Укажіть представника типу членистоногі
Тема 1 РІЗНОМАНІТНІСТЬ ТВАРИН
& 10. Тип Членистоногі
1. Особливості членистоногих. Ви починаєте вивчення особливого типу: науці відомо понад мільйон його видів (рис. 10.1), а їхня загальна кількість, вірогідно, становить 3-5 млн.
Завдяки чому членистоногі стали безсумнівними переможцями за кількістю видів? Усі членистоногі мають кілька характерних загальних ознак (рис. 102). Розглянемо їх.
Рис. 10.1. Представники типу Членистоногі (зліва направо): краб (клас Ракоподібні); бражник (клас Комахи); птахоїд (клас Павукоподібні); мухоловка (представник багатоніжок)
Рис. 10.2. Основні ознаки типу Членистоногі (на прикладі зовнішньої будови креветки)
Рис. 10.3. Линяння цвіркуна
Як і в круглих червів (рис. 8.2, с. 33), тіло членистоногих укрите пружною оболонкою. У представників типу Членистоногі цю оболонку називають зовнішнім скелетом. З відомих вам тварин найближчими родичами членистоногих є саме круглі черви.
Основою зовнішнього скелета членистоногих є речовина хітин, яка за хімічним
Як і в кільчастих червів, тіло членистоногих складається із сегментів. На відміну від кільчастих червів, ці сегменти істотно відрізняються один від одного, утворюючи відділи тіла. У типовому випадку (рис. 10.2) – це голова, груди та черевце. На голові розташовані органи чуття, рот і перетворені з кінцівок ротові органи. На грудях – кінцівки для пересування. Кінцівки ж черевця, у якому міститься значна частина внутрішніх органів, можуть зникати або перетворюватися на інші органи (наприклад, павутинні бородавки павуків).
2. Різноманіття членистоногих. Будова членистоногих виявилася надзвичайно “вдалою”. Їхні кінцівки й ротові органи – це універсальний “набір інструментів”. Кінцівки можуть виконувати функцію ніг, весел, фільтрів, клешень, гачків тощо. Здебільшого членистоногі – дрібні організми, тому можуть бути численними в будь-якому середовищі. Так, у 1 м3 грунту їхня кількість часто сягає мільйона особин!
Членистоногі зазвичай мають добре розвинені органи чуття (рис. 10.4). На поверхні їхнього тіла розташовані чутливі до дотику волоски. На голові більшості представників типу є вусики – органи хімічного чуття й дотику.
Рис. 10.4. Органи чуття й ротові органи оси
Цікава будова очей членистоногих. Багато з них мають складні (фасеткові) очі. Кожне таке око складається з численних маленьких простих вічок, або фасеток.
3. Значення членистоногих. Членистоногі – найважливіша група тварин на Землі. Майже в будь-якому місцеперебуванні вони є найчисленнішими організмами. Звичайно, у воді – це ракоподібні, а на суходолі – комахи. Членистоногі живляться будь-якими організмами та їхніми рештками, що руйнуються. У свою чергу, вони самі – їжа для безлічі інших тварин.
На суходолі саме членистоногі є основними споживачами рослин (уключаючи деревину). Урожаї на створених людиною полях залежать від членистоногих. Якщо на полі без міри розмножаться рослиноїдні комахи (“шкідники”), вони залишать нас без урожаю. З іншого боку, комахи – основні запилювачі квіткових рослин. Їхня життєдіяльність – одна з причин утворення грунтів.
Серед членистоногих є чимало паразитів. Багато з них вражають людину і свійських тварин.
Кілька видів членистоногих одомашнені людиною, як-от медоносна бджола та шовковичний шовкопряд. Деякі види ракоподібних люди вирощують у штучних умовах.
Тип Членистоногі – найпоширеніші та найрізноманітніші тварини на планеті. Описано понад мільйон видів, що належать до цього типу. Еволюційний успіх членистоногих пов’язаний з їхніми характерними особливостями: поділом тіла на відділи, наявністю зовнішнього скелета, членистих кінцівок, різноманітних ротових органів і органів чуття. Членистоногі – найважливіша група тварин за своїм впливом на перебіг процесів на поверхні Землі.
Зовнішній скелет; хітин; відділи тіла; ротові органи; кінцівки; складні (фасеткові) очі.
1. Поясніть основні ознаки типу Членистоногі на прикладі будь-якого відомого вам представника цього типу.
2. Чому кінцівки членистоногих поділені на членики?
3. Навіщо членистоногі линяють?
4. Чим подібні й чим відрізняються членистоногі та черви? Яке значення для членистоногих мають зазначені вами відмінності?
5. Одна з причин поширеності й численності членистоногих – те, що до цього типу належать здебільшого дрібні тварини. Чому дрібні тварини є численнішими, ніж великі?
4. Трилобіти. Більшість типів тварин з’явилася в історії Землі водночас: це сталося на початку палеозою приблизно 560 млн років тому. Не є виключенням і тип Членистоногі. У той час існували й інші споріднені з ними групи тварин, наприклад, аномалокариди, представником яких був крупний хижак аномалокаріс (рис. 10.5).
Аномалокаріс полював на дрібніших тварин, серед яких були й членистоногі – представники класів Ракоподібні й Трилобіти. Трилобіти існували протягом усієї палеозойської ери. Вони мали поділене натри частини тіло завдовжки 1 -80 см (рис. 10.6). Описано понад 10 тис. їхніх видів. Більшість трилобітів пересувалася дном водоймищ, але деякі з них заривалися в мул чи плавали в товщі води.
Рис. 10.5. Аномалокаріс – хижак кембрійського періоду, що сягав 1,5-2 м в довжину!
Рис. 10.6. Трилобіти
Источник: predmety.in.ua
Будова членистоногих
Всі відомі представники типу Членистоногих, як і кільчасті черви, наділені сегментованим тілом. Подібні за своєю будовою групи сегментів утворюють відділи тіла, такі як голова, груди та черевце.
До цих сегментів прикріплюються попарно кінцівки, які складаються з окремих ділянок — члеників. Ця особливість зумовила саме таку назву — тип Членистоногі. Такі членисті кінцівки, в відміну від бокових виростів сегментів, раніше вивчених, багатощетинкових червів, здатні здійснювати складні та досить точні рухи, розвиваючи значну силу.
У членистоногих тварин на голові розміщено більшість органів чуття, а також ротовий отвір, який оточений спеціальними ротовими кінцівками. До їх грудей прикріплюються кінцівки, які забезпечують рух – це ходильні або плавальні ноги. В більшості комах є крила. На черевному відділі кінцівки досить часто відсутні чи видозмінені, як, наприклад, на спеціальні павутинні бородавки у більшості павуків.
Покриви тіла членистоногих
Тіло всіх представників членистоногих вкрите спеціальним зовнішнім міцним скелетом, який утворений кутикулою. Особливой міцності кутикулі надає органічна сполука, під назвою хітин. А у річкових раків, крабів, омарів кутикула просочена ще додатково карбонатом кальцію, який додатково її укріплює.
Зовнішня кутикула членистоногих нерозтягується, через що ріст тварин, як і нематод, завжди супроводжується періодичною линькою. Так одні з членистоногих тварин линяють, а інші ростуть впродовж всього свого життя, як, наприклад, омар може дожити до 50 років. Деякі інші, ті ж самі комахи, в дорослому віці вже не линяють, а тому не можуть рости.
Порожнина тіла членистоногих
В членистоногих, так само як в кільчастих червів, в період зародкового розвитку утворюється вторинна порожнина тіла. Однак згодом її вистилка руйнується, а вона сама зливається з залишками первинної порожнин. Саме тому подібна порожнина отримала назву змішана. Всі проміжки між внутрішніми органами заповнені пухкою сполучною тканиною, яка називається жировим тілом. Клітини тканини виконують різні функції, а саме запасання поживних речовин, вилучення з порожнинної рідини продуктів обміну, утворення клітин крові, здійснення захисної функцію і т.п.
М’язова система членистоногих
У членистоногих відсутній шкірно-м’язовий мішок. А їхня мускулатура побудована з окремих посмугованих м’язів, які зібрані в пучки. Дані м’язи пристосовані до швидкого скорочення.
Серед представників членистоногих є як хижаки, так і рослиноїдні, паразити, сапротрофи, кровосисні види і т п. Частина кінцівок на їх голові перетворилася на спеціальний ротовий апарат, що оточує ротовий отвір. Саме він дає змогу їм захоплювати, подрібнювати тверду або ж висмоктувати рідку їжу.
Травна система членистоногих
Травна система у цих тварин представлена наскрізним кишечником та травними залозами: слинними і печінкою. Залози виробляють травні соки, які що допомагають перетравлювати їжу.
Видільна система членистоногих
Видільна система цих тварин забезпечує виведення з їх організму кінцевих продуктів, що є результатом обміну обміну речовин. В різних представників членистоногих органи виділення отримали різну будову, однак вона здебільшого трубчасту.
Кровоносна система членистоногих
В членистоногих кровоносна система незамкнена, тобто кровоносні судини відкриваються в їх порожнину тіла, а кров змішується із порожнинною рідиною. Таким чином утворюється особлива рідка тканина – гемолімфа, що виконує різноманітні функції:
Функції гемолімфи:
- транспортна (перенесення поживних речовин, продуктів обміну, біологічно активних речовин, кисню тощо),
- захисна (до складу гемолімфи входять амебоподібні клітини, які здатні за допомогою своїх псевдоподій захоплювати та перетравлювати різні хвороботворні мікроорганізми.
Рух гемолімфи по кровоносним судинам забезпечує спеціальний пульсуючий орган — серце.
Сама гемолімфа в членистоногих може бути незабарвленою або червоного або блакитного кольору. Це залежить від складу спеціальних дихальних пігментів, які здатні приєднувати кисень та транспортувати його в різні тканини та органи.
Органи дихання членистоногих
Будова органів дихання членистоногих залежить в більшості випадків від середовища їх життя. Наприклад, мешканці водойм дихають зябрами, що найкраще забезпечує поглинання кисню з води. На суходолі ж дихати атмосферним повітрям їм допомагають трахеї або легеневі мішки.
Нервова система членистоногих
Головний мозок в членистоногих тварин складається з наступних відділів: переднього, середнього і заднього. Передній відділ іннервує очі й несе відповідальність за складні форми поведінки тварин. Також крім інстинктів, у представників типу Членистоногі добре виробляються умовні рефлекси. А їх головний мозок сполучається із черевним нервовим ланцюжком.
Органи чуття в них різноманітні. Це головним чином органи хімічного чуття й зору. Очі в бувають простими та складними.
Всі процеси життєдіяльності в членистоногих тварин регулюють не лише нервова система, а й деякі біологічно активні речовини, зокрема гормони і нейрогормони.
Статева система членистоногих
Представники типу Членистоногі – головним чином роздільностатеві тварини, які мають внутрішнє або зовнішнє запліднення, а їхній розвиток буває як прямим, так і непрямим.
Источник: yrok.net
ТИП ЧЛЕНИСТОНОГІ
Включає більше 1,5 млн видів. Завдяки ряду великих ароморфозів представники типу заселили воду, ґрунт, повітряне середовище.
Тіло членистоногих сегментоване. Сегменти різних ділянок тіла неоднакові по будові. Групи подібних сегментів виділяються у відділи: голова, груди, черевце. Ceгменти тіла можуть зливатися один з одним. Зовні вони покриті хітиновою оболонкою, що утворить зовнішній кістяк.
• Кінцівки членисті, рухливо з’єднуються з тулубом суглобами. Кінцівки виконують різні функції: захоплення й подрібнювання їжі, руху, подиху.
• М’язова система представлена окремими пучками поперечно-смугастих м’язів.
• Травна система складається з передньої, середньої й задньої кишки. Є травні залози (печінка у рака).
• Кровоносна система незамкнута, серце розташовується на спинному боці тіла.
• Органи подиху — зябра, легені або трахеї.
• Нервова система складається з головного мозку й черевного нервового ланцюжка.
• Видільна система представлена видозміненими метанефридіями або мальпігієвими судинами.
• Членистоногі роздільностатеві й розмножуються тільки статевим шляхом.
Виникнення типу членистоногих обумовлено розвитком ряду ароморфозів зовнішнього кістяка, поперечно-смугастих м’язів, складних кінцівок, серця, нервових елементів.
Тип членистоногі включає три класи
Ракоподібні
Павукоподібні
Комахи
КЛАС РАКОПОДІБНІ. Представники: річкові раки, омари, лангусти, краби, креветки й інші види — мешканці морів, озер, рік. Розміри тіла від 1-
Тіло ракоподібних покрите хітиновим панциром і складається з голови, грудей і черевця; часто спостерігається злиття голови й груди (головогруди).
Кінцівки голови представлені п’ятьма парами головних придатків. Перша й друга пари кінцівок виконують дотикальну функцію, третя пара — верхні щелепи, четверта й п’ята пара — нижні щелепи.
Число грудних кінцівок варіює. У річкового раку перші три пари грудних кінцівок перетворені в ногощелепи. Основна функція – в утриманні їжі й переміщенні її до рота. Друга й третя пари грудних кінцівок несуть зябра, а їхній рух викликає тік води через зяброву порожнину. П’ята – восьма пари кінцівок – ходильніноги.
Черевні ноги в рака є копуляційним апаратом.
• Нервова система складається з парного надглоткового ганглія (головного мозку), подглоткового ганглія й черевного нервового ланцюжка. Органи чуттів — вусики — органи нюху, дотику й хімічного почуття. Орган зору – фасеткові очі. Є орган рівноваги.
• Дихання здійснюється за допомогою зябер.
• Кровоносна система незамкнута, складається із серця й мережі судин. Серце розміщене на спинному боці тіла й має кілька отворів із клапанами.
• Травна система добре розвинена. Їжа потрапляє в рот, потім у стравохід і шлунок, що складається із двох відділів. У першому їжа переробляється механічно, а другий працює як цідильний апарат, що пропускає тільки добре оброблену їжу. Великі частки їжі проходять прямо в задню кишку, минаючи середню. Більша частина перетравленої їжі зі шлунка попадає в кишечник. Значну роль у перетравлення відіграє травна залоза, що сполучає функції печінки й підшлункової залози.
• Органи виділення представлені видозміненими метанефридіями. У річкового рака вони розташовані в головній частині тіла й відкриваються в основи антен.
Майже всі ракоподібні роздільностатеві. У річкового раку розвиток прямий, у деяких інших видів — з метаморфозом. Серед ракоподібних широко розповсюджений паразитизм.
Різноманітність ракоподібних та їх значення
Нижчі раки (дафнія, циклоп) живуть у відкритих водоймах. Розміри їхнього тіла сягають від кількох міліметрів до одного-двох сантиметрів. Більшість із них входять до складу планктону й бентосу. Серед них є рослиноїдні, хижаки й паразити.
Дафнії здатні ширяти в товщі води й здійснювати різкі стрибки, звідси й їхня друга назва – водяні блохи. Тіло цих рачків міститься в двостулковій черепашці, з якої стирчать голова та гілчасті вусики. У тілі дафній накопичуються крапельки жиру, які видно крізь прозорі покриви. Живляться дафнії, відфільтровуючи з води різні водорості, найпростіших та бактерії. Так, одна дафнія магна за добу здатна з’їсти близько 40 мільйонів одноклітинних організмів.
Циклопи отримали свою назву на честь міфічного одноокого велетня. На лобі цього ракоподібного розташоване одне око. їхні рухи дуже схожі на «фігури» вищого пілотажу. Циклопи – хижаки. Вони нападають на коловерток, інших рачків та своїх побратимів. Циклопи неотруйні, але бувають заражені паразитами людини.
Ракоподібні мають господарське значення, служать їжею рибам, об’єктом промислу людини.Ряд ракоподібних веде паразитичний спосіб життя. Наприклад, коропова воша – шкірний паразит коропоподібних риб. Чимало зяброногих раків, наприклад щитень, при масовому розвитку завдають неабиякої шкоди молодій рибі, яку вирощують у ставкових господарствах. Деякі види циклопів є проміжними хазяїнами стьожкових червів (наприклад, стьожака широкого).
До промислових видів належать різні види крабів, омарів, лангустів, креветок. Омари мають добре розвинені клешні, за допомогою яких вони розчавлюють черепашки молюсків. Лангусти клешень не мають. У Чорному морі та річках Гірського Криму мешкають рідкісні види крабів, що потребують охорони. Шість із них занесено до Червоної книги України.
КЛАС ПАВУКОПОДІБНІ включає три ряди: павуки, кліщі та скорпіони. Представники: скорпіони, сінокосці, паук-хрестовик, тарантули, кліщі й ін. Павукоподібні живуть на суші.
Це хижаки, що харчуються комахами, дрібними ящірками, пташенятами, є паразитичні форми (кліщі), рослиноїдні.
Тіло павукоподібних складається з головогрудей й черевця. Для захоплення їжі служить перша пара кінцівок, що закінчуються клішнем, гачком або стилетом. Друга пара кінцівок може перетворюватися в ходильні ноґи або потужні клешні (скорпіони). У багатьох павуків поблизу загостренного кінця нігтиків відкривається протока отрутної залози. Отрута, що впорскує в жертву, паралізує її.
|
Внутрішня будова павука: 1 – прості очі (дві пари); 2 – отрутна залоза; 3 – протока отрутної залози в нігтику верхньої щелепи (хеліцери); 4 – ротовий отвір; |
Кінцівки членисті, кінцевий членик служить для дотику, хеморецепції, захоплення їжі. Черевні кінцівки відсутні, перетворилися в ряд органів — павутинні бородавки, статеві придатки, легені.
Похідні шкірного епітелію — різні залози: отрутні, павутинні, пахучі.
• Нервова система представлена надглотковим вузлом (головний мозок). Кількість черевних нервових вузлів залежить від розчленованості тіла. У павукоподібних — декілька пар простих очей, добре розвинені органи дотику. Є органи хімічного почуття, вологості повітря.
• Травна система диференційована. Павукоподібні харчуються тільки розрідженою їжею. За допомогою кінцівок павук розминає здобич і впорскує в неї травний сік. Здобич надходить у глотку, що всмоктує рідку їжу, далі в кишечник. Є травні залози — слинні й печінка. Павукоподібні здатні поглинати велику кількість їжі й довго голодувати.
• Основні органи виділення — мальпігієві судини, що впадають у задню кишку.
• Органи дихання представлені легенями або трахеями.
• У павукоподібних є пульсуюча спинна судина — серце із клапанами. Від серця відходять судини, кровоносна система незамкнута. Кров безбарвна. У кліщів кровоносна система найменш розвинена. Ступінь розвитку кровоносної системи залежить від будови легенів або трахей і від розмірів тварини.
Павукоподібні — роздільностатеві тварини. У зв’язку з виходом на сушу зовнішнє запліднення змінюється зовнішньо-внутрішнім. Розмноження інтенсивне, деякі самки кліщів відкладають до 30 тис. яєць.
Для павуків характерний розвиток павутинних залоз. Павутина використається для побудови гнізд, захисту, спарювання, побудови яйцевих коконів, розселення.
Роль павукоподібних у природі та житті людини.
Нині відомо приблизно 30 тис. видів павуків (в Україні — понад 1 тис.). Їх можна знайти на рослинах, у ґрунті, на будівлях тощо. Лише один вид — сріблянка — мешкає у прісних водоймах. З павутини під водою він будує гніздо у вигляді дзвона, заповнене повітрям. Дихає цей павук атмосферним повітрям, яке з поверхні води збирає щетинками свого черевця.
У природі павуки регулюють чисельність видів комах – шкідників рослин або кровосисних видів (ґедзів, комарів тощо).
Отрута деяких видів павуків становить загрозу здоров’ю і навіть життю людини та свійських тварин. Дуже небезпечні укуси павуків-птахоїдів і південно-американського павука мастофори.
Серед представників фауни України найнебезпечніші для людини — тарантул і каракурт. Тарантул поширений на півдні У країни і може проникати на територію лісової зони, а каракурт — у Криму та степовій зоні. Через деякий час після укусу каракурта виникає сильний біль в усьому тілі. Отрута діє на нервову систему, спричиняючи збудження, яке потім змінюється запамороченням і нерухомістю.
З отрути павуків виготовляють різноманітні ліки, зокрема снодійні та заспокійливі. Для цього деякі види, наприклад павуків-птахоїдів, розводять штучно.
Серед павукоподібних є паразити, зокрема коростяний свербун, іксодовий (собачий) кліщ, залозниця вугрова. Шкоди завдає і коморний кліщ.
КЛАС КОМАХИ. Найрізноманітніший, численний клас членистоногих, що нараховує більше 750 тис. видів. Комахи пристосувалися до всіх умов життя.
|
Внутрішня будова комахи: 1 – складне око; 2 – прості вічка; 3 – мозок; 4 – слинна залоза; |
Тіло комах складається із трьох відділів: голови, грудей і черевця. У головній частині знаходяться ротовий апарат, органи чуттів — зору, нюху, дотику. На грудях, що складаються із трьох сегментів, розташовані три пари кінцівок. У черевці зосереджені середня й задня кишка, жирове тіло, видільна система, статеві органи, дихальний апарат.
Одна з характерних рис комах – наявність літального апарата. Крила — складки стінки тіла, пронизані жилками, усередині проходять трахеї й нерви. При зміні способу життя, наприклад при переході до паразитизму (воші, блохи) або зміні екологічної ніші, спостерігається редукція крил. Крім функції польоту крила виконують захисну функцію, наприклад, у жуків передні крила видозмінені в надкрила. У деяких форм комах (мухи) розвивається одна передня пара крил, задня ж дзижчальця.
Кінцівки комах складаються не більш ніж з п’яти члеників. Вони пристосовані для ходіння, хапання, стрибання, плавання, розмноження й т.д. Найбільш древні функції кінцівок — ходіння й біг, інші пов’язані з ідіоадаптаціями.
М’язова система представлена окремими пучками поперечно-смугастих волокон.
Тіло й кінцівки мають хітинізований покрив – кутикулу (зовнішній кістяк). Кутикула багатьох комах пронизана великою кількістю волосків, що виконують функцію дотику.
Забарвлення комах дуже різноманітні. Воно може бути маскувальним або попереджуючим. На поверхню тіла комахи відкриваються протоки багатьох залоз. Пахучі виділення допомагають особинам одного виду знаходити один одного або відлякувати ворогів.
• Нервова система складається з головного мозку й черевного нервового ланцюжка. Головний мозок комах має складну будову й складається з переднього, середнього й заднього відділів. Передній відділ пов’язаний з розвитком зорового апарата, у його склад входять «грибоподібні тіла», одна з функцій яких — формування умовних рефлексів. Найбільшого розвитку вони досягають у суспільних комах. Нервові вузли як черевця, так і грудей можуть зливатися. У комах спостерігаються складні форми поведінки. Бджоли, терміти, мурахи можуть передавати отриману інформацію за допомогою танців, рухів. Оси й бджоли після першого вильоту запам’ятовують місце гнізда й найближчі орієнтири. У суспільних комах у гнізді існує поділ праці.
• Органи чуттів комах надзвичайно різноманітні й сприяють найтоншим пристосуванням до різноманітних умов середовища. Комахи розрізняють кольори, форму предмета. Колірний зір у комах відрізняється від колірної гами, яку сприймає людина. Так, бджоли й мурахи сприймають ультрафіолетові промені, більшість комах погано розрізняють червоний колір. Комахи краще бачать предмети, що рухаються, ніж нерухомі. У комах є рецептори, що реагують на зміну температури, слух, органи нюху й смаку.
• Органи дихання представлені трахеями, що починаються дихальцями, через які повітря надходить у трахеї, по їхніх розгалуженнях — в окремі клітини. Отвори дихалець розташовані на бічних поверхнях грудей і черевця. Вентиляції трахей сприяє скорочення черевця.
• Кровоносна система незамкнута, спрощена внаслідок розвитку трахейної системи, кров майже не приймає участі в обміні газів, а виконує транспортну функцію й розносить гормони й живильні речовини до тканин тіла. Серце являє собою спинну судину, що скорочується і складається з декількох камер, розділених клапанами, які пропускають кров лише в одному напрямку.
• Різноманіття в будові ротового апарата: гризучий, колючий (двокрилі), ссисний (лускокрилі), колючо-сисний (клопи), лижучий (мухи), гризучо-сисний (бджоли, джмелі). З передньою кишкою зв’язані слинні залози. Їхній секрет змочує й частково розчиняє тверду їжу. У бджіл секрет слинних залоз при змішуванні з нектаром перетворюється в мед. У гусениць слинні залози перетворилися в прядильні, які виділяють тонку нитку — шовковинку. Робочі бджоли секретом глоткових залоз вигодовують личинки майбутньої бджолиної матки.
• Травна система має складну будову. З ротової порожнини їжа попадає в м’язисту глотку, що у багатьох комах здатна засмоктувати їжу. Глотка веде в стравохід, що може сильно розширюватися й утворювати воло (робітники бджоли). За волом звичайно йде м’язовий жувальний шлунок. З передньої кишки їжа потрапляє в середню кишку, де відбуваються перетравлення й усмоктування, і далі в задню кишку, що закінчується анальним отвором. У задній кишці всмоктується надлишок води.
• Видільна система представлена тонкими трубчастими сліпими виростами кишечнику – мальпігієвими судинами.
• Статева система представлена парними статевими залозами – сім’яниками і яєчниками, від яких відходять сім’япроводи і яйцепроводи, що впадають відповідно в сім’явипорскувальний канал і піхва, що відкриваються статевими отворами. Комахи — роздільностатеві тварини. Розмноження — статеве, запліднення — внутрішнє. Розвиток комах відбуваєтеся неповним і повним перетворенням.
Розвиток комах з неповним перетворенням. Самки відкладають яйця, з яких виходять молоді особини, зовні й по способі життя мало відрізняються від дорослих особин – імаго (характерно для тарганів, прочан, клопів, прямокрилих (сарана, коники, капустянки)), рівнокрилих (попелиця, мідяниця): яйце → молода особина → імаго.
Розвиток комах з повним перетворенням. Самки відкладають яйця, з яких виходять личинки, зовні й по способу життя не схожі на дорослих особин – імаго (характерно для жуків (твердокрилих), метеликів (лускокрилих), перепончатокрилих (мурахи, оси, джмелі, бджоли), двокрилих (мухи, комарі, ґедзі)). Для того щоб личинка перетворилася в імаго, повинен відбутися метаморфоз – складна анатомо-морфологічна перебудова, що супроводжується утворенням лялечки: яйце → личинка → лялечка → імаго.
Розвиток з перетворенням дає можливість комахою зберегтися при несприятливих умовах життя, а личинки комах з повним перетворенням не конкурують із дорослими особинами.
Роль комах
Роль комах дуже велика в ґрунтоутворенні, запиленні квіткових рослин. Людина використає в господарстві бджіл, тутового шовкопряда, лакових червців, що виділяють речовини, що володіють винятковими ізоляційними властивостями, а також фарбу — кармін.
Шкода, яку приносять комахи культурним рослинам, дуже велика. Комахи об’їдають листи, багато хто пристосувалися до життя в деревині, лубі, плодах, горіхах, жолудях, голівках конюшини, соломинках злаків, стеблах трав’яних рослин. Серед найбільш злісних шкідників є білан капустяний, колорадський жук, яблунева плодожерка, травневий жук (хрущ).
Значна кількість хижих жуків використовується людиною для боротьби зі шкідливими комахами. Сонечка винищують попелиць, а великі зелені жуки — красотіли – гусінь.
Комарі – переносники багатьох хвороб, малярійні комарі розповсюджують малярію, інші – різні види лихоманки.
Хатня муха, зелені, сині, сірі мухи поширюють збудників дизентерії, черевного тифу, туберкульозу, поліомієліту, яйця гостриків, аскарид та інших паразитичних червів. Ґедзі і мухи жигалки завдають шкоди людині та свійським тваринам своїми укусами і здатні переносити збудників таких небезпечних хвороб як сибірська виразка та туляремія. Личинки оводів розвиваються під шкірою, в носоглотці або кишечнику свійських тварин, чим завдають великої шкоди
Метелики, жуки мають естетичне значення.
У природі:
Жуки необхідні компоненти природних угрупувань. Так, жуки, що живляться рештками рослин і тварин, відіграють важливу роль у природі як санітари та ґрунтоутворювачі. Різноманітні жуки – гнойовики та їхні личинки живляться послідом тварин, а грабарики – їхніми трупами.
Значні групи комах (лускокрилі, двокрилі, перетинчастокрилі) з’являються у процесі спільної еволюції з квітковими рослинами як запилювачі. Оскільки більшість видів сучасних покритонасінних є ентомофільними, зрозуміло, що комахи відіграють виняткову роль у відтворенні рослин.
Рослиноїдні комахи за сумарною біомасою в багато разів перевищують усіх інших тварин, що живляться рослинами, тому поїдають основну частину рослинного приросту.
Хижі та паразитичні комахи є природними регуляторами чисельності тварин, за рахунок яких вони живляться. У свою чергу комахи є основою живлення багатьох хребетних тварин
Источник: zno.academia.in.ua