Кожна людина ще зі шкільної лави засвоїв, що на земній кулі є шість материків, кожен з яких має свої унікальні відмінності. Наприклад, Австралія є найменшим континентом, Антарктида – безлюдним і найхолоднішим, а Африка – найбільш спекотним. Але безсумнівним лідером за багатьма показниками виступає Євразія. Це найбільший континент площі, який омивається відразу чотирма океанами. До того ж Євразія – найбільший населений материк у світі, на якому проживає 70% всього населення планети. Це далеко не всі рекорди, якими рясніє континент.

Євразія — найбільший населений материк на Землі

У нинішній час на євразійському континенті проживає понад 4,6 млрд. чоловік. Правда, це статистичні дані, які можуть сильно відрізнятися від реальної чисельності населення. Систематично перепис громадян проводиться найчастіше в Європі, а в деяких країнах Азії зробити її не представляється можливим.

Євразія заселена не рівномірно. Є зони, в яких щільність населення обчислюється кількома тисячами чоловік на 1.кв. км. До них належать деякі країни Європи і майже всі держави Азії. Лідирує за показниками одне з найменших держав – Монако. В ньому на 1 кв. км проживає понад 18,6 тис. осіб. Найменше людей зустрічається в північних зонах континенту: тут на 1 кв. км припадає лише 2 людини.

Країни Євразії

Континент включає в себе 92 країни, кожна з яких має ряд істотних відмінностей. До найбільших за площею держав можна віднести Росію, Китай та Індонезію. В числі самих маленьких країн знаходяться Ватикан, Монако, Сан-Марино. Різняться країни і за рівнем розвитку. До держав з найбільш високим рівнем економіки та інших важливих сфер відносяться:

• Японія;
• Німеччина;
• Франція;
• Англія.

На материку розташовано країни, які є світовими лідерами за кількістю громадян. Тільки в Китаї проживає понад 1,38 млрд. чоловік, а в Індії чисельність людей перевищує 1,33 мільярда. У цих країнах зосереджено майже 50% усього населення планети. У них спостерігається найвища у світі народжуваність, тому можна очікувати значного збільшення щільності населення на їх території.

Зовсім інша картина присутня в державах Європи. Тут вже кілька десятиліть триває демографічна криза. З-за низької народжуваності в цих країнах істотно збільшується статистичний показник тривалості життя, що обумовлено зростанням відсотка громадян похилого віку.

Етнічна картина Євразії

Всі народи євразійського континенту можна віднести до двох основних рас: європеоїдної та монголоїдної. Вони в міру розселення людей по материку розділилися на кілька гілок. Європеоїдна раса включає в себе дві гілки: північну і південну. Представники першої зосереджені в північній половині Європи і відрізняються світлим волоссям, очима. Вони також мають світлий колір шкіри. Південні європеоїди відрізняються смуглою шкірою, темними волоссям і очима. Представники цієї раси населяють південну зону Європи.

Монголоїдна раса включає в себе наступні гілки: північну, американську, тихоокеанську. Їх представникам властивий смаглявий колір шкіри з жовтуватим відтінком, темні очі і волосся, більш великий розмір особи. Монголоїди населяють азіатську частину континенту.

Євразія – мати стародавніх цивілізацій

Материк примітний тим, що саме на його теренах з’явилися найбільш древні цивілізації: Шумерська і Китайська. Важко переоцінити їх роль у розвитку всього населення планети. Саме вони почали формувати підмостки для розвитку духовності і культури. У деяких країнах досі відчувається вплив цих цивілізацій.

Источник: poradi.com.ua

Материк Австралія настільки маленький, що за площею навіть менше деяких держав світу. Його територія — всього 7630000. Км квадратних. Розташований найменший материк в південній півкулі і перетинається південним тропіком. Його береги омивають води Тихого і Індійського океанів. Через невеликих розмірів Австралію іноді ще називають материком-островом.

Континент не пов’язаний сушею ні з одним з інших материків, він розташований зовсім відособлено. Решта материки світу знаходяться на значній відстані від Австралії. Це сприяло формуванню своєрідного рослинного і тваринного світу, багато в чому відмінного від інших частин світу.

Унікальність Австралії

Крім того, що це найменший материк, він має кілька особливостей, які роблять його по-справжньому унікальним.
дзвичайно незвичайний тваринний світ континенту. Тільки тут мешкають сумчасті тварини — від маленьких сумчастих мишей і кротів до великих кенгуру. Австралійські вовки і ведмеді теж мають сумки, в яких виношують своїх дитинчат. Є й такі представники фауни, яких не побачиш на інших материках — майже 80% тварин є ендеміками. Найвідоміші з них — єхидна і качконіс. Дивовижне ссавець качконіс своїх дитинчат висиджує з яйця, як це роблять птахи. Тільки тут можна побачити собаку дінго, страуса ему, коалу та кенгуру — найпопулярніших тварин Австралії.

Унікальним є і рослинний світ: 90% рослин континенту — ендеміки, що зустрічаються лише тут. Символом австралійської флори вважається евкаліпт — найвище дерево планети, що досягає висоти п’ятдесятиповерхового будинку.

Найменший материк ще й найпосушливіший на планеті. Більша його частина знаходиться в тропічному кліматичному поясі, в результаті чого майже всю центральну частину континенту займають величезні пустелі. Австралію називають і найнижчим материком. 215 метрів — середня абсолютна висота, а найвища точка має висоту всього 2230 метрів.

Минуле і сучасне назва

«Невідома земля» — саме так називали Австралію на старовинних картах.
на і сьогодні залишається для більшості людей загадкової землею і повної несподіванок країною. Назва материків найчастіше пов’язане з їх географічним положенням, те ж саме відноситься і до Австралії: у перекладі з латинської «australis» означає «південний». І з’явилася ця назва порівняно недавно, лише на початку XIX століття. А до цього окремі його частини називалися іменами, які їм давали першовідкривачі. Остаточно закріпилася сучасна назва після плавання навколо континенту англійця Флиндерса.

Найменший материк нашої планети знаменитий ще й тим, що його територію повністю займає одна країна — Австралійський Союз. Найбільшим містом країни є Сідней, відомий на весь світ своїм оперним театром, даний восьме чудо світу. Ще одним незвичайним шедевром вважається Харбор-Брідж — міст через красивий затоку Порт-Джексон, що має арку полукілометровой довжини.

Источник: faqukr.ru

Австралія — це найменший материк на планеті

Площа Австралії разом з островами дорівнює близько 8,9 мільйона км. кв. Австралію омивають Індійський і Тихий океани. Практично посередині Австралії проходить південний тропік. В основі рельєфу даного материка знаходиться Австралійська платформа. Її західна частина піднята. Тут розташовується Західно-Австралійське плоскогір’я, висота його 400-600 м, на його поверхню виходять кристалічні породи.На сході материка від північного півострова Кейп-Йорк до південного Тасманії знаходиться складчатая область — Великий Вододільний хребет.В старовину Австралію називали «Терра інкогніто», сьогодні ця земля для нас залишається як і раніше повної сюрпризів і загадок.
стралія дивує своїм різноманіттям. Тут нескінченні океанські пляжі, прекрасні дороги. Це край коралових рифів і необ’їжджених мустангів. У Австралії немає суперників за кількістю унікальних тварин і рослин. Вся країна, по суті, — це заповідник світового рівня, при цьому 80% тварин — ендеміки, оскільки вони зустрічаються лише здесь.Етот материк, який виявився маленьким у всьому світі, вперше відкрили голландці. Значна кількість інформації представила експедиція під керівництвом Абеля Тасмана. Він провів дослідження північно-західних і північних берегів Австралії в 1642-1643 роках, одночасно з цим відкрив острів Тасманія. А Джеймс Кук став першовідкривачем східного узбережжя в 18 столітті. З кінця 18 століття почалося освоєння Австралії.

Країна Австралія

Австралія — країна, яка знаходиться на шостому місці за площею території. Це єдина держава, яка займає цілий контінент.Століца Австралії — Канберра. Її площа — 7682 тис. Км. кв. Її частка від території суші планети — 5%. Населення — близько 19,73 мілліоначеловек. Від усього населення світу ця частка становить 0,3%. Найвища точка — це гора Косцюшко (2228 метрів над рівнем моря), найнижча точка — оз. Ейр (16 метрів нижче рівня моря). Найпівденніша точка — це мис Південно-Східний, найпівнічніша — мис Йорк. Найзахідніша — мис Стип-Пойнт, сама східна — мис Байрон. Довжина берегової лінії складає 36 700 км (разом з Тасманией) .Адміністратівное поділ: 2 території та 6 штатів. Національний гімн країни: «Вперед, прекрасна Австралія!» Свято — День Австралії.

Источник: tips-ua.com

Рекорди гідрографії

Найбільший з океанів — Тихий. Він займає майже таку саму площу, скільки всі інші океани (Атлантичний, Індійський і Північний Льодовитий) разом узяті. На його території (159 млн. кв. км) досить вільно розмістилися б усі материки, причому, залишилося б місце ще й для другої Африки.

Найменший серед океанів — північний Льодовитий, який менший за Тихий більш ніж у 10 разів.

Найбільшим морем світу є Саргасове, розташоване в центрі Атлантичного океану, між Північною Америкою і Європою. Площа його досягає 7 млн. км. кв., тобто майже така сама, як Австралії. До того ж це море є самим зовнішнім серед морів земної кулі а береги його утворені контурами океанічних течій. Недарма Саргасове  море називають «морем без берегів».

Якщо ж не враховувати «моря без берегів», то найбільшим виявиться внутрішнє Середземне море з площею 2,9 млн. км. кв.

Найменшим морем є Мармурове, затиснуте між Балканським півостровом та Малою Азією. Його площа становить всього (11,5 тис.кв.км), тобто трохи меннша від площі Тернопільської області.

Азовське море серед усіх морів земної кулі найбільше врізується в глиб материка Євразія (на півдні Східно-Європейської рівнини).

Наймілкішим серед морів також виявилось Азовське. Середня глибина його досягає лише 8 м, а найбільша — не перевищує 15 м.

Найбільша солоність поверхневих вод фіксується в Червоному морі, розташованому між пустельними берегами Африки та Аравійського півострова (42 промілле, а в Суецькій затоці навіть 43,5 промілле).

Найменш солоне море — Балтійське: в 1 л його води міститься від 0,3 до 0,8 г солі.

Найвищою температурою поверхневих вод (35,6°) відзначаються Перська затока і південна частина Червоного моря.

Найхолоднішими, з температурами -1,5°; — 1,8° взимку (що цілком закономірно) є такі моря, як Східно-Сибірське і Бофорта в Північному Льодовитому океані, Берінгове та Охотське в Тихому океані, а також моря Росса і Уедделла біля берегів Антарктиди.

Найвищу температуру глибинних вод морів і океанів має Червоне море: на дні в південній його частині нещодавно виявлено «озера» води з температурою +72°С.

Найпрозоріше серед морів — Середземне. Металевий диск (диск Секкі), опущений в його східній частині, видно на глибинах до 60 м.

Найменш солоне море — Балтійське: в 1 л його води міститься від 0,3 до 0,8 г солі.

Найбільша лагуна планети — Патус в районі Ріу-Гранді-ду-Сул. Її довжина складає близько 280 км, площа — 9,8 тис. кв. км, а максимальна ширина — 70 км.

Найбільший кораловий риф світу — Великий бар’єрний риф у східних берегів Австралії. Споруда простягається на 2600 км і займає 133 кв.милі поверхні океанічного дна. Складається з 2900 окремих рифових споруд. Біля 350 видів коралів формують риф і 70 видів морських організмів проживають в його межах. Науковці оцінюють вік Великого бар’єрного рифа у 20 тис.років, але геологи, яким вдалося взяти зразки речовини у основи споруди, вважають, що їй може бути і 500 тис.років.

Найбільший і найглибший підводний каньон розташований посередині Берингового моря і зветься Жемчужним. Його глибина досягає 2,6 км, тому він глибший, аніж суходільний Великий каньон в США (той має глибину 1,83 км). Площа дренованої каньоном території — 11,4 тис.км.кв, об’єм — 5800 км.куб.

Найдовша пляжна смуга Землі розміщена на узбережжі Бразилії — 7,5 тис.км довжиною.

Найбільшим серед численних озер на Землі є Каспійське море. Його площа (372 тис. кв. км) більша за такі європейські країни, як Італія, Бельгія і Нідерланди, разом узяті.

«Найвищим» озером на земній кулі є Арпорт-Цо в Китаї. Воно розташоване в Тібеті на висоті 5465 м вище рівня океану.

Найглибше озеро земної кулі — Байкал. Його глибина завдяки розташуванню в тектонічній рифтовій улоговині досягає 1637 м.

Найдовшою річкою Землі є Ніл (з притокою Кагерою). Довжина його близько 6,5 тис. км.

Найповноводніша річка — Амазонка. Площа її водозбору досягає 7 млн. кв. км, а це майже дорівнює такому материку, як Австралія. В Амазонку впадає понад 200 приток завдовжки до 3,5 тис. км кожна. А до Атлантичного океану річка вносить 1/5 частину всієї води річок земної кулі. Кожну секунду вона поповнює океан майже на 120 тис. куб. м води.

Найбільшу площу водозбору серед річок світу має Амазонка (біля 7 млн.км.кв).

Найглибшою річкою світу також є Амазонка: майже 100 м біля міста Обідос, Бразилія.

Найширша річка у світі — все та ж Амазонка: її ширина у місті Гурупа, Бразилія, становить 11 км і досягає 45 км під час розливів. У естуарії ширина Амазонки досягає 100 км.

Найбільша серед річок світу дельта — у індійської річки Ганг (біля 80 тис.кв.км). На цій площі можна розмістити три такі європейські держави, як Бельгія або Нідерланди.

Найкоротша річка у світі, згідно Книги рекордів Гіннесса, має довжину 61 м і з’єднує Гіант Спрінгс та Міссурі у штаті Монтана. В той же час річка Ді в Орегоні з’єднує озеро Девіл із Тихим океаном біля Лінкольн-Сіті і має довжину 37 м.

Найдовша притока річки на Землі — Пурус у басейні Амазонки (3379 км, 17-а за довжиною річка світу).

Найповноводніша притока світу: Мадейра у басейні Амазонки. витрата води становить 17 тис.м.куб./секунду. Довжина річки 3239 км, це десята найповноводніша річка світу.

Найпотужнішим у світі водоспадом є Сеті-Кедас (або Гуайра) в Південній Америці на річці Парана, там, де її перетинає Південний тропік (поблизу кордонів Бразилії та Парагваю), і складається із семи каскадів заввишки 40 м. Назва Сеті-Кедас у перекладі з португальської означає «сім водоспадів». Гуайра скидає 13,31 тис. куб. м води за секунду, тобто 1150 млн. за добу! Це більш як удвічі перевищує потужність Ніагари. Другий за потужністю водоспад земної кулі також розташований у цій місцевості на річці, назву якої носить, на відстані 26 км від її впадіння в Парану. Це водоспад Ігуасу, що мовою індіанців гуарані означає «велика вода». Він же — найширший водоспад на земній кулі. Маючи ширину 2,7 км, Ігуасу скидає з 72-метрової висоти щосекунди 12866 г води, тобто 766 т за хвилину чи 1103 млн. т за добу. На третьому місці — африканський водоспад Ауграбіс -«місце шуму». Він розташований у важкодоступній пустинній місцевості на річці Оранжева. А на четвертому і п’ятому місцях загальновідомі Вікторія та Ніагара.

Найвищий водоспад на Землі — Анхель на притоці річки Оріноко, у Венесуелі. Вода тут спадає з висоти 1054 м.

Найбільший гірський льодовик на земній кулі розташований в Антарктиді. Це льодовик Фільхнера. Довжина його 925 км, а товщина близько 4000 м.

Найгарячіша річка — приплив Амудар’ї Таірсу. В окремих місцях температура води піднімається до +45°С.

Найгарячіше озеро — Каспійське море. Тут на Бирючій косі зафіксована температура 37,2°С.

Озеро Тітікака — найвисокогірніше судноплавне озеро світу. Воно розташоване на висоті понад 3810 м. над рівнем світового океану. Це також друге за площею прісноводне озеро Південної Америки.

Найбільше прісноводне озеро світу — озеро Верхнє у системі Великих озер Північної Америки. Його площа становить 82 тис.км.кв., а води у ньому вистачило б, щоб заповнити усі інші великі озера та ще три озера Ері.

Найсолоніше озеро — Мертве море (солоність досягає понад 400 промілле). Водночас це озеро з  найнижчим у світі урізом води (-408 м).

Найбільший річковий острів у світі — Бананаль на Арагуайї, притоці Токантінса, Бразилія (19,2 тис.км.кв).

Найбільший острів, оточений прісними водами, у світі — Маражо в дельті Амазонки (47,6 тис.км.кв.).

Найбільше болото на планеті — Пантанал, 200 тис.км.кв. Знаходиться в межах Бразилії, Болівії та Парагваю і належить до ареалів з найбільшим біорізноманіттям на Землі.

Рекорди суші

Найвіддаленіша від світового океану точка суші розташована в китайській пустелі Дзоосотойя Елісен, у Сін-К’янгу. Найближча точка океанічного узбережжя віддалена від згаданого місця на 2648 км.

Найбільша частина світу — Азія, площа якої 43 млн. кв. км.

Найбільший материк земної кулі — Євразія. Її площа 54,4 млн. кв. км.

Найменший з материків — Австралія (7 млн. кв. км). Також утримує за собою звання найвіддаленішого, найрівниннішого, найпосушливішого і найменш населеного материка.

Найвищий материк земної кулі — Антарктида. Її середня висота 1350 м над рівнем океану.

Найбільший острів планети — Гренландія із площею 2176 тис.кв.км.

Найвище на Землі нагір’я — Тібетське (з висотами понад 7 тис.м. над рівнем світового океану).

найдовша гірська система — Кордільєри. На 15 тис. км тягнуться вони вздовж усього Тихоокеанського узбережжя Америки.

Найвища гірська система світу — Гімалаї. Найвища їх точка — Джомолунгма (або Сагарматха чи Еверест) має висоту 8848 м над рівнем океану. Це найвища гірська вершина земної кулі.

Найвища вершина світу за межами Азії — гора Аконкагуа в Андах (6969 м).

Найвищий вулкан земної кулі — Охос дель Саладо (6891 м) у Південній Америці, на кордоні Чілі й Аргентини.

Найвища вершина у світі у відносній близькості до берегової лінії світового океану — Пік Крістобаль Колон (Сьєрра Невада де Санта Марта, Колумбія). Має висоту 5775 м при віддалі від Карибського моря у 42 км.

Найвіддаленіша від центру планети точка її поверхні — вершина вулкана Чімборасо в Еквадорі (що досягається завдяки розташуванню його у екваторіальній зоні планети, у поясі найменшого стиснення геоїда).

Найактивніший вулкан на Землі — Нірагонго, на сході республіки Заїр. Він порівняно невисокий (близько 3500 м), але у великому кратері нього вулкана постійно вирує і фонтанує чимале лавове озеро, що іноді навіть виходить із своїх берегів. Уже кілька тисяч років з ним поділяє перше місце «вулкан-маяк» Стромболі в групі Ліпарських островів біля берегів Італії. Подібним «вулканом-маяком» є Ісалько на берегах республіки Сальвадор у Центральній Америці, але він значно молодший, йому менш як 200 років.

Репутацію ж найспокійнішого вулкана здобув японський вулкан Фудзіяма на острові Хонсю. Його називають дрімаючим вулканом, тому що свою активність він виявляє всього один-два рази на 100 років.

Район найбільшої кількості діючих вулканів — Великі і Малі Зондські острови Малайського архіпелагу. Тут 95 діючих вулканів.

Відомо, що на Землі щороку відбувається в середньому 100 тис. землетрусів, з яких близько 100 руйнівної сили.

Першість щодо кількості землетрусів належить Японським островам та південноамериканській республіці Чилі. У кожній з цих країн щороку відбувається понад 1000 землетрусів, тобто по три землетруси на день. Недарма ці країни називають «гамаками земної кулі».

найсильніший зареєстрований землетрус відбувся в 1960 році в Чилі.

Найспокійнішим у сейсмічному аспекті материком є Антарктида. Хоча молоді гори та вулкани (Еребус) є проявами тектонічної активності надр материка.

Найбільшою з відомих людству печер світу визнано північноамериканську об’єднану систему печер Флінт-Рідж-Мамонтову у штаті Кентуккі (США). Загальна довжина її ходів 252 км. На другому місті печера Хьоллох у Швейцарії (близько 119 км) Третє місце на сьогодні займає печера Оптимістична (108 км), розташована у Борщівському районі на Тернопільщині. Вона є також найдовшою печерою гіпсах. За довжиною галерей з нею змагається інша печера Поділля — Голубі озера (101 км). Всього на материках нашої планети відомо 35 печер, довжина яких перевищує 10 км.

Найглибша серед усіх відомих печер — Бержере у французьких Альпах. Цей «чемпіон» безодні сягає під землею на глибину 1128 м Серед улоговин земної кулі найглибша зайнята Мертвим морем. (Південно-Західна Азія). Рівень його на 392 м нижчий від рівня океану.

Найглибший суходільний каньон на планеті — Котауасі, 3535м, розташований у департаменті Арекіпа, Перу.

Рекорди атмосфери

Середньорічний показник сонячного сяйва в Юме, штат Арізона, в США, складає 4055 годин з 4456 можливих.

У Сент-Пітерсбурзі, штат Флорида, США, з 9 лютого 1967 по 17 березня 1969 р. було 768 сонячних днів поспіль.

«Полюс спеки» розташовано поблизу лівійського міста Тріполі, в Ель-Азізії, де термометр показував у затінку +58°С. На другому місці північно-американська Долина Смерті. Тут зафіксована майже така сама температура +57°С.

«Полюс холоду» знаходиться у центральній частині Антарктиди, на відстані 1260 км від берега, на висоті близько 3500 м над рівнем океану. Саме на розташованій тут радянській внутрішньоконтинентальній станції «Восток» 24 серпня 1960 р. зареєстровано найнижчу на земній кулі температуру -88,3°.

Найнижча середньорічна температура зареєстрована у 1958 р. в Антарктиді, в районі Південного полюса (-57,8 ° С). Це місце ще називають «Полюсом недоступності».

Найвища середньорічна температура зафіксована в містечку Феранді в Ефіопії в 60-х роках минулого століття (+34°С).

Найхолоднішим постійно жилим місцем є селище Оймякон (населення 4 тис. осіб), розташований на висоті 700 м над рівнем моря в Оймяконській улоговині Якутії, Росія. У 1933 році температура тут опустилася до -67,7°C.

Найбільш рівний клімат спостерігається в містечку Гарапан на острові Сайпан, Маріїнські острови. Протягом 9 років з 1927 по 1935 р. найнижча температура тут була зареєстрована 30 січня 1934 (+19,6 ° C), а найвища — 9 вересня 1931 р. (31,4 ° C), що дає перепад 11,8°C.

Найбільший перепад температур спостерігається в районі «полюса холоду» в Оймяконі, Якутія. Перепад температур в Верхоянську дорівнює 106,7°C: від мінімальних -70°C взимку до 36,7°C влітку.

Найбільш різке похолодання, що відбулося протягом доби, було зареєстровано 23-24 січня 1916 р. в американському штаті Монтана. Воно склало 56°С: з +7 до -49°С.

Найбільш різке потепління спостерігалося 22 січня 1943 в містечку Спірфіш в штаті Південна Дакота в США. Протягом всього 2 хвилин з 7:30 до 7:32 температура повітря підвищилася від -20 до +7°С.

Найнижча температура в атмосфері (-143°С) зареєстрована на висоті 80,5-96,5 км під час нічного спостереження хмар над Кроногардом, Швеція, з 27 липня по 7 серпня 1963р.

Температурні рекорди за материками:

Антарктида:

Найнижча температура зареєстрована 21 липня 1983 на станції «Восток» (-89,2 ° С).
Найвища температура зареєстрована 5 січня 1974 в бухті Надії (+14,6 ° С).

Австралія:

Найнижча температура зареєстрована 29 липня 1994 на перевалі Шарлоти (-23,0 ° С).
Найвища температура зареєстрована 16 січня 1889 в Квінсленді (53,3 ° С).

Азія:

Найнижча температура зареєстрована 7 лютого 1892 в районі Верхоянська в Росії (-67,8 ° С).
Найвища температура зареєстрована 21 червня 1942 в Тірат Тсві, в Ізраїлі (53,9 ° С).

Африка:

Найнижча температура зареєстрована 11 лютого 1935 в Іфране, в Марокко (-23,9 ° С).
Найвища температура зареєстрована 13 вересня 1922 в Ель-Азіз, у Лівії (57,8 ° С).

Європа:

Найнижча температура зареєстрована (дата невідома) в Усть-Щугорі, в Росії (-55,0 ° С).
Найвища температура зареєстрована 4 серпня 1881 в Севільї, в Іспанії (+50,0 ° С).

Північна Америка:

Найнижча температура зареєстрована 3 лютого 1947 в Снага, в Канаді (-63,0 ° С).
Найвища температура зареєстрована 10 липня 1913 у Долині Смерті, у США (56,7 ° С).

Південна Америка:

Найнижча температура зареєстрована 1 червня 1907 в Сарменто, в Аргентині (-33,0 ° С).
Найвища температура зареєстрована 11 грудня 1905 в Рівадавія, в Аргентині (48,9 ° С).

В Антарктиді, на Землі Вікторії, міститься «полюс вітрів». Швидкість вітру тут перевищує 80 м за секунду. Загалом протягом ріку в Антарктиді буває до 300 днів з вітряною погодою.

Найсильніший порив вітру за всю історію спостережень стався 12 квітня 1934 на горі Вашингтон в американському штаті Нью-Хемпшир. Тоді протягом кількох хвилин вітер дув зі швидкістю 123 м/с. За останні десятиліття самий сильний вітер (93,6 м/с) було зафіксовано 8 березня 1972 на метеостанції, розташованій в західній частині Гренландії.

 

Абсолютні рекорди середньомісячної та середньорічної значень швидкості вітру були відзначені 1913 року на мисі Денілсон в Антарктиді — 24,9 і 19,4 м/с. 

Найвологіше місце земної кулі розташований у південному передгір’ї Гімалаїв. Це невелике індійське селище Черапунджі. Тут випадає щороку понад 12 тис. мм опадів. А в «рекордний» 1961-й рік їх кількість становила 22987 мм. Що ж зумовлює таку велику кількість опадів у Черапунджі? Селище розташоване біля підніжжя високих гір з дуже стрімкими схилами. Теплі, щедро напоєні океанічною вологою південно-західні мусони, натрапляючи на перешкоду, піднімаються вгору, охолоджуються і випадають на землю у вигляді дощу.

Найбільша кількість опадів за добу випала в місцевості Сайласс на острові Реюньон в Індійському океані з 15 по 16 березня 1952 року (1870 мм).

Найбільш дощове місце на земній кулі знаходиться в південноамериканській країні Парагвай. Дощ тут іде щодня. Причиною цьому є найбільший у світі водоспад Сеті-Кедас (Гуайра). Сильний вітер, що постійно дме тут в одному напрямі, підхоплює водяний пил, який хмарою висить над водоспадом, і переносить його в глиб країни, де він конденсується і і випадає на землю.

До своєрідних рекордів кліматичної сталості слід віднести дощ, що регулярно випадає в місті Уайсберг штату Огайо (США) 29 липня, як зафіксовано починаючи з 1870 року.

Найінтенсивніша злива випала 26 листопада 1970 року в Барсті, Гваделупа, Малі Антильські острови, під час якої випадало 38,1 мм опадів за хвилину.

На горі Вай-алі-алі на Гавайських островах буває до 350 дощових днів у році.

Мінімальна середньорічна кількість опадів спостерігається на Тихоокеанському узбережжі Чилі, між Аріка і Антофагаста, менше 0,1 мм. Загалом у пустелі Атакама на півночі Чилі практично не буває опадів, хоча кілька разів на століття подекуди над нею проносяться шквали з дощами. Інший «полюс посушливості» потрібно шукати у Судані, в місті Ваді-Хальфа. Хоч воно й розташоване на річці Ніл, але випадає там всього 1 мм опадів. 

Найбільш грозове місце на земній кулі — на острові Ява, поблизу міста Богор. Тут блискавки крають небо 322 дні за рік. А от абсолютну першість щодо кількості блискавок тримає так звана «Долина Блискавок» у горах Піринського краю на півдні Болгарії, де бере початок річка Дам’яниця. Зазначимо, що Бразилія займає перше місце серед країн світу за кількостю блискавок. За даними Національного інституту космічних досліджень Бразилії, щорічно в країні реєструється від 50 до 70 млн. блискавок.

Один із «полюсів» На схилах вулкану Рейнір в штаті Вашингтон у середньому за рік випадає 14,6 м снігу. З 19 лютого 1971 р. по 18 лютого 1972 в містечку Парадайс на горі Рейнір, США, випало 31,10 м снігу.

Рекордний за кількістю снігу — 4,8 м — снігопад зафіксовано 13-19 лютого 1959 на горі Шаста, шт. Каліфорнія, США.

Найрясніший одноденний снігопад було відзначено у Сілвер-Лейк, штат Колорадо, США, 14-15 квітня 1921 року, коли за добу випало 1,93 м снігу.

Рекордна товщина сніжного покриву — 1146 см — була зафіксована в березні 1911 р. в Тамарак, штат Каліфорнія, США.

Найвищий атмосферний тиск відзначено 12 грудня 1968 в Акапі, на півночі Сибіру. Тиск повітря на рівні моря досягав  1133,3 гПа.

Найнижчий виміряний технічно атмосферний тиск, що дорівнює 880 гПа, було зареєстровано в центрі урагану Джімбер в Тихому океані 12 вересня 1988 р. Справжню величину найнижчого атмосферного тиску на Землі, можливо, ніколи й не буде виміряно, так як він зустрічається в самому центрі торнадо. Навряд чи можливо встановити барометр точно в тому місці, де пройде торнадо. Крім того, здається неймовірним, щоб будь-якої прилад міг витримати натиск жахливої сили вітрів, що вирують у центрі торнадо.

Рекордна кількість — 148 смерчів за добу — промайнуло 3 — 4 квітня 1974 над південними і средньозахідними штатами США.

Максимальна швидкість вітру торнадо (близько 512 км/год) була дистанційно виміряна за допомогою пересувного радара Доплера 3 травня 1999 недалеко від Оклахома-Сіті.

Найвищий водяний смерч, відомості про який є достовірними, спостерігався 16 травня 1898 у Ідена, штат Новий Південний Уельс, Австралія. За допомогою теодоліта була визначена його висота — 1528 м. його діаметр становив 3 м.

Найбільша кількість загиблих від тайфуну становить близько 10000 чоловік, які загинули 18 вересня 1906, коли руйнівний тайфун зі швидкістю вітру 160 км/год дійшов до Гонконгу. Мусон, що лютував в Таїланді в 1983 р., забрав життя близько 10000 чоловік і заподіяв збиток у 396 млн. доларів. Після нього майже 100000 чоловік заразилися хворобами, принесеними мусоном, і близько 15000 осіб довелося евакуювати. Найбільше число жертв торнадо стаося 26 квітня 1989 року у місті Шатура, Бангладеш. Приблизно 1300 чоловік загинуло, більше 50000 залишилися без даху над головою. Величезні вихори, які обрушилися на штати Айова, Іллінойс, Вісконсін, Індіана, Мічиган і Огайо (США) у квітні 1985 року, забрали життя 271 людини, травмували ще кілька тисяч і заподіяли збиток понад 400 млн. доларів. Максимальний матеріальний збиток, заподіяний торнадо, склав 400 млн.дол.

Рекордні за вагою градини (1,02 кг) і до 20 см у поперечнику стали причиною смерті 92 людей у Гопалганджі, Бангладеш, 14 квітня 1986 Крім цього загинуло кілька десятків слонів. Великий град випав також у містечку Коффівілл в США 3 жовтня 1970 року. У діаметрі градини досягали 14 см і важили по 750 гр.

Найсильніша крижана буря з утворенням ожеледі та ожеледиці пронеслася в січні 1998 року східними районами Канади та північного сходу США, викликала закриття аеропортів та залізничних станцій, блокувавши дороги і позбавивши електропостачання 3 млн. чоловік. Було повалено майже 600 вишок високовольтних ліній електропередач. За 5 днів на проводах намерз 10-ти сантиметровий шар шар льоду, що викликав численні обриви. Два і більше тижнів майже мільйон людей були відрізані від електропостачання. Загальна сума збитку оцінена в 650 млн. доларів.

Рекорди біосфери

Найбільший вологий тропічний ліс розташований у басейні Амазонки: 5,5 млн.км.кв.

Рослина з найбільшою в світі квіткою, Раффлесія Арнольді, має також найнеприємніший у світі запах. Її гігінтські квітки (до метра в діаметрі та до 10 кг у вазі) поширюють запах гнилого м’яса. Він приваблює мух, які харчуються виділеннями та запилюють рослину.

Найменшою хребетною твариною на Землі виявилася рибка Paedocypris progenetica, знайдена у тінистих водах Індонезії на початку ХХІ століття. Вона споріднена із карповими рибами, але у дорослому віці має середню довжину тіла 7,9 мм (самці досягають 10,3 мм).

Найбільше часу протягом доби проводить у сні коала (22 години). Найменше сплять жирафи (20 хвилин на добу, не влягаючись на землю).

Рекорди антропосфери

Чотири найбільш високогірні столиці світу:
1. Ла-Пас, адміністративна столиця Болівії, 3640 м над рівнем моря;
2. Кіто, столиця Еквадора, 2850 м;
3. Сукре, юридична столиця Болівії, 2750 м;
4. Санта-Фе-де-Богота, столиця Колумбії, 2640 м.

Найвисокогірніше місто світу із населенням понад 5 млн. осіб: Санта-Фе-де-Богота, столиця Колумбії, 2640 м над рівнем моря, 8,6 млн.осіб.

Найвисокогірніше місто світу із населенням понад 50 тис. осіб: Серро-де-Паско (4338 м над рівнем моря, 70 тис.осіб).

Найнижче поселення на Землі Ейн-Бокек знаходиться в Ізраїлі, на березі Мертвого моря (-393,5 м).

Набільше місто світу, до якого не можна дістатися сухопутним шляхом: Ікітос у перуанському департаменті Лорето (400 тис.осіб, дістатися міста можна лише течією Амазонки або повітряним шляхом).

Найвіддаленішим від світового океану портом, доступним для морських суден, є той самий Ікітос: 3500 км від Атлантичного океану.

Найпівнічніше у світі місто-мільонер — Санкт-Петербург.

Найпівденніше постійне поселення у світі з населенням понад 1000 осіб розташоване у Чилі (Порт-Вільямс, 2400 жителів, 54,56 гр. пд. ш).

Найвище розташовані над рівнем моря населені острови — Амантані, Такіле, Ісла-дель-Соль, Сурікі. Знаходяться у озері Тітікака, 3812 м над рівнем моря.

Найглибша свердловина у льодах (2774 м) пробурена у 2001 році на науковій антарктичній станції Кохнен німецьким інститутом морських та полярних досліджень імені А.Вегенера.

У 2004 році найвищий будинок у світі піднявся над Тайбеєм, Тайвань: споруда має 101 поверх і досягає 508 м висоти, має форму пагоди.

Найпотужніший гідравлічний каскад зведено на Янцзи у Китаї: висота підпору водосховища становить 175 м, а об’єм води у верхньому б’єфі — 39,3 млн. м. куб.

Топонімічні рекорди

Найдовші географічні назви

Офіційна назва Бангкока (столиця Таїланду) — Крунгтеп-Маханахон. Однак повна назва цього міста складається з 167 літер, що при транслітерації, прийнятій більшістю вчених, становить 175 літер. Одна з географічних назв Анголи містить 9 наступних голосних літер одна за одною — Cauaiauaia.

Найдовше географічна назва, що знаходиться в ужитку в даний час — неофіційна назва пагорба (305 м над рівнем моря) на острові Північний, Нова Зеландія. Ця назва складається з 85 літер і в перекладі з мови маорі означає «Місце, де таматов, людина з великими колінами, прозваний землеїдом, піднімається на гори, спускається з гір і ковтає їх, граючи на флейті для своєї коханої».

Найдовше географічна назва у Великобританії Llanfairpwllgwyngyllgogerychwyrndrobwllllantysiliogogogoch складається з 58 літер і перекладається як «Церква Св. Марії, яка знаходиться біля ставка, оточеного ліщиною, у виру, поруч з печерою церкви Св. Тайсіліо». Саме ця назва була використана для знову відкритій залізничній станції (квітень 1973 р.) в Англсі, Гуінедд, Уельс. Вона була вигадана місцевим бардом. Офіційна назва цього місця складається з 20 букв. Найдовша уельська назва, наведена в довіднику державної топографічної служби — LowerLlanfihangel-y-Creuddyn (26 літер), назва села біля Аберістуіта. Швидше з комерційних міркувань, ніж з топографічних причин власники залізниці поблизу Бармута, Північний Уельс, на одній із станцій встановили вивіску довжиною в 19,5 м з назвою, що складається з 67 букв: Gorsafawddachaidraigddanheddogleddollonpenrhynarefrdraethceredigion

В Англії найдовшою нескладеною географічною назвою є назва села між містами Бернессіт та Рочестер в Нортумберленді — Blakehopeburnhaugh. Вона складається з 18 букв і пишеться одним словом. Назва сусіднього населеного пункту Cottonshopeburnfoot складається з 19 літер, але державна топографічна служба не вважає його назвою, що складається з одного слова. Згідно з довідником топографічної служби, назва Sutton-under-Whitestonecliffe, Північний Йоркшир, складається з 27 букв (пишеться через дефіс). У поштовому переліку населених пунктів цей топонім пишеться з артиклем і без кінцевої букви e. У результаті цих змін кількість літер збільшується на дві. Найдовше назва церковного приходу — Saint Mary le More and All Hallows with Saint Leonard and Saint Peter, Wallingford (68 літер). Він був утворений 5 квітня 1971

Найкоротші географічні назви

Найкоротшими географічними назвами в світі є: назва французької села І (населення 143 чоловік), яка носить це ім’я з 1241 р., датської села А на острові Фюн, норвезького селища А, шведського А в Вікхоландет, містечка У на Каролінських островах, японського міста Сосей, який часто називають О. У Західній Вірджинії, США, існувало географічна назва «6».

Найбільше число написань

Написання назви голландського міста Лідварден змінювалося 225 разів, починаючи з 1046 н. е.. За даними місцевого історика Лестера Стейнора, написання назви міст Броумсберроу, Херефорд і Уорчестер змінювалося 161 раз починаючи з Х ст.

Источник: www.geograf.com.ua

 § 31. Населення

 

1. Пригадайте, звідки походить назва корінного населення Америки – індіанці.

2. Які зовнішні ознаки мають представники монголоїдної раси.

 

РАСОВИЙ СКЛАД. За кількістю населення – 320 млн чоловік – Південна Америка поступається всім населеним материкам, крім Австралії. Проте його склад дуже складний. Це обумовлено історією заселення материка. Від давніх-давен його населяли різні індіанські племена (інки, кечуа, аймара та ін.). Індіанці – представники монголоїдної раси (американської гілки). Вчені вважають, що вони близько 17 тис. років тому прийшли з Північної Америки і поступово заселили увесь материк. На час відкриття Америки європейцями одні племена перебували на первісному рівні розвитку і займалися збиранням плодів і полюванням, інші – мали розвинуте землеробство і ремесла. Стародавні індіанські держави існували Андах. Останньою і наймогутнішою була імперія інків, які мали розвинуте господарство і культуру. Безцінним дарунком індіанців усьому людству стали кукурудза, картопля, помідори, гарбузи, квасоля, арахіс, які нині вирощуються у багатьох країнах світу.

З ХVІ ст., від часу відкриття Південної Америки європейцями, там стали оселятися переважно іспанці і португальці (європеоїдна раса). Завоювання ними материка принесло численні біди корінному населенню. За час колонізації європейці зруйнували і розграбували пам’ятники стародавньої індіанської культури, індіанців відтісняли на незручні для життя землі та перетворювали на рабів. Це призвело до різкого скорочення місцевих жителів.

Щоб було кому виконувати важку невдячну працю на плантаціях, яка винищила індіанців, у ХVІ–ХІХ ст. стали ввозити рабів з Африки – представників негроїдної раси.

Вже на початку ХХ ст. в Південну Америку переселилися й інші народи: італійці, німці, росіяни, китайці. Серед переселенців було багато й українців, які оселилися здебільшого в Аргентині і Бразилії. Так Південну Америку заселили представники всіх трьох основних рас людства.

 

Мал. Ритуальний танок індіанців бора. Колумбія

Цікава географія

Тауантинсуйу – Країна чотирьох вітрів

Так називалася держава інків, що виникла у Х ст. в Андах і простяглася з півночі на південь на 4 000 км. У ній було багато міст і сіл, храмів і палаців. Столиця – місто Куско (перекладається як „пуп”, тобто центр) розташовувалася на висоті майже 4 тис. м. Там проживало більше населення, ніж у найбільшому місті Європи – Лондоні. Інки вирощували картоплю, приручили лам і альпак, які постачали вовну і перевозили вантажі. Вони мали зрошувальні канали і водогони. Інські майстри створили унікальні вироби із золота, срібла й міді, що викликали у європейців захват. Інки знали астрономію, фізику, геометрію, медицину. Їхнє життя було сповнене духовності – це засвідчують  міфи, свята, музика та спів. У 1533 р. іспанський конкістадор Франсиско Пісарро очолив завойовницький похід проти інків. Іспанці обманним шляхом полонили верховного вождя. Незважаючи на те, що інки заплатили величезний викуп золотом, вождя стратили і перетворили Перу на іспанську колонію.

 

ФОРМУВАННЯ СУЧАСНОГО НАСЕЛЕННЯ. Оскільки материк заселяли представники усіх трьох основних рас людства, то сучасне населення Південної Америки дуже строкате. За століття спільного існування індіанські, європейські і африканські народи ніби потрапили у гігантський плавильний котел і змішалися між собою. Тому нині на материку переважає змішане населення – нащадки від змішаних шлюбів: європейців і негрів – мулати, європейців і індіанців – метиси, індіанців і негрів – самбо. Разом з расовими ознаками змішувалися мови, звичаї, обряди, традиції. У результаті утворилися нові народи (наприклад, бразильці), в житті яких тісно переплітаються індіанська, європейська і африканська культури.

Незважаючи на це, самобутність Південної Америки зберігається в індіанських мовах, архітектурі, образотворчому мистецтві, одязі, музичних ритмах, традиціях Більшість населення Південної Америки говорить іспанською та португальською мовами. Обидві вони виникли на основі стародавньої латинської мови, яка панувала у Стародавньому Римі. Тому Південну Америку разом з країнами Центральної Америки, де так само поширені ці мови, називають Латинською.

і навіть кулінарних смаках.

 

Мал. Народи Південної Америки

 

Цікава географія

Своєрідність Америки

Унікальність Америки полягає у перемішуванні різних народів – індіанців, африканців, європейців, арабів – усіх будівничих нового континенту. Він став спільним витвором як тих, хто там жив віддавна, так і тих, хто туди прийшов звідкись за покликом долі, прагнень та надій, а також тих, хто народився в Новому Світі – дітей самої історії.

 

РОЗМІЩЕННЯ НАСЕЛЕННЯ. Територією Південної Америки населення розміщується вкрай нерівномірно. Більша його частина зосереджена на узбережжях океанів і нагір’ях Анд. Густота населення й тих районах складає 100 чол./км². Великі внутрішні території майже безлюдні. Такий розподіл населення пов’язаний з історією заселення та природними умовами материка.

 

Робота з картою

1.     Визначте райони найбільшої і найменшої густоти населення. Вкажіть, на території яких країн вони знаходяться.

2.     Де розташовуються найбільші міста?

3.     Назвіть найбільші за площею країни.

4.     Чи є на материку країни, які не мають виходу до морів і океанів? Назвіть їх.

5.     Які країни є гірськими, а які – рівнинними?

6.     Охарактеризуйте географічне положення Бразилії, Аргентини, Перу.

 

ПОЛІТИЧНА КАРТА. На території Південної Америки не так багато країн, як в Африці. Їх налічується 14. Більшість з них були колоніями Іспанії і Португалії і здобули незалежність лише на початку ХІХ ст. (мал.). На відміну від країн Африки від колоніального гніту вони звільнилися раніше, тому рівень розвитку господарства в них вищий. Проте всі вони належать до групи країн, що розвиваються. Кожна з південноамериканських країн різниться розмірами території, кількістю населення, природними умовами і природними багатствами. Найбільші за площею лежать на рівнинному сході – Бразилія, Аргентина, Венесуела. Велику територію і природні багатства мають Андські країни – Чилі, Перу, Колумбія, Болівія, Еквадор.

 

Мал. Політична карта Південної Америки

 

 

Запитання і завдання

1. Який взаємозв’язок існує між відкриттям Південної Америки і складом  її населення?

2. Представники яких основних рас формують „портрет” Південної Америки?

3. Розкажіть про сучасне населення Південної Америки.

4. Якими мовами говорять в країнах Південної Америки? З чим це пов’язано?

5. У чому полягають особливості географічного положення країн Південної Америки?

6. Південна Америка – один з найменш заселених материків світу. Використовуючи дані кількості населення і площі материка, обчисліть середню густоту населення. Порівняйте цей показник з таким у Австралії і Африці. Зробіть висновок, про чинники, що впливають на густоту населення Південної Америки.

 

 

• ← § 30. Ґрунти. Рослинність і тваринний світ. Природнізони
• § 32. Країни →

Источник: geomap.com.ua