Найпівнічніша точка землі — одне з найменшвивчених місць на нашій планеті. Суворий клімат став головною перешкодою в дослідженні цього регіону. Протягом декількох століть різні експедиції вирушали підкорювати Північний полюс, але не завжди подорож закінчувалося успішно. Деяким людям дослідження вічної мерзлоти коштувало здоров'я, а то й життя. У цій статті спробуємо розібратися в тому, які секрети зберігає найпівнічніша точка нашої планети.

Де насправді розташований Північний полюс?

Якщо підходити до цього питання з наукової точки зору, то варто відзначити, що існує 4 типи полюсів:

• Геомагнітний. Знаходиться там, де проходить магнітна земна вісь.
• Полюс недоступності. Ця точка розташована в самому холодному, вкритому льодом океані, і в усіх напрямках максимально віддалена від землі.
• Магнітний. Той, на який вказує стрілка компаса.
• Географічний. Його розташування сфокусовано над географічною віссю планети.

Північний полюс має координати — 90^про пн.ш., а ось довгота відсутня, так як всі лінії сходяться в центрі полюса.

Південний полюс розташований на материку Антарктида,98% площі якого скуті кригою. Найпівнічніша точка нашої планет розташована посеред Північного Льодовитого океану. Цей регіон також відомий як Арктика, і крім океанічних вод, в нього входять материкові частини Росії, Канади і США. До арктичної зони відносяться ще й такі країни як Ісландія, Фінляндія, Норвегія і Швеція.

Середньорічні температурні показники

Найпівнічніша точка нашої планети не є найхолоднішою. Середньорічна температура в цьому регіоні, в зимовий період дорівнює -43^про, А в літній — тримається на позначці 0^про за Цельсієм.

Найхолодніше місцем на Землі — Південний полюс. Взимку температурний показник у середньому дорівнює 58 градусам нижче нуля. Найтепліший день був зафіксований 6 років тому, в 2011 році, при цьому свідчення градусника були на позначці -12^про.

Пояснити причину, чому Південний полюс холоднішийПівнічного, досить просто. Справа в тому, що Антарктида — це материк, який височить над рівнем моря більш ніж на 2 км. Повітряні маси тут холодніше, ніж на Північному полюсі, а океанічні води, які омивають континент, не в змозі обігріти таку величезну територію.

В Арктиці температура повітря пом'якшується за рахунок Північного Льодовитого океану, тому лід в цих місцях більш тонкий, ніж на Південному полюсі.

Мис Челюскін і мис Флігель

Найпівнічніша точка Росії — мис Челюскін, який розташований на півострові Таймир, має такі координати: 77^про 43 пн.ш.

У 1742 році вперше ці місця відвідалаекспедиція, главою якої був С. І. Челюскін. Спочатку мис носив назву Східно-Північний. Його перейменування відбулося в 1842 році. Приводом цьому послужила знаменна дата — 100 річний ювілей експедиції. Мис був названий на честь великого російського дослідника Арктики і мореплавця Семена Челюскіна.

Кліматичні умови на півострові Таймир досить суворі. Цілий рік, тут панує зима. Навіть в такі спекотні місяці як липень і серпень, температурний показник не піднімається вище позначки +1^проС.

Однак, мис Челюскін — це тільки крайняпівнічна точка материкової Росії. Є острів Рудольф, що належить РФ, який розташований всього лише в 900 км від Північного полюса. Він то і претендує на звання самої північної точки Росії. Острів входить до складу архіпелагу Земля Франца Йосипа. Він повністю скутий кригою, а його площа становить 297 км². Сама північний край острова — мис Флігель, має координати 81^про 49 пн.ш.

Люди, підкорювати Північний полюс

З початку XVIII століття найпівнічніша точка нашоїпланети, викликала величезний інтерес у мореплавців. Саме в цей період було організовано безліч експедицій, націлених на вивчення Арктики. Першим, хто досяг Північного полюса, був Роберт Пірі (американський мандрівник). На це звання претендував ще один дослідник з США — Фредерік Кук, але Роберт повністю спростував його заяви.

У 1926 році був здійснений перший переліт. Мандрівники з Норвегії Амундсен і Нобіле перетнули вічну мерзлоту на дірежабле.

У квітні 1978 році, громадянин Японії Наомі Уемура, скоїв одиночне подорож до Північного полюса. Він подолав 725 км, переміщаючись за допомогою собачих упряжок. Тривала подорож 57 днів.

Лижна експедиція, яку очолював Дмитро Шпара, відбулася в травні 1979 г. За 77 діб, її учасники подолали близько 1500 км.

</ P>>

Источник: uk.stuklopechat.com

Екстремальна Якутія: короткий огляд

Географічним положенням республіки (на північ від іна південь від полярного кола — 66 ° 33'44 ") і її віддаленістю від теплих течій (Гольфстрім) пояснюється наявність низьких температур, тому і полюс холоду Північної півкулі знаходиться саме там. Крайня материкова точка республіки розташована на мисі Нордвік (74 ° с. Ш.), Південна — це кордон з Амурської областю по становим хребтом (55 ° с. Ш.).

Республіка Саха (або Саха Республікатапо-Якутськ) — найбільша за площею адміністративно-територіальне утворення не тільки Росії, але і світу, і становить майже п'яту частину РФ (Якутія — 3,1 млн км², РФ — більше 17,1 млн км²).

Сорок відсотків території республіки розташовано в Заполяр'ї, тобто за полярним колом.

Якутія — це 25% видобутих в світі алмазів, причому саме з них вважають за краще носити прикраси найбагатші і, відповідно, освічені в цих питаннях модниці світу.

Основне населення республіки — якути (майже 46%), росіяни (майже 42%), українці (близько 4%), евенки (2%), евени (трохи більше 1%). Загальна кількість населення — трохи менше одного мільйона чоловік.

Клімат республіки, де знаходиться полюс холоду Північної півкулі

Тільки екстремальними погодними умовами можнапояснити те, що полюс холоду знаходиться в Якутії. Різко континентальний клімат півдня республіки переходить в субарктичний, потім в арктичний на узбережжі Північного Льодовитого океану.

Відносна м'якість зимової температури (-35 …-25 ° C), вітри, вологість північного узбережжя різко контрастують з континентальними умовами територій Якутії, що знаходяться поблизу полярного кола і південніше. Зимові температури цієї частини коливаються в основному в діапазоні -55 …- 35 ° C, а сніжний покрив невеликий — всього лише тридцять сантиметрів. Таке явище, як морозне туман (з дрібних кристаликів), зустрічається саме в континентальній частині Республіки Саха.

Найбільш холодними вважаються території,що знаходяться поблизу Верхоянска, і Оймякон, де температури можуть опускатися до -70 ° C. Літні ж показники термометра (нехай короткочасно) можуть підніматися до +30 ° C. Таких річних коливань температур (сто градусів) не спостерігалося ні в якій іншій точці Землі.

Верхоянск — офіційно визнаний полюс холоду Північної півкулі

Верхоянскай (по-Якутськ) — один із самих північних(За полярним колом) і найменших за чисельністю міст Росії (на третьому місці з кінця): там живуть всього лише 1150 осіб. Дістатися до нього можна так: спочатку літаком з Москви до Якутська, потім літаком місцевих авіаліній через річку Лену і Верхоянский хребет до селища Батагай (це центр Верхоянського улусу (району)), потім по грунтовці до Верхоянска. Аеродрому в місті немає, вірніше, він не діє — був закритий при розвалі СРСР.

Життя в місті складна: сім місяців в році (з жовтня по квітень) зима, стовпчик термометра опускається до позначки мінус 67 градусів за Цельсієм.

Навесні починає танути сніг, і якщо хтось не запасеться льодом з озер (їх тут величезна кількість), то пити не буде чого — растаявшая вода каламутна, зате рибалка відмінна.
Верхоянск свою історію розпочав як козацькепоселення, потім став місцем заслання багатьох політичних в'язнів. Один з них, С. Ф. Ковалик, в 1885 році, п'ятнадцятого січня, зареєструвала (записав у журналі спостережень метеорологічної станції) мінімальну температуру повітря в -67,1 ° C. А в 1892 була відзначена ще більш низька температура: -67,8 ° C. У 2005 році на честь реєстрації найнижчої температури в Північній півкулі міська влада спорудила меморіальну дошку.

Верхоянский музей краєзнавства «Полюс холоду»

З 1957 року в школі (вона одна в місті) почализбирати експонати з історії краю. На цій базі сьогодні існує міський краєзнавчий музей. Експозиція музею — "Полюс холоду Північної півкулі Росії" — у своєму розпорядженні матеріали історичного характеру про унікальну аерогідрометеорологіческой станції, відкритої в Верхоянську.

Музей цікавий ще і показом предметів культурної спадщини Верхоянская якутів, а старовинне житло — юрта — встановлено поруч з основним комплексом.

Оймякон: чому туди їдуть туристи

На офіційну назву — полюс холоду Північноїпівкулі — претендує і Оймякон. Село розташоване нижче полярного кола, але зими там набагато суворіші Верхоянская. Місцевість Оймякон розташована в гірській улоговині, куди ночами спускається холодне повітря і там застоюється, чим пояснюється положення полюса холоду Північної півкулі, хоч і не визнаного офіційно. Метеоспостережень ведуться не в самому селі Оймякон, а в аеропорту з однойменною назвою (40 км від села і 2 км від селища Томтор).

Як полюс холоду Північної півкулі, Оймякон освоюється туристами набагато ефективніше, ніж Верхоянск: аеропорт сприяє швидкому досягненню мети.
У селищі Томтор (де відбував останні два роки заслання письменник В. Шаламов) щорічно проводиться туристичний зліт, а в самому Оймяконе щорічно на зліт збираються Діди Морози.

Школи закриваються взимку, якщо температура опускається до -56 ° C.

Назва Оймякон в перекладі означає «незамерзаюча вода» — чи то жартома, чи то в честь місцевого гарячого джерела.

Вчені до цих пір не визначилися, який населений пункт повинен називатися полюсом холоду Північної півкулі: чи Оймякон, або Томтор, або Верхоянск.

Источник: uk.trendexmexico.com

Північний полюс — точка, в якій уявна вісь обертання Землі перетинає її поверхню в Північній півкулі.

Північний полюс розташований в центральній частині Північного Льодовитого океану, де глибина не перевищує 4000 метрів. Цілий рік в районі Північного полюса дрейфують потужні багаторічні пакові льоди. Середня температура взимку — близько -40 ° С, влітку переважно близько 0 ° С.

Північний магнітний полюс — умовна точка на земній поверхні, в якій магнітне поле Землі направлено строго вертикально (під кутом 90 ° до поверхні). Розташування північного магнітного полюса не збігається з географічним північним полюсом. Приблизно з початку XVII століття полюс розташовується під паковими льодами в межах нинішньої канадської Арктики. Це призводить до того, що стрілка компаса показує на північ не точно, а лише приблизно. Кожен день полюс рухається по еліптичній траєкторії, і, крім того, зміщується в північному та північно-західному напрямку зі швидкістю близько 10 км на рік, тому будь-які його координати є тимчасовими і неточними. , за 4,5 мільярда років, що минули з часу утворення Землі, північний магнітний полюс встиг побувати на більшій частині земної поверхні. У 1904 році норвезький полярний дослідник Руаль Амундсен встановив, що магнітний полюс знаходиться в районі північної частини острова Вільяма, на канадській арктичної території Нунавут. У 2001 році вчені з’ясували, що швидкість переміщення збільшилася до 40 км на рік і до середини ХХI століття Північний магнітний полюс може виявитися на території Росії.

Історія
Можливо, першими досягли Північного полюса експедиції американців Фредеріка Кука в 1908 і Роберта Пірі в 1909, хоча доказів досягнення ними заявленої мети немає. В 1926 році над полюсом пролетів дирижабль, керований Умберто Нобіле, з відомим полярником Руаль Амундсеном на борту. В травні 1937 за допомогою літака в районі Північного полюса (в момент висадки приблизно в 30 кілометрах) була організована перша науково-дослідна дрейфу станція «Північний Полюс-1» (СРСР) під керівництвом Івана Папаніна. Однак, висадка безпосередньо на полюсі була здійснена інший радянською експедицією лише в 1948 році.

Американський підводний човен SSN-578 спливла у полюса в 1959, а в 1962 — радянський атомний підводний човен «Ленінський комсомол». 17 серпня 1977 радянський атомний криголам «Арктика» вперше в історії мореплавання досяг Північного полюса в надводному плаванні.

2 серпня 2007 вперше в світі було досягнуто морське дно північного полюса глибоководними апаратами «Мир», які розмістили на глибині 4261 метрів Російський прапор і капсулу з посланням майбутнім поколінням.

Джерело:

— загальні відомості (Вікіпедія)

— загальні відомості, схема розташування в 1999 г. (сайт "Астронет")

— стаття

— історія освоєння

Источник: genomukr.ru