Слово «пустыня» ассоциируется с безжизненными засушливыми местами, где на многие километры простираются песчаные барханы и дюны. В Африке пустыни покрывают значительную часть территории континента. Это объясняется близостью к экватору и движением воздушных потоков.

Несмотря на скудное количество осадков, каждая из крупнейших африканских пустынь может похвастаться уникальными природными особенностями, растениями и животным миром. Ниже представлен список пяти основных пустынь континента с кратким описанием и фото. Также, в конце статьи вы можете ознакомится с расположением этих пустынь на карте Африки.

Сахара

» data-layzr=»https://natworld.info/wp-content/uploads/2018/02/Pustyni-Afriki-Sahara.jpg» alt=»» width=»500″ height=»333″ data-layzr-srcset=»https://natworld.info/wp-content/uploads/2018/02/Pustyni-Afriki-Sahara.jpg 500w, https://natworld.info/wp-content/uploads/2018/02/Pustyni-Afriki-Sahara-300×200.jpg 300w» sizes=»(max-width: 500px) 100vw, 500px» />

Огромная засушливая местность, известная как пустыня Сахара не всегда была такой, какой мы привыкли ее видеть. Несколько тысячелетий назад здесь росли тропические леса. Со временем ветра изменили направление, что привело к перемене климата и засухе в регионе. Размер пустыни на сегодняшний день составляет 9 млн. км², что делает ее крупнейшей засушливой пустыней не только на африканском континенте, но и в мире. Сахара получила свое название благодаря кочевым племенам, и переводится как «пустынная местность».

Пустыня занимает различные по климату и рельефу области Африки. Песками покрыта лишь четвертая часть Сахары. Осадки выпадают осенью на севере, а летом — на юге. Влажность воздуха на всей территории очень низкая, и не превышает 20%. Гора Эми-Куси, высота которой составляет 3415 м, является наивысшей точкой пустыни. Зимой ее вершины покрывает снежная шапка. Там, где под землей протекают подводные реки, на поверхности образуются оазисы. Гельта д’Армей — самый известный из них. Вокруг оазисов всегда кипит жизнь.

Небольшая часть реки Нигер протекает в южной части пустыни. Нил пересекает Сахару с юго-востока на северо-восток. Зеленью покрыты области на севере и отдельные оазисы. Чаще всего можно встретить злаковые и кустарники. Животный мир не разнообразен из-за скудной кормовой базы. Уникальными видами фауны являются фенек, сернобык, сурикат, тушканчик и эфиопский еж.

Калахари

» data-layzr=»https://natworld.info/wp-content/uploads/2018/02/Pustyni-Afriki-Kalahari.jpg» alt=»» width=»500″ height=»335″ data-layzr-srcset=»https://natworld.info/wp-content/uploads/2018/02/Pustyni-Afriki-Kalahari.jpg 500w, https://natworld.info/wp-content/uploads/2018/02/Pustyni-Afriki-Kalahari-300×201.jpg 300w, https://natworld.info/wp-content/uploads/2018/02/Pustyni-Afriki-Kalahari-374×252.jpg 374w, https://natworld.info/wp-content/uploads/2018/02/Pustyni-Afriki-Kalahari-197×133.jpg 197w» sizes=»(max-width: 500px) 100vw, 500px» />

С точки зрения ботаники, территория является саванной с пустынными степями, а не типичной пустыней. Площадь Калахари, которая составляет более 930 тыс км², как правило, равнинная, но встречаются русла рек и невысокие горные хребты. Окрас песку придает окись железа, он имеет красноватый оттенок.

Территория Калахари занята песчаными дюнами, которые располагаются грядами с довольно большими понижениями. В них, в период дождей, скапливается дождевая вода, образуя временные озера. Максимальное количество осадков выпадает летом. Засухи случаются раз в 3-5 лет. Из-за высокой засушливости большинство рек давно пересохло, а на их месте образовались соляные ямы. Единственная действующая река, Окаванго, которая никуда не впадает, а образует крупнейшую в мире речную дельту.

По типу растительности северная Калахари напоминает низкотравную саванну. Там круглый год растут травянистые кустарники и злаки. В центральной, самой засушливой части, растительность пустынная, в основном суккуленты и ароидные. Максимальное летнее количество осадков и мягкая зима благоприятны для проживания жирафов, зебр, антилоп, сурикатов и других животных. Из птиц можно встретить жаворонка, дрофу, страусов, соколов и др.

Данакиль

» data-layzr=»https://natworld.info/wp-content/uploads/2018/01/zhizn-danakil.jpg» alt=»» width=»500″ height=»332″ data-layzr-srcset=»https://natworld.info/wp-content/uploads/2018/01/zhizn-danakil.jpg 500w, https://natworld.info/wp-content/uploads/2018/01/zhizn-danakil-300×199.jpg 300w» sizes=»(max-width: 500px) 100vw, 500px» />

Площадь пустыни составляет почти 137 тыс. км². Эта пустыня выглядит иррационально и неприветливо. Причина тому — серные озера, вулканы и газовые облака. Подобный рельеф образовался из-за разлома Африканской плиты, на которой стоит Данакиль и вся Африка.

Дневная температура здесь, как и в остальных пустынях, не опускается ниже 30° С.

Животного и растительного мира практически нет, потому что внешние условия существования слишком агрессивны.
ажность низкая, дожди очень редки, тем не менее местность привлекает туристов и любителей экстремального отдыха. Озеро Ассаль настолько соленое, что кристаллы плотно покрыли его берега. Действующий вулкан Эрта Але имеет в своем кратере лавовое озеро. Периодически лава бурлит, вырываясь наружу. Кратер вулкана Даллол расположен ниже уровня моря. Необычные силуэты и причудливые фигуры, находящиеся на поверхности, образовались в результате кристаллизации калийных солей. Около кратера есть много термальных источников, которые периодически выделяют едкий газ.

Намиб

» data-layzr=»https://natworld.info/wp-content/uploads/2018/02/Pustyni-Afriki-Namib.jpg» alt=»» width=»500″ height=»332″ data-layzr-srcset=»https://natworld.info/wp-content/uploads/2018/02/Pustyni-Afriki-Namib.jpg 500w, https://natworld.info/wp-content/uploads/2018/02/Pustyni-Afriki-Namib-300×199.jpg 300w» sizes=»(max-width: 500px) 100vw, 500px» />

Это самые древние засушливые земли на планете, возраст которых составляет 55-80 млн. лет. Протяженность пустыни более 2 тыс. км, а площадь около 81 тыс. км². Намиб раскинулась вдоль побережья Атлантического океана. Намиб настолько засушлива, что на большинстве территории отсутствуют признаки жизни. Температуры вдоль побережья относительно стабильные и обычно находятся в диапазоне между 9-20° C, в то время как дальше вглубь, летние дневные температуры могут превышать 45° C, а ночью падать ниже 0° C. Количество осадков варьируется в зависимости от региона, например, западная часть Намиб получает меньше дождя (около 5 мм в год), чем восточная (около 85 мм в год). Прибрежные районы пустыни в среднем получают около 10 мм осадков в год.

Пустыню образовали ветра, которые дуют с востока. Пересекая материк, они лишаются влаги. Бенгальское течение охлаждает потоки Атлантического океана, в результате чего формируются туманы. Из-за этих факторов Намиб считается самой прохладной пустыней континента. На побережье распространены суккуленты, получающие влагу из туманов. Зона дюн представлена травами, а по берегам малочисленных рек растут высокие деревья.

Самой известной достопримечательностью считаются дюны из песка, достигающие трехсот метров в высоту. Оттенки песка варьируются от розового до красного. Особую ценность для туристов представляет национальный парк Намиб-Науклуфт. Именно здесь расположены те самые дюны. Несмотря на отдаленность от побережья, на территории парка обитает масса животных. Среди которых встречаются уникальные виды насекомых, пресмыкающихся, земноводных и млекопитающих. Источники воды, которые поддерживают оазисы, бьют между скал заповедника.

Карру

» data-layzr=»https://natworld.info/wp-content/uploads/2018/02/Pustyni-Afriki-Karru.jpg» alt=»» width=»500″ height=»333″ data-layzr-srcset=»https://natworld.info/wp-content/uploads/2018/02/Pustyni-Afriki-Karru.jpg 500w, https://natworld.info/wp-content/uploads/2018/02/Pustyni-Afriki-Karru-300×200.jpg 300w» sizes=»(max-width: 500px) 100vw, 500px» />

Пустыня сформировалась в южном регионе Африки и соседствует с Намиб. Территория делится на две зоны – Большой и Малый Карру. Малый Карру является наименее засушливым регионом. В отличие от остальных земель, здесь выпадает приличное количество осадков, примерно 30 см в год.

Весной Карру расцветает, привлекая массу насекомых-опылителей. Максимальное количество осадков в пустыне выпадает зимой, с апреля по сентябрь. Растительность представлена вечнозелеными кустарниками и низкорослыми деревьями, а так же тропическими травами. Большой Карру состоит из каменистых равнин, песчаников и разложившихся сланцев. Животный мир пустыни представлен большим количеством разновидностей черепах, крысами-свистунами, африканскими жабами и другими животными. Живущая в песке саранча является лакомством для белых аистов и бородатых скворцов.

Карты с расположением пустынь Африки

Понравилась статья? Поделись с друзьями:

Источник: NatWorld.info

Пропоную прогулятися безмежними пісковими просторами Сахари та дізнатися багато нового про цю таємничу пустелю. То, як, Ти зі мною?

Сахара — найбільша пустеля на Землі і займає 30 % площі всієї Африки. А це половина території Росії, або площа Бразилії, п’ятої за величиною країни в світі.

На території Сахари розташовані десять країн: Єгипет, Алжир, Туніс, Лівія, Західна Сахара, Мавританія, Нігер, Марокко, Чад та Судан.

А чи знаєш Ти, що «Сахара» в перекладі з арабської мови означає «пустеля»? Місцеві жителі ще називають її «Морем без води», адже 5-10 тис. років назад тут було багато озер, рік і тропічних лісів.

Цікаво, що дюни Сахари переміщуються зі швидкістю від кількох сантиметрів до сотень метрів за рік, досягаючи при цьому висоти 250 м.

Де-не-де в пустелі можна зустріти оазиси — водойми з розкішною зеленою рослинністю навкруги. Саме тут і влаштовують села, а іноді будують цілі міста. Щороку кількість оазисів невпинно зменшується.

Середньодобова температура в пустелі +40 °C, проте вдень пісок іноді прогрівається і до +80 °C. А вночі температура може різко впасти до -15.

Дощ у Сахарі — дуже рідкісне свято. Натомість часті піщані бурі, викликані гарячими пустельними вітрами. За останні 50 років кількість піщаних бур збільшилась у 10, а то й у 40 разів.

Зараз у Сахарі проживають 2,5 млн людей. Проте раніше населення пустелі було значно більшим. Через Сахару часто тягнулися каравани торговців, що везли золото, мідь, рабів, страусине пір’я. Тільки уяви собі, перехід через пустелю і назад займав півтора року!

Це таємнича Структура Рішат, або «Око Сахари» діаметром 50 км. Вчені досі не знають причин виникнення цього дивовижного утворення.

Корні місцевих рослин простягаються вглиб землі на 15-20 метрів. Так загартовані рослини добувають собі воду, аби ще довго утримувати її та економно використовувати.

Тваринний світ Сахари налічує 4000 видів.

Верблюди можуть прожити без води цілих дві неділі, а без їжі до місяця. Ці дивовижні тварини відчувають запах вологи ще за 50 км та за один раз можуть випити близько 100 літрів води.

Цікаво те, що на такій жарі верблюди зовсім не потіють. Їх великі горби — це жир, який дозволяє тваринам довго обходитись без їжі.

Неймовірно, але верблюди — відмінні плавці. І це в той час, коли більшість із них ніколи не бачила жодної водойми.

Піщаний кіт — найменший представник диких кішок. Довжина тіла — всього 65-90 см, 40 % якої займає хвіст. Ці малюки ведуть нічний спосіб життя, рятуючись від денної спеки в норах.

Ще один яскравий представник фауни Сахари — ефіопський їжак. До речі, він може обходитись без їжі до 2,5 місяців.

Крихітка фенек — найменша лисичка в світі теж мешкає в Сахарі.

Температура тіла ориксів може досягати 45°С. Незважаючи на їх хорошу витривалість (довго можуть обходитись без води), нині ориксам загрожує повне зникнення.

Ось такі вони, таємниці пустелі Сахари 🙂

Источник: pustunchik.ua

Рослини тропічних пустель Африки

В пустелях Сахара і Наміб переважають піщані дюни або горні відкладення, проте велика частина пустель має помітну кількість рослинного покриву. Сахара характеризується широко поширеними видами рослин, які зустрічаються в схожих середовищах існування. У пустелях південної частини Африки є більш характерна флора, і багато видів ендемічні для конкретних місцевих районів.

Мезембріантемум

Для виживання в суворому пустельному кліматі цікаві рослини Африки використовують кілька пристосувань. Мезембріантемум — рід квітучих рослин, широко поширений у всіх африканських пустелях. У цих рослин зазвичай є товсті, соковиті листя. Такі сукуленти зберігають воду в своєму листі або стеблах. Більшість рослин відкривають свої продихи (невеликі отвори в листках) протягом дня, щоб отримати вуглекислий газ з навколишнього повітря. Це призведе до великих втрат води в пустельній середовищі, тому сукуленти відкривають продихи вночі. Через біохімічний процес вони накопичують вуглекислий газ до наступного дня, коли він вивільняється всередині рослини, тому фотосинтез може відбуватися без відкриття продихів.

Вельвічія дивовижна 

Сімейство Вельвічіві (Welwitschiaceae) — унікальне карликове дерево пустелі, у якого протягом усього життя буває тільки 2 листи. Стовбур досягає у висоту зазвичай 30 см, дуже рідко 1,5 м, але під землею може бути і до 3 м довжини. Діаметр стовбура більше 1 м. Деревина така ж щільна і тверда, як у секвої. Листя з'являються невеликими, але в міру зростання стають широкими, товстими, шкірястими, ребристими, до 3,7 м довжини, зеленувато-коричневого кольору. Вони ніколи не опадають і продовжують рости на піску. Чоловічі і жіночі шишки з'являються біля основи листя, на різних особинах. Чоловічі рожеві, а жіночі спочатку сірувато-зелені, а при дозріванні червоні. Насіння крилаті, легкі, розносяться вітром. Всі частини рослини виділяють прозору смолу. Зустрічається в південно-західній Африці тільки по західному узбережжю, від південної Анголи на південь, досягаючи південного тропіка в закруті р. Кейсеб в пустелі Наміб. Ареал обмежений районом океанських туманів, найбільша віддаленість від моря — 80 км. Зростає в піщаних пустелях розкидані, одиночними екземплярами, ніколи не утворюючи груп. Знаходиться під охороною закону. Вельвічія — перехідна рослина між типами голонасінних і покритонасінних рослин.

Ежовник членистий

Щоб запобігти втраті води, багато сукуленти взагалі не мають листя. Ежовник членистий (Anabasis articulata), знайдений в пустелі Сахара, являє собою голий суккулент з зчленованими стеблами.

Молочай-колючка

Молочай-колючка (Euphorbia echinus) ще одна рослина Африки, має соковиті, гребневидние стебла з шипами. Цей вічнозелений чагарник досягає 1 м у висоту. Його стебла мають розгалужену форму і покриті короткими білими шипами.

Водозалежні рослини Африки 

Зовсім від води особливі рослини Африки обмежені районами поблизу постійного джерела води, такого як річка, озеро, струмок.

Фінікова пальма

Дерева фінікової пальми зазвичай досягають висоти 21-23 метрів. Листя 4-6 метрів в довжину, з шипами на черешку. Плодом цього дерева є фінік. Там, де доступна вода, часто зустрічаються тамаринд і акації. Різноманітність різних осокових і ситникових зустрічається всюди, де є рясні постійні прісноводні ресурси, найбільш відомим з яких є очерет.

Єгипетська імбирна пальма 

Майже зникла з лиця землі. Це дерево 10 м висоти з 3-4 гілками, кожна з яких закінчується пучком віялоподібних листя, серед них з'являються квітки. У жіночих особин квітки змінюються великими гронами червонуватих, блискучих, жовто-коричневих плодів (в одного грона їх буває до 200). Плоди їстівні, їх волокнисте борошнисте лушпиння за смаком нагадує імбирний пряник, але дуже сухий. У Верхньому Єгипті цю пальму називають «пальмою дум». Росте вона в оазисах разом з іншими рідкісними рослинами. Чисельність її скоротилася у зв'язку з іригаційними робами в долині Нілу. Відома єгипетська пальма ще в районі Чад.

Медемія аргун 

Сімейство Пальмові (Palmaceae) — пальма до 10 м висоти з голим неветвящійся стволом, що несе крону віялоподібних листків до 1,4 м довжини, що знаходятся на таких же довгих черешках . Листя жорсткі, мечоподібні, бічні значно коротші середніх. Чоловічі і жіночі квітки — на різних деревах. Чоловічі дрібні, з 3 розлогими пелюстками 3-4 мм довжини, приховані в повстяних приквітків і зібрані в густі колосся близько 15-28 мм довжини і 1 см товщини. Жіночі квітки 5 мм в діаметрі, округлі, на міцних черешках 1 см довжини. Плоди еліптичні, 2-5 см довжини, з блискучою коричнево-фіолетового поверхнею. Зустрічається ця пальма всього в декількох пунктах Єгипту і Судану. В Єгипті відомо 3 місцезнаходження — безлюдний оазис в 220 км на північний захід від Асуана, в 200 км на захід від Асуана і на східному березі Нілу (на півдні). У Судані відома з одного місцезнаходження, приблизно в 200 км на південний схід від Ваді-Хальфа. Зростає на мілинах річок, в ваді і оазисах. Мабуть, в минулому була поширена набагато ширше, і широко — в стародавньому Єгипті: в давньоєгипетських пірамідах є її численні зображення і плоди. Загалом же популяції пальми знаходяться на критично низькому рівні через експлуатації (їстівні плоди, а листя використовуються для виготовлення циновок).

Ефемери пустель Африки 

Однорічні цікаві рослини Африки, насіння яких проростає, коли волога стає доступною і швидко дозрівають, залишають насіння і вмирають, називаються ефемерними. Ці рослини складають значну частину африканської пустельній флори. Більшість ефемерних рослин — трави. Ефемери повністю залежать від сезонних або спорадичних дощів. Через кілька днів після значних опадів, пустеля стає яскраво-зеленою, а ще через кілька днів з'являються квіти, часто в достатку.

Подушкоподібна рослина

Деякі ефемери проростають з вражаючою швидкістю, такі як подушкоподібними рослини, які проростають і виробляють активно фотосинтезуючі насіннєві листя через 10 годин після змочування.

Рослини африканських саван

Савани знаходяться в субекваторіальному кліматичному поясі. Вони покриті трав'янистою рослинністю, проте дерева і чагарники ростуть хаотично. Найпоширенішим видом савани в Африці є саванно-лісиста місцевість, що складається з високих вологолюбних трав і високих, листяних або полулистянних дерев, які розподілені нерівномірно.

Трави саван

Трави представляють собою велику частину рослинного покриву під деревами і між ними. У деяких типах савани трава може бути вище 1,8 м. Незважаючи на багато суперечок, два фактора, здається, увічнюють панування трав: сезонна вологість з тривалими проміжними сухими періодами і періодичні пожежі. З огляду на надлишок вологи і відсутність вогню, савани, мабуть, неминуче стають лісами. Діяльність людини, така як випас худоби або вирубка дерев, сприяє пануванню трав. Різновиди трав існують в савані, але складно їх розрізнити, за винятком періодів цвітіння. Багато з них найкраще ростуть відразу після пожежі.

Дерева і чагарники савани

Дерева африканської савани часто мають відносно широкі гілки, які закінчуються приблизно на одній висоті, надаючи деревам своєрідний вид. Багато з них належать до сімейства бобових, а саме, брахистегиі, джулбернардіі і ізоберлінія. Існує особливо велика кількість видів акацій, від чагарників до дерев, багато з яких мають шипи. Деякі також мають симбіотичні відносини з мурахами, які захищають їх від травоїдних.

Баобаб

Баобаб відомий своїми великими розмірами, незвичайним зовнішнім виглядом і зустрічається в багатьох регіонах савани. У дерева є надзвичайно товстий стовбур з гладкою, сірої корою. Баобаб може жити протягом двох тисяч років.

Сімейство баобабових (Bombacaceae) — дерева з потужним стовбуром, діаметром до 12 м, і величезною кроною. Листя великі, , опадають на сухий період і зеленіють протягом періоду дощів. Кора дуже тверда, гладка. Квітки до 20 см в діаметрі, з'являються в сезон дощів. Плоди до 40 см довжини, схожі на величезний огірок, з соковитою м'якоттю, борошнистою і кислуватою, в яку занурена маса насіння. Деревина м'яка, легка, пориста, річні кільця відсутні. У потовщених стовбурах сильно розвинена паренхімна тканина, яка запасає воду і дозволяє рослині переносити сильні посухи. Часто під час пожеж в дереві утворюються величезні дупла (через вигоряння серцевини), але воно продовжує жити. Коріння розростаються від дерева на сотні метрів. Баобаб — типове дерево африканської савани. Через багатостороннє використання воно стає рідкісним, тому в ряді держав Південній Африці його рекомендується взяти під охорону. Найстарші екземпляри зберігаються в національному парку Крюгера.

Нубійське драконове дерево

Сімейство агавових (Liliaceae) — включено до Червоної книги МСОП. Це дерево 3-4 м висоти має зонтиковидну крону, що складається з міцних гілок, регулярно розгалужених після цвітіння і які несуть на своїх вершинах густі пучки товстих мечоподібного листя 40-70 см довжини, широкоовального в підставі. Численні квітки зібрані в циліндричні кисті. Квітка з 6 білими або блідо-рожевими вузькими довгасто-ланцетними частками оцвітини. Ягоди кулясті, жовті. Древній релікт і одне з найбільш чудових рослин Джібуті, Ефіопії та Судану (Еритрея та красноморского пагорби), можливо, що росте і вздовж північного узбережжя Сомалі. Зустрічається в чагарниках на сухих пагорбах по піщаниках або виходів кварцитів, на висоті 750-1200 м, разом з канделябровідним деревним абіссінським молочаєм (Euphorbia abyssinica J.E. Gmelin) і різними акаціями. Рослинність цих пагорбів страждає від перевипасу худоби і сильно деградує. Окремі екземпляри драцени збереглися тільки на голих скелях, раніше цей вид був тут субдомінанта. Чисельність драконова дерева скоротилася також через експлуатації (видобуток соку, рубка на дрова, збір волокнистих листя для виготовлення різних плетених виробів). У минулому рослина Африки охоронялась в Судані в районі оазису Ерковіт, але тепер рослинність там настільки змінилася, що вже в 1961 р були знайдені тільки мертві стовбури. Зберегти нубійське драконове дерево можна тільки розведенням його в ботанічних садах.

Акація жирафа 

Сімейство мімоз (Mimosaceae) — дерево до 9 м висоти в Південній Африці і до 2 м в Ботсвані. Зазвичай має широку крону з густим ніжним листям і прямий стовбур з темно-червоною корою. Молоді гілки несуть 2 колючки, суцвіття — округлі жовті кулі в пучках в пазухах листків. Зустрічається в пустелях і саванах Південної Африки — в Центральному та Західному Трансваалі, на захід від Помаранчевої провінції, в Родезії і Анголі, а також на півдні і південному заході Афорікі, в Ботсвані. Росте дуже повільно, старі екземпляри налічують сотні років. Проростають насіння погано, сіянці світлолюбні.

Оротаміус Зейхера

Болотна троянда (Orothamnus zeyheri Pappe ex Hook.), Сімейство протейний (Proteaceae) — віднесена до видів, що знаходяться на межі зникнення. Це одностовбурне деревце або малогіллястий чагарник 1-4 м висоти. Листя густо розташовані на гілочках, еліптичні, шкірясті, волосисті, особливо по краях. Квіткові голівки (АТ 1-3 на верхівках гілок) шиловидні, 5-7 см довжини, з рожево-червоними опушеними приквітками 4-6 см довжини, оточуючими лимонно-жовті квітки. Плід довгастий, близько 6 мм. Зустрічається болотна троянда тільки в Південній частині рослинного світу Африцки. Відомі 9 популяцій і кілька дрібних груп цієї рослини в горах Когельберг на південному заході Капській області і одна популяція поблизу Германуса, в 25 км на схід від попередніх. Зростає на крутих схилах південної експозиції, на висоті 500-850 м. Може зникнути через безконтрольне випалювання рослинності, грибних хвороб і пошкодження щурами. Це найкрасивіший вид з усіх протейних. Схожі на квітки троянд, червоні приквітки головок дуже декоративні і здавна привертають увагу торговців квітами.

Сумах 

Сімейство сумахових (Anacardiaceae) — вічнозелений чагарник або дерево висотою до 9 м з темно-коричневою корою і червонуватими гілками. Листочки складних листя вузькі, зверху темно-, а знизу блідо-зелені. Квітки дрібні, жовтувато-зелені. Плід округлий, з великим насінням і тонким шаром м'якоті (з нього готують пиво, ягоди їдять птиці). Деревина важка, червонувато-коричнева, добре полірується і обробляється. Особлива рослина Африки — сумах, зустрічається в посушливих районах Південної Африки по берегах річок.

Сукулентна лілія імпала

Аденіум гладкий (Adenium obesum (Forsk) Roem. Et Schult. Var. Multiflorum (Klotrsch) Codd), Сімейство Кутрові (Apocynaceae) — росте в тропічній Африці: в східних і північних районах Трансвааля, в північній частині Зулуленда, в Кенії і в Свазіленді. Це чагарник близько 1,2 м висоти. Листя суккулетне, світло-зелене, м'ясисте. Квітки великі, білі з рожевою або червоною бахромою, з'являються взимку, часто на безлистих гілках. Плід парний, кожна частина гороховідная, сік плодів використовується як отрута для стріл. Рослина поїдається дикими тваринами. Деревоподібну форму лілія імпала має тільки на охоронюваних територіях північній Родезії.

Вологі вічнозелені тропічні ліси Африки

Основними характеристиками африканських вологих вічнозелених тропічних лісів є їх надзвичайно пишне зростання, висока видова різноманітність і складна структура. Різноманітність часто настільки велика, що один вид дерев не може бути ідентифікований як домінантний в межах району. Переважають відносно великі дерева, такі як залізне дерево, іроко і сапеле. Лісові дерева ростуть так близько, що їх крони накладаються один на одного, утворюючи навіс, що обмежує кількість світла, що падає під них. Кілька великих дерев, званих емерджентними деревами, прориваються над товстим куполом. Шар менших дерев росте під основним куполом. Кілька невеликих чагарників і трав ростуть біля рівня землі, але більшість трав'янистих рослин та інших багаторічників є епіфітами, що ростуть на інших рослинах. Майже на кожному доступному місці, стовбурах і гілках дерев є епіфіти, які створюють унікальну екосистему. Весь цей шлях зростання рослин підтримується мусонним кліматом, при якому випадає більш 1500 мм опадів щорічно, велика частина з них припадає на літо.

Лонхокарпус капаський

Сімейство Бобові (Fabaceae) — невелике дерево 4,5-12 м висоти. Частини стовбура позбавлені сучків на значну висоту. Кора гладка, біла або сіра, іноді розтріскується, і тоді оголюється її внутрішня частина кремово-жовтого кольору, сік червоний. Листя складні, сіро-зелені. Квітки дрібні, запашні, схожі на квітки гороху, блакитні або фіолетові, з бархатистою чашкою, на великих неветвістих квітконосах на кінцях гілок. Деревина жовтувата, місцеві жителі використовують її для виготовлення посуду, каное, в медичних цілях. Кора і коріння високотоксичні, використовуються як риб'ячий отрута. Зустрічається в бушах і низинних Вельде Зулуленда, Свазіленду, в східній і північній частині Трансвааля. Зростає також в лісах північно-східній частині південно-західної Африки, в Ботсвані, а північніше — в тропічній частині рослинного світу Африки. Гарне садове дерево, одне з дощових, що плачуть, дерев Африки.

Ліани в Африці

Ліани — великі, деревні лози, які чіпляються за дерева, а багато хто з них звисають на землю. Вони були прославлені в фільмах «Тарзана». Плоди смакують птиці або мавпи, і насіння відкладаються в їх фекаліях на гілках. Насіння проростає, і стебло прямує вниз до землі. Як тільки стебло досягає землі, воно формує кореневу систему; додаткові стебла потім розвиваються і зростають вгору уздовж стовбура дерева.

Фікуси-душителі

Через багато років фікус-душитель може настільки грунтовно оповити дерево, що не дозволить воді і поживним речовинам потрапляти до своєї «жертви». Зрештою, дерево-господар помирає і гниє, залишаючи порожній стовбур.

Це не самий вражаючий екземпляр цієї орхідеї, але майже напевно той, який зустрічається на найвищій висоті в Зімбабве. В 1900 м в районі Ньянга Даунс в Східній Зімбабве він розрісся в роздвоєному стовбурі дерева Браччітегіі. Не було жодної іншої епіфітної орхідеї, яка б була знайдена десь в цьому районі, що не так дивно, оскільки кожна зима схильна до досить сильних морозів. Успіх цього екземпляру цілком може бути випадковістю через досить захищенне положення, яке він придбав. Зазвичай цей вид зустрічається в лісах Брачістегіі тільки до c. 1500 м, де сильний мороз дуже рідкісний, а дерева досить високі, щоб захистити епіфітів від пожеж.

Епіфіти

Епіфіти — це цікаві рослини Африки, які ростуть або постійно прикріплені до інших рослин — форофітів.

Ангрекум дворядний

Сімейство орхідних (Orchidaceae) — зустрічається в західній тропічній Африці разом з іншою орхідеєю — Ангрекум Ейхлера (Angraecum eichlerianum Kränzl.). Цей рід дуже характерний для рослинного світу Африки і о-ва Мадагаскар і налічує 206 видів. Більшість їх — епіфіти з облиственими стеблами і сильно розвиненими повітряними корінням. Листя дворядні, ремневідниє, квітки поодинокі або в суцвіттях. Багато видів мають білі квіти зі шпорцем, сильно пахнуть вночі, так як запилення відбувається завдяки нічним метеликами, хоботок яких дорівнює довжині шпорца. Квітки деяких видів завдяки своэму аромату використовуються при виготовленні чаю.

Бульбофіллюм бородконосний 

Сімейство орхідних (Orchidaceae) — зустрічається в Західній Африці. Має широкоовальні бульби довжиною 3 см з єдиним листом. Квітконіс заввишки до 15 см несе 8-14 коричнево-пурпурових квіток. Всі види цього роду — епіфіти. Інтерес представляє оригінальна, дуже рухлива губа їх квіток.

Мохи, або Бріофіти

Найбільш поширеними епіфітами є бріофіти — нижчі унікальні рослини Африки, пов'язані з мохами і лишайники, симбиотическое поєднання водоростей (або ціанобактерій), і грибка.

Папороті

Найбільш численними вищими рослинами є папороті і орхідеї. Оскільки ці особливі рослини Африки колонізують гілки дерев, вони поступово вловлюють пил і розкладаються матеріали, що в підсумку призводить до утворення тонкого шару грунту, який можуть використовувати інші рослини. Кількість епіфітів може бути настільки велике в деяких випадках, що гілки дерев ламаються від їх ваги. Епіфіти НЕ паразити (хоча є деякі паразитичні рослини, які ростуть на гілках дерев); вони просто використовують дерева-господарів для підтримки.

Циатея дрег

Деревоподібна папороть дрег, східний деревоподібна папороть (Cyathea dregei Kunze), Сімейство Ціатейні(Cyacheaceae) — досягає в висоту 5,5 м, має міцний, товстий стовбур і дугасту крону з дуже довгих, витончених, тричі розсічених листків, темно-зелених зверху і світлих знизу. Зустрічається в Південній Африці (схід Капській області, Натал, східний і центральний Трансвааль) до тропічної зони. Зростає зазвичай на плоскогір'ях, на висоті від 350 м над Ур. моря, в Вельде і на трав'янистих схилах вздовж струмків. Охороняється в національному парку Натал, але необхідна охорона і в Трансваалі.

Источник: shostka-flora.in.ua

Слово «пустеля» асоціюється з млявими посушливими місцями, де на багато кілометрів простягаються піщані бархани і дюни. В Африці пустелі покривають значну частину території континенту. Це пояснюється близькістю до екватора і рухом повітряних потоків.

Незважаючи на мізерне кількість опадів, кожна з найбільших африканських пустель може похвалитися унікальними природними особливостями, рослинами і тваринним світом. Нижче представлений список п’яти основних пустель континенту з коротким описом і фото. Також, в кінці статті ви можете ознайомиться з розташуванням цих пустель на карті Африки.

Сахара

Величезна посушлива місцевість, відома як пустеля Сахара не завжди була такою, якою ми звикли її бачити. Кілька тисячоліть тому тут росли тропічні ліси. Згодом вітру змінили напрямок, що привело до зміни клімату і посухи в регіоні. Розмір пустелі на сьогоднішній день становить 9 млн. Км², що робить її найбільшою посушливої ​​пустелею не тільки на африканському континенті, а й в світі. Сахара отримала свою назву завдяки кочовим племенам, і перекладається як «пустельна місцевість».

Пустеля займає різні по клімату і рельєфу області Африки. Пісками покрита лише четверта частина Сахари. Опади випадають восени на півночі, а влітку – на півдні. Вологість повітря на всій території дуже низька, і не перевищує 20%. Гора Емі-Куси, висота якої становить 3415 м, є найвищою точкою пустелі. Взимку її вершини покриває сніжна шапка. Там, де під землею протікають підводні річки, на поверхні утворюються оазиси. Гельта д’Армей – найвідоміший з них. Навколо оазисів завжди кипить життя.

Невелика частина річки Нігер протікає в південній частині пустелі. Ніл перетинає Сахару з південного сходу на північний схід. Зеленню покриті області на півночі і окремі оазиси. Найчастіше можна зустріти злакові та чагарники. Тваринний світ НЕ різноманітний через убогу кормової бази. Унікальними видами фауни є фенек, Сернобик, сурікат, тушканчик і ефіопський їжак.

Калахарі

З точки зору ботаніки, територія є саванной з пустельними степами, а не типовою пустелею. Площа Калахарі, яка становить більше 930 тис км², як правило, рівнинна, але зустрічаються русла річок і невисокі гірські хребти. Забарвлення піску надає окис заліза, він має червонуватий відтінок.

Територія Калахарі зайнята піщаними дюнами, які розташовуються грядами з досить великими зниженнями. У них, в період дощів, накопичується дощова вода, утворюючи тимчасові озера. Максимальна кількість опадів випадає влітку. Засухи трапляються раз в 3-5 років. Через високу посушливості більшість річок давно пересохло, а на їх місці утворилися соляні ями. Єдина діюча річка, Окаванго, яка нікуди не впадає, а утворює найбільшу в світі річкову дельту.

За типом рослинності північна Калахарі нагадує низькотравних савану. Там цілий рік ростуть трав’янисті чагарники і злаки. У центральній, найбільш посушливій частині, рослинність пустельна, в основному сукуленти і ароїдні. Максимальна літній кількість опадів і м’яка зима сприятливі для проживання жирафів, зебр, антилоп, сурикатов і інших тварин. З птахів можна зустріти жайворонка, дрофу, страусів, соколів і ін.

Данакиль

Площа пустелі складає майже 137 тис. Км². Ця пустеля виглядає ірраціонально і непривітно. Причина тому – сірчані озера, вулкани і газові хмари. Подібний рельєф утворився через розлому Африканської плити, на якій стоїть Данакиль і вся Африка.

Денна температура тут, як і в інших пустелях, не опускається нижче 30 ° С.

Тваринного і рослинного світу практично немає, тому що зовнішні умови існування дуже агресивні. Вологість низька, дощі дуже рідкісні, проте місцевість приваблює туристів і любителів екстремального відпочинку. Озеро Ассаль настільки солоне, що кристали щільно покрили його берега. Діючий вулкан Ерта Альо має в своєму кратері лавове озеро. Періодично лава вирує, вириваючись назовні. Кратер вулкана Даллол розташований нижче рівня моря. Незвичайні силуети і химерні фігури, що знаходяться на поверхні, утворилися в результаті кристалізації калійних солей. Близько кратера є багато термальних джерел, які періодично виділяють їдкий газ.

Наміб

Це найдавніші посушливі землі на планеті, вік яких становить 55-80 млн. Років. Протяжність пустелі більше 2 тис. Км, а площа близько 81 тис. Км². Наміб розкинулася вздовж узбережжя Атлантичного океану. Наміб настільки посушлива, що на більшості території відсутні ознаки життя. Температури уздовж узбережжя відносно стабільні і зазвичай знаходяться в діапазоні між 9-20 ° C, в той час як далі вглиб, літні денні температури можуть перевищувати 45 ° C, а вночі падати нижче 0 ° C. Кількість опадів варіюється в залежності від регіону, наприклад , західна частина Наміб отримує менше дощу (близько 5 мм в рік), ніж східна (близько 85 мм на рік). Прибережні райони пустелі в середньому отримують близько 10 мм опадів у рік.

Пустелю утворили вітру, які дмуть зі сходу. Перетинаючи материк, вони позбавляються вологи. Бенгальській протягом охолоджує потоки Атлантичного океану, в результаті чого формуються тумани. З огляду на ці факти Наміб вважається прохолодною пустелею континенту. На узбережжі поширені сукуленти, які отримують вологу з туманів. Зона дюн представлена ​​травами, а по берегах нечисленних річок ростуть високі дерева.

Найвідомішою пам’яткою вважаються дюни з піску, що досягають трьохсот метрів у висоту. Відтінки піску варіюються від рожевого до червоного. Особливу цінність для туристів представляє національний парк Наміб-Науклуфт. Саме тут розташовані ті самі дюни. Незважаючи на віддаленість від узбережжя, на території парку мешкає маса тварин. Серед яких зустрічаються унікальні види комах, плазунів, земноводних і ссавців. Джерела води, які підтримують оазиси, б’ють між скель заповідника.

Карру

Пустеля сформувалася в південному регіоні Африки і межує з Наміб. Територія ділиться на дві зони – Великий і Малий Карру. Малий Карру є найменш посушливим регіоном. На відміну від інших земель, тут випадає пристойну кількість опадів, приблизно 30 см в рік.

Навесні Карру розквітає, залучаючи масу комах-запилювачів. Максимальна кількість опадів в пустелі випадає взимку, з квітня по вересень. Рослинність представлена ​​вічнозеленими чагарниками і низькорослими деревами, а так само тропічними травами. Великий Карру складається з кам’янистих рівнин, пісковиків і розклалися сланців. Тваринний світ пустелі представлений великою кількістю різновидів черепах, щурами-Свистун, африканськими жабами та іншими тваринами. Живе в піску сарана є ласощами для білих лелек і бородатих шпаків.

Источник: moyaosvita.com.ua