Латимерия (кистеперая рыба)

Открытие латимерии (Latimeria chalumnae), единственного ныне живущего представителя отряда целакантообразных и надотряда кистеперых рыб, было самым удивительным событием за всю историю ихтиологии. Кистеперые обитали в океане еще 360 млн лет назад, а 80 млн лет назад, как считалось, полностью вымерли.

Об их «воскрешении» написано очень много. Первую рыбу поймали 22 декабря 1938 г. в донный трал у восточного побережья ЮАР, у Ист-Лондона, вблизи устья реки Чальмы (или Чалумны). После этой первой находки профессор Дж.Смит искал рыбу целых 14 лет, и второй экземпляр был пойман только в декабре 1952 г. – оказалось, что постоянная популяция целакантов обитает на небольшой акватории у трех Коморских островов – Гран-Комор, Мохели и Анжуан, в западной части Индийского океана. А первая пойманная рыба просто случайно заплыла в воды ЮАР.


Однако в 1992 г. одну латимерию выловили у Южного Мозамбика, а другую в 1995 г. поймали у юго-западной части Мадагаскара. Считается, что туда целакантов заносит мощным Мозамбикским течением. Правда, Мадагаскарские власти давно были убеждены, что латимерия водится у побережья их страны и даже заказали изображение этой рыбы на почтовой марке. Разумеется, присутствует целакант – с полным на это правом – и на почтовых марках Коморских островов.

Состояние коморской популяции ученые постоянно контролируют. Начиная с середины 80-х гг. сотрудники Института физиологии поведения им. Макса Планка (Германия) под руководством зоолога Х.Фрике регулярно спускаются на подводном аппарате на глубину около 200 м и ведут перепись всех живых рыб. Распознать каждую из них «в лицо» позволяют светлые пятна, разбросанные на серовато-голубом фоне тела.

В ходе наблюдений выяснилось, что латимерия ведет ночной образ жизни, опускаясь для охоты на глубины до 700 м и более. С наступлением дня рыбы возвращаются в подводные пещеры, расположенные на глубине 150–200 м. Целаканты удивительно хорошо владеют своим, казалось бы, неуклюжим и грузным телом. Они могут плавать и задом наперед, и брюхом вверх, могут стоять на голове или лежать брюхом на дне… Но вот ползать по дну с помощью своих мощных плавников, как это считалось ранее, скорее всего, не могут.

Латимерии – рыбы медлительные. Большую часть времени они как бы парят в воде, используя для этого морские течения, идущие вдоль склонов островов. Однако даже «паря», рыбы легко огибают препятствия и прекрасно ориентируются в окружающем пространстве, используя для этой цели электрорецепцию.


При активном плавании латимерии используют парные (особенно грудные), второй спинной и анальный плавники. Парные плавники бьют сверху вниз при разгоне, и рыба движется подобно судну на подводных крыльях. Чтобы развернуться, целакант прижимает к телу один грудной плавник и расправляет противоположные. Мощный удар хвостового плавника используется лишь во время быстрого рывка. Когда латимерия плывет, ударяя парными плавниками, они работают не синхронно, как у других рыб, а попеременно, подобно ногам наземных четвероногих: левый, правый грудной и правый брюшной, а потом наоборот. Так же работают плавники и у двоякодышаших рыб.

Общая численность латимерии в 1989–1991 гг. оставалась хотя и небольшой, около 200–300 экз., но стабильной. Однако к 1994 г. число наблюдаемых рыб стало убывать. Исследователи полагают, что наиболее вероятная причина этого – незаконный вылов строжайше охраняемого вида.

Специально, правда, латимерию местные жители не ловят, так как она малосъедобна, но регулярно забрасывают удочки в тех местах, где она обитает. А попавшись на крючок и оказавшись вытащенным на поверхность, целакант гибнет, даже если его сразу отпустят. В свое время, чтобы сохранить удивительную рыбу, международные организации купили рыбакам подвесные моторы и установили буи с приманкой для лова различных рыб подальше от берега, над слишком большими для латимерии глубинами. Однако к 1994 г. большая часть моторов вышла из строя, новые купить рыбакам по-прежнему было не на что, и они снова стали все чаще рыбачить недалеко от берега – там, куда могли доходить на веслах. Тогда Фрике и его коллеги предложили перенести буи с наживкой еще ближе – в места, уже чересчур мелкие для латимерии…


Заинтересованность местных жителей в сохранении целакантов повышает и доходы от туристического бизнеса. Так, в одной из деревушек уже организован специальный центр, в котором посетителям рассказывают об удивительной рыбе, а перед устьем одной из пещер, в которой днем укрывается латимерия, установлена подводная телекамера, которая позволяет туристам наблюдать своими глазами за героем рассказа.

И еще одно совершенно невероятное событие, произошедшее в 1997–1998 гг. позволяет надеяться на то, что целаканта, может быть, удастся сохранить. Дело в том, что латимерию удалось поймать в десяти тысячах километров от Коморских островов, в Целебесском море у берегов Индонезии.

В сентябре 1997 г. жена ихтиолога Эрдмана, прогуливаясь по рынку города Манадо (о-в Сулавеси), увидела странную рыбу, которую везли на тележке. Женщина сразу узнала латимерию, сфотографировала ее и, расспросив рыбаков о том, где рыбу поймали, отправила сообщение своему мужу. Интересно, что и первый экземпляр целаканта был случайно обнаружен у рыбаков женщиной, хранительницей музея мисс Латимер – именно в ее честь рыба и получила свое название.


Сам Эрдман прибыл на Сулавеси, получив для работы грант Национального географического общества. И 30 июля 1998 г. на его глазах у побережья молодого вулканического острова Манадо Туа была выловлена латимерия. Это была рыба средних размеров – длиной 124 см и массой 29,2 кг (наиболее крупные особи с Комор достигают в длину 180 см и весят около 95 кг). Внешне она ничем не отличалась от представителей коморской популяции, только цвет ее тела был не синевато-стальной, а коричневый. Впрочем, после гибели и коморские латимерии часто становятся коричневыми. Форма же и характер расположения пятен на теле вновь пойманного целаканта были такими же, как и у коморских рыб. Так что, вероятнее всего, речь идет об одном и том же виде.

Ясно, что просто заплыть с Комор в окрестности Сулавеси латимерия не могла. Кстати, местные рыбаки рассказали ученым, что давно знают эту рыбу и называют ее «раджа лаут» – царь моря. Так что, без сомнения, у берегов Индонезии существует своя собственная популяция целакантов. Возможно, рыбы встречаются на склонах вулканических островов северной и западной части Индонезийского архипелага. Анализ ДНК должен показать насколько латимерия с Сулавеси отличается от своих коморских собратьев. Если различия окажутся несущественными, можно будет предположить, что эти две популяции не полностью изолированы генетически, а значит, кистеперые рыбы могут обитать и в каких-то других местах Индийского океана. Удивительные открытия еще впереди.

Список литературы

Природа. 1988. № 7.

Nature. 1995. V. 375. № 6520.

Nature. 1998. V. 395. № 6700.

Источник: xreferat.com


Гіпермаркет Знань>>Біологія>>Біологія 8 клас>> Біологія: Клас Кісткові риби. Загальна характеристика.


Клас Кісткові риби. Загальна характеристика.

Варто пригадати.

Що таке зовнішнє запліднення та непрямий розвиток?

До класу Кісткові риби належить понад 21 тис. нидів, які мешкають в усіх типах водойм прісних озерах, ставках, річках і солоних морях й океанах. У водоймах Укриши мешкає 181 вид кісткових риб (з них у Дніпрі — 80). Досліджуючи водойми важкодоступних районів і глибоководних частив Світового океану, вчені продовжують відкривати все нові й нові види риб.

Характерні ознаки кісткових риб.

До складу скелета цих тварин завжди входить кісткова тканина. Їхні зябра прикривають зяброві кришки. Є плавальний міхур.

У переважної більшості видів запліднення зовнішнє. Вони відкладають вкриті драглистою оболонкою ікринки у воду або на підводні предмети, а самці поливають їх «молочком» — сім’яною рідиною. Для розвитку зародка в ікринці міститься запас поживних речовин (жовток). Деяким видам властиве яйцеживонародження.


Розвиток у більшості кісткових риб непрямий. З ікринки через деякий час виходить личинка. На відміну від дорослих, вона не має парних плавців, кишечник в неї не функціонує, а живиться вона за рахунок запасів поживних речовин у розташованому на черевній частині жовтковому мішку. Згодом запас жовтка вичерпується і личинка набуває здатності до самостійного живлення різними дрібними організмами. У неї з’являються парні плавці, і вона перетворюється на молоду рибку — малька. У деяких видів (як-от, у акваріумних гупі) зародок розвивається до малька всередині ікринки в материнському організмі, і народжується вже сформована маленька рибка (прямий розвиток).

Різноманітність кісткових риб.

Систематики поділяють сучасних кісткових риб на 30-40 рядів, з яких ми розглянемо лише деякі.

Ряд Осетроподібні налічує близько 25 видів. Скелет осетроподібних переважно хрящовий, кістки є лише у черепі. Тіла хребців нерозвинені, є тільки нижні та верхні хрящові дуги, які оточують хорда. Хорда зберігається протягом усього життя.

Найбільші представники серед осетроподібних — це білуга та далекосхідна калуга, які можуть досягати маси до 1,5 тонни при довжині тіла приблизно 2,5 м (зрідка до 5-6 м). Але нині такі велетні майже не трапляються, бо людина інтенсивно виловлює цих риб, і тому вони не можуть сягати свого максимального піку майже 100 років.

Характерною рисою осетроподібних є велика плодючість (від 1,5 тис. до 5 млн ікринок).


У морях і річках нашої країни мешкають чорноморська білуга, осетри азово-чорноморський та атлантичний, стерлядь і севрюга. Більшість з них занесені до Червоної книги України.

Осетроподібні мають велике промислове значення.

Людина споживає в їжу їхнє смачне м’ясо, чорну ікру і навіть хорду. Але через інтенсивний промисел, спорудження гребель, забруднення та обміління водойм чисельність цих риб різко знизилася, тому їх вилов обмежений, а багатьох видів взагалі заборонений. Людина штучно розводить деякі види осетроподібних. Зокрема, створено гібрид білуги та стерляді бістер, який швидко росте й має високі харчові якості.

Такі відомі види, як короп, карась, лящ, належать до ряду Коропоподібні.

Щелепи цих риб не мають зубів, однак на задній зябровій дузі розміщені особливі кісткові утвори — глоткові зуби, за допомогою яких вони можуть перетирати їжу. Коропоподібні — переважно всеїдні риби, однак серед них відомі й хижаки — жерех, або білизна, та інші, а також рослиноїдні види. До рослиноїдних видій, зокрема, належать білий і чорний амур, а також товстолоби. Ці види походять з річок Далекого Сходу, звідки вони були акліматизовані в Україні.

Серед коропоподібних багато промислових видів, яких здобувають заради поживного смачного м’яса та ікри. Так, у рибних господарствах розводять різноманітні породи коропів. Дикий предок коропа — сазан (мешкає у Дніпрі та інших річках України).


Близько 3 тис. років тому в Китаї та Японії одомашнили сріблястого карася. За цей час від нього створили багато сотень порід декоративних «золотих рибок». Сріблястий карась живе в різних водоймах України і є об’єктом промислу та спортивної рибалки.

Багато промислових видів риб належать до рядів Оселедцеподібні та Лососеподібні. Здебільшого вони мешкають у морях, але можуть на нерест заходити в річки. Є серед них і постійні мешканці прісних водойм (наприклад, форель райдужна).

Оселедцеподібних налічують близько 300 видів. Це риби дрібних і середніх розмірів.

В Україні в Чорному морі поширений чорноморський оселедець завдовжки до 40 см та масою до 1 кг. Особини цього виду часто заходять для розмноження у Дунай, долаючи відстань у сотні кілометрів. В Азовському та Чорному морях мешкає чорноморсько-азовська тюлька, що останнім часом заселила дніпровські водосховища. У наших морях також поширені дрібні за розмірами (7-13 см завдовжки) європейський анчоус, або хамса, чорноморський шпрот та деякі інші промислові види оселедцеподібних.

Представники ряду Лососеподібні за будовою загалом нагадують оселедцеподібних.

Характерна ознака представників цього ряду — наявність особливого, позбавленого променів жирового плавця, розташованого на спинному боці тіла перед хвостовим плавцем. Більшість видів лососеподібних мешкає у морях, однак для розмноження заходить у річки. Окремі представники (харіус, форель) — мешканці прісних водойм. Лососеподібних відомо понад 200 видів.


В Україні мешкає харіус європейський (у басейнах Дунаю та Дністра), дунайський і чорноморський лососі (до 2 м завдовжки при масі до 25 кг), яких занесено до Червоної книги України. Райдужна форель віддає перевагу прохолодній воді, тому мешкає у гірських річках. Її штучно розводять у рибних господарствах Закарпаття, Карпат і Криму. Лососеподібних часто називають «червоною рибою», оскільки їхнє високоякісне м’ясо має червонувате забарвлення. Червоне забарвлення має й ікра цих риб, яка дуже цінується в усьому світі.

Найчисленніший за кількістю видів (близько 6500) ряд Окунеподібні, поширений у морях, океанах, прісних водоймах. Це переважно хижаки. Довжина тіла різних видів цих риб становить від 1 см до 5 м, а маса інколи сягає 900 кг. Так, меч-риба може сягати 4,5 м завдовжки при масі до 500 кг. Ця тварина, переслідуючи здобич, здатна розвивати швидкість до 130 км за годину.

Багато видів окунеподібних мають промислове значення. У Чорному морі добувають скумбрію, ставриду, тунців, різноманітні види бичків. У прісних водоймах України поширені окунь річковий, судак, йорж та інші види цих риб.

Ознаки, притаманні кистеперим рибам.

Цю групу риб ще порівняно недавно вважали вимерлою. У 1938 р. в Індійському океані, поблизу узбережжя Африки, було виловлено невідому доти рибу (завдовжки 150 см, масою 57 кг), яку назвали латимерією. Це хижак, який мешкає на глибинах 400-1000 м.
едки латимерії мешкали в прісних водоймах, де відчувалася нестача кисню. У зв’язку з цим у давніх кистеперих разом із зябрами утворилася легеня (виріст кишечнику). Отже, крім кисню, розчиненого у воді, вони могли дихати й атмосферним киснем. У латимерії, яка мешкає на великих глибинах, легеня заповнена жировою тканиною. Парні плавці кистеперих за своєю будовою подібні до кінцівок наземних тварин. Це давало можливість предкам латимерії виходити на суходіл і переповзати з однієї водойми в іншу. Викопних кистеперих риб учені вважають предками наземних хребетних тварин.

Дводишні — невелика група риб (усього 6 сучасних видів), поширених у прісних водоймах Австралії, Африки та Південної Америки. Крім зябер, ці риби мають одну чи дві легені, які забезпечують їм дихання атмосферним повітрям. Легеневе дихання допомагає дводишним рибам переживати періоди пересихання водойм або нестачу кисню у воді. Так, при пересиханні водойм африканський протоптер закопується у мул й утворює навколо тіла захисну оболонку з мулу, склеєного липким слизом шкірних залоз. У такому стані ця тварина може перебувати до 9 місяців (за умов експерименту — до 3-4 років). Із захисної оболонки риби виходять тоді, коли починається сезон дощів і водойма знову заповнюється водою.

Запитання для контролю

1. Які ознаки характерні кістковим рибам?
2. Яке промислове значення мають представники осетроподібних, коропоподібних, оселедцеподібних, лососеподібних та окунеподібних?
3. Чому акула, щоб втриматись на певній глибині, повинна безперервно рухатись, у той час як кісткові риби здатні нерухомо зависати у воді?


Біологія 8 клас. Серебряков В.В., Балан П.Г.
Надіслано читачами з інтернет-сайту

Планування з біології, підручники та книги онлайн, курси та завдання з біології для 8 класу

Зміст уроку 1236084776 kr.jpg конспект уроку і опорний каркас  1236084776 kr.jpg презентація уроку  1236084776 kr.jpg акселеративні методи та інтерактивні технології 1236084776 kr.jpg закриті вправи (тільки для використання вчителями) 1236084776 kr.jpg оцінювання   Практика 1236084776 kr.jpg задачі та вправи,самоперевірка  1236084776 kr.jpg практикуми, лабораторні, кейси 1236084776 kr.jpg рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський 1236084776 kr.jpg домашнє завдання   Ілюстрації 1236084776 kr.jpg ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа 1236084776 kr.jpg реферати 1236084776 kr.jpg фішки для допитливих 1236084776 kr.jpg шпаргалки 1236084776 kr.jpg гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати  Доповнення 1236084776 kr.jpg зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ) 1236084776 kr.jpg підручники основні і допоміжні  1236084776 kr.jpg тематичні свята, девізи  1236084776 kr.jpg статті  1236084776 kr.jpg національні особливості 1236084776 kr.jpg словник термінів  1236084776 kr.jpg інше   Тільки для вчителів 1236084776 kr.jpg ідеальні уроки  1236084776 kr.jpg календарний план на рік  1236084776 kr.jpg методичні рекомендації  1236084776 kr.jpg програми 1236084776 kr.jpg обговорення 

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь — Образовательный форум.

Источник: edufuture.biz

Сторінка 2

· Кистепері риби — давня група кісткових риб, представлена єдиним сучасним реліктовим видом латимерією. Скелет у неї в основному хрящовий, є добре розвинута хорда. Парні плавці слугують не лише для плавання, але й для пересування по крутих схилах вулканічного дна. Плавальний міхур, подібно до легень дводишних риб, відходить від черевного боку передньої частини стравоходу, досить редукований і має вигляд трубки, що переходить в оточений жиром тяж. Виявлена латимерія (1938 р.) має велике значення для розуміння походження наземних хребетних тварин, оскільки викопні кистепері риби вважаються їхніми предками.

· Костисті риби — наймолодша за часом виникнення і найрізноманітніша за видовим складом група сучасних риб (близько 96% усіх видів). Поширені майже в усіх водоймах Землі. До цієї групи належать ряди: Коропоподібні (карась, короп, лящ, плітка), Оселедцеподібні (оселедець чорноморський, кілька чорноморська, шпрот чорноморський, анчоус європейський, або хамса), Окунеподібні (скумбрія звичайна, ставрида звичайна, окунь річковий, тунець звичайний) та багато інших. Загальними ознаками костистих риб є наявність кісткової луски, окостенілого скелета, плавального міхура; хорда розвивається тільки в зародків.

РЯД КОРОПОПОДІБНІ

Ряд об’єднує понад 2 тис. видів, що складає близько 15% від загальної кількості видів кісткових риб. Довжина тіла – від 2см до 1,5м. Спинний плавець – один, у деяких риб (карась, сазан) із твердим променем. Рот висувний, зубів на щелепах частіше немає. Коропоподібні – переважно прісноводні риби, серед яких є рослиноїдні, хижі й всеїдні.

До хижих риб належить кілька видів піраній, що живуть у річках Південної Америки. Небезпечними для тварин і людини є піранья звичайна і велика піранья.

Хижою рибою є також електричний вугор.

У водоймах України найпоширенішими представниками коропоподібних є плотва, ялець, жерех, лин, вусань, лящ, рибець, уклейка, чехоня, сазан, карась, амур. Усі вони мають велике промислове значення.

Лин (Tinca tinca) — риба родини коропових. Широко розповсюджений у прісних водоймах Європи. Назву риба отримала скоріш за все внаслідок здатності на повітрі "линяти": спійманий лин вкривається великими чорними плямами внаслідок відшарування від шкіри слизу, що вкриває тіло риби.

Особливості будови

Риба може досягати довжини 70 см та ваги 7 кг. Тіло високе, товсте, вкрите густим шаром слизу; луска дрібна. Рот кінцевий, маленький, м’ясистий з маленькими вусиками по боках. Глоткові зуби однорядні (зазвичай 4-5), широкі, на кінцях загнуті в невеликі гачки. Очі невеликі з червоною райдужкою. Всі плавці закруглені, дуже темні. Черевні плавці у самців помітно довші, ніж у самиць. У бічній лінії від 87 до 105 лусок. Забарвлення риби залежить від якості води характеру ґрунту та освітлення водойми, спина темно-зелена, боки оливкові, черево сіре. В річках лин золотистий, в тінистих лісових озерах темно-зелений, майже чорний.

Спосіб життя

Лин — малорухлива донна риба, живе у стоячих водах із замуленим дном, які гарно прогріваються та мають багато рослинності(затони річок, ставки). Лин уникає течії та холодної води. Гарно переносить дефіцит кисню. Не створює великих скупчень (окрім часу нересту та зимівлі) та мало рухається по водоймі. На зимовий період переміщується у самі глибокі місця водойми, де може занурюватись у муляку. Прокидаються від сплячки у березні та на початку квітня та починають активно харчуватись, доки не розпочнеться нерест. Дорослі особини харчуються дрібними ракоподібними та молюсками, а також іншими безхребетними, яких розшукують у муляці, крім того можуть споживати водорості.

Розмноження

Статевої зрілості лин досягає у віці 3 — 4 роки та довжині 17 — 18 см. Нерест пізній, починається у кінці травня при температурі води 20°C та продовжується до 2 місяців в 2 — 3 етапи з проміжками, що відповідають часу дозрівання чергових порцій ікри. Ікра відкладається у чистій слабо проточній воді на глибині 0,6 — 1м на підводні частини рослин. Ікра дрібна, зеленуватого кольору. Риби характеризуються великою плодючістю, але велика кількість ікри та молоді гине по різним причинам. Личинки та мальки розвиваються довго та повільно ростуть. Швидкість росту молодих особин залежить від місця проживання — в південних районах вони ростуть та розвиваються значно швидше, ніж у північних. Живляться спочатку зоопланктоном та водоростями, потім різноманітними безхребетними.

Значення для людини

Риба має гарні смакові якості, є об’єктом промислу для рибалок-аматорів та в деяких регіонах об’єктом розведення. Виведена золота форма лина, що аналогічна золотій рибці, яка виведена від карася. В деяких країнах Європи м’ясо, печінка, слиз лина вважаються лікарськими препаратами.

Кистепері рибиКРАСНОПІРКА

Населяє більшість водойм України за винятком Криму. Довжина тіла — до 36 см, маса може досягати 1,5 кг.

Живиться переважно водною рослинністю та дрібними безхребет­ними. Нерест проходить навесні й на початку літа. Самка викидає понад 200 тисяч ікринок.

ЧШЧКУР (КОБЛИК)

Живе у майже всіх річках на те­риторії України, віддаючи перевагу мілководним ділянкам з піщаним дном. Довжина тіла — до 15 см, маса — не більше 80 г. Живиться дрібними черв’яками, ракоподібними організмами та личинками комарів-хірономід. Три­мається зграями. Нерестує навесні та на початку літа, викидаючи не більше 3 тисяч ікринок.

САЗАН

Дикий короп, якого одомашнили в Європі та Китаї. Нині це звичайна риба водойм України, крім Криму. Чудово почувається в солонуватій воді.

Довжина — до 1 м, маса — до 60 кг. Живиться рослинною і тваринною їжею.

Легко дробить мушлі молюсків і перетирає водні рослини міцними глоткови­ми зубами. Нереститься тільки в прісній воді. Самка викидає від 600 тисяч до 1,5 мільйона ікринок. Швидко росте й до кінця першого року життя досягає маси 350—400 г, тому його широко розводять у ставках.

лящ

Живе в річкових заводях і затонах, а також в озерах і водоймищах України, за винятком Криму. Довжина тіла може досягати 50 см, маса — до 5 кг.

Живиться черв’яками, молюсками та ракоподібними. Нереститься навесні на залитій повінню прибережній рослинності. Під час шлюбних ігор лящі шумно хлюпощуться на мілководді. Продуктивність самки — до 390 тисяч ікринок.

Дрібні особини мають сріблясте забарвлення, крупні значно темніші, із золотим вилиском.

ПЛІТКА

Живе у водоймах по всій Україні, крім Криму. Із річок, що впадають у море, проникає в солону­ваті води прибережних заток. Довжина тіла плотви — до ЗО см, маса — до 800 г.

Живиться різноманітними водними без­хребетними, переважно молюсками, мушлі яких роздроблює міцними глотковими зубами. Самка плотви навесні викидає до 100 тисяч ікринок, а самка тарані — вдвічі більше. Утворює гібридні форми з краснопіркою та лящем, що мають трохи інший зовнішній вигляд.

Прохідна форма плотви — тарань — мешкає в опріснених ділянках Чорного та Азовського морів. Вона може досягати маси 1 кг і 50 см завдовжки.

КАРАСЬ ЗОЛОТИЙ

Поширений по всій Україні, за винятком Криму. Віддає перевагу водоймам із стоячою водою. Заселяє всі придатні місцепомешкання, навіть найменші водойми, в яких тільки може жити риба.

Довжина тіла — 45 см, маса — до 3 кг.

Живиться водною рослинністю, без­хребетними та детритом (поживною час­тиною мулу). На початку літа прохо­дить нерест. Плідність самки — до 300 тисяч ікринок. Ікра викидається порційно, невеликими грудочками.

Назва реферату: Ряд Коропоподібні
Розділ: Біологія
Опубліковано: 2010-06-30 10:52:42
Прочитано: 32660 раз

1 [2]

завантажити реферат завантажити реферат

Источник: ua.textreferat.com

Кто такие кистеперые рыбы?

Это древнейшие представители, которые появились около 406-360 млн лет назад. Их останки были найдены в морской и пресной среде на разных частях планеты. Ученые предполагают, что в местах их обитания мог быть недостаток кислорода, из-за чего появились некоторые особенности в строении их плавников и дыхательной системы:

  • мощная мускулатура;
  • скелет напоминал разветвленными частями кисть, что и послужило основанием для названия;
  • двойное дыхание (в том числе и легочное).

Современные кистеперые рыбы: являются важным звеном в эволюции или нет?

Длина этих представителей могла достигать до 7 м, они вели малоподвижный образ жизни, преимущественно по дну водоёмов. У них имелись многочисленные зубы конической формы, что позволило сделать вывод, что ти рыбы были хищниками.

Среди ученых есть гипотеза о том, что от представителей кистеперых возникли первые земноводные. Но полностью эта теория не доказана, но аргументы в ее пользу есть:

  • хорошо развитая мускулатура помогла выбраться на сушу;
  • имевшееся, кроме жаберного, еще и легочное дыхание;
  • задние носовые отверстия, которые были у кистеперых, позволяли учуять приближающуюся добычу.

По данным ученых, все представители этого вида вымерли около 70 млн лет назад, поэтому пойманная в 1938 г. кистеперая рыба стала настоящей сенсацией. Вдохновившиеся специалисты, решили попробовать поймать еще рыб. Оказалось, что была целая популяция, которая находилась у Коморских островов.

Современные представители кистеперых

Обнаруженной рыбе дали название латимерия. До 1998 г. был только один вид данного рода, но потом у индонезийских берегов поймана еще одна разновидность латимерии. Они обитают на достаточно большой глубине и ведут ночной образ жизни. Как и их древние предки, являются хищниками, что подтверждает наличие множества острых зубов. Днем прячутся в зарослях, а в ночное время выплывают на охоту — на рыб и кальмаров. Но и сами латимерии могут стать добычей более крупных видов рыб, например, акул.

Современные представители мало чем отличаются от своих древних родственников. У них имеется мощный хвост, сильные плавники с хорошо развитой мускулатурой, но черепная коробка почти полностью заполнена жироподобной жидкостью. Плавников у латимерии 7, 6 из них хорошо развиты и очень сильно напоминают конечности. Когда она передвигается, то опирается на парные плавники и перебирает ими. Но такое случается редко, потому что рыбы практически всё время находятся на дне моря.

У современных кистеперых рыб окраска синевато-серая с большими серо-белыми пятнами, которые расположены по всему рыбьему туловищу. Рисунок, который получается в результате этих пятен, является индивидуальным для каждой рыбы, что помогает при наблюдениях за ними.

Современные представители кистеперых

У такой окраски есть еще одно предназначение — она является хорошей маскировкой, потому что светлые пятна являются отражением той местности, в которой они обитают. По этой окраске можно отличить два вида латимерии: у умирающей коморской происходит смена цвета с синего на коричневый, а у индонезийской разновидности окраска всегда остается коричневого оттенка с золотистым блеском на белых пятнах.

Размножение кистеперых

Латимерии являются яйцеживородящими. У яиц ярко-оранжевая окраска, диаметр у них — 9 см и вес — около 300 г. Беременность у этих рыб длится 13 месяцев, а длина тела их детёнышей достигает 33 см. Благодаря научным исследованиям, выяснилось, что у них развитая и сложная для рыб репродуктивная система. В яйцах имеется достаточный запас желтка, что позволяет эмбрионам питаться с его помощью и получать достаточное количество кислорода.

После достижения половозрелого возраста самки размножаются 1 раз в несколько лет. Достоверно неизвестно, как у латимерий происходит внутреннее оплодотворение и где потом обитают молодые особи после рождения. Во время подводных исследований молодняк не был обнаружен, и только две молодые рыбы были найдены свободно плавающими в толще воды.

Место их обитания

Кистеперые — это тропические рыбы, обитающие в морях на глубине около 100 м. В тех глубоких водах, в которых плавают латимерии, пищи для них немного, поэтому ночью они поднимаются несколько выше. Такой выбор среды обитания обусловлен у особей обоих видов тем, что они комфортно себя ощущают при температуре 16-18 градусов. Неудивительно, что ночью рыбы перемещаются в верхние слои воды, потому что ночная среда не вызывает дискомфорт. Днем латимерии возвращаются обратно и мало двигаются, что можно связать с экономией энергии. Существует мнение, что если ее поднять на поверхность, где температура превышает 20 градусов, то у латимерии происходит настолько сильный стресс, что не помогает даже помещение её в холодную воду.

Место их обитания

До 1997 г. считалось, что представители кистеперых обитают только в юго-западном районе Индийского океана, в центре которого располагаются Коморские острова. Именно поэтому найденный там вид латимерии назвали коморским. Позднее был обнаружен еще один экземпляр у берегов Индонезии. Ученые стали считать, что данная рыба случайно оказалась в тех водах, но позже было доказано, что это самостоятельный вид латимерии. Неоднократно происходили уловы у берегов Кении, была найдена постоянная популяция в южноафриканской бухте, что расширило ареал кистеперых вдоль всего побережья ЮАР.

Возможные пути развития древнейших кистеперых

Специалисты пришли к выводу, что их древние родственники могли пойти по 2 направлениям.

  1. Возникновение латимерий, которых обнаружили ученые.
  2. Другие, возможно, смогли приспособиться к дыханию на суше и с помощью крепких плавников выбраться из воды. Поэтому есть гипотеза, что такие латимерии стали потомками наземных существ.

Источник: vseonauke.com