Растительный и животный мир Африки развивается в границах трех основных биомов мира — пустынях, лугах и лесах. Растения в южной части Африки изучены наиболее широко. Менее известна флора центральной и северной частей континента.

Биом пустыни является наиболее сухим из биомов Африки и считается одним из самых засушливых мест на Земле. Самой большой пустынной областью является Сахара, в северной Африке. Она расположена от западного побережья Африки до Аравийского полуострова и является частью крупнейшей в мире пустынной системы, которая простирается на юг Центральной Азии.

Меньший пустынный регион на юге Африки включает пустыню Намиб, расположенную вдоль западной половины южной части Африки, особенно вблизи побережья, и пустыню Калахари, которая находится главным образом внутри континента и восточнее пустыни Намиб.

Там, где больше влаги, преобладают пастбища, а с увеличением количества дождей, луга постепенно переходят в тропические саванны. Разница между лугопастбищными угодьями и саваннами субъективна, но частично определяется ростом деревьев, при этом большее количество деревьев характеризует саванну. Биом луга / тропической саванны образует широкую полосу на большей территории центральной Африки и доминирует над восточной и южной частями материка.


Тропические леса занимают гораздо меньшую часть Африки, чем два других биома. Они наиболее распространены в частях центральной Африки, где нет доминирующего лугопастбищного / тропического саванного биома, и находятся недалеко от побережья центральной Западной Африки. Рассеянные районы тропических лесов также встречаются вдоль основных речных систем Западной Африки, от экватора почти до южной части континента.

Читайте также:

  • Растения Австралии;
  • Растения Азии;
  • Растения Антарктиды;
  • Растения Европы;
  • Растения Северной Америки;
  • Растения Южной Америки.

Тропические пустыни Африки

В пустынях Сахара и Намиб преобладают песчаные дюны или скалистые отложения, однако большая часть пустынь имеет заметное количество растительного покрова.

Сахара характеризуется широко распространенными видами растений, которые встречаются в похожих средах обитания. В пустынях южной части Африки есть более характерная флора, и многие виды эндемичны для конкретных местных районов.

Читайте также: Растения пустынь.


Мезембриантемум

Рослини савани» data-layzr=»https://natworld.info/wp-content/uploads/2017/04/-e1549540509897-300×225.jpg» alt=»» width=»300″ height=»225″ />

Для выживания в суровом пустынном климате растения используют несколько приспособлений. Мезембриантемум — род цветущих растений, широко распространен во всех африканских пустынях. У этих растений обычно есть толстые, сочные листья.

Такие суккуленты хранят воду в своих листьях или стеблях. Большинство растений открывают свои устьица (небольшие отверстия в листьях) в течение дня, чтобы получить углекислый газ из окружающего воздуха.

Это приведет к большим потерям воды в пустынной среде, поэтому суккуленты открывают устьица ночью. Через биохимический процесс они накапливают углекислый газ до следующего дня, когда он высвобождается внутри растения, поэтому фотосинтез может происходить без открытия устьиц.

Ежовник членистый

Рослини савани» data-layzr=»https://natworld.info/wp-content/uploads/2017/04/Ежовник-членистый-225×300.jpg» alt=»» width=»200″ height=»266″ data-layzr-srcset=»https://natworld.info/wp-content/uploads/2017/04/Ежовник-членистый-225×300.jpg 225w, https://natworld.info/wp-content/uploads/2017/04/Ежовник-членистый.jpg 500w» sizes=»(max-width: 200px) 100vw, 200px» />

Чтобы предотвратить потерю воды, многие суккуленты вообще не имеют листьев. Ежовник членистый (Anabasis articulata), найденный в пустыне Сахара, представляет собой голый суккулент с сочлененными стеблями.

Молочай-колючка


Рослини савани» data-layzr=»https://natworld.info/wp-content/uploads/2017/04/молочай-колючка-300×187.jpg» alt=»» width=»300″ height=»187″ data-layzr-srcset=»https://natworld.info/wp-content/uploads/2017/04/молочай-колючка-300×187.jpg 300w, https://natworld.info/wp-content/uploads/2017/04/молочай-колючка.jpg 500w» sizes=»(max-width: 300px) 100vw, 300px» />

Молочай-колючка (Euphorbia echinus) еще одно сахарское растение, имеет сочные, гребневидные стебли с шипами. Этот вечнозеленый кустарник достигает 1 м в высоту. Его стебли имеют разветвленную форму и покрыты короткими белыми шипами.

Водозависимые растения пустынь

Зависимые от воды растения ограничены районами вблизи постоянного источника воды, такого как река, озеро, ручей.

Финиковая пальма

Рослини савани» data-layzr=»https://natworld.info/wp-content/uploads/2017/04/финиковая-пальма-206×300.jpg» alt=»» width=»206″ height=»300″ data-layzr-srcset=»https://natworld.info/wp-content/uploads/2017/04/финиковая-пальма-206×300.jpg 206w, https://natworld.info/wp-content/uploads/2017/04/финиковая-пальма.jpg 500w» sizes=»(max-width: 206px) 100vw, 206px» />


Деревья финиковой пальмы обычно достигают высоты 21-23 метров. Листья 4-6 метров в длину, с шипами на черешке. Плодом этого дерева является финик.

Там, где доступна вода, часто встречаются тамаринды и акации. Разнообразие различных осоковых и ситниковых встречается везде, где есть обильные постоянные пресноводные ресурсы, наиболее известным из которых является камыш.

Эфемеры пустынь

Однолетние растения, семена которых прорастают, когда влага становится доступной и быстро созревают, оставляют семена и умирают, называются эфемерными. Эти растения составляют значительную часть африканской пустынной флоры.

Большинство эфемерных растений — травы. Эфемеры полностью зависят от сезонных или спорадических дождей. Через несколько дней после значительных осадков, пустыня становится ярко-зеленой, а спустя еще несколько дней появляются цветы, часто в изобилии.

Подушкообразное растение

Рослини савани» data-layzr=»https://natworld.info/wp-content/uploads/2017/04/подушкообразное-растение-300×249.jpg» alt=»» width=»300″ height=»249″ />

Некоторые эфемеры прорастают с поразительной скоростью, такие как подушкообразные растения, которые прорастают и производят активно фотосинтезирующие семенные листья через 10 часов после смачивания.

Саванна


Африканские саванны находятся в субэкваториальном климатическом поясе. Они покрыты травянистой растительностью, однако деревья и кустарники растут хаотично. Самым распространенным видом саванны в Африке является саванно-лесистая местность, состоящая из высоких влаголюбивых трав и высоких, лиственных или полулиственных деревьев, которые распределены неравномерно.

Травы саванн

Рослини савани» data-layzr=»https://natworld.info/wp-content/uploads/2017/04/травы-саванны-300×247.jpg» alt=»» width=»300″ height=»247″ data-layzr-srcset=»https://natworld.info/wp-content/uploads/2017/04/травы-саванны-300×247.jpg 300w, https://natworld.info/wp-content/uploads/2017/04/травы-саванны.jpg 500w» sizes=»(max-width: 300px) 100vw, 300px» />

Травы представляют собой большую часть растительного покрова под деревьями и между ними. В некоторых типах саванны трава может быть выше 1,8 м. Несмотря на много споров, два фактора, кажется, увековечивают господство трав: сезонная влажность с длительными промежуточными сухими периодами и периодические пожары.

Учитывая избыток влаги и отсутствие огня, саванны, по-видимому, неизбежно становятся лесами. Деятельность человека, такая как выпас скота или вырубка деревьев, способствует господству трав.

Различные разновидности трав существуют в саванне, но сложно их различить, за исключением периодов цветения. Многие из них лучше всего растут сразу после пожара, когда подвержены воздействию солнца и потенциальным опылителям.


Деревья и кустарники саванны

Деревья африканской саванны часто имеют относительно широкие ветви, которые заканчиваются примерно на одной высоте, придавая деревьям своеобразный вид. Многие из них принадлежат к семейству Бобовых, а именно, брахистегии, джулбернардии и изоберлинии.

Существует особенно большое количество видов акаций, от кустарников до деревьев, многие из которых имеют шипы. Некоторые также имеют симбиотические отношения с муравьями, которые защищают их от травоядных.

Баобаб

Рослини савани» data-layzr=»https://natworld.info/wp-content/uploads/2017/04/-e1549540543712-246×300.jpg» alt=»» width=»246″ height=»300″ />

Баобаб известен своими большими размерами, необычным внешним видом и встречается во многих регионах саванны. У дерева есть чрезвычайно толстый ствол с гладкой, серой корой. Баобаб может жить в течение двух тысяч лет.

Влажные вечнозеленые тропические леса


Основными характеристиками африканских влажных вечнозеленых тропических лесов являются их чрезвычайно пышный рост, высокое видовое разнообразие и сложная структура. Разнообразие часто настолько велико, что один вид деревьев не может быть идентифицирован как доминантный в пределах района.

Преобладают относительно большие деревья, такие как железное дерево, ироко и сапеле. Лесные деревья растут так близко, что их кроны накладываются друг на друга, образуя навес, ограничивающий количество света, падающего под них. Несколько больших деревьев, называемых эмерджентными деревьями, прорываются над толстым куполом.

Слой меньших деревьев произрастает под основным куполом. Несколько небольших кустарников и трав растут около уровня земли, но большинство травянистых растений и других многолетников являются эпифитами, растущими на других растениях.

Почти на каждом доступном месте, стволах и ветвях деревьев есть эпифиты, которые создают уникальную экосистему. Весь этот плотный рост растений поддерживается муссонным климатом, при котором выпадает боле 1500 мм осадков ежегодно, большая часть из них приходится на лето.

Лианы

Рослини савани» data-layzr=»https://natworld.info/wp-content/uploads/2017/04/-e1549540666732-300×200.jpg» alt=»» width=»300″ height=»200″ />

Лианы — большие, древесные лозы, которые цепляются за деревья, а многие из них свисают на землю. Они были прославлены в фильмах «Тарзана». Плоды едят птицы или обезьяны, и семена откладываются в их фекалиях на ветвях высоко в пологах. Семена прорастают, и стебель направляется вниз к земле. Как только стебель достигает земли, он формирует корневую систему; дополнительные стебли затем развиваются и растут вверх вдоль ствола дерева.

Фикусы-душители


Рослини савани» data-layzr=»https://natworld.info/wp-content/uploads/2017/04/фикус-душитель-202×300.jpg» alt=»» width=»200″ height=»297″ data-layzr-srcset=»https://natworld.info/wp-content/uploads/2017/04/фикус-душитель-202×300.jpg 202w, https://natworld.info/wp-content/uploads/2017/04/фикус-душитель.jpg 500w» sizes=»(max-width: 200px) 100vw, 200px» />

Спустя много лет фикус-душитель может настолько основательно обвить дерево, что не позволит воде и питательным веществам попадать к своей «жертве». В конце концов, дерев-хозяин умирает и гниет, оставляя полый ствол.

Эпифиты

Эпифиты — это растения, которые растут или постоянно прикреплены к другим растениям — форофитам.

Наиболее распространенными эпифитами являются бриофиты — низшие растения, связанные с мхами и лишайники, симбиотическое сочетание водорослей (или цианобактерий), и грибка.


Наиболее многочисленными высшими растениями являются папоротники и орхидеи. Поскольку эти растения колонизируют ветви деревьев, они постепенно улавливают пыль и разлагающиеся материалы, что в итоге приводит к образованию тонкого слоя почвы, который могут использовать другие растения.

Количество эпифитов может быть настолько велико в некоторых случаях, что ветви деревьев ломаются от их веса. Эпифиты не паразиты (хотя есть некоторые паразитические растения, которые растут на ветвях деревьев); они просто используют деревья-хозяев для поддержки.

Растения подстилки тропического леса

Травы почти полностью отсутствуют в лесной подстилке африканского тропического леса; те, которые там растут, имеют гораздо более широкие листья, чем обычно. Некоторые травы лесной подстилки способны расти в глубокой тени под навесом, изредка будучи настолько адаптированными к низкому свету, что могут быть повреждены при воздействии сильного солнечного излучения.

Некоторые из популярных комнатных растений произошли от них, потому что им не нужен прямой солнечный свет, чтобы выжить. Тем не менее наибольшее количество растений произрастает под разрывами навеса, где имеется больше света.

Источник: natworld.info

Опис

Савани зустрічаються в місцях, в яких сухий період триває до 8 місяців за рік. Потужна кора дуже товстих, невисоких стовбурів дерев може іноді досягати 30 міліметрів і більше. Вона запобігає швидку втрату вологи, а також захищає рослини від вогню. При частих пожежах рослини савани практично не страждають, обвуглюється лише зовні кора. Надземні органи кущів вигорають при пожежах, а сплячі бруньки, що знаходяться поруч з поверхнею ґрунту, утворюють нові пагони, таким чином повстаючи з попелу. Друга особливість дерев — їх сплощені зонтиковидні або дископодібні крони.


Рослини і тварини савани переживають посуху й іншим способом — запасають воду. Так, дерева, які навчилися це робити самостійно, відрізняються цікавим виглядом: дуже товстими гілками і стволами, а також м’ясистим листям. Дані органи є резервуарами, в яких рослини зберігають вологу, настільки їм необхідну в таких суворих умовах.

Злаки

Розглядаючи злакові рослини савани Африки, варто виділити слонову траву. Вона отримала свою назву за рахунок того, що слони люблять поласувати її пагонами. У тих місцях, в яких сезон дожів довший, висота трав досягає трьох метрів. Наземна частина втечі в посуху висихає і дуже часто повністю знищується пожежами, при цьому підземна частина зберігається, даючи після дощів їм нове життя.

Акацієві савани

В Африці часто також зустрічаються акацієві савани. В основному це білувата, сенегальська, акація жирафа. Завдяки своїй кроні, що має сплюснутую форму, дерево стало називатися зонтикоподібне. Клейкі речовини, що містяться в корі, широко застосовуються в промисловості, при цьому деревина йде на створення дорогою якісних меблів.рослини савани

Баобаб

Продовжуючи говорити про рослини савани, потрібно сказати, що її візитною карткою є баобаб. Дерево досягає у висоту 25 метрів, має товстий стовбур (в діаметрі до 10 метрів), а також крислату величезну крону. Не так давно в Африці виявлений був баобаб-велетень з діаметром стовбура 44 метри, крім того, висотою 189 метрів. Такі рослини савани — довгожителі, у деяких вік сягає 5000 років. Баобаб цвіте кілька місяців, при цьому кожна квітка живе тільки одну ніч. Запилюються вони кажанами.

Олійна пальма

Рослини савани досить різноманітні. Серед них є і олійна пальма. У цієї рослини тривалість життя сягає 120 років. Варто обмовитися, що в м’якоті його плодів міститься близько 70% масла, використовуваного в миловарінні. При надрізанні суцвіття отримують сік, який використовується для виготовлення вина.

Особливості тваринного світу

Рослини і тварини савани завжди взаємопов’язані. Перераховане вище рослинне розмаїття — це корм для основної кількості травоїдних. Основна частина з них — це антилопи:

  • орікс;
  • блакитні гну;
  • конгоні.

Близько гну завжди можна побачити стада газелей Гранта і Томпсона і зебр. Всі травоїдні є відмінною здобиччю для різних хижаків. Гепарди, леви, гієни і леопарди підтримують рівновагу, опинившись на вершині цієї харчового ланцюжка.рослини савани африки

На різних континентах савани відрізняються за своїм флористичним складом, але об’єднуються схожістю деяких рис: наявністю головного трав’яного ярусу з великою кількістю ксерофільних злаків, а також верхнього рідкісного ярусу дерев і чагарників, які ростуть поодинці або невеликими групами.

Источник: faqukr.ru

Жизнь всей африканской саванны находится в прямой зависимости от погоды. В каждый период засухи саванна теряет яркость и превращается в море засохшей травы и знойного уныния. А за несколько дней дождя природа становится неузнаваемой.

Растительность саванн приспособилась к сухому континентальному климату и долгим засухам и имеет резко ксерофитный характер. Все травы обычно растут дерновинами. Листья злаков сухие и узкие, жёсткие и покрыты восковым налётом. Листва на деревьях мелкая, защищённая от чрезмерного испарения. Многие виды отличаются высоким содержанием эфирных масел.

Из злаков для саванны типична слоновая трава (Pinnisetum purpu-reum, P. Benthami).

Из злаков для саванны типична слоновая трава (Pinnisetum purpu-reum, P. Benthami). Своё название получила из-за того, что её молодыми побегами любят полакомиться слоны. На территориях, где сезон дожей более длительный высота трав может достигать трёх метров. В засуху наземная часть побега высыхает и часто уничтожается пожарами, однако подземная часть растения сохраняется и после дождей даёт новую жизнь.

Визитной карточкой саванны является баобаб (Adansonla digitata)

Визитной карточкой саванны является баобаб (Adansonla digitata). Высота дерева достигает 25 метров, характерен толстый (до 10 метров в диаметре) ствол и огромная раскидистая крона. А недавно в Африке обнаружен баобаб-исполин, высотой 189 метров и диаметром ствола у основания 44 метра. Это деревья-долгожители, возраст некоторых достигает 4-5 тысяч лет.

Цветёт баобаб несколько месяцев, однако каждый цветок живёт лишь одну ночь. Опыляются цветки летучими мышами. Баобаб ещё называют «обезьяньим деревом», так как его плоды являются любимой пищей для обезьян. Человек в баобабе использует всё: из внутреннего слоя коры делает бумагу, листья употребляет в пищу, из семян получает специальное вещество адансонин, которое использует как противоядие при отравлениях.

Также в Африке часто встречаются акациевые саванны.

Также в Африке часто встречаются акациевые саванны. Чаще встречается сенегальская, беловатая, акация жирафа и другие виды (Acacia albida, A. arabica, A. Giraffae). За счёт своей кроны, которая имеет сплюснутую форму, акация получила название зонтиковидной. Содержащиеся в коре клеящие вещества широко используются в промышленности, а древесина идёт на изготовление качественной дорогой мебели.

Для саванн экваториальной Африки также типична масличная пальма (Elaeis gui-neensis). Продолжительность жизни растения составляет 80-120 лет. В мякоти околоплодника содержится до 70% масла, которое используется в мыловарении. Путём надреза соцветия получают сладкий сок, из которого изготовляют пальмовое вино.

Саванны различных континентов отличаются по флористическому составу, но объединяются схожестью характерных черт: наличием основного травяного яруса, с преобладанием ксерофильных злаков и редкого верхнего яруса кустарников и деревьев, растущих небольшими группами или поодиночке.

См. также: Животный мир саванны.

Источник: webmandry.com

Саванны и ксерофильные леса тропиков.

Савани і ксерофільні лісу тропіків. Такі формації так само характерні для тропіків, як і ліси. Однак вони розташовуються в регіонах з меншою кількістю опадів (1500-1000 і до 600 мм в рік) і нерівномірним їх випаданням: тут відзначаються сухі періоди тривалістю від 4 до 6 місяців, але температура постійно висока протягом усього року. У таких умовах сформіровивается особлива рослинність: савани і ксерофільні лісу. Тривалість періодів посухи, положення на материку щодо океану, і вплив господарської діяльності людини — все це визначає відмінність варіантів тропічних співтовариств ксерофільних типу: від саванного лісів, що межують з, до відкритих, майже чисто трав'янистих співтовариств з рідкісними деревами — трав'яних саван.

Саванні формації на різних континентах відрізняються за флористичним складом, але мають спільні риси: наявність трав'яного ярусу (з переважанням ксерофільних злаків) і рідкісного, незімкнутих верхнього ярусу з дерев і чагарників, що ростуть поодинці або невеликими групами. Найбільш масштабні савани в Африці, де вони займають 40% території континенту і, розрізняються в різних місцевостях.

Типовим, добре відомим деревом саван є баобаб. Це, історично притаманне даній місцевості рослина африканських саван; висота його — 10-25 м, стовбур дуже товстий, діаметром до 10 м, крона величезна, розлога. Вік баобабів досягає 4-5 тис. років. Дерева ці відрізняються надзвичайною світлолюбна і посухостійкістю: в тканинах їх стовбура накопичується волога, яка і використовується рослиною в посушливі періоди. Плоди баобабів — улюблена їжа мавп, тому його називає ще «мавпячим деревом». Майже всі частини цього дерева використовуються людиною: з внутрішнього шару кори роблять папір, мотузки, плетені предмети, грубі тканини; листя в свіжому вигляді вживаються в їжу і як лікарський засіб; із насіння екстрагують алкалоїд адансонін, застосовуваний як протиотруту при отруєннях.

Олійна пальма також типова для саван екваторіальної Африки. Пальма довговічна — живе до 80-1.20 років. М'якоть околоплодника містить від 22 до 70% масла, яке використовують в основному в миловарінні, як мастильне засіб і для інших цілей. З соковитою осі суцвіття отримують шляхом надрізу солодкий сік, і з нього виготовляють пальмове вино. Використовують пальму в диких заростях і на плантаціях.

Пальма дум має ветвящийся стовбур, у висоту досягає 10-12 м. Плоди вживають у їжу, так як зовнішній шар оплодня містить соковиту й солодку м'якоть. З листя плетуть різні вироби.

Акації (Acacia). Види цього роду з сімейства мімозових широко поширені в саванах на різних континентах. В Африці угруповання рослин з участю акацій зустрічаються на великих територіях — акацієві савани. Ці невеликі деревця ростуть поодинці і підносяться над ярусом трав. Часто зустрічаються акації сенегальська,, білувата, жирафа та інші види.

Більшість африканських акацій мають крони сплюсненої форми і отримали тому загальна назва «зонтикоподібних акації». У корі акацій містяться склеювальні та інші речовини, використовувані в різних галузях промисловості. Деревина йде на виготовлення дорогої, якісної меблів, виробів, кольоровий фанери (у більшості видів деревина пофарбована в червонуватий, яскраво-червоний, жовтий кольори і володіє приємним, свіжим запахом). Акації використовують як харчові та лікарські рослини.

Трав'янисті рослини африканських саван. Дерева і чагарники — лише вкраплення в рослинність саван, а основу і фон такий рослинності утворює ярус тропічних видів багаторічних кореневищних злаків. Їхні потужні стебла-соломини досягають висоти 3-3,5 м. У молодому стані ці трави використовують на корм худобі. Стебла їх пізніше грубіють, на цьому етапі зрілості їх застосовують для плетіння, виготовлення легких укриттів, в якості сировини для виробництва паперу. Найбільш широко поширені види пеннісетум і бороданя. Пеннісетум червоний і Бентама називають «слонової травою», тому що слони люблять їсти стебла цих рослин.

Крім злаків у трав'янистому покриві саван зустрічаються види з сімейств лілейних і амарилісових. Їх підземні органи-цибулини і кореневища. Типова, наприклад, рослина, яка часто розводять як кімнатна у нас в країні, називаючи його «щучий хвіст» через білуватих поперечних смуг на листі (така забарвлення нагадує забарвлення щуки). Сансевьера добре цвіте в кімнатних умовах, утворюючи довге суцвіття з зеленуватими квітками.

У посушливі сезони надземні пагони трав висихають і миттєво знищуються частими пожежами, але при цьому підземні органи рослин зберігаються і після дощів дають початок новим надземним пагонам.

Савани Східної Азії (в Індостані, Індокитаї) за походженням вторинні, оскільки виникають на місцях, де люди вирубують дерева і спалюють залишки. У районах без таких випалень савани заростають деревами і перетворюються в тропічні ліси. Висота трав'яного покриву цих саван — до 1,5-2 м. На великих просторах панує злак, утворюючи майже чисті, одновидових зарості.

Характерний для саван Азії і дикий цукровий очерет; він поширений до Середньої Азії, де по заплавах Сир-Дар'ї та Аму-Дар'ї утворює щільні і високі зарості висотою до 3 м.

У саванах півострова Індостан в посушливому кліматі злаковий покрив рідшає, а серед дерев панування переходить до акації. З'являються суккулентні молочаї і ксероморфние колючі чагарники. Тут зустрічається багато видів, характерних для саван і пустель Африки та Середньої Азії (акації,, бородані та ін), на їх частку припадає 30-40% від загального числа видів рослин.

Савани Південної Америки підрозділяються на дві частини: на півночі материка у басейні Оріноко розташовуються Льянос, а в Бразилії (нагір'я і частина долини Гран-Чако) — компаси. Основу трав'яного покриву Кампос складають багаторічні злаки, висотою до 1 м; багато також рослин з сімейств складноцвітих, бобових, амарантових, мальвових і багатьох інших. Великою різноманітністю рослин відрізняються і клмпоси. Тут зустрічаються пальми: воскова та бурить, або маврікіева, що дає пальмове вино. А воскова пальма дає карнаубський віск, що збирається за листя пальми і тисячами тонн йде на експорт.

Масив Льянос на півночі материка так само, як і бразильські савани, знаходиться в умовах періодичності випадання опадів, але температурний режим тут інший, обумовлений близьким розташуванням до екватора і малими висотами: висока температура тримається круглий рік. Потужні розливи річок в періоди дощів призводять до затоплення величезних просторів. Після сходу води залишаються важкопрохідні болота з хитними під ногами килимами з заростей осок і водних рослин. Широкі простори Льянос зайняті покривами з тих же злакових травостоїв, з такими ж видами злаків, що ростуть і в Африці: характерні бородані, паспалуми, панікуми та ін Часто зустрічається тут і маврікіева пальма, твірна гаї по берегах річок, в місцях з підходящими близько до поверхні землі грунтовими водами. Ця рослина використовується місцевими жителями, котрі називають її «деревом життя». Серцевина ствола наповнена крохмалистими клітинами, в їжу вживають і плоди. Волокна листя і зовнішніх покривів стовбура йдуть на різні плетіння, мотузки, а з осі суцвіть отримують солодкий сік. Ще і ще раз бачимо, що скрізь людина живе в першу чергу за рахунок рослин, таких різноманітних і багатьох «рослин життя».

Савани Австралії. Особливий клімат, особливі природні умови, особлива рослинність. Багато своєрідних, специфічних рослин на цьому континенті. Почнемо з евкаліптів (Eucalyptus)-типових ендемів Австралії; евкаліпти виростають в різних асоціаціях, в тому числі в саванах. Вони відносяться до сімейства миртових (Myrtaceae), ареал якого майже повністю знаходиться в тропічній та субтропічній зонах. Всі 600 видів евкаліптів виростають в Австралії і на острові Тасманія. Серед них багато вічнозелених високих дерев, до 100 м заввишки. Вони і утворюють вічнозелені ліси Австралії. Деякі види вважаються найвищими деревами в світі: наприклад, евкаліпт мигдалеподібної виростає до висоти 150 м (це висота 50-поверхового хмарочоса).

Але багато і чагарникових форм евкаліптів, що утворюють густі зарості-скреб. Для всіх рослин із сімейства миртових характерна наявність ефірних масел в листках і корі, а це відмінний засіб для інгаляцій при застудах. Листя евкаліптів покриті восковим нальотом, тому крона здається сріблястою, навіть блакитнуватої. Евкаліпти — надзвичайно цінні рослини: вони швидко ростуть (так, евкаліпт кулястий за 9 років досягає висоти 20 м), дають цінну деревину, лікарські речовини, наприклад, тимол. Евкаліпти випаровують багато води, сприяючи зниженню рівня грунтових вод і осушення болотистій місцевості. Крім усього іншого, евкаліпти декоративні, тому прикрашають південні сади, наприклад, у нас в Адлері, Сочі.

В Австралії ростуть і 600 видів рослин з роду акація — більшість з них зосереджена в саванах. Цікавий один з видів австралійський акацій — акація срібляста, яка була вивезена до Європи і добре акліматизувалися тут. У колишньому СРСР це рослина прижилася на Кавказі, де пишно цвіте з лютого до квітня: посипані пухнастими яскраво-жовтими квітами гілки везуть у великих кількостях в північні міста нашої країни і продають навесні під назвою «мімоза», невірним.

Різноманітний і трав'яний покрив саван. Значну, роль у його формуванні відіграють ксерофільні злаки: види роду Astreblia («мітчелова трава»). На пасовищах ці трави високо цінуються за хороші кормові якості та посухостійкість. Також оцінюють і «кенгурові траву» — злаки з роду Themeda. Бородач шовковистий називають «блакитною травою» через блакитний забарвлення листя. Злаки з роду бородані зустрічаються і на луках в горах Кавказу, в Криму і далі — в Болгарії та інших країнах Європи.

Багато красиво квітучі трав'янисті рослини створюють яскраві строкаті килими в саванах «зеленого континенту», місцями нагадують квіткові газони в парках і садибах.

Вологі субтропічні ліси, твердолисті ліси і твердолисті чагарники субтропіків. Відмінність зони субтропіків від тропічної зони визначається фактором тепла: періодичне падіння температури повітря обумовлює наявність пір року.

У тропіках же динамічний фактор вологи (сезони дощів) при постійній протягом року температурі.

В силу загальних закономірностей циркуляції повітряних мас в субтропіках велика частина східних околиць материків отримує достатню кількість опадів і під час спекотного літа, і під час порівняно прохолодної зими. Такі райони Землі називають вологими субтропіками: це Південно-Східний Китай, Японські острови, Східне узбережжя Драконових гір в Південній Африці, східна частина півострова Флорида, частина Східного узбережжя Австралії і район міст Поті, Батумі на Чорноморському узбережжі Кавказу. Західні області субтропічної зони материків характеризуються сезонністю випадання опадів: найбільша кількість дощів відзначається взимку при відносно низьких температурах повітря, а влітку опадів майже немає. Такі риси особливо типові для Середземномор'я, і ці умови виділені в особливий варіант субтропічного клімату — середземноморський. Ділянки суші з таким кліматом зустрічаються і на півдні Африки, в Австралії, Чилі, Каліфорнії, на Південному березі Криму — дивовижно й цікаво у нас на Землі!



Источник: ua.xn--6-jtbpoaqi5b.xn--p1ai