Інші завдання дивись тут…

Цитологія — наука, яка вивчає клітини,

Клітина — основна структурна і функціональна одиниця живого (всі живі організми побудовані лише з клітин та всі явища й процеси забезпечення існування живих істот відбуваються тільки в клітині). Клітина одноклітинної істоти є одночасно й самостійним організмом, адже вона виконує всі ті самі функції, що й багатоклітинний організм. У багатоклітинних істот організм функціонує завдяки взаємодії клітин між собою. 

 

БУДОВА КЛІТИНИ РОСЛИНИ.

Рослинна клітина складається з целюлозної оболонки, клітинної мембрани, цитоплазми з клітинними включеннями, ядра, пластид, вакуолів з клітинним соком, мітохондрій, рибосом, ендоплазматичної сітки з діктіосомами.

Рослинна клітина малюнок


Органели — це постійні структури клітини, які виконують відповідні функції (ядро, рибосоми, мітохондрії, пластиди, вакуолі, ендоплазматична сітка тощо).

Клітинні включення – тимчасові утвори з різноманітними речовинами, що відкладаються у вигляді кристалів солей, краплин жиру, зерен крохмалю тощо, які то виникають унаслідок процесів життєдіяльності клітини, то зникають.

 

КЛІТИННА ОБОЛОНКА – зовнішня оболонка рослинної клітини.

Рослинна клітина малюнок

Будова клітинної оболонки: 

До складу щільної і пружної оболонки входять волоконця вуглеводу целюлози, зібрані в пучки,  оболонка у 20-1000 разів товща за клітинну мембрану, і тому добре помітна в світловий оптичний мікроскоп.

Значення клітинної оболонки: підтримує форму клітини.

 

КЛІТИННА МЕМБРАНА – постійна структура, що оточує будь-яку клітину, дуже тонка і непомітна у світловий мікроскоп.

Мембрани є і в цитоплазмі: вони оточують різні органели, зокрема вакуолі, пластиди. Усі клітинні мембрани складаються із білків та ліпідів.

Рослинна клітина малюнок

 

Будова клітинної мембрани:


Складові  Значення
Плівка жирових молекул, складається зі зовнішнього і внутрішнього  шару ліпідів, або жирів Жироподібні молекули роблять мембрану непроникною, адже жири не розчиняються у воді.
У жири занурено молекули білків, які розташовані у вигляді мозаїки: одні знаходяться на внутрішній поверхні мембрани, інші — на зовнішній, а деякі молекули білків перетинають обидва шари молекул ліпідів білки визначають, які речовини пропустити всередину, а які — випустити назовні.

Функції клітинної мембрани:

•  оточує та відмежовує клітину від зовнішнього середовища; 

• захищає внутрішній вміст від несприятливих зовнішніх впливів, від проникнення хвороботворних мікроорганізмів, вірусів;

• у багатоклітинних організмах в мембранах є ділянки, що забезпечують зв’язок між клітинами, через ці ділянки проходять так звані цитоплазматичні містки.

• забезпечує транспорт різних речовин крізь неї ( розпізнає та за допомогою дифузії пропускає в клітину сировину для її роботи, забезпечуючи процес живлення клітини, та видаляє з клітини непотрібні речовини).

ВІДМІННОСТІ МІЖ КЛІТИННОЮ ОБОЛОНКОЮ ТА КЛІТИННОЮ МЕМБРАНОЮ:


Клітинна оболонка Клітинна мембрана
Клітинну оболонку мають клітини рослин Клітинну мембрану мають усі клітини
Каркас утворює складний вуглевод – целюлоза Утворена плівкою жироподібних молекул
Міцна й пружна Дуже тонка
Не пропускає у клітину молекули органічних речовин Забезпечує крізь неї транспорт молекул органічних речовин

 

ЦИТОПЛАЗМА (від грец. цитос, або цито — клітина і плазма — оформлене) – внутрішнє середовище у клітині, яке перебуває в постійному русі.

За хімічним складом цитоплазма — це розчин неорганічних (вода, гази, мінеральні солі) та простих органічних речовин (білки, вуглеводи, жири).

Рослинна клітина малюнок

 

Будова цитоплазми.

Складові Значення
Скелет цитоплазми – це система мікроскопічних тоненьких білкових волокон: трубочок і ниток, його видно лише за допомогою електронного мікроскопа Допомагає клітині зберігати форму, закріплює у певному положенні органели
Розчини речовин, які постійно рухаються Постійний рух цитоплазми: речовини рухаються всередині самої клітини, а також з клітини в клітину
iv>

Функції цитоплазми. 

• як внутрішнє середовище клітини об’єднує в одне ціле всі клітинні структури і забезпечує їхню взаємодію;

• відбувається транспорт різних речовин, обмін, при якому розпадаються одні речовини і створюються інші.

ВКЛЮЧЕННЯ В ЦИТОПЛАЗМІ.

• Відкладені про запас білки, вуглеводи і ліпіди, які відкладаються у великій кількості і використовуються клітиною не відразу, наприклад, білкові зерна в клітинах насіння пшениці, зерна крохмалю в клітинах бульб картоплі, краплини ліпідів у клітинах насіння соняшнику;

• Утворюють непостійні структури клітини (то з’являються, то зникають у процесі життєдіяльності клітини) 

• Накопичуються в розчиненому або твердому стані (можуть мати вигляд зерен, краплин). 

 

ЯДРО — це органела , яка відмежована від цитоплазми ядерною оболонкою з двома мембранами і містить молекули ДНК, його можна роздивитись у світловий мікроскоп.

Рослинна клітина малюнок

 

Будова ядра. 


Складові Характеристика
ядерна оболонка має пори, через які здійснюється транспорт різних речовин із цитоплазми всередину і навпаки — з ядра в цитоплазму
ядерний сік — внутрішнє середовище з розчинами, структурами з білків та ДНК (щільні тільця – ядерця, що містять білки та ДНК, які під час поділу клітини ущільнюються та утворюють хромосоми)

ядерця утворюють складові рибосом, які згодом через ядерну оболонку виходять у цитоплазму і залишають ядро;

ДНК містять спадкову інформацію

Функції ядра:

• центр керування процесами життєдіяльності клітини, зокрема, регулює процеси утворення білків;

• зберігає спадкову інформацію щодо будови та функцій як самої клітини, так і всього організму завдяки молекулам ДНК.

Молекула ДНК — це довга молекула, що є носієм інформації про виробництво всіх необхідних клітині білків. При кожному поділі дочірні клітини у спадок отримують копію ДНК материнської клітини, 

Ген — ділянка ДНК, яка містить інформацію про один білок, має назву ген. 

 

КЛІТИННИЙ ЦЕНТР — дві центріолі з центросферою.

>

Містить білки, ліпіди, вуглеводи, ДНК і РНК. 

Значення: бере участь у поділі клітини.

 

МІТОХОНДРІЯ (від грец. мітос — нитка і хондріон — зернятко) – це органели, які забезпечують клітину енергією, що витрачається на ріст клітини, утворення складних речовин з більш простих, транспорт речовин по клітині тощо (їх ще називають енергетичними станціями клітини). 

Кількість мітохондрій у клітині може бути від 1 до 100 000 і більше, помітні лише під електронним мікроскопом.

Рослинна клітина малюнок

 

Значення мітохондрій:  виробляють енергію для забезпечення клітинних процесів.

Процес дихання в мітохондрії: глюкоза взаємодіє з киснем з утворенням води та вуглекислого газу (цей процес називають внутрішнім диханням),  частина енергії, що виділяється при цьому, акумулюється в особливих  молекулах АТФ, залишок хімічної енергії розсіюється у вигляді тепла.

 

ПЛАСТИДИ.

Пластиди – органели рослинних клітин: лейкопласти, хлоропласти, хромопласти.

Лейкопласти (від грец. левкос — білий і пластос — виліплений) – безбарвні пластиди, що запасають вуглеводи, білки, олії.

Хромопласти (від грец. хрома — фарба і пластос — виліплений) забарвлені в різні кольори, крім зеленого: жовтий, червоний, фіолетовий тощо, ці пластиди надають різного забарвлення пелюсткам квіток, плодам, осінньому листю тощо.


Хлоропласти (від грец. хлорос — зелений і пластос — виліплений) — великі органели рослинних клітин, які містять хлорофіл, що забарвлює рослини у зелений колір, у яких відбуваються процеси фотосинтезу, добре помітні в світловий мікроскоп. 

Процес фотосинтезу у хлоропластах: на світлі з води та вуглекислого газу утворюються молекули вуглеводів та кисень. 

При фотосинтезі в хлоропласт надходять вуглекислий газ і вода, хлорофіл уловлює сонячне світло та перетворює його в хімічну енергію, завдяки якій з вуглекислого газу та води утворюється глюкоза. 

При цьому вивільняється кисень, який виводиться в атмосферу. 

Глюкоза може бути використана для утворення складних вуглеводів (наприклад, запасна речовина крохмаль); перетворення на інші прості органічні речовини, з яких згодом утворюються білки, жири, ДНК тощо; виробництва необхідної клітині енергії у мітохондріях.

 

Рослинна клітина малюнок 

 

Будова хлоропластів. 


Складові Значення
Мембрана подвійна. оточує органелу
Мембранні структури з хлорофілом — органічна речовина зеленого кольору хлорофіл в процесі фотосинтезу уловлює сонячне світло та перетворює його в хімічну енергію, завдяки якій з вуглекислого газу та води утворюється глюкоза. 

ПЕРЕТВОРЕННЯ ПЛАСТИД.

Хромопласти на пластиди інших типів не перетворюються. 

Лейкопласти за певних умов здатні перетворюватися на хлоропласти (це спостерігається у бульбах картоплі, які тривалий час перебували на світлі) або хромопласти.

Під час старіння листків, стебел, дозрівання плодів у хлоропластах може руйнуватися хлорофіл, і вони перетворюються на хромопласти.

Рослинна клітина малюнок

 

ПОРІВНЯННЯ МІТОХОНДРІЙ ТА ХЛОРОПЛАСТІВ.


Мітохондрія Хлоропласт
Відмінності
Бере участь у процесі дихання: глюкоза взаємодіє з киснем, розкладається на воду і вуглекислий газ, при цьому виробляє хімічну енергію Бере участь у процесі фотосинтезу
Процес дихання безперервний Процес фотосинтезу відбувається на світлі
Органела, що забезпечує клітину енергією в процесі дихання Органела, що в процесі фотосинтезу  забезпечує клітину киснем для виробництва енергії у мітохондріях
Помітна лише під електронним мікроскопом Добре помітні в оптичний мікроскоп
Наявна в кожній клітині Наявна в рослинній клітині
Подібності

Органели клітини. Беруть участь у процесах клітини.

 

ВАКУОЛЯ (від лат. вакуум — порожнина) — одна з найбільших органел рослинної клітини, добре помітна в оптичний мікроскоп. У рослинній клітині сік міститься у вакуолі. 

Рослинна клітина малюнок

 

Будова вакуолі: відмежована від рідини цитоплазми мембраною, наповнена прозорим або забарвленим клітинним соком — водним розчином органічних і неорганічних речовин. Утворюються із пухирців, які відокремлюються від ендоплазматичної сітки, дрібні пухирці можуть зливатися в більші.


Значення вакуолей: 

• забезпечують збереження форми клітини (від тиску клітинна мембрана не розривається, бо над нею є міцна клітинна оболонка);

• надає пружності рослинній клітині (коли при посухах запас води втрачається, відбувається в’янення рослин); 

• запасаються прості цукри та органічні кислоти — лимонна, яблучна, щавельна (фрукти та овочі мають кисло-солодкий смак); 

• у клітинному соку можуть міститися речовини, забарвлені в різні кольори — червоні, сині, жовті (вони зумовлюють забарвлення квіток, плодів);

• частково виконує функції клітинного смітника (накопичує непотрібні клітині речовини).

 

ЕНДОПЛАЗМАТИЧНА СІТКА – розгалужена сукупність з’єднаних між собою тонких каналів та трубочок руху різних органічних речовин, які помітні під електронним мікроскопом.

Рослинна клітина малюнок

 

Значення ендоплазматичної сітки:

• зв’язує між собою основні органели клітини;

• шорсткі (грануляні) зовнішні стінки (мембрани) каналів ендоплазматичної сітки є місцем прикріплення рибосом, які синтезують білки;

• на мембранах гладенької ендоплазматичної сітки відбувається синтез ліпідів та вуглеводів;

• місце розміщення диктіосом – органел, які отримують речовини від ендоплазматичної сітки, сортують, готують до відправлення та «пакують» у маленькі мембранні пухирці, які відправляються до інших частин клітини, або до клітинної мембрани, звідки виводяться назовні (помітні під оптичним мікроскопом, але їх будову можна вивчити лише з допомогою електронного мікроскопа);

• забезпечує транспорт речовин у клітині.

 

РИБОСОМИ — дрібні кулясті органели на канальцях ендоплазматичної сітки, у яких відбувається синтез білків, помітні лише під електронним мікроскопом.

Рослинна клітина малюнок

 

Значення рибосом: забезпечують синтез білків.

Синтез — це процес з’єднання простих розрізнених частин у складне ціле.

Синтез білків — це процес, при якому прості речовини (амінокислоти), з’єднуючись одна з одною у певній послідовності, утворюють складну сполуку — білок.

 

ДИКТІОСОМИ — органели, які отримують речовини від ендоплазматичної сітки, сортують, готують до відправлення та «пакують» у маленькі мембранні пухирці, які відправляються до інших частин клітини, або доклітинної мембрани, звідки виводяться назовні.

Помітні під оптичним мікроскопом, але їх будову можна вивчити лише з допомогою електронного мікроскопа.

Інші завдання дивись тут…

 

Источник: 8next.com

Розділ 2. ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1. РОСЛИННА КЛІТИНА І ПРОДУКТИ ЇЇ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Об’єкти дослідження: внутрішня епідерма соковитої лусочки цибулі, листки елодеї канадської, плоди шипшини, листя традесканції, черешки листків щавлю кислого, белладонни, бадану, бульби картоплі, зернівки кукурудзи і рису, насінини гороху, зовнішня луска цибулі, листки алое, стебло щавлю кінського.

Матеріальне забезпечення: мікроскопи, лупи, предметне і покривне скло, бритви, препарувальні голки, чашки Петрі, пінцети, крапельниці, дистильована вода, розчин метиленового синього, розчин хлоралгідрату, розчин Люголя, 5% розчини соляної та оцтової кислот, фільтрувальний папір, лакмусові папірці, реактивні папірці, постійні мікропрепарати, таблиці: «Мікроскоп», «Рослинна клітина», «Типи пластид у клітинах рослин»,

«Крохмальні та алейронові зерна»; «Кристалічні включення в клітинах рослин».

Завдання 1.

Вивчити будову світлового мікроскопу.

Розглянути і вивчити оптичну частину мікроскопу (об’єктиви і окуляри), освітлювальну (дзеркало, конденсор, світлофільтри) та механічну (штатив, предметний столик, тубус, револьвер, макро- і мікрогвинти). Звернути увагу на функціональне призначення кожної частини мікроскопу.

Описати в альбомі будову світлового мікроскопу.

Завдання 2.

Засвоїти техніку роботи з мікроскопом.

Поставити мікроскоп ближче до лівого плеча. Справа від мікроскопу розкласти альбом. Об’єктив малого збільшення зафіксувати над отвором предметного столика, на якому покласти предмет розгляду. Дивлячись в окуляр, освітити дзеркалом поле зору мікроскопу. Опустити макрогвинтом тубус до відстані 0,3 см від столика з препаратом. Повертати гвинт на себе, аж поки стане видно зображення в мікроскопі. Навести чіткість зображення мікрогвинтом, розглянути об’єкт спочатку на малому, а потім на великому збільшенні. Переведення об’єктивів здійснюється поворотом револьверу за годинниковою стрілкою. Перед тим слід поставити точку розгляду в центр поля зору мікроскопу, інакше досліджувана точка може не попасти в поле зору при великому збільшенні.

Описати в альбомі правила роботи з мікроскопом.

Завдання 3.

Виготовити тимчасовий мікропрепарат внутрішньої епідерми соковитої лусочки цибулі.

З внутрішньої сторони соковитої лусочки цибулі зняти епідерму і покласти її в краплину метиленового синього, нанесену на предметне скло. Розправити епідерму голкою і під кутом опустити на неї покривне скло. Злегка притиснути. Осушити вологу навколо покривного скла фільтрувальним папірцем.

Завдання 4.

Вивчити будову рослинної клітини.

Виготовлений у метиленовому синьому мікропрепарат епідерми лусочки цибулі розглянути під малим збільшенням мікроскопу. Серед безлічі клітин вибрати одну з виразним ядром і вакуолями та перемістити її в центр поля зору мікроскопу. Перевести револьвер і зафіксувати об’єктив великого збільшення над препаратом. Розглянути будову клітини під великим збільшенням мікроскопу. Звернути увагу на прозенхімну форму клітини та її прямі стінки. Знайти ядро з ядерцем, цитоплазму, вакуолі. Від метиленового синього ядро забарвилося в синій колір, цитоплазма — в голубий, а клітинні стінки і вакуолі залишилися безбарвними.

Зарисувати клітину з органелами. Відповідно їх забарвити, позначити і підписати малюнок. Результати виконаного завдання описати у формі висновків.

Завдання 5.

Виготовити поверхневий мікропрепарат листка, визначити тип пластид і рух цитоплазми в клітинах.

З чашки Петрі взяти листочок елодеї і покласти його на предметне скло в краплину води. Накрити покривним скельцем і розглянути під малим збільшенням мікроскопу. У клітинах прямокутної форми видно багато зелених пластид — хлоропластів. Вивчити форму хлоропластів. Дрібні крупинки в хлоропластах — це первинний крохмаль. Відшукати клітину, в якій хлоропласти рухаються, і розглянути її під великим збільшенням мікроскопу. Зосередити увагу на одному хлоропласті і за його рухом визначити напрям руху цитоплазми. Якщо в клітині одна велика вакуоля, то цитоплазма рухається навколо стінок (обертальний рух). Якщо в клітині декілька дрібних вакуолей, то такі цитоплазми помітно з’єднуються біля ядра і можна побачити струменевий рух. Звернути увагу на те, що в різних клітинах рух цитоплазми може проходити в різних напрямках (за годинниковою стрілкою або проти).

Зарисувати декілька клітин листка елодеї з хлоропластами. Стрілочками позначити напрям руху цитоплазми в клітинах. Малюнок позначити і підписати. Зробити висновки з проведених досліджень.

Завдання 6.

Виготовити мікропрепарат з м ’якоті плоду, визначити тип пластид.

Надрізати шкірку плоду шипшини і з-під неї голочкою набрати трошки м’якоті. Покласти на предметне скло у краплину води, розмішати і накрити покривним склом. Під малим збільшенням мікроскопу знайти окремі, вільно розміщені клітини, а під великим розглянути їх форму та хлоропласти в них. Звернути увагу на забарвлення і форму хлоропластів.

Зарисувати декілька клітин з хлоропластами. Малюнки позначити та підписати. Зробити висновки з проведених досліджень.

Завдання 7.

Виготовити мікропрепарат епідерми з поверхні листка. Визначити і вивчити тип пластид у клітинах.

З нижньої сторони листка традесканції зняти за допомогою голки епідерму і внести її на предметне скло у краплину води. Розправити голкою,

накрити покривним склом і розглянути під малим збільшенням мікроскопу. Знайти клітини а ядром, оточеним дрібненькими безбарвними кульками -лейкопластами. Розглянути лейкопласти під великим збільшенням мікроскопу.

Зарисувати клітину з ядром і лейкопластами. Малюнок позначити і підписати. Зробити висновки з проведеного дослідження.

Завдання 8.

Визначити рН клітинного соку рослини.

Зрізати черешок щавлю кінського і прикласти до свіжого зрізу лакмусовий папірець. Через хвилину на папірці появиться рожева пляма, що вказує на кисле рН клітинного соку.

Зарисувати папірець з рожевою плямою і написати відповідні висновки.

Завдання 9.

Визначити наявність алкалоїдів у клітинному соці рослин.

Бритвою зрізати черешок листка белладонни і до свіжого зрізу прикласти реактивний папірець на алкалоїди. На папірці утвориться світла плямка з темною облямівкою, що вказує на вміст алкалоїдів у клітинному соці. Зарисувати папірець з плямкою, написати висновок з проведеного дослідження.

Завдання 10.

Визначити наявність дубильних речовин у клітинному соці рослин.

Зрізати бритвою черешок листка бадану і прикласти до свіжого зрізу реактивний папірець на дубильні речовини. На папірці утвориться темно-фіолетова пляма, що свідчить про вміст дубильних речовин у клітинному соці.

Зарисувати папірець з плямкою. Зробити висновок з проведеного дослідження.

Завдання 11.

Визначити форму і будову крохмальних зерен різних рослин.

Виготовити мікропрепарат з паренхіми бульби картоплі. Для цього у краплину води, нанесену на предметне скло, зішкребти трошки м’якушки бульби, розмішати голкою та накрити покривним склом. У другу краплину води внести трошки ендосперму кукурудзи із розрізаної зернівки. Накрити покривним склом, попередньо розмішавши ендосперм у воді. Третій мікропрепарат виготовити у розчині Люголя, в краплину якого внести ендосперм зернівки рису. У всіх виготовлених мікропрепаратах вивчити будову крохмальних зерен спочатку під малим, а потім під великим збільшенням мікроскопу. Звернути увагу на розміри крохмальних зерен (найбільші — в картоплі, найменші — у рису). У крохмальних зернах картоплі знайти центр нашарування (на вужчому кінці зерна), а в зернах крохмалю кукурудзи -хрестоподібну тріщину посередині. Прийняти до уваги, що від розчину Люголя крохмальні зерна рису забарвилися в синій колір.

Зарисувати крохмальні зерна картоплі: просте, складне і напівскладне, декілька крохмальних зерен кукурудзи з тріщиною, прості і складні крохмальні зерна рису. Малюнки позначити, підписати. Результати аналізу описати з відповідними висновками.

Завдання 12.

Вивчити мікроструктуру простих алейронових зерен.

За допомогою бритви виготовити тонкий поперечний зріз сім’ядолі гороху, покласти його у краплину розчину Люголя, нанесену на предметне скло, розправити голкою, накрити покривним скельцем і розглянути під малим і великим збільшенням мікроскопу. Відшукати крохмальні (великі) та алейронові (дрібненькі) зерна у клітинах насінини. Звернути увагу на те, що від розчину Люголя крохмальні зерна забарвились у темно-синій колір, а білкові — в золотисто-жовтий.

З великого збільшення мікроскопу зарисувати декілька клітин насіння гороху з жовтими алейроновими зернами, на фоні яких розміщенні великі овальні сині крохмальні зерна. Малюнок позначити, підписати, результати досліджень описати.

Завдання 13.

Вивчити кристалічні включення в клітинах покривної тканини однодольної рослини.

Зовнішню коричневу луску цибулі покласти на предметне скло у краплину розчину хлоралгідрату, розправити голкою і накрити покривним скельцем. Підігріти над полум’ям для видалення бульбашок повітря і кращої видимості (довести до кипіння, але не кип’ятити). Просвітлений мікропрепарат розглянути під малим і великим збільшенням мікроскопу. Знайти окремі призматичні кристали у клітинах.

Зарисувати декілька клітин з окремими кристалами та описати результати дослідження.

Завдання 14.

Вивчити кристалічні включення в клітинах мезофілу листка однодольної рослини.

Виготовити поперечний зріз листка алое, відкинути зовнішню зелену частину, а білу прозору помістити у краплину хлоралгідрату та накрити покривним скельцем. Просвітлити над полум’ям і розглянути під малим та великим збільшенням мікроскопу. Звернути увагу на великі клітини паренхімної форми. Відшукати в клітинах окремі голчасті кристали (рафіди) та скупчення їх, розміщені паралельно (так звані «пучки»).

Зарисувати декілька клітин з рафідами, позначити, підписати малюнок. Результати мікроскопічного аналізу описати з відповідними висновками.

Завдання 15.

Вивчити кристалічні включення в клітинах стебла дводольної рослини.

Виготовити декілька поперечних зрізів стебла щавлю кінського. Вибрати найтонший і внести його на предметне скло у краплину хлоралгідрату. Накрити покривним скельцем і просвітлити над полум’ям. Розглянути під малим і великим збільшенням мікроскопу. Відшукати клітини з друзами — зірчастими кристалами. Звернути увагу на те, що в клітині завжди є тільки одна друза.

Зарисувати клітини паренхімної форми з окремими друзами. В малюнку зобразити нещільне розміщення клітин паренхімної форми, між якими багато

міжклітинних просторів з повітрям. Малюнок позначити, підписати. Зробити висновки про одержані результати досліджень.

Завдання 16.

Визначити кристалічні включення в клітинах черешка (або стебла) дводольної рослини.

Виготовити декілька поперечних зрізів черешка листка белладонни або її стебла. Найтонший із зрізів внести у краплину хлоралгідрату, нанесену на предметне скло. Накрити покривним скельцем і просвітлити над полум’ям до повного видалення повітря. Розглянути зріз під малим, а потім під великим збільшенням мікроскопу. Відшукати клітини з кристалічним піском. Розглянути окремі піщинки і звернути увагу на їх гострокінцеву форму. Особливу увагу приділити розгляду темних клітин: вони можуть виявитись наповненими кристалічним піском.

Зарисувати декілька паренхімних, нещільно розміщених клітин з кристалічним піском. Описати результати мікроскопічних досліджень.

Завдання 17.

Провести мікрохімічну реакцію ідентифікації кристалічного включення.

На одному предметному склі виготовити два ідентичні мікропрепарати з лусочки цибулі у воді. Просвітлили над полум’ям, розглянути під малим збільшенням мікроскопу і переконатися, що в обох мікропрепаратах клітини містять кристали. Після цього відтягнути воду фільтрувальним папірцем і внести в один мікропрепарат 5% розчин оцтової кислоти, а в другий — 5% розчин соляної кислоти. Через 2-3 хвилини розглянути обидва мікропрепарати піл малим збільшенням мікроскопу і переконатися, що в оцтовій кислоті кристали не розчинилися. В соляній кислоті проходять поступове розчинення кристалів без виділення газу, чим відрізняється оксалат кальцію від вапняку.

У висновках описати результати мікрохімічних досліджень і навести рівняння реакцій:

1. СаС204 + СН3СООН — реакція не проходить.

2. СаС204 + 2НС1 = СаСІ2 + Н2С2О4

3. СаСОЗ + 2НС1 = СаСІ2 + Н2О + СО2

Клітинний сік

(дослід з антоціаном)

Пігмент антоціан дуже поширений у рослин. Він змінює своє забарвлення в залежності від реакції клітинного соку (від голубого до яскраво червоного). Зміну забарвлення антоціану можна отримати за допомогою оцтової кислоти і розчину аміаку.

В дві пробірки наливають рівні кількості відвару синьої капусти і поміщають поряд у штатив. Відвар синьої капусти має фіолетове забарвлення завдяки наявності антоціану. В першу пробірку скляною паличкою вносять краплю дуже розведеної оцтової кислоти і збовтують. Відвар капусти змінює забарвлення на червоне. В другу пробірку вносять краплю дуже розведеного

розчину нашатирного спирту. Відвар має синє забарвлення. Якщо додати дуже багато розчину аміаку, то антоціан руйнується, і відвар капусти стає зеленим.

Добре запам’ятовується наступний дослід з антоціаном. Червоні квітки примули поміщають під скляний ковпак, в якому знаходяться пари аміаку. На очах червоне забарвлення змінюється на синьо-зелене, потім — на зелене і, нарешті, стає зеленувато-жовтим.

Інулін в клітинах бульби земляної груші (Helianthus tuberosum)

Полісахарид інулін (CöHioOsX зустрічається в розчинному стані в клітинному соці запасаючих органів рослин родини айстрових (топінамбур, цикорій, жоржина, оман та інші). Для виявлення інуліну користуються 96% етиловим спиртом, який швидко зневоднює клітини. При цьому інулін утворює складні сферичні кристали (сферокристали), які складаються з багатьох голковидних кристалів. Сферокристали інуліну швидко розростаються, захоплюючи декілька клітин, помітні в сферокристалі при користуванні мікрометричним гвинтом.

Послідовність роботи

Роблять зрізи топінамбуру і найтонший зріз поміщають на предметне скло в краплю гліцерину, накривають покривним склом. В гліцерині інулін не розчиняється, в воді добре розчиняється.

Отже, для виготовлення препарату використовувати воду не бажано.

Лейкопласти в клітинах шкірки листка традесканції (Tradescancia геЬгіпа)

Для виготовлення препарату зривають листок з пагону традесканції, обгортають його навколо вказівного пальця лівої руки так, щоб нижня (фіолетового кольору) шкірка була зовні. Правою рукою за допомогою голки надривають шкірку над жилкою або поряд з нею і пінцетом відділяють шматочок її. При цьому частково захоплюється і частина м’якоті листка, але завжди знаходять ділянку на кінці зрізу, який складається тільки з клітин шкірки. Зірваний шматочок поміщають зовнішньою стороною вгору в краплю води на предметне скло і обережно накривають покривним склом.

При малому збільшенні видно витягнуті шестикутні клітини, безбарвні або забарвлені в блідо-фіолетовий колір завдяки наявності пігменту антоціану. Пересуваючи препарат знаходять клітини з добре помітним ядром. При великому збільшенні легко виявити, що клітинні ядра оточені дрібними безбарвними кульками — лейкопластами. Протоплазма клітин ледве помітна і має вигляд зернистого постійного шару і зернистих тяжів від ядра до стінок клітин.

Якщо шкірка знята не з серединної жилки листка, а з інших ділянок, то її клітини будуть мати менш витягнуту форму і серед них зустрічаються продихи. Кожний продих утворюється двома замикаючими клітинами, між якими є продихова щілина для газообміну і транспірації. В замикаючих клітинах продихів видно хлоропласти і злегка зернисті безбарвні ядра. Поряд з замикаючими клітинами знаходяться дві побічні клітини, в яких також помітні лейкопласти.

2.1. Якісні реакції на клітинні включення

• Реакція забарвлення суберину гідроксидом калію Реактиви: 33% водний розчин КОН

Проведення реакції

1. Помістити зріз в краплю реактиву на предметне скло і накрити покривним склом.

2. Обережно підігріти препарат.

3. Спостерігати забарвлення оболонок.

Результати реакції:

Скорковілі оболонки забарвлюються в жовтий колір.

• Гістохімічні реакції на слиз Виявлення слизу за допомогою розчину туші

1. Помістити зріз у розчин туші.

2. Спостерігати блискучі згустки слизу на темному фоні.

Виявлення слизу при його набряканні у воді

Слиз набухає у воді, але не набухає у спирті; слиз, який міститься в спиртовому матеріалі, не втрачає властивості до набухання при перенесенні його у воду.

1. Помістити зріз у воду.

2. Накрити його покривним склом і з однієї сторони покривного скла нанести краплю води.

3. З іншого боку скла відтягнути спирт фільтрувальним папером, замінюючи його водою

4. Спостерігати набухання слизу у воді.

5. Замінити воду спиртом. Спостерігати зворотній процес при зневодненні.

Реакція з мідним купоросом і лугом Реактиви:

1. Концентрований розчин мідного купоросу.

2. 50% розчин гідроксиду калію.

Проведення реакції:

1. Помістити зріз в розчин мідного купоросу на 5-10 хв.

2. Промити зріз водою.

3. Перенести зріз в краплю гідроксиду калію і накрити покривним склом.

4. Спостерігати появу забарвлення.

Слиз забарвлюється в голубий (родина мальвові — Malvaceae) або зелений (родина лілійні — Liliaceae).

• Гістохімічні реакції на жири

В клітинах жири зазвичай присутні у вигляді крапель різних розмірів, при чому дрібні краплі, зливаючись, перетворюються на великі. Жири можуть бути виявлені за допомогою спеціальних барвників, а також за допомогою реакції омилювання.

Реакція омилювання

Заснована на властивостях жирів під дією лугів гідролізуватися з утворенням жирних кислот (мила) і гліцерину.

Реактиви:

1. Концентрований розчин КОН.

2. 20% розчин аміаку.

Проведення реакції:

1. Нанести на предметне скло краплю КОН, додати до неї краплю 20% розчину аміаку.

2. Помістити зріз в реактив, накрити покривним склом.

3. Для запобігання підсихання препарату краї покривного скла залити парафіном.

4. Витримати виготовлений препарат протягом 1-5 днів.

Результати реакції:

Через 1-5 днів навколо крапель олії випадають голчасті кристали ( солі жирних кислот).

Реакція забарвлення Суданом ІІІ

Забарвлення Суданом ІІІ основане на розчиненні барвника в олії. Забарвлення не є специфічним. Одночасно забарвлюються в жовтогарячий колір ефірні олії, кутин, суберин, віск, смоли. Рідкі олії забарвлюються протягом 5-10 хвилин, тверді і кристали жирних кислот забарвлюються повільно.

Реактиви:

Розчин Судану ІІІ різноманітної концентрації:

1. Розчин: 0,01 Судану ІІІ розвести в 5 мл 96% спирту, додати 5 мл гліцерину.

2. Розчин: 0,1 Судану ІІІ розвести в 20 мл 70-90% спирту.

Проведення реакції:

1. Помістити зріз на 10-20 хв. в один з реактивів.

2. Перенести зріз в гліцерин.

3. Спостерігати забарвлені краплі жиру (рожево-жовтогаряче).

• Реакція на крохмаль Реактиви:

1. Розчин Люголя (розчин йоду в йодиді калію за Грамом)

Виготовлення розчину: 2,0 калію розчинити в 5 мл дистильованої води, додати 1,0 кристалічного йоду. Довести водою об’єм розчину до 300 мл. Зберігати розчин в темному посуді.

2. Розчин йоду в хлоралгідраті по Мейеру.

Виготовлення розчину: 5,0 хлоралгідрату розчинити в 2 мл води і при розчиненні металічного йоду отримують насичений розчин.

Проведення реакції з реактивом Люголя.

1. Помістити зріз в краплю реактиву на предметне скло і накрити покривним склом.

2. Спостерігати появу забарвлення.

Результати реакції:

В клітинах паренхіми листка виявляємо крохмальні зерна різних розмірів. Особливо багато крохмалю в шарі паренхіми, яка оточує пучок. В клітинах флоеми, ксилеми і паренхіми пучка крохмаль відсутній. Ендосперм зерен кукурудзи забарвлюється в темно-ліловий, майже чорний колір. Клітини його забиті великими крохмальними зернами.

• Гістохімічні реакції на інулін

При нагріванні з кислотами інулін перетворюється в цукор — левулезу, тому з ним можлива реакція з а-нафтолом або тимолом.

Реакція осаду інуліну спиртом

Під дією спирту інулін випадає у вигляді сферокристалів, нерідко виявляють шаруватість. Кристали інуліну легко розчиняються у гарячій воді.

Реактиви:

96 % спирт.

Проведення реакції:

1. Помістити зріз (бульби жоржини або іншого об’єкту) в спирт.

2. Спостерігати під мікроскопом, випадіння осаду.

3. Перенести зріз у воду і підігріти.

4. Спостерігати розчинення осаду.

• Гістохімічні реакції на чисту клітковину Реакція з хлор-цинк-йодом

Реактиви: розчин хлор-цинк-йоду.

Виготовлення розчину хлор-цинк-йоду по Новопокровському: 20,0 хлористого цинку розчинити в 8,5 мл води. 1,5 кристалічного йоду і 3,0 йодиду калію розчинити в 60 мл води. Останній розчин по краплям додавати в перший, струшуючи посудину до появи осаду. Зберігати реактив у темному посуді.

Проведення реакції:

1. Помістити зріз в краплю води.

2. Видалити воду фільтрувальним папером.

3. Додати на зріз розчин хлор-цинк-йоду і накрити покривним склом.

4. Спостерігати появу забарвлення.

Результати реакції:

Оболонки клітини, які складаються із клітковини, забарвлюються в ліловий колір.

Реакції з йодом та сірчаною кислотою

Сірчана кислота перетворює клітковину в амілоїд, схожий за структурою з крохмалем. Амілоїд забарвлюється йодом в синій колір.

Реактиви:

1. Розчин Люголя.

2. 33% сірчана кислота.

Проведення реакції:

1. Помістити зріз в краплю розчину Люголя.

2. Перенести зріз в краплю розчину розведеної сірчаної кислоти і накрити покривним склом.

Результати реакції:

Оболонки клітин, що містять клітковину, забарвлюються в синій колір.

• Іютохімічні реакції на здерев’янілу клітковину

Здерев’яніла, тобто просочена лігніном, клітковина добре забарвлюється.

Реакція з флороглюцином і соляною кислотою Проведення реакції:

1. Помістити зріз в краплю флороглюцину.

2. Відтягнути фільтрувальним папером реактив.

3. Додати 1-2 краплі кислоти, накрити покривним склом.

4. Після появи вишневого забарвлення помістити зріз в гліцерин (для запобігання руйнування структур кислотою).

Результати реакції:

Здерев’янілі оболонки клітин забарвлюються в вишневий колір. Інтенсивність забарвлення залежить від ступеню здерев’яніння.

Реакція з сірчанокислим (або солянокислим) аніліном Виготовлення реактиву:

1. 1,0 сухого сірчанокислого аніліну розчинити в суміші, яка складається з 70 мл очищеної води, 30 мл 96% спирту і 3 мл концентрованої сірчаної кислоти.

2. 2,0 сірчанокислого аніліну розчинити в суміші, яка складається з 4 мл оцтової кислоти і 194 мл 50% спирту.

Проведення реакції:

1. Помістити зріз на предметне скло в краплю реактиву, накрити покривним склом.

2. Спостерігати появу забарвлення.

Результати реакції:

Здерев’янілі оболонки забарвлюються в лимонно-жовтий колір.

Реакція з перманганатом калію Реактиви:

1. 1% розчин калію перманганату.

2. 10% розчин соляної кислоти.

3. Насичений розчин аміаку.

Проведення реакції:

1. Помістити зріз в розчин перманганату калію в годинниковому склі на 5 хвилин.

2. Промити зріз у воді.

3. Промити зріз в 10% розчині хлористоводневої кислоти протягом 2 хв.

4. Перенести зріз на предметне скло в краплю розчину аміаку, накрити покривним склом.

5. Спостерігати появу забарвлення.

Результати реакції:

Здерев’янілі оболонки забарвлюються в червоний колір.

• Гістохімічні реакції на скорковілу і кутинізовану клітковину

Скорковілі (тобто просочені суберином) і кутинізовані (тобто просочені кутином) оболонки клітин не дають реакцій, характерних для чистої клітковини. Кутин і суберин добре виявляються реактивом на жири.

Реакція з Суданом ІІІ-ІУ

1. Помістити зріз в реактив на 10-60 хв.

2. Перенести забарвлений зріз в гліцерин і накрити покривним склом.

3. Спостерігати появу забарвлення.

Результати реакції;

Скорковілі і кутинізовані оболонки забарвлюються в рожево-жовтий

колір.

Реакція з хлорофілом

Спиртова витяжка хлорофілу.

Проведення реакції:

1. Помістити зрізи в реактив на 25 хв. в темне місце.

2. Перенести зрізи в краплю води на предметне скло і накрити покривним склом.

3. Спостерігати появу забарвлення.

Результати реакції:

Кутикула і скорковілі оболонки забарвлюються в темно-зелений колір. Забарвлення довго не зберігається.

• Гістохімічні реакції на білок

Білки діляться на прості і складні. Реакцій тільки на прості і тільки на складні білки майже немає. Деякі реакції засновані на спільних властивостях білків, які характерні як для простих, так і для складних білків. До таких реакцій належать біуретова реакція та реакція з бромфеноловим синім.

Поряд з цим існують спеціальні реакції на основні білки, на деякі складні білки (наприклад, на нуклеопротеїди).

Біуретова реакція

Біуретова реакція використовується для виявлення пептидних зв’язків. Пептидний зв’язок є найбільш характерним для білків, і в цьому розумінні біуретова реакція є найбільш специфічною. В білках можливі й інші зв’язки, наприклад, сульфідні, ефірні, сольові, водневі. Для виявлення цих зв’язків біуретова реакція не використовується.

Біуретова реакція заснована на тому, що в лужному середовищі (в присутності гідроксиду натрію) при додаванні солей міді (мідного купоросу) поліпептиди та білки утворюють забарвлені комплексні сполуки з іоном міді.

Реакція відбувається при наявності не менше двох пептидних зв’язків. Дипептиди не реагують. Поліпептиди та низькомолекулярні білки дають рожеве та червонувате забарвлення, інші білки — фіолетове.

Свою назву біуретова реакція отримала від похідного сечовини — біурета, який дає цю реакцію.

Хоча окремі амінокислоти цієї реакції не дають, але, як виняток, вона виникає в присутності аспарагіну і гістидину.

Негативною рисою біуретової реакції є те, що вона малочутлива. Забарвлення особливо добре проявляється тільки там, де багато білків (наприклад, в меристематичних клітинах).

Проведення біуретової реакції на свіжому матеріалі може дати послаблене забарвлення через слабку проникність тканин. Фіксований матеріал дає в цьому відношенні кращі результати; однак треба мати на увазі, що фіксація спиртом неприйнятна для спирторозчинних білків ( як, наприклад, білки зернових злаків).

Реактиви:

1. 7% розчин мідного купоросу.

2. 30-50% розчин гідроксиду натрію (або калію).

Проведення реакції:

1. Помістити зріз в розчин мідного купоросу на 5-30 хв. в годинниковому склі.

2. Ретельно видалити цей розчин фільтрувальним папером та промити зріз водою до видалення голубого забарвлення із промивної води.

3. Перенести зріз на предметне скло і обробити розчином гідроксиду натрію (або калію) від 10-20 хв. до 1 год.

4. Спостерігати появу фіолетового забарвлення (іноді рожевого в присутності низькомолекулярних білків або поліпептидів).

Источник: lifelib.info

Друга основна категорія живих істот — це еукаріоти, тобто організми, клітини яких містять істинне ядро. Клітини еукаріот більші і складніші за будовою, ніж клітини прокаріот. Які ще відмінності еукаріотів від прокаріотів ви знаєте?

Давайте уважно розглянемо малюнок 1.

Порівняннвя еукаріотів з прокаріотами

Мал. 1 Порівняннвя еукаріотів з прокаріотами

У ядрі, оточеному мембраною, ув’язнена велика частина ДНК, яка таким чином відокремлена від цитоплазми. У цитоплазмі містяться різні органели, кожна з яких має характерну структуру, — мітохондрії, лізосоми, центріолі. Клітини еукаріот такі різноманітні по розмірах і формі і настільки спеціалізовані, що описати «типову» клітину практично неможливо. Діти, подивіться на малюнки 2 і 3, щоб зрозуміти, якої форми бувають еукаріоти.

Багато клітин мають далеко не сферичну форму. Наприклад, еритроцити людини є дисками розміром 8•8•(1-2) мкм і об’ємом 80 мкм3. Клітини рослинних волокон не досягають скількох мм в довжину. Нервові клітини тварин мають довгі відростки, аксони, у людини їх довжина досягає 1м. Давайте розглянемо наступне відео, щоб зрозуміти з чого складається клітина.

Відео 1 «Будова клітини»

Еритроцити людини   

Мал. 2 Еритроцити людини

Нервові клітини

Мал. 3 Нервові клітини

Ядро

Діаметр ядра клітини тварини дорівнює ~5 мкм, а об’єм ~ 65 мкм3. За винятком того періоду, коли клітина ділиться, ядро щільно і майже рівномірно заповнено ДНК. Навіть за допомогою електронного мікроскопа не вдається розрізнити в ядрі якої-небудь певної структури. Внаслідок своїх кислотних властивостей ДНК забарвлюється основними барвниками. Задовго до виникнення сучасної біохімії ядерна речовина, що забарвлюється цими барвниками, дістала назву хроматин.

Учні, подивіться на малюнок 4. З чого складається ядро еукаріот?
Ядро

Мал. 4 Ядро

Клітинне ядро містить одне або декілька щільних ядерць — областей, надзвичайно збагачених РНК (тут є присутнім 10-20% сумарної кількості РНК клітини). Ядерця — це місця синтезу і тимчасового накопичення рибосомної РНК, яка у великих кількостях йде на зборку рибосом.

Ядерна оболонка складається з двох мембран, розділених шаром в декілька десятків нанометрів; оболонка оточує ядро і відділяє перинуклеарний (навколоядерне) простір. У мембранах є пори діаметром 40-100 ним, так що по структурі вона нагадує сито. Пори є трубчастими канальця діаметром ~4,5 нм, по яких з ядра в цитоплазму проходять РНК і інші речовини.

Плазматична мембрана

Плазматична мембрана

Мал. 5 Плазматична мембрана

Тонка зовнішня клітинна мембрана — плазмалема — регулює потік речовин в клітину і з клітини, проводить імпульси в нервових і м’язових волокнах, бере участь в хімічних взаємодіях з іншими клітинами. Учні, давайте подивимося відео про переміщення води через мембрану.


Відео 2 «Вода і мембрана»

Складки зовнішньої мембрани нерідко вдаються глибоко всередину клітини, в цитоплазму. Складки плазматичної мембрани можуть з’єднуватися з ядерною оболонкою, створюючи прямі канали між позаклітинним середовищем і перинуклеарним простором. Діти, подивіться на малюнок 5, щоб мати уяву про будову плазматичної мембрани.

Утворені плазматичною мембраною бульбашки в деяких випадках отшнурговуються в цитоплазму і зливаються з лізосомами. Таким шляхом клітина може заковтувати щільні частки (фагоцитоз) або крапельки (піноцитоз) з довкілля.

Цитоплазматичні мембрани

Хоча цитоплазма є рідиною, все ж за допомогою електронного мікроскопа виявилося, що рідка субстанція — цитозоль — пронизана безліччю мембран, що утворюють так званий ендоплазматичний ретикулум (ЕР), який складається із складної мережі трубочок, бульбашок і сплощених мішечків (цистерн). Давайте подивимося наступне відео.

Відео 3 «Рух цитоплазми»

Внутрішня порожнина цистерн ЕР з’єднується, мабуть, з перінуклеарним простором і з рядом сплощених, злегка зігнутих дископодібних мембран, званих апаратом Гольджи. Ця структура була уперше описана Камілло Гольджи в 1898 р., але її існування довгий час ставилося під сумнів.

Апарат Гольджи є не просто місцем «упаковки» білків — в ньому протікають різні реакції синтезу. Учні, подивіться на малюнок 6. Так виглядає цей органоїд. Як і в гладкому ЕР, в мембранах Гольджи йде приєднання вуглеводів до білків і сульфатних груп до полісахаридів. У клітинах печінки апарат Гольджи бере участь в процесі виділення в кров ліпопротеїдів, а також жиророзчинних вітамінів. Таким чином, ЕР, мембрани Гольджи і секреторні гранули є організованою системою структур, що виконує біосинтетичні функції.

Апарат Гольджи

Мал. 6 Апарат Гольджи

Ця система бере участь не лише в синтезі ферментів, які сек-ретируются клітиною, але і в утворенні нових мембран. У рослинних клітинах зовнішні мембрани мітохондрій і мембрани, що оточують вакуоли, також утворюються безпосередньо з ЕР. Компоненти зовнішніх клітинних мембран, ймовірно, можуть використовуватися повторно, включаючись у відповідну структуру в ході ендоцитоза.

Мітохондрії і пластиди

Характерною особливістю клітин еукаріот є присутність мітохондрій — складних утворень з подвійною мембраною, близьких за величиною до бактерій. Внутрішня мембрана мітохондрій утворює численні глибокі складки, так звані крісти (гребеневидні вирости). Свого часу багато біохіміків були украй здивовані, виявивши в мітохондріях кільцеву ДНК з невеликою молекулярною вагою. Учні, ви можете розглянути будову мітохондрій на малюнку 7.

Мітохондрії: зовнішній і внутрішній види

Мал. 7 Мітохондрії: зовнішній і внутрішній види

Мітохондрії є присутніми в усіх клітинах еукаріот, що використовують  кисень для дихання. Типова клітина печінки містить більше 1 000 мітохондрій.

Пластиди

Мал. 8 Пластиди

Пластиди — це органели клітин рослин, що виконують різні функції. Найбільш важливу роль грають хлоропласти, содержащие-хлорофилл структури, в яких протікає фотосинтез. Як і в мітохондріях, в хлоропластах є складчаста внутрішня мембрана і деяка кількість ДНК невеликої молекулярної ваги. Друзі, ви можете розглянути будову мітохондрій на малюнку 8.

Лізосоми і мікро тільця

Лізосоми є бульбашками, оточеними поодинокою мембраною і що містять повний набір ферментів для розщеплювання, практично будь-якого компонента клітини. Лізосоми, мабуть, утворюються з мембран Гольджи. У клітинах, здатних захоплювати частинки їжі (наприклад, у амеб), лізосоми є джерелом ферментів для її розщеплювання. Лізосоми переварюють також «відпрацьовані» або зайві клітинні компоненти, у тому числі мітохондрії. Лізосоми — життєво необхідні клітинні органели; деякі серйозні хвороби людини обумовлені відсутністю саме специфічних лизосомных ферментів.

У багатьох клітинах зустрічаються мікротільця, в зеленому листі їх число досягає іноді 1/3 числа мітохондрій. Мікротільця за величиною близькі до мітохондрій, але оточені одношаровою мембраною і іноді мають кристалічну по виду «серцевину». У мікротельцях знаходиться велика кількість ферментів, що каталізують освіту і розкладання перекису водню. Описано два типи мікротілець: пероксисоми, присутні в клітинах печінки, бруньок і зеленого листя, і гліоксисоми, виявлені в проростаючому насінні олійних культур. Гліоксисоми грають особливу роль, а саме каталізують реакції гліоксилатного циклу.

Центріолі, вії, джгутики і мікротрубочки

У багатьох клітинах є присутніми центріолі; це маленькі циліндри діаметром близько 0,15 мкм і завдовжки 0,5 мкм, не пов’язані з мембранами. Кожна центріоль містить набір тонких мікротрубочок діаметром 20 нм. Практично в усіх тваринних клітинах поблизу ядра розташована пара центріолей, які відіграють важливу роль в клітинному діленні.

По структурі центріолі схожі з джгутиками або коротшими утвореннями — віями, зазвичай знаходяться на поверхні клітин еукаріот і є органами руху. Друзі, подивіться на малюнок 9. Так виглядають центріолі.
Нерухомі клітини тіла людини також нерідко мають вії. Модифіковані джгутики утворюють світлочутливі рецептори нашого ока і рецептори смаку на мові. Джгутики і вії дещо більше по діаметру, ніж центріолі, і мають характерну внутрішню структуру: вони складаються з 11 порожнистих мікротрубочок діаметром ~24 ним, організованих за схемою «9 2». Кожна мікротрубочка зовні схожа на джгутик бактерії, але істотно відрізняється від нього по хімічному складу. Базальне тільце, зване також кінетосомою, по структурі, розмірам і способу відтворення схоже з центриолью. Мікротрубочки виконують опорну функцію «цитоскелета». Давайте подивимося відео про центріолі.

Відео 3 «Центріолі» 

Клітинні оболонки, стінки і раковини

Подібно до бактерій, клітини вищих рослин і тварин часто покриті позаклітинним матеріалом. Так, рослинні клітини мають жорстку стінку, целюлозу, що міститься у великій кількості, й інші полімерні вуглеводи. Клітини, розташовані на зовнішніх поверхнях рослин, бувають покриті восковим шаром. Клітини тварин зовні зазвичай захищені глікопротеїдами — комплексами вуглеводів із специфічними білками клітинної поверхні. Простір між клітинами заповнений такими «цементуючими речовинами», як пектини у рослин і гіалуронова кислота у тварин.

Источник: www.sites.google.com