Вони мешкають у прісних (ставковики, жабурниці) та солоних (мідії, устриці, восьминоги, кальмари) водоймах або на зволожених ділянках суходолу (виноградний слимак, голі слизуни). Більшість молюсків повільно повзає або веде прикріплений спосіб життя, однак деякі види здатні плавати зі швидкістю до 70 км/год (як деякі кальмари).
Зазвичай тіло молюсків у довжину не перевищує кількох десятків сантиметрів. Однак серед них є і справжні велетні. Так, морський двостулковий молюск тридакна сягає завдовжки до 1,5 м, а маса його тіла — до 280 кг. Живе цей молюск до 200 років.

Серед молюсків є рослиноїдні, хижі види, сапротрофи та види — фільтратори. Деякі представники молюсків ведуть паразитичний спосіб життя. Відомо близько 130 тис. видів молюсків (у фауні України — понад 600).


Зовнішня будова.

Тіло молюсків складається з трьох відділів: голови, тулуба і ноги. На голові розташовані органи чуттів (пара очей та щупальця) і ротовий отвір. Нога — мускулястий орган руху, розташований на черевному боці тіла.

Тулуб — мішкоподібний виріст спинного боку тіла — з боків оточений складкою шкіри — мантією. Між мантією та тулубом розміщена мантійна порожнина, сполучена із зовнішнім середовищем. У ній розташовані органи дихання, до неї відкриваються отвори травної, видільної та статевої систем.

У більшості молюсків тулуб захищений черепашкою. Її виділяють клітини покривного епітелію мантії. Ззовні черепашка вкрита шаром рогоподібної органічної речовини. Але її основна маса складається з кристалів карбонату кальцію, що утворюють середній і внутрішній шари. Середній шар — порцеляноподібний — побудований з кристалів карбонату кальцію та має сніжно-білий колір. Внутрішній шар — перламутровий — також утворений з напівпрозорих кристалів карбонату кальцію. Переливчасте забарвлення перламутрового шару виграє всіма барвами веселки, оскільки в його пластинках світло розкладається на окремі кольори спектра.


Симетрія тіла молюсків двобічна, проте у більшості представників класу Черевоногічерепашка спірально закручена, тому симетрія тулуба й внутрішніх органів у них зрушена.

Покрив тіла молюсків складається з одношарового епітелію.

Ця тканина має багато залозистих клітин, які виділяють слиз, речовини черепашки тощо. Епітелій зябр і мантії переважно війчастий, биття війок спричиняє тік води через мантійну порожнину.

М’язи молюсків поділені на окремі пучки, що виконують певні функції: одні з них втягують ногу та голову молюсків у черепашку, інші забезпечують пересування тощо. Особливі м’язи-замикачі, скорочуючись, закривають стулки черепашки двостулкових молюсків. 

Особливості внутрішньої будови.

Молюски, як і кільчасті черви, мають вторинну порожнину тіла. Але проміжки між внутрішніми органами здебільшого заповнені пухкою сполучною тканиною.


Травна система молюсків починається ротом і закінчується анальним отвором, що відкривається в мантійну порожнину. На межі ротової порожнини та глотки можуть бути розташовані рогові потовщення — щелепи. Глотка має м’язовий виріст — язик, вкритий численними поперечними рядами зубців з рогоподібної речовини — терткою. За її допомогою молюск зішкрібає їжу з різних поверхонь. У глотку відкриваються протоки пари слинних залоз. У головоногих і деяких морських черевоногих до складу слини, крім травних соків, входять отруйні сполуки, якими молюски вбивають здобич — різних морських безхребетних і рибу. Середній відділ кишечнику утворює мішкоподібне розширення — шлунок, у який відкриваються протоки травної залози — печінки

Органи виділення молюсків — нирки.

Внутрішнім кінцем кожна нирка відкривається в навколосерцеву сумку, зовнішнім — у мантійну порожнину, куди виводяться кінцеві продукти обміну речовин.

Кровоносна система молюсків, як і членистоногих, незамкнена. Є мускулястий орган — серце, що складається з камер — передсердь і шлуночків. До передсердь від органів дихання надходить збагачена киснем кров. Унаслідок скорочення передсердь вона потрапляє у шлуночки. Скорочуючись, шлуночки виштовхують кров по судинах у проміжки між органами.

iv>

Більшість молюсків — мешканці водойм.

Вони дихають розчиненим у воді киснем за допомогою тонкостінних зябер, розміщених у мантійній порожнині. У наземних і частини прісноводних черевоногих молюсків (ставковик, котушка тощо) мантійна порожнина перетворилася на легеню. У молюсків легеня — це тонкостінна ділянка мантії, в якій розгалужуються кровоносні судини: там здійснюється газообмін. На відміну від зябер, легеня дає змогу дихати атмосферним повітрям. Тому мешканці водойм, які мають легеню, час від часу спливають до поверхні води, щоб захопити повітря.

У більшості молюсків нервова система складається з нервових вузлів, з’єднаних між собою нервовими стовбурами. Ці елементи скла дають центральну нервову систему, а нерви, що відходять від вузлів і стовбурів, периферичну. Нервова система молюсків належить до розкидано-вузлового типу. Проте у молюсків, які ведуть активний спосіб життя (наприклад, головоногих), утворюється головний мозок складної будови.


Органи чуттів у молюсків різноманітні. На поверхні шкіри розкидані рецептори дотику, їх багато на щупальцях, розташованих на голові. Органи хімічного чуття реагують на хімічний склад води. Органи зору — очі — найскладніше побудовані у головоногих молюсків. У двостулкових молюсків, у зв’язку з пасивним живленням і малорухомим способом життя, органи чуттів розвинені слабко.

Розмноження та розвиток молюсків.

Серед молюсків відомі як роздільностатеві види, так і гермафродити. Запліднення може бути внутрішнім чи зовнішнім. Для більшості морських видів характерний непрямий розвиток. У них є різноманітні личинки, що ведуть планктонний спосіб життя і слугують для розселення виду. Більшість прісноводних і всі наземні види мають прямий тип розвитку. Оскільки молюски ростуть протягом усього життя, розміри їхньої черепашки постійно збільшуються.

Источник: www.sites.google.com

  • Друкувати
  • Запитати
  • Надіслати другу
  • Поділитись
    • Facebook
    • Twitter
    >
  • Підписатись на новини

Черевоногі молюски. Особливості будови і фізіології. Умови проживання. Молюски двостулкові

Черевоногі молюски. Особливості будови і фізіологія. Умови проживання

Молюски – несегментовані вториннопорожнинні безхребетні тварини. Всі молюски мають ногу, яка представляє собою мазеву структуру, що забезпечує пересування. Кальмари і восьминоги відрізняються від інших видів молюсків, оскільки їх кінцівки перетворились в щупальця, які вони використовують не тільки для руху.

Тіло молюсків вкрите шкіркою складкою – мантією. Між цією складкою і тулубом утворюється мантійна порожнина. Завдяки залозистим клітинам у більшості з них формується захисна черепашка. Молюски, порівняно з кільчастими червами, мають ускладнену травну систему (наявність травних залоз: слинних та печінки), та кровоносну (утворюється центральний пульсуючий орган – серце).

Добре розвинена дихальна система представлена зябрами чи легенями. Більшість цих тварин – роздільностатеві, деякі – гермафродити. Подібно до кільчастих червів, молюски часто проходять личинкову стадію, але на відміну від червів, їх дорослі особи не сегментовано. Всі молюски відіграють велику роль у природі і житті людини: є об’єктами промислу, очищають водойми, є базою живлення для водяних тварин.


Черевоногі – єдиний клас молюсків, які освоїли не тільки водойми, а й суходіл. В у країні найбільш черевоногі – це чорноморський молюск рапана, виноградний слимак і деякі голі слизуни.

У черевоногих добре розвинені голова. Тулуб і нога. На голова прісноводних ставковиків і котушок є одна пара органів дотику – щупалець, при основі яких розміщені прості очі.

Наземний виноградний слимак має 2 пари щупалець, на довшій парі розташовані очі. Тулуб у більшості черевоногих оточений черепашкою, яка закручена спірально. Її отвір називається устям, в яке за небезпеки стягується нога і голова. Вустя багатьох водяних видів закривається міцною кришечкою для захисту від ворогів. Черепашка складається з вапна, а ззовні вкрита шаром рогоподібної речовини. У деяких молюсків цього класу черепашка відсутня або вкрита шкірою.

За способом живлення черевоногі молюски дуже різноманітні. Виноградний слимак і голі слизуни рослинноїдні й інколи шкодять культурним рослинам. Багато черевоногих, що живе у морях, є хижаками, наприклад, рапана, що живиться мідіями і вустрицями. У ротовій порожнині черевоногих міститься мускулястий язик, вкритий рядами хітинових зубців, які утворюють тертку. За допомогою тертки ставковик, наприклад, знімає шар одноклітинних водоростей х поверхні підводних предметів.

У хижих, окрім тертки, в ротовій порожнині є ще особливі складки з рогоподібної речовини чи вапна – щелепи, які слугують їм для перетирання їжі.


инні залози добре розвинені. У деяких хижих морських видів, що живляться ін. молюсками, до складу слини входить сірчана кислота, що розчиняє черепашку жертви, чи отрута, яка її паралізує. У більшості черевоногих серце двокамерне, тобто складається з передсердя і шлуночка. Це пов’язано з тим, що орган дихання непарний. Легеня ставновика, виноградного слимака, голих слизунів – особлива кишеня мантії, у стінках якої є велика кількість кровоносних судин. Зябра – пірчасті вирости з тоненькими стінками, які теж містять багато кровоносних судин.

Серед черевоногих є як гермафродити, так і роздільностатеві. Запліднення внутрішнє. Із відкладених ікринок у наземних і прісноводних видів виходять маленькі особини, схожі до дорослих (прямий розвиток). У деяких морських видів розвиток з перетворенням. При цьому з яйця вилуплюються личинки тієї чи іншої будови. Вони відрізняються від дорослих особин і ведуть планктонний спосіб життя, переміщуючись з морськими течіями на великі відстані.

Черевоногі молюски є важливо складовою частиною водяних і наземних угрупувань організмів. Певну кількість видів черевоногих споживає в їжу людина. Вони є базою живлення для багатьох водяних і наземних тварин. Черепашки молюсків використовують як сувеніри. З їхнього перламутрового шару виготовляють ґудзики.

Вони мають і негативне значення. Наземні молюски, позбавлені черепашки, можуть ушкоджувати зернові та овочеві культури, плодові тіла їстівних грибів. Тропічні молюски з роду Конус, що живуть в морях, за допомогою гострого шипа можуть вводити отруту в тіло людини, чим спричиняють смертельно небезпечні отруєння.


Молюски двохстулкові

Живуть виключно у водоймах. Через свою мантійну порожнину переганяють воду, вилучаючи з неї поживні частки (фільтрація). Такий спосіб живлення не потребує особливої рухливості, тому у цих дещо спрощена будова.

У двохстулкових погано розвинені чи відсутні органи чуття і голова. Сплющене з боків тіло складається з тулуба, оточеного мантією, і ноги. Мантія утворює на своїй поверхні двостулкову черепашку, що захищає молюска. У беззубок і перлівниць черепашка видовжена, яйцеподібна. Нога має форму спрямованого вперед клина. Молюск може повільно повзати по дну водойми. Інші види не здатні до руху, вони приростають до підводних предметів однією зі стулок (вустриці) чи приклеюються до них спеціальними нитками (мідії, дрейсена). За розмірами бувають від 1-2 мм до 1 м в діаметрі (тридакна).

Черепашка вкрита шаром рогової речовини, яка утворює на спинному боці еластичну зв’язку. За допомогою зв’язки стулки можуть відкриватись. Черепашка складається з вапна, що утворює шари. До мантії прилягає перламутровий шар. Переливчасте забарвлення классу може утворювати перлини. Стулки черепашки замикаються завдяки скороченню двох чи одного м’язів-замикачів, що прикріплюються до внутрішніх боків протилежних стулок.


Травна система у двостулкових починається ротовим отвором. Із його боків знаходяться 2 пари видовжених трикутних ротових лопатей, вкритих війками. Лопаті відціджують із води поживні частки і спрямовують їх до ротового отвору. У двостулкових відсутні слинні залози, язик і тертка. Ротовий отвір веде до коротенького стравоходу, який відкривається у шлунок. До шлунка також відкриваються протоки великої дволопатевої травної залози. Неперетравлені решки їжі через дуже довгу задню кишку викидаються до мантійної порожнини через анальний отвір, розміщений поблизу вивідного сифона.

Зябра мають вигляд системи повздовжніх і поперечних пластинок, розташованих із боків тулуба (у жабурниць), або пірчастих виростків (у мідій). Серце трикамерне.

Двостулкові роздільностатеві, але є й гермафродити. Сперматозоїди у молюсків виводяться у воду і через ввідний сифон потрапляють до мантійної порожнини самок, де і відбувається запліднення. З яєць у мантійній порожнині вилуплюються личинки, які пристосовані до планктонного способу життя і сприяють розселенню виду. У жабурниць і перлівниць вони мають зубчасту черепашку і клейкі нитки. Хлопаючи стулками, личинки плавають, поки не прикріпляться клейкою ниткою до шкіри риби. За допомогою зубчиків черепашки вони проникають під покриви риби, паразитують там, а потім осідають на дно, перетворюючись на дорослу особину.

Двостулкові відіграють велику роль. Вони є об’єктами промислу (з них виробляють пурпур, черепашник, прикраси), очищають водойми, є базою живлення для людини і водяних тварин. Проте личинки деяких видів ведуть паразитичний спосіб життя. Псують деревину, що знаходиться у воді (корабельний черв’як), можуть бути проміжними хазяями паразитичних плоских червів, ускладнюють чи порушують експлуатацію кораблів і підводних споруд (дрейсена).

Головоногі молюски. Прогресивні риси організації

Налічують 700 видів. Поширені виключно в океанах і морях з високою солоністю.

Головоногі – хижаки середніх чи великих розмірів. Їхнє тіло складається з тулуба та великої голови, а нога перетворилась на щупальця, які оточують рот. У більшості з них є вісім однакових щупалець або вісім коротших та пара довших (ловильних) щупалець. На щупальцях знаходяться присоски для утримання здобичі.

Тільки один тропічний вид – наутілус – має багато щупалець, що позбавлені присосок. На голові містяться великі очі, за складністю будови нагадують людські. Знизу, на межі голови і тулуба, є щілина, яка сполучена з великою мантійною порожниною, розташованою на черевному боці тулуба. В цю щілину відкривається трубка – лійка. Вона з’єднує мантійну порожнину з навколишнім середовищем і є видозміненою частиною ноги. Для управління рухом у головоногих на кінці тулуба є ланцетоподібний плавець.

Черепашка у більшості сучасних видів головоногих відсутня чи лежить під шкірою, як у каракатиці. Тільки наутілус має багатокамерну черепашку, до того ж його тіло розташоване лише в передній камері, а останні заповнені газом, що надає тварині плавучості. Шкіра багатьох головоногих здатна миттєво змінювати колір під впливом нервових імпульсів, завдяки клітинам з пігментами. Забарвлення може бути захисне чи загрозливе.

Травна система починається ротом і закінчується анальним отвором. Рот оточений 2 роговими щелепами – верхньою та нижньою, що нагадують дзьоб папуги. Слина крім травних соків містить і отруту, що видко вбиває здобич.

Органи дихання представлені пірчастими зябрами. Яких у більшості головоногих одна пара, лише у наутілуса — дві. Серце має 2 передсердя і шлуночок, а в наутілуса в шлуночок відкривається 4 передсердя. Це пояснюється тим, що в молюсків кров від кожного із зябер по особливій вені потрапляє до окремого передсердя.

Нервова система головоногих високорозвинена. Є складний головний мозок, захищений своєрідною хрящовою оболонкою – "черепом". У неволі вони швидко починають впізнавати людину, яка піклується про них, здатні до складної поведінки.

Статева система. Головоногі роздільностатеві. Для них характерний прямий розвиток.

Людина споживає в їжу кальмари, каракатиці та восьминоги. Із вмісту чорнильного мішка каракатиці і кальмарів виробляють коричневу фарбу – сепію. У кишечнику кашалотів із неперетравлених решток головоногих утворюється амбра, яку застосовують у парфумерній промисловості для надання стійкості запаху. Головоногі є базою живлення для морських тварин, зокрема ластоногих та зубатих китів.

Источник: osvita.ua

ТОП цікавих фактів про молюсків

Вага найбільшого з коли-небудь спійманих молюсків досягла 340 кілограмів. Його виловили в 1956 році поблизу Окінави, в Японії.

Цікаво, що процес фотосинтезу здатний здійснювати не тільки рослини. Морський слизень, названий Elysia chlorotica, харчується глюкозою, одержуваної з хлоропласта водорості Vaucheria litorea. На першому етапі хлоропласти асимілюються клітинами травного тракту. Потім проходить процес фотосинтезу, при якому ген слимака проводить кодування білків, необхідним для цього процесу хлоропластам. В результаті синтезується необхідна слимакові глюкоза.

Здатністю до пересування володіють двостулкові молюски. Приміром, гребінці за допомогою ритмічних стиснень стулок і викиду води відпливають досить далеко, рятуючись від морських зірок – своїх головних ворогів.

Мисливською «спеціалізацією» черевоногих молюсків загону морських ангелів є лімаціни, що мають і другу назву – морські чорти.

До цікавих фактів про молюсків віднесемо і «шум моря», який можна почути з сувенірної морської раковини. Насправді це не що інше як шум навколишнього середовища, який резонує з порожнинами раковини.Цікаві факти про молюсків

Подібний ефект проявляється і без сувеніра – досить прикласти до вуха зігнуту долоню або кухоль. Резонатор, крім звуків ззовні, здатний підсилити звуки людського тіла, відфільтровуючі мозком в нормальному стані. Це може бути звук проходження крові по судинах, а також звук від повітряного руху через вушну сірку.

Для безпечного наближення до самки гігантської австралійської каракатиці деякі самці прикидаються самками. Це дає їм можливість злучитися, незважаючи на грізну охорону крупного домінуючого самця.

Завдяки активно витісняючійся при русі великій кількості слизу багато молюски вельми слизькі. Це дозволяє їм уникати небезпеки, зокрема, вислизати з рук.

За допомогою зміни текстури та кольору своєї шкіри, підлаштовуватися під колір грунту або води, восьминоги успішно ховаються від ворогів. Імітуючи інші морські організми, восьминіг виду Thaumoctopus mimicus виглядає як медуза, креветка, скат, краб або інший мешканець морської безодні. Вибір зразка для мімікрії цей вид восьминогів виробляє в залежності від хижака, якого він помітив.

Згідно з оцінками вчених, найстаріший з виловлених людиною молюсків був у віці 405 років. Припускають, що це була і найстаріша морська тварина.

Для свого захисту від хижаків багато молюсків випускають чорнильну хмару і спливають під її покровом. Глибоководному молюскові, пекельному вампіру, через те що панує в глибинах вод темрява, доводиться для порятунку вдаватися до інших хитрощів.

Кінчики його щупалець випускають біолюмінісцентний слиз, що створює липку хмару з безлічі світящихся блакитних кульок. Така світлова завіса шокує хижака, даючи пекельному вампіру шанс втекти.

Світ молюсків дуже різноманітний. Зустрічаються крихітні малюки, що паразитують на інших тварин, є і досягають до одного метра в довжину, наприклад, восьминоги і кальмари.

Серед молюсків є й гермафродити – це голожаберні Chromodoris reticulata. У цього виду при спарюванні дві особини одночасно проникають в вагіни один одного. Після цього акту пеніси у кожного молюска відвалюються, при цьому у них залишається ще по два запасних. Це досягається тим, що їх пеніс завдовжки 3 см згорнуть всередині тіла, при спарюванні назовні виходить тільки частина органу довжиною в 1 см, яка потім і відпадає. Через добу до нового парування готова наступна частина пеніса.

Источник: cikavo.net

Восьминіг: опис, будова, характеристика. Як виглядає восьминіг?

Зовнішній вид восьминога збиває з пантелику, відразу незрозуміло де його голова, де рот, де очі і кінцівки. Але потім все стає зрозумілим – мішковидне тіло восьминога зветься мантією, яка зрощена з великою головою, на верхній поверхні є очі. Очі восьминога мають опуклу форму.

Рот восьминога крихітний і оточений хітиновими щелепами, що звуться дзьобом. Останній необхідний восьминогу для подрібнення їжі, оскільки цілком ковтати здобич вони не вміють. Також в горлі у нього є спеціальна терка, вона перетирає шматочки їжі в кашку. Навколо рота розміщені щупальці, які є справжньою візитною карткою восьминога. Щупальця восьминога довгі, м’язисті, їх нижня поверхня вкрита різного розміру присосками, які відповідають за смак (так, на присосках восьминога знаходяться його смакові рецептори). Скільки щупалець у восьминога? Їх завжди вісім, власне від цієї кількості і походить назва цієї тварини, так як слово «восьминіг» означає «вісім ніг» (ну тобто щупалець).

Восьминіг

Також у двадцяти видів восьминогів є спеціальні плавці, які служать в якості свого роду рулів при їх русі.

Цікавий факт: восьминоги є самими інтелектуальними серед молюсків, головний мозок восьминога оточений особливими хрящами, разюче схожими на череп хребетних.

Всі органи почуттів у восьминогів розвинені чудово, особливо зір, очі у восьминогів за своєю будовою дуже схожі на очі людини. Кожне око може бачити окремо, якщо ж восьминогу потрібно розглянути який-небудь об’єкт уважніше, очі легко зближуються і фокусуються на заданому об’єкті, іншими словами восьминоги володіють зачатками бінокулярного зору. А ще восьминоги здатні вловлювати інфразвук.

Восьминіг

Будова внутрішніх органів восьминога надзвичайно складна. Наприклад, їх кровоносна система є замкненою, і артеріальні судини майже з’єднуються з венозними. Також у восьминога цілих три серця! Одне з них головне, і два маленьких зябрових, чиє завдання штовхати кров до головного серця, а то вже направляє потік крові по всьому тілу. До слова про кров восьминогів, вона у них блакитна! Так, всі восьминоги справжні аристократи! А якщо серйозно, то колір крові восьминогів обумовлений наявністю в ній спеціального пігменту – геоциаміну, який у них грає ту ж роль, як в нас гемоглобін.

Ще одним цікавим органом, яким володіє восьминіг, є сифон. Сифон веде у мантійну порожнину, куди восьминіг набирає воду, а потім, різко випускаючи її, створює справжній реактивний струмінь, що штовхає його тіло вперед. Правда, реактивний пристрій восьминога не такий досконалий, як у його родича кальмара (що став прототипом для створення ракети), але теж на висоті.

Восьминіг

Розміри восьминогів різняться від видів, найбільший з них має 3 метри в довжину і важить близько 50 кг. Більшість же видів середніх восьминогів мають від 0,2 до 1 метра в довжину.

Що стосується забарвлення восьминогів, то зазвичай вони мають червоні, бурі або жовті кольори, але також можуть запросто змінювати своє забарвлення подібно хамелеонам. Механізм зміни забарвлення у них такий же, як і у рептилій – спеціальні клітини-хроматофори, розташовані на шкірі можуть розтягуватися і скорочуватися в лічені секунди, попутно змінюючи колір, і роблячи восьминога непомітним для потенційних хижаків, або ж виражаючи його емоції (наприклад, розгніваний восьминіг червоніє, навіть чорніє).

Восьминіг

Де живе восьминіг

Ареал проживання восьминогів – практично всі моря і океани, за винятком північних вод, хоча і туди вони часом проникають. Але найчастіше восьминоги живуть в теплих морях, як на мілководді, так і на дуже великих глибинах – деякі глибоководні восьминоги можуть проникати на глибину до 5000 м. Багато восьминогів люблять селитися в коралових рифах.

Чим харчуються восьминоги

Восьминоги, втім, як і інші головоногі молюски, хижі істоти, раціон їх харчування становить різноманітна дрібна рибка, також краби і лангусти. Свою здобич вони спершу захоплюють щупальцями і вбивають отрутою, потім починають поглинання, так як цілі шматки проковтнути вони не можуть, то їду спершу перетирають своїм дзьобом.

восьминіг на полюванні

Спосіб життя восьминогів

Восьминоги зазвичай ведуть малорухливий осілий спосіб життя, більшу частину часу вони ховаються серед рифів і морських скель, виходячи зі свого укриття тільки для полювання. Восьминоги живуть, як правило, поодинці і є дуже прив’язані до своєї ділянки.

Скільки живуть восьминоги

Термін життя восьминога становить в середньому 2-4 роки.

Вороги восьминога

Одним з найнебезпечніших ворогів восьминога останнім часом є людина, чому в чималому ступені сприяє і кулінарія, адже з восьминога можна приготувати багато смачних і вишуканих страв. Але крім цього є у восьминога й інші природні вороги, різні морські хижаки: акули, тюлені, морські леви, морські котики, касатки також не проти поласувати восьминогом.

Чи небезпечний восьминіг для людини

Це тільки на сторінках книг або в різних фантастичних фільмах восьминоги неймовірно небезпечні істоти, здатні не те що запросто вбивати людей, але і трощити цілі кораблі. У дійсності ж вони цілком нешкідливі, навіть боягузливі, при найменших ознаках небезпеки восьминіг віддає перевагу ретируватися втечею, як би не вийшло чого. Хоча плавають вони зазвичай повільно, при небезпеці включають свій реактивний двигун, що дозволяє восьминогу прискоритися до швидкості 15 км на годину. Також вони активно використовують свою здатність мімікрії, зливаючись з навколишнім простором.

Деяку небезпеку для аквалангістів можуть представляти тільки найбільші види восьминогів і то тільки в період розмноження. При цьому, зрозуміло, сам восьминіг ніколи не стане першим нападати на людину, але обороняючись, може вжалити її своєю отрутою, яка хоч і не смертельна, але деякі неприємні почуття (набряки, запаморочення), звичайно ж, викличе. Виняток становить синекольчатий восьминіг, що мешкає біля берегів Австралії, чия нервово-паралітична отрута таки смертельна для людини, але так як цей восьминіг веде потайний спосіб життя, то нещасні випадки з ним дуже рідкісні.

Восьминіг

Види восьминогів, фото та назви

Зрозуміло, ми не будемо описувати всі 200 видів восьминогів, зупинимося лише на найцікавіших з них.

Гігантський восьминіг

Як ви, напевно, здогадалися з назви, це найбільший у світі восьминіг. Може досягати до 3 метро в довжину і до 50 кг ваги, але це найбільш великі особини цього виду, в середньому гігантський восьминіг має 30 кг, і 2-2,5 метрів в довжину. Мешкає в Тихому океані від Камчатки і Японії до західного узбережжя США.

Гігантський восьминіг

Звичайний восьминіг

Найпоширеніший і добре вивчений вид восьминога, що мешкає в Середземному морі і Атлантичному океані, від Англії до берегів Сенегалу. Є порівняно невеликим, довжина його тіла складає 25 см, а разом зі щупальцями 90 см. Вага тіла в середньому 10 см. Користується великою популярністю в кухні народів Середземномор’я.

Звичайний восьминіг

Синекольчатий восьминіг

А цей красивий вид восьминога, що мешкає біля берегів Австралії, є і самим небезпечним серед них, так як саме його отрута, здатна викликати зупинку серця у людини. Ще однією характерною особливістю цього восьминога є наявність характерних синіх і чорних кілець на жовтій шкірі. На людину може напасти, тільки обороняючись, так щоб уникнути біди, просто варто триматися від нього подалі. А ще це самий маленький восьминіг, довжина його тулуба 4-5 см, щупалець – 10 см, вага 100 грам.

Синекольчатий восьминіг

Розмноження восьминогів

А тепер давайте розберемо, як розмножуються восьминоги, цей процес у них дуже цікавий і незвичайний. По перше розмножуються вони тільки один раз в житті і це дійство має драматичні наслідки. Перед шлюбним періодом одне з щупалець восьминога самця перетворюється в своєрідний статевий орган – гектокотіль. З його допомогою самець передає свої сперматозоїди в мантійну порожнину восьминога самки. Після цього акту самці, на жаль, гинуть. Самки з чоловічими статевими клітинами протягом декількох місяців продовжують вести звичайне життя, і тільки потім відкладають яйця. Їх в кладці величезна кількість, аж до 200 тисяч штук.

Потім кілька місяців триває до моменту вилуплення юних восьминогів, самка за цей час стає зразковою мамою, буквально здуваючи порошинки зі свого майбутнього потомства. Під кінець виснажена від голоду самка теж помирає. Юні ж восьминоги вилуплюються з яєць повністю готовими до самостійного життя.

Восьминіг

Цікаві факти про восьминогів

  • Зовсім недавно в багатьох на слуху був знаменитий восьминіг Пауль, восьминіг оракул, восьминіг провісник, який з разючою точністю пророкував результати футбольних матчів на чемпіонаті Європи в Німеччині у 2008 році. В акваріум, де мешкав цей восьминіг, поміщали дві годівниці з прапорами протиборчих команд, і потім у футбольному поєдинку перемагала та команда, з чиєї годівниці восьминіг Пауль починав свою трапезу.
  • Восьминоги грають чимале місце в еротичних фантазіях людей, причому вже досить давно, так ще у 1814 році японський художник Кацусіка Хокусай опублікував еротичну гравюру «Сон дружини рибалки», в якій зображена оголена жінка в компанії двох восьминогів.
  • Цілком можливо, що в результаті еволюції через мільйони років восьминоги розвинуться у розумних істот, подібних до людей.

Источник: www.poznavayka.org

Цікаві факти про равликів

Можливо, хтось скаже, що в житті цих молюсків немає нічого не звичайного і цікавого; що існує безліч літератури і різних доповідей про равликів.Що ж, ми постараємося вас здивувати.Це єдиниймолюск, який вийшов на сушу. У світі існує близько двохсот тисяч різновидів цих тварин, половина з них, належить до ряду легеневих, наземних черевоногих, всі інші види існують виключно в воді.

Перші жителі планети

Поява молюсків, відносять до кембрійського періоду. Це приблизно п’ятсот мільйонів років назад! Існує скам’янілість, якій понад 5 мільйонів років, що належить колючому Мурексу, родичу сухопутного молюска.

Здатні бути небезпечними

Alviniconcha

Існують види, які несуть в собі паразитарну інфекцію, небезпечну для людини.Наприклад, шистосомоз, небезпечний інфекційної формою церкарій, який тягне за собою захворювання печінки, рак спинного і пошкодження головного мозку.Конуси, отруйні і смертельно небезпечні для людини. Щоб зловити свою жертву, цей молюск випускає отруйний гарпун, вражаючи і паралізуючи жертву. Колючий Мурекс, має дуже гарну мушлю з безліччю гострих шипоподібних відгалужень, які можуть завдати шкоди організму, якщо на неї наступити. Alviniconcha, ще звана панк — рок, зовні схожа на морського їжака. Її раковина вся покрита колючками, як кактус.

 

Равлики — рекордсмени книги рекордів Гіннеса і не тільки

Найменша тварина — Zospeum tholussum сімейства Ellobiidae, у неї прозора раковина, розмір всього два міліметри, мешкає в гірських печерах, є абсолютно сліпа, так як не має щупалець і вусиків.

Zospeum

Найбільша — гігантський австралійський трубач, занесена в книгу рекордів Гіннеса в 1979 році. Її вага 18 кг, довжина 78 см, об’єм раковини 1,1 м. Ще один рекордсмен — африканська сухопутна ахатина — довжина тіла 39,3 см, а раковини — 27,3см, практично всі представники цього виду мають великі розміри, мінімум з людську долоню. Як думаєте, скільки часу потрібно равлику, щоб подолати відстань в 33 сантиметри? Для найшвидкіснішої в світі, садової — 2 хвилини, звуть його Арчі і живе він в Великобританії.

 

Дивовижні равлики

Hinea brasilianaТе, що в природі існують світлячки, знають всі, але щоб молюск світився неоново — зеленим кольором, це дивно. Причому цей вид Hinea brasiliana люмініцирує під водою і її мушля, перетворює маленький промінчик світла, підсилює його, розсіює по всій поверхні раковини. Так тварина відлякує хижаків. Ще один дивовижний представник — равлик — черв’як Vermetidae. Вона має не звичайну мушлю, а у вигляді вапняної трубки, якою вона прикріплюється до дна. Тіло виділяє особливий слиз, до якої прилипає різна їжа, після чого все це проковтується. Серед цих, здавалося б, нешкідливих тварин існують хижаки.

rainbowsnailМаленька мисливиця Хелена поїдає собі подібних, а також інших представників виду, слабкіше за неї. Устричне свердло або Urosalpinx cinerea, ще один яскравий представник хижаків. Подумати тільки, вона виробляє сірчану кислоту, завдяки їй руйнує захист інших молюсків, поїдає їх зсередини. Райдужні або Liguus virgineus. Колірний спектр раковини — дивовижний: від пастельно білого з райдужними смужками ніжно — рожевого, жовтого, світло — фіолетового кольорів, до попелясто-сірого відтінку з червоно — помаранчевими спіральними малюнками, що нагадують дитячу дзигу. Крилаті морські мешканці теж є. Називаються крилоногі або Pteropoda молюск, пересувається, ніби летить, плавно змахуючи крилоподібними плавниками.
tylomelania posoorange rabbitsnailУ них майже відсутня раковина, вони вважають за краще холодні води антарктичного та арктичного морів. Tylomelania або «равлик кролик» не дарма має таку назву, тому що зовнішня схожість з пухнастими звірками очевидна. У цьому виді існує кілька представників, які кардинально відрізняються за кольором. Тулуб яскраво жовтого відтінку, нагадує екзотичний фрукт, чорне в білу цятку — красивий морський камінь, чорний з жовтим відтінком по складкам ноги, нагадує шкіру слона, а яскраві жовті вусики надають зовнішньому вигляду схожість з бивнями. Але у тіломеланіі є одна особливість — наявність яскраво вираженого хобота.

 

Равлик в залізних обладунках

Crysomallon squamiferum мешкає в Індійському океані,де стикуються три літосферні плити. Це єдина жива істота, в скелеті якого переважає сульфід заліза. Нога і панцир його покриті безліччю пластинок, утворених шляхом з’єднання грейгіту і піриту. Що захищає молюска від загрозливою зовнішнього середовища.

Цікаві факти про виноградного равлика

grape snail

Вони позбавлені слуху і практично нічого не бачать, тому спілкуються через дотики.Цукор і сіль здатні вбити їх, так як отруюючи впливають на органи травлення.Вони вбирають вологу своїм тілом, також здатні пити воду.У них більше зубів, ніж у акули. Якщо точніше 25 тисяч, тоді як у китової акули всього 15 тисяч.Їх мозкова активність призвела до того, що вони можуть мислити, приймати рішення.Завдяки захисного слизу, вони не травмуються, пересуваючись навіть по лезу.Вони здатні переносити вантажі в десять разів більше своєї ваги.Ось скільки дивовижних і цікавих фактів про життя равликів існує, а скільки ще незвіданого! Адже завжди є щось, чого ми не знаємо.

Источник: ukraine.snails-house.com