Рибосоми — органели білкового синтезу, складаються з рРНК і білка (звідти назва, з лат. soma — тіло). Знаходяться в прокаріотичних і еукаріотичних клітинах, за винятком еритроцитів ссавців. 3 огляду на масу і поширення розрізняють два види рибосом:
(1) малі рибосоми, які містяться в прокаріотах, а також в пластидах і мітохондріях еукаріот. Вони мають масу в середньому близько 2,5х106 дальтонів (d) і постійну седиментації Сведберга 70s. Такі рибосоми не приєднані до мембран і мають діаметр 15 нм;
(2) великі рибосоми, які містяться в цитоплазмі клітин еукаріотичного типу. Їх маса становить 4,8х106 d, і постійна седиментації 80s. Такі рибосоми діаметром близько 22 нм, звичайно зв’язані з мембранами ендоплазматичної сітки і складають разом з нею гранулярну ендоплазматичну сітку.
Структурна організація рибосом всіх названих груп принципово однакова. Рибосома складається з двох субодиниць (субчастин): великої і малої. У рибосомах еукаріот вони мають константу седиментації Сведберга 60s i 40s.
нативному вигляді не всі субчастини з’єднуються в цілі рибосоми, а знаходяться в динамічній рівновазі: 80s « 60s +40s.
Більша субодиниця рибосоми має вигляд трикутника, трапеції чи ковша з поперечником в 15–18 нм, менша — нагадує телефонну трубку з поперечником 14–16 нм. Приєднуються обидві субодиниці поперечними сторонами за допомогою іонів магнію (Mg2+), а між ними залишається вузька щілина.
Хімічна організація рибосом. Рибосоми містять виcокополімерну рибосомальну РНК (рРНК) і білок: 40–60% рРНК і 60–40% білка. У рибосомах знаходиться близько 80–90% всієї РНК клітини. Кожна субодиниця містить по одній або дві молекулі рРНК у вигляді клубка чи тяжа, щільно упакованого білками, створюючи рибонуклеопротеїд (РНП). При зниженні концентрації іонів магнію в розчині може наступити зміна конформації РНК і розгортання тяжа. Крім цього, в рибосомах виявлені катіони кальцію.
Рибосомальні РНК мають характерну вторинну структуру, яка створюється за рахунок особливих ділянок — шпильок, утворених комплементарно зв’язаними нуклеотидами. До складу рибосом входять поліаміни (діамінопропан, кадаверин, путресцин). Структурні білки рРНК мають лужні властивості, містять оснóвні амінокислоти, а ферментативні — кислі.
Полірибосоми (скорочено, полісоми, від грец. poli — багато і soma — тіло) — це комплекс, утворений з іРНК і рибосом (від 5 до 70), нанизаних на нитку інформаційної РНК (іРНК) завтовшки 1,5 нм, яка забезпечує передачу генетичної інформації з ДНК на синтез білка.
транслюючі, непрацюючі рибосоми постійно обмінюються субодиницями. Збираються лише в момент роботи і формують полісоми. Отже, полісоми — це структури тимчасового характеру, зв’язані з періодичністю процесів синтезу білка (рис. 2.19).
Локалізація рибосом (полісом). Рибосоми можуть розміщуватися в цитоплазмі клітини поодиноко, тоді вони функціонально неактивні. Збирання рибосом на іРНК відбувається на початку синтезу білка. Полісоми можуть бути вільно розміщеними в цитоплазмі або прикріпленими до зовнішньої поверхні ендоплазматичної сітки і каріолеми. Тоді мала субодиниця рибосоми з’єднується з іРНК, а велика може приєднуватися до мембран ендоплазматичної сітки. Після завершення синтезу одного поліпептиду рибосоми можуть знов дисоціювати.
Полісоми не агреговані з мембраною в клітинах з недостатньо розвиненою ендоплазматичною сіткою (овоцити), розміщуються в один ряд або утворюють розетки чи спіралі. Ядерні рибосоми знаходяться у поєднанні з ниткоподібними структурами, з яких складаються остаточні хромосоми в інтерфазному ядрі. Рибосоми виявлені також в мітохондріях і пластидах.
Кількість рибосом (полісом) залежить від метаболічної активності клітини. Особливо багато полісом є в клітинах, які швидко діляться, та в таких, що продукують велику кількість білків на експорт. Кількість рибосом у таких клітинах може досягти 50 тисяч, що становить близько 25% маси всієї клітини (наприклад, у печінковій клітині).
Функції рибосом — трансляція, тобто зчитування коду матричної (інфоромаційної) РНК і збирання поліпептиду.
яхом введення мічених амінокислот виявлено, що в рибосомах відбувається синтез білків. Поліпептидні молекули білка синтезуються таким чином, що певні амінокислоти в рибосомі з’єднуються одна з одною у відповідній послідовності. Тому інформаційна РНК, яка у вигляді кодонів (триплетів), кодує порядок розміщення амінокислот, повинна переміщатися по рибосомі по мірі приєднання чергової амінокислоти до попередньої. Чим більше рибосом містить полісома, тим більше молекул поліпептидів буде синтезуватися на ній одночасно. На малій субодиниці рибосоми в місці її контакту з великою знаходиться іРНК-зв’язуюча ділянка, а також ділянка, яка утримує аміноацил-тРНК. Між двома ділянками рибосоми знаходиться центр, який каталізує утворення пептидних зв’язків.
Важливу роль в синтезі білка відіграє транспортна РНК (синоніми: тРНК, розчинна РНК, або РНК-переносник), функція якої полягає в тому, щоби з фонду амінокислот, утворених клітиною, вибрати “потрібну” і разом з нею направитися до рибосоми. Транспортна РНК має вигляд листочка (рис. 2.20), черешок якого у кожній тРНК має такий же самий триплет нуклеотидів —ЦЦА. Ця ділянка служить для прикріплення амінокислоти, утворення аміноацил-тРНК. Друга ділянка “пізнає” “свою” амінокислоту, яка і прикріплюється до першої ділянки тРНК. Третя ділянка — це антикодон (триплет нуклеотидів), за допомогою якого тРНК, навантажена амінокислотою, поміщає її на відповідне місце — кодон в іРНК, спарюючись з ним, за принципом комплементарності.
тверта ділянка тРНК пізнає рибосому на іРНК і прикріпляється до неї.
Синтез білка на рибосомах починається з прикріплення рибосоми (її малої субодиниці) до певної ділянки іРНК. Дальше в рибосому вступає тРНК з амінокислотою (аміноацил-тРНК) і своїм антикодоном (триплетом нуклеодитів) контактує з комплементарним йому кодоном на іРНК. Тоді тРНК від’єднується і рибосома разом з амінокислотою переміщується на наступну позицію (рух іРНК і рибосоми є зустрічним). У рибосомі до попередньої амінокислоти приєднується наступна в складі аміноацил-тРНК шляхом утворення пептидного зв’язку. На кожному етапі відбувається приєднання до рибосоми аміноацил-тРНК знову ж таки за принципом комплементарності — антикодон тРНК до відповідного кодону іРНК. Як тільки амінокислоти з’єднуються між собою, тРНК відпадає. І так процес синтезу білкового ланцюжка продовжується і завершується звільненням оліго- чи поліпептиду від рибосоми. Рибосома, яка закінчила збирання пептидного ланцюжка дисоціює (роз’єднується) на субодиниці і може знов приєднуватися на звільнене місце в іРНК.
Вважають, що розміщені вільно в гіалоплазмі полісоми синтезують білок для потреб самої клітини. Прикріплені до мембран гранулярної ендоплазматичної сітки полісоми синтезують білок на експорт для екзоцитозу, тобто виведення його за межі клітини (клітина печінки синтезує білки плазми крові, В-лімфоцити і плазмоцити — g-глобуліни). При рості молодих клітин кількість рибосом збільшується.
процесі метаболізму білки цитоплазми постійно обновлюються, синтезуючись на полісомах. Рибосоми здійснюють також синтез спеціальних білків, таких як гемоглобін у попередників еритроцитів.
Утворення рибосом. Рибосоми в еукаріот синтезуються в ядерці. Матрицею для рРНК є ділянки ДНК. Виділяють декілька етапів утворення рибосом з відповідними назвами: (1) еосоми (з грец. eos — рання зірка, початок) утворюються на початковому етапі, коли в ядерці на ДНК синтезується лише рРНК; (2) неосоми (з грец. neos — новий) — це комплекси рРНК-білок, які піддаються кількаступеневій процедурі дозрівання і як готові субодиниці потрапляють у цитоплазму і там за участю Mg2+ на іРНК з’єднуються в (3) рибосоми. Нанизуючись на нитку іРНК, утворюють полірибосоми (полісоми). У прокаріот рибосоми утворюються в цитоплазмі внаслідок простої агрегації компонентів.
Таким чином, формування полісом відбувається за участю іРНК, яка синтезується в ядрі на еухроматинових ділянках хромосом і через порові комплекси потрапляє в цитоплазму. На ній і нанизуються рибосоми з участю іонів магнію. Так формуються комплекси, які синтезують білок.

Источник: books.br.com.ua

Органели клітини, що складаються з білків і РНК і відповідають за синтез білків, називаються рибосомами. Кількість рибосом в одній клітці сильно варіює залежно від потреб і може досягати декількох мільйонів.

Будова

Найважливішою органел клітини є ядро. Воно містить генетичну інформацію і ядерце, де утворюються рибосоми. Синтезовані рибосоми через пори ядерної мембрани потрапляють або на ендоплазматичну мережу, або в цитоплазму. Залежно від розташування в еукаріотичної клітці виділяють два види рибосом:

  • пов’язані – розташовуються на ендоплазматичноїмережі (шорсткий вигляд);
  • вільні – розташовуються в цитоплазмі.

Гладка ЕРС утворюється після звільнення від рибосом. У рослинних клітинах гладка ЕРС формує провакуолі, з яких потім утворюються вакуолі.

Рибосоми – немембранні органели, що мають округлу форму і складаються з двох частин – субодиниць (великої і малої), кожна з яких представляє собою суміш рибосомальної РНК (рРНК) і білків. З хімічної точки зору рибосома – нуклеопротеїд, що складається з нуклеїнових кислот і протеїнів.

Пов’язані і вільні рибосоми називаються цитоплазматическими рибосомами. Також існують власні рибосоми мітохондрій і пластид. Вони відрізняються меншою кількістю білків і рРНК.

Розрізняють чотири різновиди молекул РНК рибосоми:

  • 18S-РНК – містить 1900 нуклеотидів;
  • 5S-РНК – містить 120 нуклеотидів;
  • 5,8S-РНК – складається з 160 нуклеотидів;
  • 28S-РНК – складається з 4800 нуклеотидів.

Мала частка рибосоми утворена 30-35 білками і 18S-РНК. У велику субчастин входить 45-50 білків і 5S-, 5,8S-, 28S-РНК.

В неробочому стані частини рибосом роз’єднані. Вони з’єднуються за допомогою інформаційної (матричної) РНК, обхоплюючи її з двох сторін. При синтезі білка рибосоми об’єднуються, утворюючи комплекси – полісоми або полірібосоми, пов’язані мРНК і нагадують намистини на нитці.


Рибосоми прокаріотів менше, ніж еукаріот. Діаметр рибосом клітини людини, тварин, рослин і грибів – 25-30 нм, бактерій – 15-20 нм.

Синтез білка

Головна функція рРНК – синтез білка і амінокислот.

Біосинтез білків включає два процеси:

  • транскрипцію;
  • трансляцію.

Транскрипція відбувається за участю ДНК. Генетичну інформацію зчитує фермент РНК-полімераза, утворюючи мРНК. Далі починається процес трансляції, що відбувається на рибосомах.

Цей процес поділяється на три етапи:

  • ініціацію – початок синтезу;
  • елонгацію – біосинтез;
  • термінацію – завершення синтезу, відділення рибосоми.

При ініціації відбувається збірка рибосоми. Контактні частини субодиниць називаються активними центрами, між якими розташовується:

  • мРНК як «шаблону» синтезу;
  • тРНК, що здійснює перенесення амінокислот на синтезуємий ланцюг;
  • синтезується пептид, що складається з амінокислот.

В процесі елонгації відбувається подовження поліпептидного ланцюга за рахунок приєднання амінокислот. Ланцюг від’єднується від рибосоми на стадії термінації завдяки стоп-кодону – одиниці генетичного коду, шифрувального припинення синтезу білка.


Біосинтез вимагає енергетичних витрат. При приєднанні однієї амінокислоти витрачається по дві молекули АТФ (аденозинтрифосфату) і ГТФ (гуанозінтріфосфата). Крім того, ГТФ витрачається на процеси ініціації і термінації.

Що ми дізналися?

З уроку 9 класу коротко дізналися про будову і функції рибосоми. Це важливі органели клітини, які здійснюють біосинтез білка шляхом зчитування інформації з мРНК. Рибосоми утворені двома частинами (великої і малої), кожна з яких складається з рибонуклеїнової кислоти і білків.

Источник: moyaosvita.com.ua

трансляція, тобто зчитування коду матричної (інфоромаційної) РНК і збирання поліпептиду. Шляхом введення мічених амінокислот виявлено, що в рибосомах відбувається синтез білків. Поліпептидні молекули білка синтезуються таким чином, що певні амінокислоти в рибосомі з’єднуються одна з одною у відповідній послідовності. Тому інформаційна РНК, яка у вигляді кодонів (триплетів), кодує порядок розміщення амінокислот, повинна переміщатися по рибосомі по мірі приєднання чергової амінокислоти до попередньої. Чим більше рибосом містить полісома, тим більше молекул поліпептидів буде синтезуватися на ній одночасно. На малій субодиниці рибосоми в місці її контакту з великою знаходиться іРНК-зв’язуюча ділянка, а також ділянка, яка утримує аміноацил-тРНК. Між двома ділянками рибосоми знаходиться центр, який каталізує утворення пептидних зв’язків.


Важливу роль в синтезі білка відіграє транспортна РНК (синоніми: тРНК, розчинна РНК, або РНК-переносник), функція якої полягає в тому, щоби з фонду амінокислот, утворених клітиною, вибрати “потрібну” і разом з нею направитися до рибосоми. Транспортна РНК має вигляд листочка (рис. 2.20), черешок якого у кожній тРНК має такий же самий триплет нуклеотидів —ЦЦА. Ця ділянка служить для прикріплення амінокислоти, утворення аміноацил-тРНК. Друга ділянка “пізнає” “свою” амінокислоту, яка і прикріплюється до першої ділянки тРНК. Третя ділянка — це антикодон (триплет нуклеотидів), за допомогою якого тРНК, навантажена амінокислотою, поміщає її на відповідне місце — кодон в іРНК, спарюючись з ним, за принципом комплементарності. Четверта ділянка тРНК пізнає рибосому на іРНК і прикріпляється до неї.

Синтез білка на рибосомах починається з прикріплення рибосоми (її малої субодиниці) до певної ділянки іРНК. Дальше в рибосому вступає тРНК з амінокислотою (аміноацил-тРНК) і своїм антикодоном (триплетом нуклеодитів) контактує з комплементарним йому кодоном на іРНК. Тоді тРНК від’єднується і рибосома разом з амінокислотою переміщується на наступну позицію (рух іРНК і рибосоми є зустрічним). У рибосомі до попередньої амінокислоти приєднується наступна в складі аміноацил-тРНК шляхом утворення пептидного зв’язку. На кожному етапі відбувається приєднання до рибосоми аміноацил-тРНК знову ж таки за принципом комплементарності — антикодон тРНК до відповідного кодону іРНК. Як тільки амінокислоти з’єднуються між собою, тРНК відпадає. І так процес синтезу білкового ланцюжка продовжується і завершується звільненням оліго- чи поліпептиду від рибосоми. Рибосома, яка закінчила збирання пептидного ланцюжка дисоціює (роз’єднується) на субодиниці і може знов приєднуватися на звільнене місце в іРНК.




Вважають, що розміщені вільно в гіалоплазмі полісоми синтезують білок для потреб самої клітини. Прикріплені до мембран гранулярної ендоплазматичної сітки полісоми синтезують білок на експорт для екзоцитозу, тобто виведення його за межі клітини (клітина печінки синтезує білки плазми крові, В-лімфоцити і плазмоцити — g-глобуліни). При рості молодих клітин кількість рибосом збільшується. У процесі метаболізму білки цитоплазми постійно обновлюються, синтезуючись на полісомах. Рибосоми здійснюють також синтез спеціальних білків, таких як гемоглобін у попередників еритроцитів.

Утворення рибосом.

Рибосоми в еукаріот синтезуються в ядерці. Матрицею для рРНК є ділянки ДНК. Виділяють декілька етапів утворення рибосом з відповідними назвами: (1) еосоми (з грец— рання зірка, початок) утворюються на початковому етапі, коли в ядерці на ДНК синтезується лише рРНК; (2) неосоми (з грец. новий) — це комплекси рРНК-білок, які піддаються кількаступеневій процедурі дозрівання і як готові субодиниці потрапляють у цитоплазму і там за участю Mg2+ на іРНК з’єднуються в (3) рибосоми. Нанизуючись на нитку іРНК, утворюють полірибосоми (полісоми). У прокаріот рибосоми утворюються в цитоплазмі внаслідок простої агрегації компонентів.

Таким чином, формування полісом відбувається за участю іРНК, яка синтезується в ядрі на еухроматинових ділянках хромосом і через порові комплекси потрапляє в цитоплазму. На ній і нанизуються рибосоми з участю іонів магнію. Так формуються комплекси, які синтезують білок.

Будова

Під електронним мікроскопом у ядерці виділяють кілька субкомпартментів. Так звані фібрилярні центри оточені ділянками щільного фібрилярного компонента, де і відбувається синтез рРНК. Зовні від щільного фібрилярного компонента розташований гранулярний компонент, що представляє собою скупчення дозріваючих рибосомних субчастинок. Ядерце знаходиться всередині ядра клітини, і не має власної мембранної оболонки, однак добре помітно під світловим і електронним мікроскопом.

У ядрах різних клітин, а також і в ядрі однієї і тієї ж клітини в різні моменти її життєдіяльності кількість ядерець, їх форма і розміри можуть бути різними. Часто в ядрах міститься лише 1-2 ядерця, але їх може бути 5-7 і більше.

Источник: studopedia.su

Зовнішній вигляд рибосоми і її інші особливості

Якщо уважно розглянути клітину на електронних мікрофотографіях, то можна побачити невеликі частинки, розташовані в цитоплазмі. Цими частинками і є рибосоми.

рибосома функції

Назва «рибосома» складається з двох частин. Перша походить від «рибонуклеїнова кислота», а друга в перекладі з грецького «сома» — тіло.

Розмір рибонуклеїнових частинок клітини коливається в межах 15-20 нм, а кількість їх повністю залежить від процесу біосинтезу білка, а саме — його інтенсивності. Як правило, рибосом може бути близько 5000 штук, в деяких випадках — до 90 000. Якщо говорити про масу цієї кількості частинок, вона деколи може доходити до чверті маси самої клітини.

Форма рибосоми більше нагадує сферу, але однозначно констатувати цей факт неможливо. А ось функція рибосом в клітці пов`язана з біосинтезу білка, і це підтверджений факт.

За своєю хімічною природою ці частинки відносяться до нуклеопротеида (комбінація нуклеїнових кислот з білком), які складаються з рибонуклеїнової кислоти.

прокариотический тип

Існує два типи рибосоми, будова і функції яких трохи відрізняються один від одного.

Перший тип характерний для клітин бактерій і зелених водоростей, тобто прокаріотів. Її назва — 70S рибосома, функції вона виконує всі ті ж. Число в назві означає коефіцієнт седиментації (величина, яка визначає розмір і форму макромолекул, а також швидкість осадження певної мікрочастинки, в даному випадку рибосоми, в досить сильному гравітаційному полі). Для цього типу він становить 70 одиниць Сведберга. Дані рибосоми складаються з двох нерівноправних частинок: 30S і 50S. У першій складової знаходиться одна молекула білка, у другій — дві молекули РНК. Основна функція, яку виконують молекули білка, що входять до складу рибосоми — структурна.

рибосоми будова і функції

еукаріотичний тип

Другий тип рибосом був виявлений в клітинах еукаріотів (рослинні або ж тваринні організми, у яких в клітинах присутня чітко виражене ядро). Назва цієї субчастіци — 80S. Рибосоми, функції яких полягають у синтезі білка даного класу, складаються з рівних частин РНК і білка. Але все ті ж дві нерівні субодиниці є і в них (60S і 40S).

Рибосоми: будова і функції

Рибосома складається з двох нерівних субодиниць.

Велика субчастіца, в свою чергу, складається з:

  • однієї молекули рибосомальної РНК, яка є високополімерної;
  • однієї молекули РНК, яка є нізкополімерной;
  • деякої кількості молекул білка, як правило, їх близько трьох десятків.

Що стосується меншою субчастіци, то тут трохи простіше. До її складу входять:

  • молекула високополімерної РНК;
  • кілька десятків молекул білка, як правило, близько 40 штук (молекули при цьому різноманітні за структурою і формою).

рибосоми виконують функцію

Молекула високополімерної РНК необхідна для того, щоб всі присутні білки з`єднати в одну цілісну рібонуклеопротеідная складову клітини.

В процесі виконання основної своєї функції, тобто під час синтезу білка, рибосома виконує і ряд додаткових:

  1. Зв`язка, а також утримання всіх складових так званої белоксинтезирующей системи. Прийнято називати цю функцію інформаційної, або матричної. Рибосома функції ці розподіляє між двома своїми субчастиц, кожна з яких виконує свою певну задачу в даному процесі.
  2. Рибосоми виконують функцію каталітичну, яка полягає в утворенні особливої пептидного зв`язку (амидная зв`язок, яка виникає як при утворенні білків, так і при виникненні пептидів). Сюди ж можна віднести і гідроліз ГТФ (субстрату для синтезу РНК). За виконання цієї функції відповідає велика субодиниця рибосоми. Саме в ній знаходяться спеціальні ділянки, в яких і відбувається процес синтезу пептидного зв`язку, а також центр необхідний для гідролізу ГТФ. Крім цього саме велика субодиниця рибосоми під час біосинтезу білка утримує на собі ланцюг, яка поступово зростає.
  3. Виконує рибосома функції механічного пересування субстратів, до яких відносяться іРНК і тРНК. Іншими словами, вони відповідають за транслокацию.

Як висновок

Буквально кожна з субодиниць рибосоми, як велика, так і маленька, може проявляти в деякій мірі ті функції, які безпосередньо з нею пов`язані, окремо від своєї «сусідки». Однак виконувати функцію транслокації може лише рибосома в повному складі.

Можна сміливо сказати, що існує чіткий поділ функцій між частинками рибосоми. Мала частина відповідає за виконання прийому, а також розшифровку генетичної інформації. А ось велика частка бере безпосередню участь в транслітерації.


Источник: sylukr.ru

Ядерце — похідний органоїд ядра, в якому синтезується рРНК, що входить до складу рибосом цитоплазми. Рибосоми — універсальний органоїд всіх клітин, незалежно від ступеня їх складності, так як вони беруть участь в остаточних етапах потоку інформації. За допомогою рибосом здійснюється трансляція (переведення) інформації з іРНК на поліпептидний ланцюг білка. Хоча функція і загальний план будови рибосом подібний у про- і еукаріот, є суттєві їх відмінності.

Рибосоми — складні рибонуклеопротеїдні комплекси, в яких є рРНК і кислі білки приблизно у рівних відношеннях. Вони наближаються до глобулярної форми. Виявлено три основних класи рибосом: рибосоми 70s прокаріот; рибосоми 80s — містяться в цитоплазмі еукаріотичних клітин і рибосоми внутрішньоклітинних органел (мітохондрій і хлоропластів).

Рибосоми 70s мають діаметр 22-23 нм. Константа їх седиментації складає 70 одиниць Сведберга. Ці рибосоми виявлені в клітинах всіх прокаріот. Рибосоми 80s дещо більші — діаметр 24-25 нм. Рибосоми пластид і мітохондрій близькі за будовою до прокаріотичних рибосом. Мають константу седиментації близько 70s, за властивостями також подібні, але не ідентичні прокаріотичним. Але ці відмінності виходять за межі програми цитології і є предметом молекулярної біології.

Рибосома на стадії трансляції складається з 2-х нерівних субодиниць, в асоціації яких беруть участь двовалентні катіони, а особливо іони Мg+. При їх зниженні в розчині ці субодиниці легко роз’єднуються. Прокаріотична рибосома 70s дисоціює на велику 50s і малу 30s субодиниці: рибосоми 80s мають в складі субодиниці 60s і 40s. Найдетальніше вивчені прокаріотичні рибосоми. Їх мала субодиниця 30s має неправильну форму, нагадує дещо вигнуту паличку. Субодиниця 50s складається з «основи», що має напівсферичну форму, від якої відходять асиметрично 3 виступи. Жодна з субодиниць окремо здійснювати синтез білка не може. Функціонально активна лише рибосома 70s.

Рибосома 70s бактерій містить 3 типи рРНК: 23s рРНК; 16s рРНК; 5s рРНК. До складу субодиниці 50s входить одна молекула 23s рРНК і одна молекула 5s рРНК. Субодиниця 30s має лише одну молекулу 16s рРНК.

До складу рибосом 80s еукаріот входить 4 типи рРНК. Субодиниця 60s рРНК поєднує в собі 28s; 5s і 5,8s рРНК. Мала субодиниця 40s також, як і прокаріотична, має один тип рРНК — 18s. Кожна з рРНК знаходиться в асоціації з білками. В рибосомі прокаріот виявлено 55, в еукаріотичній — 85.

Рибосомальна РНК виконує велику роль в функціонуванні рибосом. Але конкретно всі функції рРНК ще не встановлені. Деякі з них:

1. Структурна роль — є високоспецифічним каркасом для точного закріплення рибосомальних структур і функціональних білків.

2. Мала субодиниця, містить 16s рРНК (у прокаріот), бере участь у виборі і установці на рибосомі ініціаторного кодона мРНК.

3. рРНК великої субодиниці утримує і переміщує утворений пептид і тРНК.

Функції білків рибосом також різноманітні і мало вивчені. Відомо, що вони беруть участь в переміщенні іРНК, тРНК і синтезованому білковому ланцюзі.

Функціонуючі рибосоми разом з трансльованою іРНК формують полірибосоми, число рибосом в яких залежить від довжини іРНК. В цитоплазмі клітини розрізняють вільні рибосоми і зв’язані, що розміщуються на мембранах ЕР зі сторони цитозоля. В цьому випадку рибосоми закріплені на мембрані. Даний тип ЕР називається гранулярним ЕР. Білок, що утворився на рибосомах має гідрофобний початковий кінець, за допомогою якого він пронизує ліпідний бішар мембрани, надходить в цистерни ЕР і перерозподіляється в цитоплазмі. Довжина нового білка, що сповзає з великої субодиниці рибосоми в складі полісоми, залежить від довжини, від початку трансльованої іРНК даною рибосомою.

Источник: StudFiles.net