Гіпермаркет Знань>>Географія>>Географія 10 клас>>Росія. Особливості ЕГП та ПГП. Природні умови і природні ресурси. Населення, особливості національного складу. Сучасний стан економіки Росії. Промисловість, сільське господарство, транспорт. Зовнішні економічні зв’язки

Географічне положення. Росія найбільша за площею країна світу, яка розміщена на Євразійському материку (і/з території — в Європі, 2/з — в Азії), Вона має сухопутні кордони з 14 державами, але більша частина кордон» (2/з) — морські, що проходять через Балтійське, Чорне, Азовське, Каспійське моря, моря Північного Льодовитого та Тихого океанів.

Форма правління і державний устрій. За формою правління Росія — федеративна республіка. Глава держави — президент, уряду — прем’єр-міністр. Законодавчий орган — двопалатні Федеральні збори (Рада Федерації та Державна дума). За дмістративно — територіальним поділом складається з 49 областей, 6 країв, 21 республіки, 10 автономних округів, 1 автономного району, 2 міст федерального значення — Москви та Санкт-Петербурга. Прийнято також регіональне районування. Росія входить до ООН та СНД.


Природні умови та ресурси. Територія Росії розміщена в різних природних зонах північної півкулі, що дає змогу розвивати різноманітні галузі промисловості та сільського господарства. Господарській діяльності сприяє і здебільшого рівнинний рельєф (70 % території). Більша частина території Росії розташована в помірному поясі, незначна північна частина — в арктичному і субарктичному, а Чорноморське узбережжя Кавказу — в субтропічному. Континентальність клімату поступово зростає із заходу на схід від помірно континентального до різкоконтинентального. На Далекому Сході клімат — мусонний. У Сибіру внаслідок різкоконтинентального клімату поширена вічна мерзлота, що ускладнює розвиток господарства в цих районах.

Росія належить до небагатьох країн світу, які мають практично всі природні ресурси для розвитку економіки. Вона добре забезпечена паливно-енергетичними ресурсами: кам’яним вугіллям (Печорський, Кузнецький, Південноякутський басейни) і бурим (Кансько-Ачинський, Підмосковний басейни), нафтою і газом (Волго-Уральська, Західносибірська, Північнокавказька, Тимано-Печорська нафтогазоносні провінції), торфом(Центральна Росія), горючими сланцями (Поволжя). Є значні родовища урану (Далекий Схід).


є чималі запаси рудних корисних копалин, які є основою для розвитку металургії країни: залізних руд (Сибір, Урал, Польський півострів, Курська магнітна аномалія), марганцевих руд (Західний і Східний Сибір, Урал), руд кольорових металів (Сибір, Урал). Росія забезпечена хімічною сировиною: кам’яною та калійною солями (Поволжя, Східний Сибір), фосфоритамита апатитами (Кольський півострів, Сибір, Європейський центр), має багаті родовища сірки, азбесту, будівельних матеріалів. Водні ресурси є багатими й різноманітними. До них належать насамперед великі річки: Лена, Єнісей, Об, Ангара, Волга, Дон, Ока, Печора, Північна Двіна, які мають значний гідроенергетичний потенціал. Вихід до трьох океанів дає можливість державі використовувати морські багатства й розвивати різні промисли. Росія має великі лісові ресурси — майже 65 % її території покрито лісами. Найпридатніші для землеробства землі зосереджені в лісовій, лісостеповій, степовій природних зонах.

Регіони РФ

Населення. У Росії проживають представники понад 100 націй і народностей. Росіяни становлять понад 80% населення, численними є татари (4%), українці (2,7%). Населення розміщене дуже нерівномірно. Близько 79% проживають в європейській частині країни і лише 21 % — в азіатській. В окремих регіонах густота населення становить більш як 100 осіб на 1 км2, а в інших — лише 2 особи на 1 км2.


аїна має високий рівень урбанізації. У містах проживають 70% населення. Налічується понад 1000 міст, 13 з яких — міста-мільйонери. Найбільші агломерації — Московська, Петербурзька, Єкатеринбурзька. На демографічні процеси негативно впливає сучасна соціально-економічна ситуація, нині Росія — країна з «нульовим» приростом населення. Населення країни сповідує переважно православ’я і мусульманство, поширені також буддизм (буряти, тувинці), іудаїзм (євреї), існує велика кількість різних релігійних течій.

Росія

Господарство. Для економіки Росії характерною є складна багатогалузева структура, в якій вирізняється промисловість. Паливно-енергетичний, металургійний та машинобудівний комплекси дають основну частину продукції і є галузями пеціалізації.

Паливна промисловість базується на власних багатих ресурсах. За обсягом видобутку нафти Росія посідає 3-тє місце в світі після Саудівської Аравії та США. За рік у середньому видобувається близько 300 млн тонн нафти. Експорт нафти досягає 100 млн тонн за рік. Найбільші нафтопроводи — «Дружба», Сургут — Новополоцьк. На Росію припадає третина світових запасів природного газу. Цікаво, що 700 розвіданих родовищ газу дають країні близько 600 млрд кубічних метрів газу (Західний Сибір, Поволжя, Північний Кавказ, острів Сахалін). Найбільші газопроводи — Уренгой — Помари — Ужгород — Західна Європа, «Братерство», «Прогрес», «Союз». У Росії за рік видобувають приблизно 240 млн тонн вугілля. Його часткая енергетиці становить 40%. Основні райони видобутку — Сибір, Далекий Схій Урал та європейська частина країни.

iv>
Карта

Електроенергетика в основному базується на ТЕС (70% електро. енергії), де використовують кам’яне та буре вугілля, горючі сланці, торф і И Росія має найпотужніші ГЕС у світі (Саяно-Шушенська, Красноярська, Братська та ін.). На АЕС припадають 10% загального виробництва електроенергії у країні. Електроенергію одержують і від станцій, що використовують нетрaдиційні джерела: припливну енергію води (Кислогубська ПЕС), геотермальні енергію Землі (Паужетська геотермальна станція), енергію вітру та Сонця.

Чорна металургія Росії повністю забезпечена власною сировиною і паливом. У країні сформувалися потужні металургійні бази. Центральна база використовує сировину Курської магнітної аномалії1 вугілля Печорського басейну. Там розвинута електрометалургія та діють заводи порошкової металурги феросплавів. Найбільші Москва, Липецьк, Череповець, Новий Оскал, Електросталь. Уральська база забезпечена власною рудою та паливом Кузбасу і Караганди. Там розміщено комбінати повного циклу. Найбільшими центрами є Нижній Тагіл, Челябінськ, Магнітогорськ. Сибірська база використовує власну сировину та паливо. Основні центри, у Новокузнецьк, Красноярські Комсомольськ-на-Амурі.


Кольорова металургія також повністю забезпечена сировиною. Мідь і алюміній виплавляють на Уралі й Кольському півострові, нікель, кобальта також на Кольському півострові й в Санкт-Петербурзі, свинець, цинк — на Північному Кавказі, У Східному Сибіру і на Далекому Сході поблизу великих електростанцій розміщено енергомісткі виробництва з плавки свинцю, цинку, титану, магнію, олова, нікелю, кобальту, алюмінію.

Машинобудування Росії багатогалузеве і добре розвинуте. Його структуру наведено в таблиці.

Ухімічній промисловості використовуються власні запаси сірки, кам’яної та калійної солей, фосфоритів, нафти і газу, кам’яного вугілля. Галузі основної хімії, що виробляють кислоти, лаки, фарби, мінеральні добрива, розвиваються в районах використання продукції — у центральних районах європейської частини, в Поволжі, на Уралі. Хімія органічного синтезу, що працює на нафтовій і газовій сировині, розвивається в місцях її видобутку, поблизу джерел води та енергії — у Західному Сибіру, Поволжі, Північному, Кавказі. Хімія полімерів, продукцією якої є пластмаси, хімічне волокно, синтетичний каучук, потребує значної кількості електроенергії та води, тому її основні підприємства розміщено в Поволжі, Західному і Східному Сибіру. Нафтопереробна промисловість виникла на шляхах транспортування нафти, зокрема в Уральському, Волго-Вятському районах, Східному Сибіру.

>
Машинобудування

Промисловість будівельних матеріалів розвинута на всій території країни. Найбільші підприємства з виробництва цементу, залізобетонних конструкцій, віконного скла є в Центральному, Центрально — Чорноземному, ПівнічнО-Західному районах, в Поволжі, на Уралі.

У легкій промисловості розвинуті текстильна, швейна, взуттєва, трикотажна галузі. Текстильна галузь — одна з найдавніших галузей Росії — працює на власній і довізній сировині та виготовляє бавовняні й шовкові тканини. Основним районом розвитку легкої промисловості є Центральна Росія (Москва, Іваново, Орєхово-Зуєво, Ярославль, Твер). Другий район виник у Сибіру (Барнаул, Бійськ, Красноярськ).

Харчова промисловість переважно базується на сільськогосподарській сировині й розвинута в усіх регіонах країни. Такі галузі, як молочна, м’ясна, маслоробна, консервна, кондитерська, пивоварна орієнтуються на споживача. Навколо великих міст є приміські сільськогосподарські зони зі своїми цехами, заводами, які забезпечують населення продуктами харчування. Рибна промисловість базується на річковому і морському промислах. Найбільша частина вилову (60 %) припадає на моря Тихоокеанського басейну.

Сільське господарство є основою АПК. У його структурі переважаш тваринництво. Під ріллею зайнято 60% угідь, більшу частину яких засіяно пшеницею (Центральний, Центрально-Чорноземний райони, Поволжя, Урал, Західник і Сибір, Далекий Схід).


ширені технічні культури: льон-довгунець, соняшним соя, гірчиця, цукровий буряк, тютюн (Нечорноземна зона Центральної Росії). Основна олійна культура — соняшник, який вирощують на чорноземних ґрунтах (Центральна Росія, Поволжя, Північний Кавказ). Сою вирощують на Далекому Сході. Картоплю культивують повсюдно. Важливе значення мають садові культури, виноград, овочі, їх вирощують на півдні центральних районів і Північному Кавказі.

Значні площі відведено під баштанні культури (Нижнє Поволжя). У приморській частині Краснодарського краю вирощують чай та цитрусові. Розвиток тваринництва залежить від кормової бази. Воно спеціалізується на скотарстві м’ясо-молочного і молочного напрямів. На півдні степової зони, у деяких гірських районах розводять овець. У тундрі розвинуте оленярство, на Алтаї розводять кіз, маралів, у горах Бурятії та Туви — яків. Свинарство й птахівництво є обов’язковою галуззю приміських господарств. Конярство — традиційна галузь Росії, яка нині відроджується. Племінних коней розводять у степовій і лісостеповій зонах. У лісових районах населення займається звіриним промислом хутрового спрямування.

Транспорт Росії добре розвинутий. Він забезпечує зв’язки між галузями господарства та районами країни. Основну роль відіграє залізничний транспорт. Найгустіша мережа залізничних колій пролягає на заході країни.


ловні напрямки вантажних і пасажирських перевезень пов’язані з центром країни: Центр — Урал, Центр — Сибір, Центр — Поволжя, Центр — Південь. У внутрішніх перевезеннях найдешевшим видом транспорту є річковий. Перевезення двох третин усіх вантажів здійснюються в межах Волго-Камського басейну та по річках Сибіру. Морський транспорт сприяє розвитку зовнішньоекономічних зв’язків. Північноморський шляху період навігацій забезпечує зв’язок західних регіонів з Далеким Сходом і Сибіром. Найбільші морські порти — Санкт-Петербург, Калінінград, Владивосток, Находка, Мурманськ, Архангельськ. Розгалужена мережа шляхів сприяє розвитку автомобільного транспорту. Важливе значення у перевезенні пасажирів і вантажів у зв’язку з розмірами країни має авіаційний транспорт. Останнім часом широких масштабів набув розвиток трубопровідного транспорту, особливо в напрямках Західний Сибір — Центр — західний кордон і Поволжя — Центр — західний кордон. За протяжністю трубопроводів Росія поступається лише США.

Зовнішньоекономічні зв’язки. Росія експортує паливно-енергетичну сировину, частка якої становить 50 % від усього експорту. Вивозять також обладнання, транспортні засоби, промислові товари народного споживання, продукти харчування, імпортують продукцію важкого, точного машинобудування. Багато ввозиться в Росію сільськогосподарської продукції (зерна, олії, цукру, бавовни тощо). Частка Росії у світовому товарообороті становить близько 1,3 %. Щороку Росія приймає близько 9,5 млн туристів, які відвідують унікальні природні райони: Карелію, Урал, Алтай, Таймир, Камчатку, Курилитощо. Відомими центрами туризму є Москва, Санкт-Петербург з приміською зоною, міста на Волзі, що входять до складу так званого Золотого кільця(Ярославль, Загорськ, Кострома, Суздаль, Володимирта ін.).


Економічна і соціальна географія світу: Підручник для 10 кл. О.М. Топузов, Л.В. Тименко

Збірка конспектів уроків по всім класами, домашня робота, скачати реферати з географії, книги та підручники згідно каленадарного плануванння з географії для 10 класу

Зміст уроку 1236084776 kr.jpg конспект уроку і опорний каркас  1236084776 kr.jpg презентація уроку  1236084776 kr.jpg акселеративні методи та інтерактивні технології 1236084776 kr.jpg закриті вправи (тільки для використання вчителями) 1236084776 kr.jpg оцінювання   Практика  

1236084776 kr.jpg задачі та вправи,самоперевірка 1236084776 kr.jpg практикуми, лабораторні, кейси 1236084776 kr.jpg рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський 1236084776 kr.jpg домашнє завдання Ілюстрації 1236084776 kr.jpg ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа 1236084776 kr.jpg реферати 1236084776 kr.jpg фішки для допитливих 1236084776 kr.jpg шпаргалки 1236084776 kr.jpg гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати Доповнення 1236084776 kr.jpg зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ) 1236084776 kr.jpg підручники основні і допоміжні 1236084776 kr.jpg тематичні свята, девізи 1236084776 kr.jpg статті 1236084776 kr.jpg національні особливості 1236084776 kr.jpg словник термінів 1236084776 kr.jpg інше Тільки для вчителів 1236084776 kr.jpg ідеальні уроки 1236084776 kr.jpg календарний план на рік 1236084776 kr.jpg методичні рекомендації 1236084776 kr.jpg програми 1236084776 kr.jpg обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь — Образовательный форум.

Источник: edufuture.biz

Зміст
Введення
1. Взаємодія природних умов і ресурсів Росії
2. Природні умови Росії
3. Природні ресурси Росії
Висновок
Список літератури

Введення
Вся історія людського суспільства — це історія взаємодії його з природою, з географічним середовищем. У XX ст. у взаємодії природи і суспільства наступив якісно новий етап. Вплив суспільства на природу різко зросла. Суспільство стало вилучати з природи все більше ресурсів і одночасно повертати в природу все більш численні відходи своєї діяльності. Так виникли дві взаємопов'язані проблеми (1,65).
У Росії втрачається, не використовується 14% видобутого вугілля, 28% хромової руди, 61% калійних солей і т.д. Ми витягуємо з нафтових пластів лише 30% нафти. Ми використовуємо лише 20% деревини від вирубки. Втрати в сільському господарстві у нас не враховують, але непрямі підрахунки свідчать, що ми втрачаємо від 20 до 40% сільськогосподарської продукції. Для подолання цих негативних явищ необхідні ресурсозберігаючі технології, зменшення втрат при транспортуванні та зберіганні.
Природні умови — це об'єкти і сили природи, суттєві на даному рівні розвитку продуктивних сил для життя та господарської діяльності суспільства, але безпосередньо не беруть участь у матеріальній, виробничої та невиробничої діяльності людей.
Під природними (природними) ресурсами розуміються компоненти і властивості природного середовища, які використовуються або можуть бути використані для задоволення різноманітних фізичних і духовних потреб суспільства в якості засобів праці (земля, водні шляхи, вода для зрошення); джерел енергії (горючі копалини, гідро- і вітрова енергія, атомне паливо, біопаливо тощо); сировини і матеріалів (корисні копалини, ліси, біоресурси, запаси технічної води тощо); продуктів харчування (питна вода, дикорослі рослини, гриби, продукти полювання та рибальства) ; об'єктів рекреації; средозащітних об'єктів.

1. Взаємодія природних умов і ресурсів Росії
Природа відіграє важливу роль в житті суспільства. З точки зору інтересів і потреб суспільства все властивості природи розпадаються на два основні класи — природні умови і природні ресурси. Природні умови розуміються як об'єкти і сили природи, її якості, які на даному рівні розвитку продуктивних сил істотні для життя і діяльності суспільства, але не беруть участь безпосередньо у виробничій і невиробничій діяльності людей (4, 78).
Природні ресурси розуміються як об'єкти і сили природи, які на даному рівні розвитку продуктивних сил і вивченості використовуються або можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства у формі безпосередньої участі в матеріальній діяльності. У сукупності ці поняття визначають те, що, ми називаємо природним середовищем життя суспільства.
Прийняте розподіл всіх елементів природи на два класи — умови і ресурси — певною мірою, відносно, історично мінливе. Одні й ті ж елементи природи можуть виступати і як умови, і як ресурси (наприклад, рослинність, поверхневі води). У той же час з розвитком суспільства все більша частина елементів природи з класу умов переходить у клас ресурсів (наприклад, сонячна енергія, енергія вітру, припливів).
Природні ресурси є вихідною базою економіки будь-якого індустріального суспільства. У науковому світі існує безліч географічних теорій. Географічний детермінізм — одна з найбільш відомих. По суті, географічний детермінізм — це концепція, в основі якої лежить пояснення суспільного життя та економічного розвитку особливостями природних умов і наявністю ресурсів. Відповідно до даної теорії географічне середовище і її окремі елементи є головною, визначальною силою економічного розвитку будь-якої країни. Сучасні вчені не заперечують величезного значення сприятливих природних умов і наявності ресурсів у розвитку і розміщенні продуктивних сил, в територіальній організації господарства (для ряду галузей це має основне значення). Але разом з тим існують держави, де географічний фактор не є основою економічного розвитку територій. Такі країни, як Японія і Південна Корея, досягли виключного успіху у розвитку продуктивних сил, не маючи достатнього ресурсного потенціалу.
Економіко-географічна оцінка природних ресурсів є однією з найважливіших проблем економічної географії та регіоналістики, так як кількість і якість природних ресурсів визначають природно-ресурсний потенціал території, який має великий вплив на господарський розвиток регіонів, їх спеціалізацію і місце в географічному поділі праці.
Економіко-географічна оцінка природних ресурсів включає три аспекти (1, 89).
1. Кількісна оцінка окремих ресурсів. У даному випадку вимірюється обсяг ресурсів, сила дії тих чи інших природних факторів. Наприклад, запаси нафти вимірюються у мільйонах тонн, запаси деревини — в метрах кубічних і т.д. Величина запасів зростає при збільшенні разведанности ресурсів і зменшується у міру їх використання.
2. Технологічна оцінка. У даному випадку враховується стан вивченості ресурсів, включаючи їх придатність для різних цілей, ступінь їх доступності. Часто технологічна оцінка має словесне вираження: «придатне без обмеження», «обмежено придатна», «непридатне». Запаси корисних копалин за свого господарському значенням поділяються на дві групи: 1) балансові — ті запаси, використання яких економічно доцільно в даний час і які задовольняють промисловим вимогам як за якістю сировини, так і по гірничотехнічних умовах експлуатації; 2) позабалансові — ті запаси, використання яких в даний час економічно недоцільно внаслідок малої потужності покладів, низький вміст цінного компонента, особливої ​​складності умов експлуатації, необхідності застосування дуже складних процесів переробки, але які надалі можуть бути об'єктом промислового освоєння.
3. Економічна оцінка. Такого роду оцінка найчастіше має вартісне вираження. Вартісні оцінки в умовах ринкової економіки використовують величини сформованих на даний момент поточних світових і внутрішніх цін на ресурси. Складність вартісних оцінок полягає в тому, що деякі види природних ресурсів оцінити дуже важко. Наприклад, складно оцінити атмосферний тепло, воду. Проблема поточних світових і внутрішніх цін також є дуже непростою.
2. Природні умови Росії
Природні умови — це об'єкти і сили природи, суттєві на даному рівні розвитку продуктивних сил для життя та господарської діяльності суспільства, але безпосередньо не беруть участь у матеріальній, виробничої та невиробничої діяльності людей.
Поняття природних умов має історичної умовністю. У міру розвитку продуктивних сил багато елементів природних умов одночасно є і природними ресурсами. Це відноситься, наприклад, до кліматичних, рекреаційним і ін
Трактування поняття природних умов не «узаконена». Під ними іноді розуміють всю сукупність компонентів географічного середовища (це і географічне положення території, і природні ресурси, і власне природні умови).
Поняття природних умов завжди пов'язано з тим чи іншим видом людської діяльності, але воно не є скільки-небудь постійним, змінюється від однієї епохи до іншої, сильно залежить від характеру та рівня виробництва.
Довгий час вивчення природних умов було пов'язано переважно з оцінкою їх впливу на різні галузі господарської діяльності. Наприклад, видобуток корисних копалин може початися швидше на родовищах, розташованих у більш сприятливих природних умовах, так як це буде економічніше. Вартість капітального будівництва багато в чому залежить від міцності і обводнення грунтів, ступеня сейсмічності або заболоченості території, наявності вічної мерзлоти і гірським рельєфом. Вартість водопостачання, опалення, освітлення жител і їх будівництва різна в районах теплого і холодного, вологого і сухого клімату, в умовах короткого і довгого світлового дня.
Природне середовище повинна «зважується в економічному відношенні». Вплив природних умов, відбиваючись на продуктивності суспільного і індивідуального праці, значною мірою визначає величину матеріальних витрат.
Природні умови також необхідно оцінювати з позиції умов життя населення. Вони — один з найважливіших чинників, які полегшують або ускладнюють заселення та освоєння території, в значній мірі визначають масштаби, шляхи і форми використання її природних ресурсів та економічних можливостей. Сприятливість або несприятливість цих умов, як у їх природному вигляді, так і змінених в результаті антропогенних перетворень, сильно і різнобічно позначається на всіх сторонах життя населення.
У Росії переважає помірний континентальний клімат з ритмічною зміною пір року, з тривалою холодної та сніжною зимою і порівняно коротким теплим літом. Континентальність клімату істотно посилюється із заходу на схід. У Східному Сибіру і на більшій частині Далекого Сходу клімат різко континентальний, погодні умови суворі, перепади сезонних і добових температур дуже великі. Ця територія характеризується наявністю багаторічної мерзлоти. Недалеко від Верхоянськ, в міжгірській Оймяконском улоговині, знаходиться один із «полюсів холоду» Північної півкулі, де зареєстрований абсолютний мінімум температури -71 ° С.
На західній і східній окраїнах Росії, схильних до глобального впливу океанів і їх морів, сформувалися морської перехідний — континентальний з рисами морського (на північно-заході), — і мусонний (на узбережжі Далекого Сходу) типи клімату.
Острови та материкове узбережжі Північного Льодовитого океану відрізняються суворим арктичний і субарктичний кліматом. Субтропічний клімат з теплою, але вологою зимою і сухим жарким літом характерний для курортної зони Чорноморського узбережжя Кавказу (від Туапсе до Анапи).
У гірських районах клімат має великі відмінності, що залежить не тільки від географічного положення всієї гірської системи, але і від висотної поясності, експозиції схилів і ін Цим пояснюється різноманітність місцевих особливостей клімату, так званий мікроклімат.
Середні температури січня по всій Росії, виключаючи Чорноморське узбережжя Кавказу, негативні: від -1 … — 5 ° С на заході європейської частини до -50 ° С в Якутії. Різко відрізняються літні температури на півночі і півдні Росії. Середні температури липня від +1 ° С на півночі півострова Таймир до +4 — +25 ° С на Прикаспійської низовини.
Кількість опадів, що випадає на території країни, в різних районах дуже відрізняється. Максимум припадає на гірські схили Кавказу та Алтаю (до 2000 мм / рік), південь Далекого Сходу (до 1000 мм / рік), де літні мусонні дощі часто викликають паводок, і ліси Східно-Європейської рівнини (до 700 мм / рік). Самим посушливим місцем вважається пустельна частина Прикаспійської низовини (150 мм / рік).
Природні умови території багато в чому визначають життєдіяльність населення: його побут, працю, відпочинок, стан здоров'я. Рішення багатьох соціально-економічних і господарських проблем значною мірою залежить від правильності оцінки природних умов. За розрахунками фахівців, вартість облаштування однієї людини в різних регіонах Росії може відрізнятися в 7-10 і навіть більше разів. Особливості розселення людей з перших кроків становлення людського речовини обмежувалися факторами природного середовища.
Природні ресурси країни в поєднанні з природними умовами є фундаментом матеріального виробництва і життєдіяльності населення. Стан природно-ресурсного потенціалу країни, якісний рівень його використання, охорони і відтворення багато в чому визначають темпи економічного зростання і ефективність виробництва в цілому.
3. Природні ресурси Росії
Під природними (природними) ресурсами розуміються компоненти і властивості природного середовища, які використовуються або можуть бути використані для задоволення різноманітних фізичних і духовних потреб суспільства в якості засобів праці (земля, водні шляхи, вода для зрошення); джерел енергії (горючі копалини, гідро- і вітрова енергія, атомне паливо, біопаливо тощо); сировини і матеріалів (корисні копалини, ліси, біоресурси, запаси технічної води тощо); продуктів харчування (питна вода, дикорослі рослини, гриби, продукти полювання та рибальства) ; об'єктів рекреації; средозащітних об'єктів (5, 90).
Природні ресурси — це та природна база, спираючись на яку, розвивається господарство Росії.
До основних критеріїв включення тих чи інших елементів природи до складу ресурсів відносяться технічна можливість та економічна доцільність їх використання, а також певний рівень вивченості. Все більше число елементів природи перетворюється на природні ресурси. У зв'язку з цим велику роль відіграє наукова класифікація природних ресурсів. Існує три підходи до такої класифікації. При першому підході до уваги приймається господарська роль ресурсів, напрямок і форми їх використання — економічна класифікація. В основу такої класифікації кладеться використання ресурсів у основних сферах господарства, і тут виділяються:
А. Ресурси матеріального виробництва, в тому числі:
а) промисловості (паливо, метали, води, деревина, риба);
б) сільського господарства (грунти, води для зрошення, кормові рослини, промислові тварини).
Б. Ресурси невиробничої сфери:
а) прямого споживання (питна вода, дикорослі рослини, промислові тварини);
б) непрямого використання (зелені насадження для відпочинку, водойми для спорту і відпочинку, кліматичні ресурси для лікування).
У зв'язку з проблемами охорони природи та раціоналізації використання ресурсів стає все більш важливою класифікація за принципом вичерпності ресурсів. Всі ресурси діляться наследующие:
1) вичерпні, в тому числі відновлювані (рослинні, грунтові, водні) і невідновних (мінеральні);
2) невичерпні (енергія сонця, вітру, текучої води, кліматичні).
У даній главі розглядаються ресурси з найбільш традиційної, природної класифікації з об'єднанням їх у п'ять груп: мінеральні, водні, земельні, біологічні (в тому числі рослинні, лісові) і ресурси тваринного світу (рибні та мисливсько-промислові), агрокліматичні. При цьому підході до класифікації за основу приймається ознака приналежності ресурсів до того чи іншого елементу природи.
Мінеральні ресурси
Цей вид ресурсів включає широкий і постійно розширюється коло природних речовин. Вони характеризуються однозначним використанням (для видобутку сировини) і переважно промисловим призначенням. Мінеральні ресурси є вичерпними, невідновних (крім торфу і осадових солей, утворення яких відбувається і в даний час, але дуже повільно). Їх запас, хоч і збільшується в результаті геологорозвідувальних робіт, але має обмежені розміри.
Мінеральні ресурси поділяються за напрямом використання на три великі групи:
• паливні (горючі) — рідке паливо (нафта), газоподібне (природний газ), тверде (вугілля, горючі сланці, торф);
• металлорудних — руди чорних, кольорових, рідкісних, благородних металів;
• неметалічні — гірничо-хімічна сировина (апатити, фосфорні, кам'яні і калійні солі), технічні руди (азбест, графіт, слюда, тальк), будівельна сировина (глини, піски, камінь, вапняки) і т.д.
Головною особливістю розміщення мінеральних ресурсів є нерівномірне їх поширення в надрах Землі. Наприклад, великі запаси залізної руди в районі Курської магнітної аномалії (КМА), де фундамент платформи високо піднятий і перекритий осадовим чохлом невеликої потужності. Це дозволяє добувати руду в кар'єрах. Різноманітні руди приурочені до Балтійського щита — залізні, мідно-нікелеві, апатито-нефелінові на Кольському півострові. У Забайкаллі значні запаси залізних руд, поліметалів, мідистих пісковиків. Багаті рудними корисними копалинами і гори Уралу. Тут видобувають залізні та мідно-нікелеві руди, платину. На Алтаї розробляються багаті поліметалічні руди. А в чохлі платформи на Східно-Європейській рівнині є родовища кам'яного вугілля (Печорський басейн), нафти і газу (у Башкортостані, Татарстані, в Ставропольському краї), на півночі Прикаспійської низовини добувають кухонну сіль. На території Західно-Сибірської платформи знаходяться найбільші родовища нафти і газу. Найбільш поширений показник оцінки мінеральних ресурсів — запаси корисних копалин, тобто кількість мінеральної сировини в надрах Землі, на її поверхні, на дні водойм і в поверхневих і підземних водах, що визначається за даними геологічної розвідки. В даний час Росія має в своєму розпорядженні основними видами мінерально-сировинних ресурсів в обсягах, що задовольняють поточні та перспективні потреби внутрішнього виробництва і населення, а також дозволяють здійснювати експортні поставки. У середині 2007 р. валова потенційна цінність розвіданих балансових запасів основних видів корисних копалин країни оцінювалася в 36,6 трлн. дол, а прогнозний потенціал — в 250 трлн. дол (табл. 1). У структурі мінерально-сировинної бази 71% складають паливно-енергетичні ресурси, представлені газом, вугіллям, нафтою, 15% — нерудна сировина, 13% — чорні, кольорові та рідкісні метали.

Источник: ua-referat.com

Основные природные ресурсы РФ

Несмотря на уникальность, разнообразие и большое количество природных ресурсов, они характеризуются неравномерным размещением по стране. К сожалению, зачастую они находятся в труднодоступных регионах, добыча из которых сильно затруднена отдалённостью и сложными климатическими условиями вплоть до вечной мерзлоты. Одновременно с этим масштабная эксплуатация известных источников приводит к быстрому истощению из них сырья.

В настоящее время выделяется несколько видов ресурсов, обеспечивающих богатство страны.

Запасы пресной воды

Запасы пресной водыПресная вода — это жизненно необходимый ресурс, но её запасы не бесконечны. Большая доля всего её объёма находится в виде ледников и айсбергов, что делает такую воду практически недоступной. Потенциальным источником является вечная мерзлота. Вода, используемая в настоящее время, поступает из рек, озёр, водохранилищ и подземных источников.

20% мировых запасов воды приходится на Россию, этот факт обеспечивает стране первое место по объёму ресурса. Однако чистые источники составляют меньше половины из них. Ситуацию можно исправить только проведением экологических мероприятий, в частности, ограничением стока отходов предприятий в пресные воды.

Земельные ресурсы

Россия обладает миллионами гектаров земли, четверть которых активно используется в сельском хозяйстве. Благодаря пахотным землям, которых особенно много в Сибири и на Урале, пастбищам для различных сельскохозяйственных животных, в том числе оленей, население может быть вполне обеспечено продовольствием, а промышленные комплексы получают сырьё.

Лесные богатства

Едва ли не половину всей территории Российской Федерации занимают лесополосы, большей частью образованные хвойными деревьями. Особенно много их на Дальнем Востоке и в Сибири. Запасы древесины России огромны, но подход к использованию этого ресурса оставляет желать лучшего. Вырубка леса происходит более активно, чем посадка новых деревьев. Это не позволяет в полной мере эффективно использовать ресурс. Ситуацию усугубляет необходимость длительной транспортировки через страну, а также жаркий летний сезон, приводящий к масштабным пожарам.

Возобновляемые источники энергии

Солнечная энергия, ветер могут стать великолепными альтернативными источниками для работы электростанций. На Камчатке, Сахалине и Чукотке, в Краснодарском крае, Калининградской и Ленинградской областях уже действует ряд установок, использующих солнце, ветер или геотермальные ресурсы. Эти проекты интересны, но пока они не выходят на уровень промышленных масштабов.

Полезные ископаемые

В России есть практически все виды минеральных ресурсов, разрабатываемых в нескольких десятках тысяч месторождений, однако, в промышленных масштабах используется только около 7 тысяч. Нефть, газ, уголь, металлы, горно-химическое сырьё, минералы и драгоценные камни — всем этим в полной мере богата Россия.

В среднем на долю России приходится:

  • Природні ресурси росії10% всех мировых запасов нефти;
  • 30% природного газа;
  • 10% каменного угля;
  • 25% железа;
  • 30% никеля;
  • 10% свинца;
  • 15% цинка;
  • 30% солей калия.

Благодаря огромной территории Россия занимает одно из первых мест среди стран, богатых месторождениями драгоценных и редкоземельных металлов. В начале XXI века общее количество полезных ископаемых в России оценивалось примерно в 840 триллионов рублей. Из них 270 триллионов на долю газа, 200 — угля, 130 — нефти, 120 — неметаллического сырья.

Дальнейшая разработка месторождений, особенно газа и нефти, по прогнозам, будет оцениваться от 73 до 240 триллионов рублей. Однако, ископаемые, добываемые на территории России, зачастую обладают низким качеством из-за бедного содержания полезных компонентов, которых может быть вдвое ниже, чем в аналогичном сырье, расположенном на другой территории. К тому же их добыча усложняется климатическими условиями и недоступностью отдалённых территорий для транспорта.

Поскольку ископаемые отличаются разнообразием групп, им уделяется наибольшее внимание при изучении природных ресурсов в географии. Они встречаются практически на всей территории страны.

Основные виды полезных ископаемых

Разнообразие природных ресурсов сочетается с весьма крупными запасами некоторых их видов, значительными объёмами добычи и использования. Это обусловливает особую роль ресурсного потенциала Российской Федерации в мировом природно-ресурсном комплексе.

Нефть, газ и уголь

Первое место России по запасам газа и седьмое по количеству источников нефти позволяет государству получать стабильный доход от экспорта этого сырья. В настоящее время в стране насчитывается 14 миллиардов тонн нефти, а в будущем этот показатель может достичь 63 миллиардов. Месторождениями богаты север и восток страны, шельфы морей. Половина из известных источников не разрабатывается, из открытых реализуется только 50% общего объёма, исследователи прогнозируют открытие новых месторождений на территории Сибири.

Залежи обычно находятся в осадочных горных породах, предполагается, что они были образованы сотни миллионов лет назад. Главные нефтегазоносные провинции России:

  • Добыча нефти на территории РоссииЗападно-Сибирская, в основном захватывающая Тюменскую область.
  • Тимано-Печорская в Республике Коми и Ненецком автономном округе.
  • Второй Баку на Восточноевропейской платформе.
  • часть Прикаспийской нефтегазоносной провинции на границе с Казахстаном.
  • Северокавказская, на территории Ростовской области, Краснодарского и Ставропольского краёв и прилегающих республик.
  • Енисейско-Анабарская в части Красноярского края и Якутии.
  • Лено-Вилюйская, расположенная на территории Якутии.

В каждой провинции может насчитываться до трёх сотен источников, которые располагаются по всей толще земли. Некоторые нефтегазоносные породы имеют возраст более 500 миллионов лет и являются древнейшими.

По добыче угля Россия занимает третье место. Её обгоняют Соединённые Штаты и Китай. Общий тоннаж угля составляет более полутора триллионов. Список известных бассейнов:

  • Кузбасский.
  • Печорский.
  • Южно-Якутский.
  • Часть Донбасса.

Горючие сланцы и торф

Добыча горючего сланца и торфаИз горючих сланцев получают смолу, обладающую сходными свойствами и составом с нефтью. Месторождение сланцев, имеющих наибольшее промышленное значение, находится на территории Санкт-Петербурга. Кроме того, залежи обнаружены в Сибири, Печорском и Волжском районах.

Торф может использоваться как топливо и удобрение. Раньше из него добывали газ путём перегонки и использовали для освещения. Подавляющая часть российских топливных залежей торфа расположена в Уральском и Сибирском округах.

Руды металлов

Россия занимает лидирующие позиции по добыче минералов железной руды, которые характеризуются прочностью, а также сложностью состава, куда входит множество компонентов. Главный железорудный бассейн России носит название Курской магнитной аномалии.

Преимущественно на Урале и в Сибири расположено несколько небольших залежей марганца невысокого качества. Содержание основного металла в них низкое, для промышленного использования необходим сложный процесс обогащения.

Основная часть добываемого в стране титана приходится на россыпные месторождения, содержащие небольшое количество соединений титаната железа. Также в России существует несколько коренных залежей, характеризующихся небольшим содержанием оксидов титана.

Хром в основном добывается в Пермском крае, а также небольшая доля добычи приходится на Урал. Исследователи прогнозируют открытие новых крупных недр этого металла. Хромовые руды содержат большое количество примесей оксидов алюминия, магния и железа и нуждаются в дополнительном обогащении.

Рудная промышленность РоссииВанадий, сплавы которого широко применяются в атомной энергетике и металлургии, на территории России добывается из содержащего его титаномагнетита. Этот железняк распространён вблизи Каспийского моря и на Курильских островах. Ванадий можно встретить в месторождениях угля и железа.

Алюминий добывают на Урале и в Сибири, но его объёмов недостаточно для покрытия всех нужд страны. И это несмотря на то что Россия занимает второе место после Китая по производству первичного алюминия. Однако, руды обладают низким качеством. Перспективы открытия новых месторождений весьма сомнительны.

Комплексные руды молибдена и ниобия находятся на Кавказе, по отдельности эти переходные металлы встречаются в Якутии, на Чукотке и в других регионах. Руды обычно содержат слишком малое количество триоксидов. Месторождений молибдена немного, и его экспорт нерентабелен на мировом рынке, поскольку добыча сопряжена с большими затруднениями из-за неудобного территориального расположения залежей. К тому же она требует больших финансовых затрат, в то время как качество конечного продукта является очень низким. Всё это делает российский молибден неконкурентоспособным в Европе, но в будущем возможно открытие новых месторождений, содержащих металл лучшего качества.

Русская медь обладает хорошим качеством, но её разработка затруднена климатическими условиями. Медью богаты Норильский район, Кольский полуостров, Кавказ и Урал. При этом содержание самого металла в рудах обычно не превышает 20%, а порой находится на уровне десятых процента.

Кобальт и никель, наряду с платиной и медью, распространён в Норильске и на Кольском полуострове. Протяжённость подобных залежей иногда достигает нескольких километров. В Туве существует месторождение, богатое мышьяком наряду с рассматриваемыми металлами.

Добыча минеральных ресурсов в РоссииОлово, разработанное в Дальневосточном регионе, составляет почти 8% от мировой добычи этого металла. Благодаря этому Россия занимает шестое место по добыче этой руды, однако, содержание металла в ней очень низкое, олова в три раза меньше, чем в источниках других стран и не достигает даже процента, а потому источники российского происхождения мало ценятся.

Цинк в России часто добывается из руд, где также содержится большое количество свинца и меди. Наряду с ними, в залежах обнаруживаются олово, золото, серебро, платина и её переходные элементы, редкоземельные металлы, инертные газы и минералы.

Уран, используемый при производстве ядерного топлива, в России разрабатывается более чем из 50 месторождений. Основная часть приходится на Забайкалье. Этого хватит на разработку в течение 15−20 лет. В настоящее время на экспорт идёт примерно две трети всей выработки, остальное применяется для нужд атомных энергетических станций внутри страны.

Благородные и редкие металлы

Добыча золота в РоссииРесурсы золота в России позволяют получать этот металл в количестве более 3 тысяч тонн в год. Существуют прогнозы, что эта цифра увеличится в несколько раз. В восточных регионах есть несколько рудных месторождений, в Магадане и Забайкалье — присутствуют золотые россыпи.

Серебро представлено в комплексных с другими благородными металлами рудах и индивидуальных месторождениях. По добыче серебра Россия занимает первое место в мире.

8% всего мирового объёма платины делится между Уралом и Мурманской областью.

В перечень редких металлов России входят:

  • тантал в Восточной Сибири;
  • бериллий в Хабаровском крае;
  • германий в Сахалинской области, Приморском и Забайкальском крае;
  • ниобий в Якутии.

Горно-химическое сырьё

Среди ископаемых, относящихся к горно-химическому сырью, в России распространены:

  • соли калия и магния (Пермский край);
  • катионы натрия (Сибирь);
  • соли кальция (Приморье);
  • фосфаты (Урал, Красноярский край, Иркутская область);
  • сера (Дальний Восток);
  • минералы сульфатов бария (Западная Сибирь, Хакасия).

Источник: 1001student.ru

Природные ресурсы РФ, их оценка

Россия является одной из богатейших по наличию природных ресурсов стран мира. РФ обладает огромным и разнообразным по видовому составу (более 200 видов) природно-ресурсным потенциалом. По объему и многообразию природных ресурсов России практически нет равных в мире. По расчетам ученых, запасами угля, железной руды, калийных солей и фосфатного сырья РФ обеспечена на 2–3 столетия. Значительны лесные, водные ресурсы, запасы газа, нефти. Население России составляет 2,4% от населения нашей планеты, а территория РФ составляет 10% от земной. При этом в РФ сосредоточено ~ 45% мировых запасов природного газа, 13% нефти, 23% угля, на душу населения приходится 0,87 га пахотной земли, лесом в России покрыта территория, составляющая 22% от мировой «лесной» поверхности. По запасам отдельных видов природных ресурсов России принадлежит первое или одно из первых мест в мире (1‑ое – по запасам газа, древесины, железной руды, калийных солей, гидроресурсов; по запасам нефти – 3‑е место в мире). Россия также богата бокситами, никелем, оловом, золотом, алмазами, платиной, свинцом, цинком. Многие из этих ресурсов находятся в Сибири, где большие расстояния, слабая населённость, суровый климат и многолетняя мерзлота создают значительные трудности для экономически эффективной добычи и транспортировки сырья к местам переработки и потребления.

1) Водные ресурсы

Вода – основа жизни на планете. Россия омывается водами 12 морей, принадлежащих трем океанам, а также внутриматериковому Каспийскому морю. На территории России насчитывается свыше 2,5 млн. больших и малых рек, более 2 млн. озер, сотни тысяч болот и других объектов водного фонда. Наиболее обеспечены водными ресурсами низовья крупных рек. Повышенный уровень водообеспеченности характерен для гумидных зон (тундровой и лесной) России. Из субъектов РФ наибольшие показатели имеют Красноярский край и Камчатская область (без автономных округов), Сахалинская область, Еврейская автономная область. В центре и на юге Европейской части страны, где сосредоточено основное население России, зона удовлетворительной водообеспеченности ограничивается долиной Волги и горными районами Кавказа. Из административных образований наибольший дефицит водных ресурсов отмечается в Калмыкии и Ростовской области. Немногим лучше ситуация в Ставропольском крае, южных областях Центрального Черноземного района и в южном Зауралье.

Суммарные водные ресурсы России

Ресурс Ср. многолетний объем (возобновление), км3/год Статический запас, км3
Речной сток 4270
Озера 532 26 600
Болота 1000 3000
Ледники 110 39 890
Подземные воды 787 28 000
Почвенная влага 3500
Всего 8302 Более 97 000

Ресурсы пресных вод составляют примерно 790 км3/год. Более трети потенциальных ресурсов сосредоточены в европейской части страны. Наиболее разведаны прогнозные ресурсы в Калининградской области – 87,9%, наименее – от 2,5 до 4,8% – на севере и северо-западе России, а также в Сибирском и Дальневосточном регионах.

Данные о суммарных ресурсах и запасах пресных вод России приведены в таблице

Ресурсы Среднемноголетний объем, км3/год Статические запасы, км3
Статические запасы, км3 4270
Озера 532 26068
Болота 1000 3000
Ледники 110 39890
Подземные воды 787,5 28000
Всего 4915 96958

 2) Земельные ресурсы

Земли, находящиеся в пределах Российской Федерации, составляют земельный фонд страны. Согласно действующему законодательству и сложившейся практике, государственный учет земель в Российской Федерации осуществляется по категориям земель и угодьям.

В соответствии с данными государственной статистической отчетности площадь земельного фонда Российской Федерации на 1 января 2005 года составила 1709,8 млн. га.

Структура земельного фонда Российской Федерации по категориям земель

Рис. Структура земельного фонда Российской Федерации по категориям земель

Распределение земельного фонда Российской Федерации по категориям, млн. га

Наименование категорий земель на 1 января 2004 г. на 1 января 2005 г.
Земли сельскохозяйственного назначения 393,2 401
Земли поселений,
в том числе:
городских поселений
сельских поселений
19,1

8
НД

19,1

7,9
11,2

Земли промышленности и иного специального назначения 17 16,7
Земли особо охраняемых территорий и объектов 34,2 34,2
Земли лесного фонда 1104 1104,8
Земли водного фонда 27,7 27,9
Земли запаса 114,6 106,1
Итого земель в Российской Федерации 1709,8 1709,8

Земельные ресурсы являются естественной основой для производства сельскохозяйственной продукции. Наиболее значительные ресурсы высокопродуктивных земель имеются в черноземных областях, особенно в Центрально-Черноземном районе, Волжско-Донском междуречье, в равнинной части Северного Кавказа и степном Зауралье. Земли среднего аграрного качества занимают обширные пространства в нечерноземных регионах европейской России. Локальные участки земель с удовлетворительным аграрным потенциалом имеются в южной Сибири, на юге Дальнего Востока и даже в аласной зоне Якутии.

Заметно недоиспользование аграрного потенциала в промышленно развитых регионах – Подмосковье, Кузбассе, Самарской и Ростовской областях. В таких условиях только крупные хозяйства (или мощная кооперация), специализирующиеся на продовольственном снабжении промышленных городов, способны конкурировать с заводами за кадры и инвестиции.

Для севера Сибири – от Урала до Чукотки также можно говорить о наличии определенных резервов для производства агропродукции (в частности оленеводства).

 3) Гидроэнергетические ресурсы

Россия обладает огромными гидроэнергетическими ресурсами. Но они используются менее чем на 20%. Большая часть гидроэнергетических ресурсов приходится на Сибирь и Дальний Восток (80%). Особенно велики они в бассейнах рек Енисея, Лены, Оби, Ангары, Иртыша, Амура. Богаты гидроэнергоресурсами реки Северного Кавказа.

Велико значение рек для развития межрайонных и внутрихозяйственных связей. В России – самая разветвленная речная сеть в мире; протяженность судоходных речных путей по России – свыше 400 тыс. км.

Потенциал гидроэнергетических ресурсов РФ

4) Топливные ресурсы

Особенностью размещения топливных ресурсов нa территории России является высокая локaлизaция и отдаленность наиболее продуктивных и интенсивно используемых месторождений. В результате центры производствa и потребления ресурсов отстоят друг от другa нa огромные, дaже по мaсштaбaм России, рaсстояния.

Уникaльное знaчение для топливно-энергетического обеспечения стрaны Хaнты-Мaнсийского и Ямaло-Ненецкого округов общеизвестно. Повышенным, относительно среднероссийского уровня, потенциaлом природного топливa рaсполaгaют регионы Волго-Урaльской нефте – гaзоносной провинции – Тaтaрия, Удмуртия, Сaмaрскaя и Оренбургскaя (в меньшей степени Пермскaя), a тaкже Коми, Кузбaсс и Якутия. Отмечaется зaкономерное снижение ресурсного потенциaлa в регионaх с большим возрaстом aктивной эксплуaтaции месторождений.

Запасы и продуктивность используемых ресурсов природного топлива РФ

5) Биологические ресурсы

Растительный мир: на территории России насчитывается 11 400 видов сосудистых растений; 1370 – мохообразных; более 9000 водорослей, около 3000 видов лишайников, более 30 000 – грибов. 1363 вида обладают различными полезными свойствами, из них 1103 вида используются в медицине

Следует отметить, что по некоторым оценкам, объем промысловых запасов дикорастущих растений составляет около 50% от биологических запасов.

Животный мир: Территория России огромна – свыше 17 миллионов квадратных километров. Природные условия – самые разнообразные. Поэтому и значительная часть мирового биологического разнообразия находится в нашей стране. В России насчитывается около 1513 видов позвоночных:

320 видов млекопитающих,

732 вида птиц,

80 видов рептилий,

29 видов амфибий,

343 вида пресноводных рыб,

9 видов круглоротых.

Кроме того, в омывающих нашу страну морях обитает около 1500 видов морских рыб.

Что касается фауны беспозвоночных, то она насчитывает до 150 000 видов, из которых 97 процентов – насекомые.

И многие из этих видов существуют только у нас, нигде в мире больше их нет. Ученые называют такие виды эндемиками.

 6) Лесные ресурсы

Россия является крупнейшей лесной державой. Площадь лесного фонда и лесов, не входящих в лесной фонд, превышает в Российской Федерации 1180 млн. га. По обеспеченности лесами Россия занимает первое место в мире, обладая примерно 1/5 мировых лесонасаждений и запасов древесины, а в отношении бореальных и умеренных лесов является практически монополистом, обладая 2/3 мирового запаса. Лесной фонд Российской Федерации, простирающийся на многие тысячи километров от сосновых лесов Куршской косы на берегах Балтики до березняков Камчатки и ельников Северного Сахалина, от скудной карликовой растительности севера Кольского Приполярья до богатейших по видовому составу лесов Причерноморья, занимает 69% суши страны. При этом уровень лесистости (отношение покрытой лесом площади ко всей территории) в целом по России составляет 45,3%.

Леса России богаты животными, дичью.

Запас древесины в РФ

7) Минерально-сырьевые ресурсы

Россия имеет богатую и разнообразную минерально-сырьевую базу. Под минерально-сырьевыми ресурсами (минеральными ресурсами) понимается совокупность полезных ископаемых, выявленных в недрах земли в результате геологоразведочных работ и доступных для промышленного использования. Минеральные ресурсы относятся к числу невозобновляемых видов природных ресурсов. Извлеченное из недр минеральное сырье и продукты его переработки обеспечивают получение подавляющей части энергии, 90% продукции тяжелой индустрии, порядка одной пятой от всех предметов потребления.

Отличительной чертой минерально-сырьевой базы России является ее комплексность – она включает в себя практически все виды полезных ископаемых: топливно-энергетические ресурсы (нефть, природный газ, уголь, уран); черные металлы (железные, марганцевые, хромовые руды); цветные и редкие металлы (медь, свинец, цинк, никель, алюминиевое сырье, олово, вольфрам, молибден, сурьма, ртуть, титан, цирконий, ниобий, тантал, иттрий, рений, скандий, стронций и др.); благородные металлы (золото, серебро, платиноиды) и алмазы; неметаллические полезные ископаемые (апатиты, фосфориты, калийная и поваренная соли, плавиковый шпат, слюда-мусковит, тальк, магний, графит, барит, пьезооптическое сырье, драгоценные и поделочные камни и др.). Минерально-сырьевой потенциал России в целом достаточен для проведения независимой и эффективной экономической политики. На Россию приходится почти 1/2 угольных ресурсов мира, примерно 1/7 часть мировых запасов нефти и 1/3 природного газа. Россия, наряду с Канадой, США, Австралией, ЮАР, Францией, Нигером является крупным производителем и экспортером обогащенного урана. Основные месторождения расположены в Восточной Сибири, Северном районе и др. Большие ресурсы минерального сырья заключены в недрах под водами внутренних и внешних морей России (шельфы, континентальные склоны), в прибрежных и донных отложениях этих морей. Недра шельфов имеют большие месторождения нефти и газа; в прибрежных донных отложениях морей главным образом в форме прибрежноморских россыпей концентрируются скопления олова, золота, титана, циркония, железа, марганца и др.

 8) Рекреационные ресурсы

Рекреационные ресурсы включают в себя природные и культурно-исторические комплексы и их элементы, каждый из которых имеет свою специфику

Рекреационные ресурсы представляют собой комплекс физических, биологических и энергоинформационных элементов и сил природы, которые используются в процессе восстановления и развития физических и духовных сил человека, его трудоспособности и здоровья. Практически все природные ресурсы обладают рекреационным и туристским потенциалом, но степень использования его различна и зависит от рекреационного спроса и специализации региона.

В России есть районы, где рекреационная деятельность выступает определяющей отраслью в структуре их общественного воспроизводства. В состав ее входит сеть рекреационных предприятий и организаций. Наибольшее богатство в плане рекреационных ресурсов представляют зоны смешанных лесов и лесостепи. Из горных областей наибольший интерес представляет Кавказ. Перспективны Алтайский край и ряд восточных горных районов.

Размещения ПР по регионам

Размещены природные ресурсы в России крайне неравномерно. Это объясняется различиями в климатических и тектонических процессах, происходящих на Земле, различными условиями образования полезных ископаемых в прошлые геологические эпохи.

В природе ресурсы размещаются не обособленно, а в виде их комплексных сочетаний, расположенных на определенных территориях. Крупные сочетания ресурсов, имеющие общегосударственное значение и охватывающие обширные территории, называются природными базами. На территории России их несколько: в Восточной Зоне – Южно-Сибирская, Северо-Сибирская, Северо-Восточная, Приморская; в Западной Зоне – Североевропейская, Центральная, Урало-Поволжская.

Почти все виды ресурсов (кроме железных руд и калийных солей) сосредоточены в восточных районах (в Сибири и на Дальнем Востоке), а основные потребители – в европейской части России. Это приводит к необходимости перевозок огромных масс грузов с востока на запад.

Ресурсы в европейской части России использовались гораздо более интенсивно, чем в восточных районах, и в настоящее время их запасы в значительной степени истощены. Особенно это относится к лесным ресурсам Европейского Севера, запасам нефти и газа Поволжья и Северного Кавказа, черноземным почвам степей и лесостепей (в них уменьшилось содержание гумуса, ухудшились механические свойства, большая часть из них подвержена эрозии и т.д.). Поэтому в европейской части России требуется бережное отношение к ресурсам и самое главное – снижение ресурсоемкости хозяйства, чтобы из меньшего объема ресурсов производить больше готовой продукции.

В Сибири и на Дальнем Востоке в последние десятилетия старались размещать наиболее ресурсоемкие производства (электро-, тепло- и водоемкие). Восточные районы сейчас – это главная топливно-энергетическая база России, основной производитель цветных металлов. Сырьевые базы все больше смещаются на восток и север – районы, богатые ресурсами, но с суровыми природными условиями. Естественно, что добыча их там гораздо сложнее и обходится дороже. В последние годы возросли затраты на охрану окружающей среды, особенно в отраслях добывающей промышленности. Эта тенденция усиливается.

В Западной Сибири сосредоточено 70% запасов нефти. Имеются значительные запасы на Дальнем Востоке и Восточной Сибири. Более 80% газа находятся также на севере Западной Сибири. Здесь расположены месторождения-гиганты в т. ч. и входящие в десятку самых крупных в мире. Имеется определенный потенциал запасов газа в Восточной Сибири и на Дальнем Востоке.

Распределение лесных ресурсов имеет в основном зонaльный хaрaктер. Мaксимaльные зaпaсы имеются в регионах таежной зоны (Иркутская область, Красноярский край, центрaльнaя часть Хaбaровского края, в на Европейской части страны – Костромская и Новгородская области). К северу и югу от центральной части лесной зоны страны происходит заметное снижение зaпaсов древесины на единицу площади. Кроме того, центрaльнaя часть России в ходе длительного хозяйственного освоения лишилaсь значительной части своих лесов. Собственно степная зона и тундра являются наиболее лесодефицитными регионами России. На юге страны локальный очaг лесных ресурсов отмечается в горных лесах Кaвкaзa. Минимальное по стране значение имеет лесной потенциал полупустынной Калмыкии.

Угольные месторождения более дифференцированы. Однако на Восточные районы приходится более 90% всех запасов угля. Первое место по запасам угля занимает Западная Сибирь ~ 50%, на Восточную Сибирь приходится >30%, на Дальнем Востоке – 9%. В Восточных районах (Сибири и на Дальнем Востоке) расположены месторождения, входящие в десятку крупнейших угольных бассейнов мира (Кузнецкий, Ленский, Тунгусский, Таймырский, Канско-Ачинский).

Россия обладает крупным гидропотенциалом – 2500 млрд. квт/час (из них технически возможно использовать 1670 млрд. квт/час.). 86% гидроэнергоресурсов приходится также на восточные р-ны, только 53% – на Дальний Восток. Создан Ангаро-Енисейский каскад из 5 ГЭС, 4 из них крупные.

В Западной Сибири – крупнейший в мире артезианский бассейн.

Термальные источники известны на Камчатке – Долина Гейзеров (~70 источников), на Чукотке (~13 источников), на Алтае, в Бурятии. В 1967 г. была построена Паужетская геотермальная электростанция (ГТЭС).

Значительны запасы железных руд в Горной Шории на юге Кемеровской обл., Ангаро-Илимском бассейне (Иркутская обл.) и др.

Запасы марганцевых руд невелики в Кемеровской обл. – Усинское.

Известны запасы нефелинов в Красноярском крае (Кия-Шалтырское месторождение).

К перспективным месторождениям относится месторождения медистых песчаников – Удоканское (Читинская обл.).

Медно-никелевые руды сосредоточены в р-не Норильска на севере Красноярского края.

Полиметаллические руды сосредоточены в Забайкалье – Нерчинское месторождение, Приморском крае – Дальнегорское.

Крупные месторождения олова сосредоточены в Тихоокеанском рудном поясе и Восточном Забайкалье. Кавалерово – Приморский край, Комсомольское – Хабаровский край, Эссе-Хайя – республика Саха, Шерловая Гора и Хапчеранга в Читинской области.

В Европейской части страны, включая Урал, сосредоточены определенные запасы природных ресурсов. Следует выделить запасы железных руд КМА в ЦЧР с высоким содержанием железа в руде. Запасы КМА составляют 55% запасов железной руды в стране.

Более 9% нефти сосредоточено на Урале. Имеются запасы нефти на Северном Кавказе.

Заметен потенциал природного газа на Северном Кавказе. Значительные запасы газа – конденсата – в Нижнем Поволжье (Астраханская обл.) и на Урале (Оренбургская обл.).

Имеются запасы каменного угля в Печорском бассейне (республика Коми) и восточном крыле Донбасса.

На Урале сосредоточены запасы марганцевых руд (Свердловская обл.), бокситов – север Свердловской обл., никель-кобальтовые руды – Хамиловское (Оренбургская обл.)

На Кольском п-ове – аппатито-нефелиновые и медно-никелевые руды.

В республике Коми – бокситы – Южно-Тиманский бокситовый район, а также в Архангельской и Ленинградской областях (Бокситогорск).

В республике Северная Осетия-Алания – полиметаллические руды – Садонское месторождение.

Источник: geolike.ru