на дні й у товщі води на різних глибинах, у капілярній воді між піщинками тощо. Поряд з вільноживучими є види, що ведуть прикріплений та паразитичний способи життя. Тіло максилопод складається з синцефалонал — грудей та черевця, що закінчується тельсоном. До складу синцефалона входять головні та перший грудний сегменти, останній несе ногощелепи. Антенули одногіллясті, видовжені; антени та мандибули двогіллясті, обидві пари максил одногіллясті, багаточленикові; є непарна верхня губа. Ногощелепи різної будови (одно- або двогіллясті). Груди складаються з шести, рідше — з чотирьох чи п’яти сегментів, із яких перший входить до складу синцефалона. Грудні ніжки переважно двогіллясті й виконують локомоторну функцію; вони призначені для плавання чи створення руху води. Черевце з різною кількістю сегментів (3-5), без кінцівок; тельсон з різними причленованими виростами («каудальні придатки»), У більшості видів розвинене лише непарне (наупліальне) око; кровоносна система дуже редукована. З яйця вилуплюється наупліус.

Підклас вусоногі об’єднує надзвичайно спеціалізовані сидячі фільтруючі або паразитичні форми.
соногі мешкають лише в морях; відомо понад 1000 сучасних видів. У фауні Чорного моря є не більше ніж 10 видів, в Азовському — один. Розміри вусоногих — від кількох міліметрів до 2—5 см. Антенули й весь передній відділ голови вусоногих перетворюються на орган прикріплення: в одних видів — на довге м’ясисте стебельце, в інших — пласку широку підошву Антени та складні очі атрофуються, інші придатки голови спрощуються, вони оточують ротовий отвір, який розташований на задній частині голови. У деяких видів головний відділ зовсім зникає (див. далі). Тіло вусоногих одягнене двома шкірними (мантійними) складками, як у молюсків.

Мантія непаразитичних форм виділяє назовні вапнякові пластинки, що утворюють захисну черепашку. М’яке тіло вкрите мантією, власне грудний відділ у представників ряду Thoracica має шість сегментів з двогіллястими кінцівками, у представників ряду Acrothoracica — чотири сегменти з одногіллястими кінцівками, a Rhizocephalа (коренеголові) втрачають членистість і кінцівки. Черевце і його придатки редуковані. Вусоногі, як правило, гермафродити, але деякі з них (наприклад, Аісірре) роздільностатеві, причому самці їх дуже малі й сидять у мантійній порожнині самиці. Ще цікавіші інші Cmipedia (родина ScalpelUdae, деякі види роду Balanus), у яких поряд з гермафродитними особинами є карликові «додаткові» самці. Нарешті є види, нормальні особини яких можуть бути як самицями, так і гермафродитами; і в перших, і в других є карликові самці.
ови, які визначають розвиток личинки в самицю, самця чи гермафродитну особину, невідомі. З яєць вусоногих виходить типовий наупліус. Після кількох линянь він переходить у стадію метанаупліуса, за якою йде стадія, характерна лише для вусоногих — циприсоподібна личинка. Вона має двостулкову кутикулярну черепашку, що вкриває все тіло, чотиричленикові антени з присисними дисками та цементними залозами, спрощені мандибули та максили і шість пар грудних двогіллястих плавальних ніжок. Наявність двостулкової черепашки робить личинку подібною до черепашкових ракоподібних із роду Cypris, звідки і її назва. Циприсоподібна личинка деякий час плаває за допомогою грудних ніг, а потім прикріплюється антенулами до придатного субстрату. Дальший її розвиток у представників різних рядів проходить по-різному.

Копеподи живуть у всіх типах прісних і морських водойм. За способами живлення вони можуть бути фільтраторами, хижаками, рослиноїдними; є планктонні форми й мешканці придонних вод тощо. Описано майже 9 тис. видів. Понад 20 % із них ведуть паразитичний спосіб життя. Тіло завдовжки від 0,1 до 32 мм, складається зі синцефалона, п’ятисегментних грудей та три — чотирисегментного черевця, що закінчується тельсоном із фуркою. На голові є наупліальне око. Антенули видовжені, часом довші ніж тіло, виконують плавальну та чутливу (хімічне чуття, дотик) функції; одногіллясті. Антени вкорочені, як правило, двогілляслі. Мандибули з жуйними зубцями.
деяких морських видів ці зубці зверху покриті коронками з двоокису кремнію, що збільшує їхню міцність. Є дві пари максил і пара ногощелеп. У фільтруючих форм антени та щелепи створюють рух води і виконують функцію фільтрувального апарата. П’ять пар грудних ніжок двогіллясті, плавальні, у самців деяких видів остання пара їх видозмінена і служить для прикріплення сперматофорів до статевих отворів самиці (вони розташовані в обох статей на І сегменті черевця). Фурка часто складається з кількох гілок, укрита довгими війками, що поліпшує ширяння у воді. Дихальна система відсутня; серце є лише в деяких представників у вигляді невеличкого пухирця. Копеподи роздільностатеві. Є досить значний статевий диморфізм: розміри самців менші, ніж самиць, є відміни в будові антенул і задніх грудних ніжок; особливо різко відрізняються обидві статі у паразитичних видів. У деяких прісноводних форм відомий партеногенез. Запліднення сперматофорне. Зяброхвості — невелика група (близько 130 видів) ектопаразитів риб; в Україні знайдено 3 види. Тіло сплющене в дорсовентральному напрямі, поділене на передній та задній відділи. Передній відділ утворений синцефалоном, покритим карапаксом, на якому зверху розташовані пара фасеткових очей та 1—3 наупліальні вічка. Антенули й антени вкорочені. Антенули мають кіпеподібний придаток для прикріплення до риби. Мандибули перетворені на колючосисний хоботок; перші максили видозмінені у фіксуючий орган — присосок, другі максили одногіллясті, також слугують для прикріплення; є пара ногощелеп.
дня половина тіла складається з грудей і черевця; всі її сегменти з’єднані між собою рухомо. Груди складаються з 4 сегментів, на кожному з яких є пара плавальних двогіллястих кінцівок; до складу черевця входять два сегменти без кінцівок і тельсон. Розміри тіла коропоїдів не перевищують 10 мм. Кровоносна та дихальна системи відсутні; середня кишка має багато сліпих виростів, які наповнюються кров’ю хазяїна. Коропоїди роздільностатеві; статевий диморфізм не виражений.

Источник: lifelib.info

Що таке Ракоподібні

Одна з найбільших груп біологічного типу Членистоногі — Ракоподібні. Вона включає в себе понад сімдесят три тисячі видів. А найстарішим представником цієї групи дослідники називають щитня. Його сучасна будова повністю тотожне скам’янілим останкам, яким понад 200 мільйонів років.

Особливість цього підтипу полягає в тому, що він включає в себе також перехідний етап від рослин до тваринного світу. Такими є морські качечки і морські жолуді. Вони абсолютно не пересуваються. Серед інших ракоподібних варто відзначити мокриць та деяких крабів, які живуть не у воді, а на суші. Бокоплави мешкають у вологому грунті тропічного поясу нашої планети. Є навіть паразитує вид — таксони.

Таким чином, цей біологічний підтип освоїв практично всі варіанти водойм Землі, від морського дна до річкових берегів.

Далі ми з вами розглянемо основних представників. Ви побачите ракоподібне гігантських розмірів і дізнаєтеся про дрібні рачки, розмір тіла якого всього 0,1 міліметр.

Всі види живих істот нашої планети вивчає біологія. Ракоподібні перебувають у віданні такої дисципліни, як Карцинологія.

Серед важливих відмінних особливостей цього підтипу варто назвати панцир, або хітиновий екзоскелет. Це тверді ділянки тіла ракоподібних, які захищають їх від зовнішнього механічного впливу. Оскільки екзоскелет не збільшується в розмірах, то тваринам доводиться скидати його кілька разів у житті, щоб продовжити своє зростання.

Також у них є дві пари вусиків і дихають вони за допомогою зябер, які розташовуються на ніжках.

Більш докладно про зовнішній і внутрішній будові ракоподібних ми поговоримо далі. Зараз важливо відзначити ще одну річ. Цей біологічний підтип є найважливішою ланкою в харчовому ланцюзі. Люди, наприклад, вживають дуже багато креветок. Тому природою передбачена велика кількість представників цього класу.

Кріль, наприклад, і весільного рачки, про які ми поговоримо в кінці статті, мають найбільшу біомасу серед усіх існуючих на землі видів живих істот.
Отже, давайте познайомимося з будовою ракоподібних.

Зовнішня будова

Як підтип біологічного типу Членистоногі, ракоподібні мають зовнішній хітиновий (або вапняний) панцир, а також сегментовану поверхню тіла з різною кількістю парних кінцівок.

Найдрібнішої групою вважаються тантулокаріди. Їх величина варіюється від 0,1 до 0,3 міліметрів. Сюди ж відноситься паразит — дрібний рачок Stygotantulus stocki, про який говорилося вище. Його розмір коливається близько 94 мікрометрів (менше 0,1 міліметра).

Найбільші представники досягають ваги в двадцять кілограм і розмаху передніх кінцівок в 3,5 — 3,8 метра. З приводу цього виду ракоподібних з’явилася загадка: «який краб може обійняти бегемота?» Це японський краб-павук, про який ми поговоримо далі.

Зовнішня будова ракоподібних приблизно однаково у всіх видів, але відрізняється кількістю сегментів і появою ніжок на різних етапах життєвого циклу.

Отже, головний, черевної та грудної відділи присутні у всіх представників цього підтипу. Правда, у деяких слаборозвинених рачків сегментування двох останніх відділів гомономности. Тобто поверхня тіла розділена на частини однакового розміру.

У вищих раків, про які ми поговоримо трохи пізніше, сегментування постійне. Воно складається з чотирьох частин: черевця, що складається з шести сегментів, головогруди, в якій є чотири головних і вісім грудних сегментів, і акрона (спеціальна ділянка голови біля рота, є тільки у членистоногих).

Кінцівки ракоподібних розташовуються на окремих сегментах тіла, попарно. Якщо говорити науковою мовою, то «ніжка» складається з протоподіта (основи кінцівки), який включає в себе коксоподіт (тут знаходяться зябра) і базіподіт (сполучна частина), і двох продовжень — екзоподіта і ендоподита.

Функції у кінцівок різні, в основному вони варіюються залежно від виду ракоподібних. У деяких вони для дихання, у інших — для руху або прийому їжі, у вищих ж використовуються всі функції без винятку.

Внутрішню будову

Внутрішню будову ракоподібних складається з п’яти систем, м’язів і органів чуття. Вивчати його ми почнемо з мускулатури.

Отже, як і у представників біологічного типу Членистоногі, у ракоподібних мускулатура представлена поперечно-смугастої м’язової тканиною. Загальний мішок у них відсутня, а м’язи розташовуються, ніби окремими пучками. Вони зазвичай служать сполучною ланкою між різними сегментами поверхні тіла.

Кровоносна система у цього підтипу відкрита. Тобто кров і лімфа об’єднані і рухаються по синусам міксоцель і судинах. Примітно те, що серце завжди розташовується біля органів дихання. Виходить, що воно різне у окремих представників ракоподібних. У деяких цей орган знаходиться над кишечником, в інших він у вигляді трубки на всю довжину тіла. У кожному відсіку останнього є спеціальні отвори для поширення крові по сегменту. Є серця у вигляді барильця з остіямі. Таким чином, цей орган у різних представників підтипу буває довгим або укороченим.

Нервова система відрізняється у примітивних і більш розвинених ракоподібних. У першому вона «сходового типу», у другому більш цілісна, багато секторів якій злилися воєдино. Перший же тип характеризується рознесеними по сторонах гангліями, які з’єднані комісурами. Мозок у ракоподібних складається з дейтоцеребрума, який має зв’язок з антеннули, і протоцеребрума, відповідального за очі, акрон і антени.

Нервова система у деяких видів щільно пов’язана з ендокринною. Завдяки цьому певні види ракоподібних можуть змінювати забарвлення тіла і краще адаптуватися до навколишнього середовища.

Дихальна система також варіюється в залежності від рівня еволюції виду. Так, найменш розвинені рачки дихають всією поверхнею тіла, пропускаючи воду через спеціальну систему. Сухопутні жителі обзавелися спеціальним органом — псевдотрахеямі, — але для життя їм необхідний тільки вологе повітря. Дихальна ж система основної маси ракоподібних складається з епіподітов, спеціальних зябер, які знаходяться на передніх або черевних кінцівках.

Травна система має вигляд трубки і складається з трьох кишок — передньої, середньої і задньої. Подрібнення речовин відбувається в передньому відділі, всмоктування і перетравлення — в середньому, а висновок — через задній.

Видільна система складається з однієї пари нирок. Взагалі ці органи бувають двох видів — максилярні і антеннальние. Деякі ракоподібні народжуються з першим типом нирок, в процесі життя замінюючи його друга. І навпаки. Всі чотири органу є тільки у одного виду вищих раків — Nebalia.

Органи чуття представлені добре розвиненими очима, статоцистами (органи рівноваги) і спеціальними волосками на антенах, які забезпечують нюх і дотик.

Цикл життя

Далі наша характеристика ракоподібних продовжиться описом їх життєвого циклу. Він починається з ембріонального періоду. Тут все залежить від кількості жовтка в відкладених яйцях.

Якщо його мало, що є нормою для слаборозвинених представників підтипу, то розподіл відбувається точно так само, як і у кільчастих хробаків. Тобто всі частини отримують рівну кількість речовин і врешті ембріонального розвитку з’являються однакові істоти.

В іншому випадку, у вищих ракоподібних, в яйцях жовтка багато, тому поділ відбувається поверхневе. У них утворюється зародковому смужка, яка в подальшому формує звістку процес розвитку.

Після цього відбувається вилуплення з яйця. Личинка ракоподібних називається «наупліус». У нього є акрон, антеннули, пара плавальних кінцівок і двусегментное тіло. Наступні стадії зустрічаються тільки у вищих ракоподібних.

Зоєа — це період розвитку, коли у личинки з’являються очі, черевце і кінцівки на голові і передній частині грудей.

Наступний етап називається мізідная личинка. У неї формуються повністю всі кінцівки ракоподібних і органи чуття з системами тіла. У процесі збільшення розміру вона кілька разів линяє, скидаючи кутикулу. Більш докладно про цю метаморфозу ми поговоримо далі.

Линька регулюється на рівні гормонів. У процесі росту істоти настає певний етап, коли старий панцир заважає подальшому розвитку. Внаслідок сигналу від гіподерми організм починає формувати збільшений запас поживних речовин. З його допомогою утворюється новий шар кутикули. Після того як стара лопається і відпадає, молода поверхню ракоподібних швидко твердне за рахунок мінеральних солей.

Примітно, що зростання раку відбувається в два етапи. До линьки це збільшення кількості клітин, а після — набір води в тканини.

Також є деякі види ракоподібних, які змінюють розмір, довжину кінцівок і органів залежно від сезонів.

Зв’язок з екологією

Далі наша характеристика ракоподібних торкнеться способу життя та поширення.
Вчені порівнюють представників цього підтипу у водоймах з комахами на суші. Їх так само багато видів, форм, розмірів, і кількість їх біомаси просто величезна.

У процесі еволюції відбувся поділ на найпростіші і вищі види ракоподібних. Частина стала паразитами, деякі змогли пристосуватися до життя на суші і виробили специфічні органи дихання.

Що стосується паразитичних форм, то вони існують в найрізноманітніших групах цього підтипу. Головною особливістю цієї частини ракоподібних є максимальне спрощення різних органів і систем. Оскільки вони живуть за рахунок інших, то багато частин організму просто атрофуються за непотрібністю. Є ті, які паразитують усередині різних живих істот, а є такі, які прикріплюються зовні.

Примітно, що представників цього підтипу можна зустріти скрізь. Дрібні увазі живуть у калюжах, тане снігу, солончаках. Великі ракоподібні ж бувають як на глибині, так і на узбережжі моря, озера або річки.

Дрібні представники цього підтипу, переважно відносяться до планктону, харчуються бактеріями і найпростішими організмами. Інші ракоподібні, що живуть на дні водойм, харчуються падлом. До них вниз осідають шматочки плоті загиблих тварин з більш високих шарів. Мертвими ж тілами, які знаходяться на поверхні води або на невеликій глибині, харчуються бокоплави.

Крім цього, ракоподібні є важливим об’єктом промислу. Креветки, омари, лангусти, краби, річкові раки — це лише частина найменувань видів, які вживаються людьми в їжу. Наприклад, морська качечка, або чортові пальці, стоять на Піренейському півострові до 150 євро за кілограм.

Друге застосування ракоподібних — у вигляді корму для риб і птахів, які вирощуються на фермах. Акваріумісти також використовують їх в сушеному кормі для рибок.

Також використовується здатність ракоподібних поглинати падаль. Вони застосовуються для природного очищення водойм від забруднень.

Вищі раки

На уроках біології зазвичай вивчається клас Ракоподібні. Таблиця їх поширення, будова, життєвий цикл. На всі ці питання ви вже з легкістю дасте відповідь, виходячи з попередньої частини статті.

Тепер давайте перейдемо до більш розвиненою групі цих істот. Далі ми відвідаємо світ цих дивовижних істот, познайомимося з його гігантами і карликами. А поки варто зупинитися на загальних відомостях про це класі.

Вищі раки включають в себе більше тридцяти п’яти тисяч видів живих істот. Перші представники цього класу з’явилися ще в кембрійський період. А це було приблизно п’ятсот сорок мільйонів років тому. До нього відносяться краби, бокоплави, раки, мокриці і креветки. Ці істоти живуть у морській і прісній воді, а також на суші.

Будова вищих раків дещо відрізняється від менш розвинених побратимів. На голові у них формується синцефалон внаслідок зрощення трьох перших сегментів. Передні кінцівки перетворюються на ногочелюсті, щоб зручніше було отримувати їжу. Крім цього, у них утворюється двокамерний шлунок.

Зараз же давайте познайомимося ближче з окремими представниками цього класу. Далі ви дізнаєтеся найбільш поширені назви ракоподібних, місця проживання, будова і способи їх застосування людиною.

Також вам буде представлено ракоподібне гігантських розмірів, розмах передніх кінцівок, якого досягає трьох з половиною метрів.

Отже, що ж це за гігантський краб?

Найбільші представники

«Гігантський краб» відомий у багатьох культурах народів світу. Сьогодні ми поговоримо про реальні, а не легендарних представників цього класу.

Отже, перше ракоподібне гігантських розмірів у нашому переліку — це тасманийский краб. Особини цього виду досягають ваги в тринадцять кілограм. Панцир у них буває до півметра завширшки. Живе він на південноавстралійського шельфі, на глибині від ста до трьох сотень метрів. Харчується всім, що рухається повільніше його. Морські зірки і черевоногі молюски складають основну частину раціону.

Наступний гігант — камчатський краб. Це крабоід з раків-самітників. Раніше зустрічався тільки на Далекому Сході. Але в сімдесятих роках двадцятого століття вдалося його переселити в Баренцове море. Тепер ці краби зустрічаються біля берегів Норвегії і Шпіцбергена.

Після того як вони прижилися на новому місці, камчатські краби почали швидко розмножуватися і знищувати місцеву фауну. До того ж вони досить великі. Довжина розмаху кінцівок сягає півтора метра, а вага самців — до восьми кілограм. Ці два фактори вплинули на те, що ці краби стали об’єктом промислу. У рік їх виловлюють понад дванадцять тисяч тонн тільки в Росії.

Але рекордсмен, яким безперечно може похвалитися клас Ракоподібні, це японський краб-павук. Його панцир, так само як і у попередніх, близько півметра завширшки. Зате розмах кінцівок сягає трьох — трьох з половиною метрів. Вага найбільших особин може бути до двадцяти кілограм. Можливий термін життя — близько століття.

Водиться цей гігант біля берегів Японії, на глибині до трьох сотень метрів. Хоча бачили окремі особини і на восьми сотнях метрів під водою.

Використовується даний вид ракоподібних не тільки в їжу, але і в декоративних, а також наукових цілях.

Прісноводні раки

Крім морських представників класу, таких як краб, лангуста і омар, ракоподібні істота може мешкати і в прісних водах. Серед найбільш поширених видів варто відзначити наступні: річковий широкопалий і американський сигнальний рак.

Перший з них був до недавнього часу дуже поширений практично у всіх водоймах Європи. Але внаслідок рачьей чуми і завезення американського виду особин він почав швидко зникати.

Розмір широкопалого раків коливається близько двадцяти сантиметрів. Колір буває від зеленого до бурого і коричневого з синім відливом. Примітно, що селяться вони тільки в чистих водоймах. Якщо їх немає в найближчій річці або озері, значить, район забруднений хімічно.

Клас Ракоподібні має і більш пристосований вид. Американський сигнальний рак трохи менше свого європейського побратима, проте відрізняється живучістю і кращої адаптацією.

Харчуються річкові раки детритом. Це осілі на дно водойми останки загиблих живих істот, а також їх виділень.

Американський сигнальний рак зустрічається сьогодні більш ніж у двадцяти п’яти європейських країнах. У Росії він відомий тільки в Калінінградській області.

Проблема співіснування цих двох видів в тому, що американські раки не піддаються грибкові, зухвалому рачью чуму, але самі є носіями іншої інфекції. Тому з їх появою у водоймі ймовірність виживання в ньому широкопалого раку прагне до нуля.

Краби, омари, креветки

Морські ракоподібні, на відміну від річкових, більш різноманітні. Найпопулярнішими в промислі вважаються краби, лангусти, омари, креветки та інші види.
Зараз ми про них поговоримо трохи докладніше.

Омар — ракоподібні, що відноситься до сімейства десятиногих. Він за зовнішнім виглядом дуже нагадує річкових раків. Але його передні кінцівки набагато крупніше, як і довжина тулуба. Найбільший лобстер був спійманий біля берегів Шотландії. Його вага була 20 кілограмів 150 грам.

Лангусти схожі на омарів, але клешні у них набагато менше. Довжина тіла досягає шістдесяти сантиметрів. М’ясо цих тварин вважається делікатесом.

У крабів другу назву — короткохвості раки. Вони живуть практично у всіх кліматичних поясах. Головна особливість у них в тому, що черевце практично об’єднується з челюстегрудью. А черевні кінцівки служать для виношування ікри.

Краби займають п’яту частину улову всіх рибалок, яких цікавлять ракоподібні. Приклади цього можна знайти практично у всіх країнах. Їх ловлять вручну, мережами, спеціальними пастками. Розміри представників цього класу коливаються від маляток довжиною в кілька сантиметрів до гігантського японського краба.

Креветки також відносяться до десятиногим. Величина їх тіла коливається від двох до тридцяти сантиметрів. Як і краби, вони займають величезну частину ринку морепродуктів.

Кріль

Кріль — слово, запозичене з голландської мови. Воно означає «дрібниця». Таким чином, сюди включаються всі маленькі рачки і ракоподібні. Приклади можна назвати наступні: арктичний, тихоокеанський, африканський криль. Оскільки різновидів досить багато, а головне його призначення — корм для більших тварин, то називають його по географії промислу.

До найбільш поширених відноситься норвезька, тихоокеанський і північноатлантичний криль.

Вилов ведеться з траулерів, де він відразу ж переробляється на борошно або заморожується.

Таким чином, дорогі друзі, сьогодні ми з вами познайомилися з особливостями такого підтипу, як Ракоподібні. Крім цього, ми дізналися про найменших його представників, величиною менше десятої частки сантиметра. Також познайомилися з гігантом, який важить двадцять кілограмів, а розмах його кінцівок сягає чотирьох метрів. Дізналися і про найдорожче делікатесі з морепродуктів, кілограм якого коштує 150 євро.

Удачі вам, дорогі читачі!

Источник: faqukr.ru

Прісноводні

Цікаві факти про раків, які проживають у ріках та прісних озерах. Мокриці подібні на комах, однак насправді це ракоподібні. Вони не живуть у воді, але для життя обирають сирі затемнені місця. Живляться залишками рослин.

У раків та лобстерів при втраті клешні виростає нова. Хотя нова кінцівка может бути меншою за розмірами і не дуже розвинутою, вона цілком функціональна.

Найдрібніші ракоподібні — дафнії (їх ще називать по назві одного з найбільш поширених видів дафній — рачок босміна). Через маленькй розмір (від двох до шести міліметрів), їх ще називають водяними блохами. В їх раціоні — бактерії і дрібні водорості. Дихають зябрами, які розміщені на передніх лапках. Геном цих крихітних рачків має на 5 тисяч ген більше, ніж у людини.

Ракоподібні не дають воді забруднитися, оскільки в їх раціон входить мертва риба та інші органічні залишки. Так очистка від падалі не дає у воді розмножуватися шкідливим бактеріям і мешканці водойми рідше хворіють.

Раків молюски їдять з раковинами, щоб організм отримав кальцій — будівельний матеріал для панцира.

Раки в воді мають зелений, сірий або голубий кольори. Червоний колір після того, як їх зварять, пояснюється тим, що пігменти всіх кольорів від кипятіння розпадаються, залишається тільки червоний, найстійкіший до нагрівання. Цей червоний пігмент не утворюється в процесі кипятіння, він постійно присутній у раковому панцирі, просто його не видно на фоні іних кольорів, вони в сумі утворюють колір, який дозволяє добре маскуватися у річковій воді. На жаль, такий варварский спосіб раків, як варка заживо часто практикується. У минулому вважалося, що раки та креветки не відчувають болі. Насправді це не так, вони відчувають біль, це підтверджують наукові дослідження. Можливо, цей факт змінить наше відношення до способу приготування раків та креветок.

 

Раки носять ікру під черевцем, яке невірно називають хвостиком. Кладка сягає 600 яєць і проходить біля шести місяців від відкладування яєць до народження малюків. Після народження маленькі рачки протягом двох тижнів перебувають на матері там само, де була ікра і живляться залишками їжі від матері. Не виключено, що мама спеціально залишає діткам щось для харчування, і не такі вже це і залишки — просто подрібнена їжа.

Раки задкують, коли вони йдуть в нору або відступають, так їм зручніше захищатися. Якщо вони гуляють по дну водойми, вони йдуть головою вперед. Також раки у випадку необхідності, наприклад на полюванні, можуть пересуватися дуже швидко, вони не завжди такі повільні, якими ми їх знаємо.

Влітку рак любить проводити час на мілководді, іноді виходить на берег, якщо бачить на ньому їжу (наприклад, падаль). Зимою живе в норах, під каменями або в інших природних схованках.

Найбільші особини в Росії та Україні сягають довжини 20 сантиметрів і маси в 200 грам. Тривалість життя — до 20 років. Найбільші річкові раки водяються на острові Тасманія, їх довжина — до 60 сантиметрів, маса — до 600 грамів.

Морські

Цікаві факти про ракоподібних, які проживають у морях та океанах. Рекордсмен за розмірами серед ракоподібних — морський паук, який називають гігантським. Це краб, клешні якого сягають довжини чотирьох метрів.

У Чорному морі є 500 видів ракоподібних. Найбільш відомі — креветки і краби, їх м’ясо вважається цінним білковим продуктом, який має у свому складі багато корисних мікроелементів, легко засвоюється і тому вважається дієтичним.

 

Креветки бувають дуже великими, тигрові креветки досягають у довжину майже 40 сантиметрів (це рекордні розміри, в середньому — 30 сантиметрів).

Рак-відлюдник не має панцира, він шукає ракушки без власника, причому такі, щоб йому підходили по розміру. Коли хатка стає тісною, він її міняє на більшу.

 

Омари можуть жити довго (можливо, до ста років) і сягати значних розмірів (рекорд — 20 кілограмів).

Серед крабів найбільший — японський гігантський. Тулуб сягає 30 сантиметрів у діаметрі, при цьому ноги дуже довгі — більше одного метра.

Морскі раки — омари носять на собі яйця протягом цілого року.

 

Источник: historyurok.com.ua