Водні ресурси Землі: загальна характеристика

Водні ресурси світу (гідросфера) — це сукупність всіх можливих джерел води на планеті Земля. Не секрет, що будь-яка сфера життєдіяльності вимагає водних компонентів. Статистика показує, що обсяг гідросфери досить великий — 1.3 млрд. Км. Однак дана цифра не відображає достатність води в світі, оскільки стратегічну роль відіграє саме прісна питна вода, а її кількість коливається від 2 до 2,6%.

У водні ресурси світу (прісні) входять льодові брили Антарктиди і Арктики, природні озера і гірські річки. Однак отримати повний доступ до цих джерел, на жаль, неможливо.

водні ресурси світу

Проблематика водних ресурсів світу

На даний момент тільки кілька держав світу досить забезпечені водою, а за статистичними даними, близько 89 країн взагалі страждають від водного дефіциту. Роль води важко переоцінити, а погане її якість — це причина 31% захворювань на Землі. Проблеми водних ресурсів світу не повинні ігноруватися жодною державою світу, а оперативно і колективно вирішуватися.


З кожним роком потреба в воді зростає, це безпосередньо пов`язано з ростом населення і розвитком економіки. Багато держав зараз вводять нові методи отримання води, її очищення, збагачення мінералами. На жаль, вода накопичується дуже повільно, а тому відноситься до групи невідновлювальних ресурсів.

Використання води в світі

Водні ресурси на планеті Земля розташовані вкрай нерівномірно. Якщо екваторіальні райони (Бразилія, Перу, Індонезія) і північні помірні пояси забезпечені водою понад норму, то все тропічні райони (становлять 63% всієї площі земної кулі) відчувають гостру нестачу води.

водні ресурси країн світу

Використання водних ресурсів у світі, як правило, стабільний. Найбільший відсоток води доводиться на сільське господарство, важку промисловість (Металургію, нафтопереробку, автомобілебудування, хімічну і деревообробну індустрії). Не меншу конкуренцію даними джерел використання становлять сучасні теплоелектростанції. Незважаючи на їх дешевизну, отримання енергії таким методом не тільки істотно скорочує кількість цільової води, але і забруднює і робить непридатною до вживання воду в найближчих водоймах.

Всесвітній Водний Рада


Всесвітній Водний Рада утворений 1996 року за підтримки 50 країн світу і 300 міжнародних організацій. Це універсальна міжнародна платформа, основною метою якої є вирішення глобальних водних проблем. Для залучення уваги міжнародної спільноти Рада періодично проводить Всесвітній Водний Форум. Раз на три роки (22 травня) учасники даної організації висувають компетентних фахівців і професорів, які пропонують нові методи вирішення теперішніх та майбутніх проблем, демонструють наявні показники та інші відомості про водні ресурси.

Забруднена вода — джерело інфекційних захворювань

географія водних ресурсів світу

Водні ресурси світу складають різноманітні джерела: гори, океани, річки, льодовики. Абсолютна більшість з них пропонують воду низької якості через природні і антропогенних факторів:

  • стікання використаних (забруднених) вод в річки і моря;
  • використання прісної води для побутових потреб (миття автомобілів в водоймах);
  • потрапляння у водойми нафтопродуктів і хімікатів;
  • недосконала система очищення води;
  • бездіяльність органів охорони природного середовища;
  • відсутність фінансових ресурсів.

Водні ресурси світу лише на 4% забруднюються від природних джерел. Це, як правило, викид алюмінію із земної кори.

Забруднена вода — джерело інфекційних захворювань


характеристика водних ресурсів світу

Чисті прісні водні ресурси країн світу в природі на даний момент існують в практично недоступних джерелах (льодовики, гірські озера), а тому люди частіше вдаються до очищення простий річкової води. Однак якщо вона погано оброблена, то ризик отримання інфекційного захворювання надзвичайно великий. Брудна вода — джерело важких, важко виліковних захворювань, таких як тиф, туберкульоз, холера, дизентерія, сап та ін. Протягом 18 і 19 століть більшість страшних пандемій починалися саме з вживання брудної води.

Статистика в даному питанні є досить невтішною, оскільки близько половини людства страждає від поганої води. Жителі Африки та Середньої Азії не тільки не мають доступу до прісних вод, але і не мають можливості очистити наявні.

Всесвітній день водних ресурсів

Всесвітній день води введений ООН в 1993 році і відзначається щорічно 22 травня. Генеральний секретар ООН в честь цього дня проводить різні форуми, наради, круглі столи, зборів з приводу глобальних водних проблем. Також 22 травня статистики ООН демонструють чергові нові дані про зростання або зменшення рівня забезпеченості водними ресурсами в різних країнах світу (географія водних ресурсів світу).

проблеми водних ресурсів світу

Щорічно вибирається нова тема, яка найбільше хвилює міжнародних споживачів. До них належать питання про кількість води в сучасних водних басейнах, водні захворювання, водні стихійні лиха, дефіцит водних ресурсів, прісні джерела води, проблеми водопостачання в містах.

Способи подолання дефіциту

iv>

Характеристика водних ресурсів світу показує, що даний ресурс є поновлюваних, тому більшість цивілізованих країн світу намагаються різними способами раціонально використовувати воду. До способам подолання водного дефіциту можна віднести:

1. Встановлення лічильників, які будуть правильно і точно вираховувати кількість використаної води.

використання водних ресурсів у світі

2. Створення міцної інформаційної бази, поширення інформації про дефіцит води в суспільстві за допомогою ЗМІ, публіцистики та ін.

3. Удосконалення каналізаційної системи.

4. Економія. Прості правила економії води населенням можуть допомогти істотно скоротити її витрати для більш корисних цілей.

5. Створення водосховищ для прісної води.

6. Введення санкцій за порушення водного законодавства.

7. Опріснення солоної або дезинтоксикация хімічними засобами брудної води. Якщо раніше для знищення мікробів застосовувалися агресивні засоби хімічної промисловості, то зараз, як правило, поширені нешкідливі сполуки йоду або хлору.


Водні ресурси відіграють чималу роль в житті сучасного суспільства. Її якість, кількість, фізичний стан, температура та інші характеристики безпосередньо впливають на життєдіяльність всього живого на планеті Земля. Однак сучасне суспільство закинуло цей цінний ресурс, а тому актуальним питанням є створення дієвого механізму очищення і раціонального використання води.

Водні ресурси складаються з багатьох джерел, проте всі вони складають гідросферу. Її незадовільний стан може призвести до вимирання людей, популяцій тварин, зникнення рослин, поширенню інфекційних захворювань.

Проблема води в світі є нагальною і потребує оперативного втручання. Якщо міжнародне співтовариство буде ігнорувати такі питання, то існує загроза повного дефіциту водних ресурсів на планеті.


Источник: sylukr.ru

Гіпермаркет Знань>>Географія>>Географія 10 клас>>Земельні, лісові, водні ресурси світу. Ресурси Світового океану. Рекреаційні ресурси. Практична робота: 2. Порівняльна оцінка ресурсозабезпеченості двох окремих країн чи регіонів світу (за вибором)

Мінеральні ресурси. Як сукупність розвіданих запасів різних видів корисних копалин, що можна використовувати в господарстві у вигляді сировини або джерел енергії, мінеральні ресурси поділяють на: енергохімічні (паливні), рудні нерудні (гірничохімічні, технічні, будівельні, гідротермальні). Усього налічують понад 200 видів мінеральних ресурсів. їх В особливістю є те, що вони належать до категорії вичерпних. Тому людство повинно використовувати їх раціонально. Мінеральні ресурси є основою матеріального І виробництва.

>

Енергохімічні (паливні) ресурси: вугілля, нафта, природний газ, торф, горючі сланці, уранова руда необхідні для електроенергетики. Розвідані запаси вугілля становлять приблизно 1240 млрд тонн. Більша їх частина припадає на Азію (54%), Північну Америку (28 %) та Європу (9 %). На Землі налічують близько 3,6 тис. вугільних родовищ і басейнів. Основні з них зосереджено в 9 регіонах: Китаї (Північно-Східний), США (Аппалачськиц, Західний), Росії (Тунгуський, Ленський, Кансько-Ачинський, Кузбас), Казахстані (Карагандинський, Екібастузький), Індії (Східний), Австралії (Східний), ПАР (Центральний), Канаді (Західний басейн), Європі (родовища Великої Британії, Польщі, ФРН, України).

Розвідані запаси нафти в усьому світі становлять приблизно 136 млрд тонн, природного газу — приблизно 141 трлн кубічних метрів. Нафтогазоносні басейни зосереджено переважно в північній півкулі. Так, у надрах Близького й Середнього Сходу міститься більш як 65 % світових запасів нафти і приблизно ЗО % світових запасів газу. Основні розвідані басейни розташовано у країнах Перської затоки (Саудівська Аравія, Ірак, Кувейт, Іран, ОАЕ, Катар), Росії (Західносибірський і Волго-Уральський); США (басейни Техасу, Аляски, Мексиканської затоки, Каліфорнії); Канаді (Західний басейн), Африці (Лівія, Алжир, Нігерія, Габон), Латинській Америці (Мексика, Венесуела, Еквадор), країнах Північного моря (Норвегія, Велика Британія); країнах Середньої Азії (Туркменистан, Узбекистан).


йбільші запаси уранової руди, яка є сировиною для атомних електростанцій, мають Австралія, ПАР, Нігерія, Бразилія, Канада, США, Намібія. Ці країни майже повністю забезпечують світові потреби в урані. Світові потенціальні ресурси урану становлять приблизно 10 млн тонн.

Рудні корисні копалини (руди чорних і кольорових металів) створюють величезні за протяжністю рудні «металічні пояси» земної кори — Альпійсько-Гімалайський, Тихоокеансько-Канадський, Американський, Австралійський. За масштабами виробництва та різноманітністю сфер використання виділяють важкі (мідь, свинець, цинк, нікель, олово), легкі (алюміній, титан, магній), легуючі (вольфрам, ванадій, хром, молібден), рідкісні (ртуть, кобальт, кадмій), благородні (золото,срібло, платина), рідкісноземельні (германій, галій, індій) метали. Значні поклади поліметалічних руд є в США, Канаді, Австралії. У надрах країн, що розвиваються, зосереджено близько 90% кобальту, олова, 75% бокситів, 60% міді. Величезне значення для економіки держави має наявність в її надрах руд благородних металів—золота, срібла, платини. Значні золотоносні розсипи мають ПАР, Канада, Росія, США, Китай, Австралія, Філіппіни, Колумбія, Румунія. Найбільші поклади срібла містяться в надрах США, Канади, Мексики, Перу, Австралії, Росії. Платина входить до групи платиноїдів разом з паладієм, іридієм та іншими металами. Найбільші запаси руд цих металів зосереджено в ПАР, Канаді, Колумбії, США.


Паливні корисні копалини

Гірничохімічні мінеральні ресурси (апатити, фосфорити, сірка, солі тощо) є в Росії, Марокко, Китаї, США, Західній Сахарі, Австралії, Тунісі, Перу. Значні запаси сірки залягають у надрах Росії, Польщі, України, Іраку, США, Мексики, Чилі.

Географія7(2).jpeg

Мінеральні технічні ресурси мають унікальні фізичні властивості й тому є дуже цінними для економіки. Наприклад, алмаз — найтвердіший з мінералів, азбест — вогнестійкий і кислототривкий, графіт — вогнестійкий, пластичний, хімічно інертний, слюда — не проводить електричного струму.

Корисні копалини, карта

Найбільш відомі родовища алмазів зосереджено в Африці (понад 90% світового видобутку). Лідерами з видобування алмазів є ПАР, Росія, США, Бразилія, Індія. Великі родовища азбесту є в Росії, Китаї, Канаді, США, Японії, ПАР. Промислові родовища графіту зосереджено в Росії, Китаї, Чехії, Індії, Швеції, Мексиці, Мадагаскарі. Слюда є в надрах Індії, Бразилії, США, Росії, Канади.


Площа світу

Земельні ресурси. Землі, що використовуються в господарській діяльності людини, а також землі, які можуть використовуватися в різних галузях господарства, становлять земельні ресурси світу. Вони належать до відновлюваних природних ресурсів і характеризуються певною територією, якістю ґрунтів, кліматом, рельєфом, гідрологічним режимом, рослинністю тощо. Земельний фонд становить 25 % загальної площі планети. Це приблизно 13,4 млрд гектарів. Країни, що мають найбільші площі орної землі, розташовані в північній півкулі (США, Росія, Індія, Китай, Канада, Бразилія). Найбільш родючі землі, що не потребують збагачення, становлять лише 11 % земельного фонду. Частка оброблюваних земель від її загальної кількості у різних регіонах світу є незначною. Це пов’язано з різними природними умовами в регіонах та великою загальною площею земель. Так, великі території Азії зайнято пустелями, болотами і майже 50 % площі — горами. Гострий дефіцит земельних ресурсів спостерігається в Китаї, Японії, Бангладеш, Індії, Сінгапурі. Складні проблеми з використання земель є в країнах Африки та Австралії. Нині особливого значення набуває збереження земельного фонду. Це потребує грамотного землекористування: правильного обробітку земель, рекультивації (відновлення ґрунтового покриву після видобувних і будівельних робіт), раціонального використання хімічних добрив.


Кліматичні ресурси. Ці ресурси відносять до невичерпних. Вони значною мірою впливають як на життя людей, так і на їхню діяльність. Клімат досить помітно позначається на здоров’ї людей, зональності сільськогосподарського виробництва, роботі повітряного і водного транспорту, розміщенні курортно-туристичного комплексу тощо. Залежно від мети використання розрізняють енергетизмі сільськогосподарські та рекреаційні ресурси клімату. Для використання енергетичних ресурсів клімату (енергії Сонця вітру) застосовують геліо- та вітроенергетичні пристрої, які дають можливість одержувати досить дешеву екологічно чисту електроенергію.

Сільськогосподарські кліматичні ресурси охоплюють термічний я режим повітря і ґрунту, запаси вологи. Кожна широта на Землі в певний період 1 року одержує певну кількість тепла і світла, що необхідні для активного розвитку ) сільськогосподарських культур (періоду вегетації). Саме тому кожна країна, виходячи з певних кліматичних ресурсів своєї місцевості, спеціалізується на вирощуванні окремих видів або сортів рослин.

Рекреаційні кліматичні ресурси визначають за комплексними показниками, які відображають зв’язок метеорологічних умов і самопочуття людини. Ці показники дають уявлення про ступінь сприятливості клімату для відпочинку та лікування людей. Найсприятливішим для цього є субтропічний кліматичний пояс.

Водоспоживання

Водні ресурси. До водних ресурсів належать поверхневі та підземні води, які використовуються або можуть використовуватися в господарській діяльності (води oзер, річок, льодовиків, підземні води, опріснені води морів). Загальні запаси води на планеті становлять близько 1,4 млрд кубічних кілометрів. З них на прісні води припадають лише 2,5%. Більша її частина зосереджена в льодовиках і багаторічних снігах, якими покрито 10 % суходолу. Прісні води, доступні людині для безпосереднього використання, становлять менш як 1 % усіх запасів води на Землі. Запаси доступної прісної води розміщені дуже нерівномірно. Так, в Африці лише 10% населення мають регулярне водозабезпечення, в той час як у Європі цей показник становить 95 %. Одним зі способів одержання прісної води є опріснення морської, який застосовують в Японії, Кувейті, Туркменистані, Азербайджані. Одним з найбільших споживачів прісної води є сільське господарство. Так, на вирощування 1 т пшениці потрібно 800 — 1200 м3, рису — 5 000-7000 м3, бавовнику — 4000—5000 м3 води. До крупних споживачів води належить і промисловість, особливо хімічна, металургійна та енергетика.

Ресурси Світового океану

Ресурси Світового океану. Сукупність мінеральних, енергетичних та біолопч-них запасів, що містяться в океанах, становлять ресурси Світового океану. Це величезне сховище природних ресурсів, що за своїм потенціалом не поступається ресурсам поверхні Землі. До мінеральних ресурсів  Світового океану відносять морську воду, становить 94% усього об’єму гідросфери планети. Воду морів і океанів можна уявити як величезні запаси «живої руди», що містить 70 елементів періодичної системи хімічних елементів Д. І. Менделєєва. Найбільше значення мають розвідані запаси нафти і газу. На них припадають половина всіх світових запасів і 90% вартості всіх ресурсів, що добувають з морського дна. Найбільшим є видобуток у водах Перської, Венесуельської, Мексиканської заток, Північного та Каспійського морів. Кам’яне вугілля з морського дна видобувають Велика Британія, Канада, Нова Зеландія, Японія, Австралія. Важливе місце посідають і залізомарганцеві конкреції. У перспективі зростатиме видобуток залізної нікелевої, мідної, олов’яної, титанової руд, а також хімічної сировини: сірки, сполук Магнію, Брому, Калію, фосфоритів. Морська вода є «постачальником» кам’яної солі, яку споживає все людство. Її видобуток із цього джерела становить 30 % від загального.

Енергетичні ресурси Світового океану мають значний потенціал. Сумарна потужність припливів на нашій планеті, за оцінкою вчених, становить 1 — 6 млрд кіловатів. Найпотужнішими ресурсами припливної енергії володіють: Франція, Велика Британія, Росія, Японія, Австралія, Аргентина, США. У цих країнах в окремих прибережних районах висота припливу сягає 10-15 м. Використання термальної енергії океанських вод є перспективним завданням людства. Біологічні ресурси Світового океану охоплюють різноманітних представників рослинного й тваринного світу, які мешкають у його водах. Риби, молюски, ссавці, ракоподібні, водорості використовуються як продукти харчування. Крім того, вони — цінна сировина для галузей промисловості, сільського господарства, медицини. Загальний об’єм біомаси Світового океану оцінюється в 35 млрд тонн. Найпродуктивнішою зоною океанів є шельфова, вона багата на світло, тепло, кисень і, відповідно, на органічні речовини. До найбільш продуктивних належать Берингове, Охотське та Японське моря і Північна Атлантика. У наш час споживання морепродуктів (молюсків, ракоподібних, водоростей) збільшилося. При використанні ресурсів Світового океану необхідно підтримувати рівновагу в цьому природному комплексі Землі і пам’ятати про раціональне природокористування.

Біологічні ресурси. До біологічних ресурсів належать усі організми живої природи (рослини і тварини), їх генофонд, а також продукти життєдіяльності, що використовуються чи можуть використовуватися в господарській діяльності людини. Розглянемо ці ресурси на прикладі лісових.

Лісові ресурси — це ліси певної території, які використовуються або можуть використовуватися для задоволення будь-яких потреб суспільства. Вони складаються з деревних, технічних, харчових, кормових, лікарських ресурсів. Ліси виконують також захисні, водоохоронні, оздоровчі, заповідні функції. Загальна площа Землі, покрита лісами, становить 28% усієї території суходолу. Загальна площа лісів на планеті — 359 млрд гектарів, у тому числі хвойних — 127 млрд гектарів і листяних — 232 млрд гектарів. Основна частина лісів розташована в помірному і тропічному поясах (мал. 35). Крім того, на планеті виділяють два пояси лісових ресурсів: північний і південний. У північному переважають хвойні породи дерев, у південному — листяні. Найбільші площі лісів збереглися в Азії, найменші — в Австралії, але лісистість їх різна. Найбільші запаси деревини є в Росії, Канаді, Бразилії, США. Є країни, які можна назвати безлісими: Бахрейн, Катар, Лівія. За останні 200 років кількість лісів на Землі зменшилася майже вдвічі. Щороку їх площа скорочується на 125 тис. квадратних кілометрів, що дорівнює площі Австрії і Швейцарії разом узятих. Основні причини — вирубування лісів (з метою використання деревини в господарських цілях, збільшення площ сільськогосподарських угідь, будівництва ліній зв’язку, автотранспортних шляхів) і природна загибель лісів (унаслідок пожеж, кислотних дощів, радіаційного забруднення тощо). Перед людством постала проблема раціонального використання та збереження лісових ресурсів, а отже, підтримання рівноваги в природному комплексі всієї планети.

Лісові ресурси

Рекреаційні ресурси. Об’єкти та явища природного й антропогенного походження, що використовуються для туризму, лікування, відпочинку, — це рекреаційні ресурси. В їх структурі виділяють два напрями: природний і соціально-економічний. Основу рекреаційних ресурсів становить природний напрям, який охоплює морські узбережжя, береги річок, озер, ліси, парки, гірські райони тощо. До соціально-економічних рекреаційних ресурсів належать культурні об’єкти, пам’ятники історії, архітектури, етнографічні елементи. Наприклад, Версаль у Франції, Велика Китайська стіна в Китаї, піраміди в Єгипті, Києво-Печерська лавра в Україні та ін. Величезні можливості для розвитку туризму мають рекреаційні ресурси океанів і морів. До основних рекреаційно-туристичних берегових районів належать: узбережжя Середземного, Балтійського, Чорного,Північного та Японського морів, Біскайської затоки, півострів Флорида, острови Куба, Мадагаскар, БагамськіГавайські, східне узбережжя Австралії та Індії. Нині особливої популярності набули туристичні круїзи на морських лайнерах, підводне полювання, підводне плавання (дайвінг), спортивне рибальство, катання на воді на спеціальній дошці з вітрилом (віндсерфінг), подорожі на вітрильниках. Розвиток міжнародного туризму приносить деяким державам чималі прибутки. Найбільша кількість туристів відвідує Іспанію, Швейцарію, Японію, Туреччину, Італію, Францію, Індію, США. Надмірне використання рекреаційних ресурсів останнім часом призвело до забруднення водойм, повітря, ґрунтів та ін. З цими проявами ведеться боротьба.

Економічна і соціальна географія світу: Підручник для 10 кл. О.М. Топузов, Л.В. Тименко

Збірка конспектів уроків по всім класами, домашня робота, скачати реферати з географії, книги та підручники згідно каленадарного плануванння з географії для 10 класу

Зміст уроку 1236084776 kr.jpg конспект уроку і опорний каркас  1236084776 kr.jpg презентація уроку  1236084776 kr.jpg акселеративні методи та інтерактивні технології 1236084776 kr.jpg закриті вправи (тільки для використання вчителями) 1236084776 kr.jpg оцінювання   Практика 1236084776 kr.jpg задачі та вправи,самоперевірка  1236084776 kr.jpg практикуми, лабораторні, кейси 1236084776 kr.jpg рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський 1236084776 kr.jpg домашнє завдання   Ілюстрації 1236084776 kr.jpg ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа 1236084776 kr.jpg реферати 1236084776 kr.jpg фішки для допитливих 1236084776 kr.jpg шпаргалки 1236084776 kr.jpg гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати  Доповнення 1236084776 kr.jpg зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ) 1236084776 kr.jpg підручники основні і допоміжні  1236084776 kr.jpg тематичні свята, девізи  1236084776 kr.jpg статті  1236084776 kr.jpg національні особливості 1236084776 kr.jpg словник термінів  1236084776 kr.jpg інше   Тільки для вчителів 1236084776 kr.jpg ідеальні уроки  1236084776 kr.jpg календарний план на рік  1236084776 kr.jpg методичні рекомендації  1236084776 kr.jpg програми 1236084776 kr.jpg обговорення 

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь — Образовательный форум.

Источник: edufuture.biz

Стан водних басейнів України

Джерела забруднення води

Вода як особлива речовина. Водні ресурси планети

ПЛАН

ТЕМА 4. ЛЮДИНА І ГІДРОСФЕРА

Вода, як косна речовина біосфери і середовище, з якого зародилося й продовжує функціонувати життя, є головною складовою частиною гідросфери. Тому вона є насамперед середовищем для проживання багатьох рослин і тварин. Призначення її як природного ресурсу полягає в забезпеченні життєвих потреб рослинного й тваринного світу та людини. Вона є «будівельним матеріалом» для організмів і необхідна для забезпечення їхніх життєвих функцій. Тіла всіх живих організмів складаються переважно з води: в рослинах вміст води становить до 90–95%, а в організмах тварин – 70% і більше. Частка біологічної води, що входить до складу живих організмів, становить 0,003% загальних запасів гідросфери. Людина для задоволення своїх життєвих потреб щодоби споживає 2–2,5 л чистої прісної води.

У виробничій і господарській діяльності люди використовують воду як сировину (приготування страв і напоїв), реагент для здійснення різних хіміко-технологічних процесів, теплоносій в теплоенергетичних процесах та для охолодження обладнання і матеріалів, а також використовують для очищення, миття, зрошення полів і поливання рослин, гідротранспортування тощо. З океанів, морів, річок і водойм виловлюють рибу та інших тварин, з підводних родовищ видобувають різну сировину (манган, нікель, кобальт, залізо та ін.) і паливо (нафту, газ, газогідрати), збирають водяні рослини. Водне середовище використовують для транспортування вантажів (водний транспорт), а також для місць відпочинку і туризму (рекреаційне призначення).

Залежно від вмісту солей воду поділяють на прісну, солону, солонувату та слабкосолонувату. До прісних належать води, в яких міститься до 1 г/л розчинних солей. Води з високим вмістом солей (понад 1 г/л) називають солоними, які, в свою чергу, поділяють на слабкосолоні з вмістом розчинних солей 10 г/л,солоні і дуже солоні – 10–50 г/л та розсоли (ропа) – понад 50 г/л. До солонуватих належать природні води, солоність яких становить 16–40 г/л. Води океанів, морів та деяких озер належать до солоних вод з різним вмістом солей (до 40 г/л і більше – води Червоного моря). Люди для задоволення своїх потреб, а також для виробничих і господарських цілей використовують в основному прісну воду.

Маса прісної води на земній кулі становить 31 млн. км3, основна кількість якої (96%) зосереджена в льодовиках Гренландії, Антарктиди, гірських масивів, в айсбергах та зоні вічної мерзлоти. З усієї кількості прісної води тільки близько 1% використовується людством для задоволення своїх потреб. Значні запаси прісної води, яка входить до складу мінералів, зосереджені у верхній частині земної кори на різних глибинах. Точні запаси цієї води визначити важко. За підрахунками В. І. Вернадського, її запаси становлять 1,3 млрд. км3, що дорівнює запасам вод Світового океану. В атмосфері вода перебуває у вигляді водяної пари і конденсату (краплі води й льоду.). Підземні води становлять 4%, води льоду й снігу – 2%, рік, озер та боліт – 0,4% загальних запасів Землі.



Основним джерелом водопостачання для людей є річковий стік. Найбільший стік має річка Амазонка в Бразилії. Вода та її споживання розподілені на території Землі та по окремих регіонах нерівномірно. Найбільші запаси прісної води (до 80%) зосереджені в озері Байкал (Росія). Нині понад мільярд чоловік на планеті не мають задовільного водозабезпечення. Тяжка ситуація склалася в Азійсько-Тихоокеанському регіоні (Бангкок, Таїланд, Південна Корея, Японія), у басейнах рік Нілу, Тигру та Євфрат). А в Об’єднаних Арабських Еміратах та деяких інших країнах п’ють опріснену воду.

Середньорічні водні ресурси України становлять близько 87,1 км3; місцеві, тобто ті, що формуються в межах країни, становлять 52.4 км3 (в середній за водністю рік). Річковий стік України становить приблизно 83.5 млрд. м3, а в посушливі роки зменшується до 48,8 млрд. м-. На території країни цей стік розподілений також нерівномірно. До 70% стоку припадає на Південно-Західний економічний район, в якому проживає до 40% населення. Головним постачальником прісної води є Дніпро, воду якого використовують до 60% населення. Ріки Південний Буг. Західний Буг, Тиса, Дністер, Прут та інші забезпечують близько 35% населення. Стан води і повноводдя в цих ріках залежить від стану їхніх приток і малих річок, яких налічується близько 63 тис. Стан останніх викликає тривогу, оскільки 20 тис. з них уже висохли. Висихання малих річок призводить до деградації великих рік. Тому слід оздоровляти і зберігати ці річки.

До складу водних ресурсів України належать і підземні води. Загальна величина прогнозованих запасів підземних вод становить близько 57,2 млн. м3/добу, з яких 15.6 млн. м3/добу є затвердженими. Територіальний розподіл цих вод досить нерівномірний: їх максимальна кількість (8 402 тис. м3/добу) знаходиться в Чернігівській області. Великі запаси підземних вод мають Київська, Полтавська, Херсонська, Харківська, Рівненська, Львівська, Сумська та Луганська області (від 3 046 до 4 186 тис. м3/добу).

Ресурси прісної води України, які включають річковий стік і підземні води, використовуються повністю, а в деяких південних районах відчувається нестача води. Для ліквідації останньої побудували канали: Південно-Кримський, Дніпро–Кривий Ріг, Сіверський Донець–Донбас та водосховища. Характерною ознакою природного розподілу водних ресурсів на території України є те. що місцям розташування найпотужніших споживачів води відповідають найменші запаси водних ресурсів (Донбас, Кривбас, Автономна Республіка Крим та інші південні регіони).

Вода входить до складу всіх організмів біосфери, в тому числі і до складу тіла людини. У ньому вона виконує роль структурного компонента, розчинника і переносника поживних речовин, учасника біохімічних процесів, регулятора теплообміну з навколишнім середовищем. Від забезпеченості водою залежить життєдіяльність усіх живих організмів. Вода регулює клімат планети, забезпечує господарську та промислову діяльність людей.

Основними споживачами води є сільське й комунальне господарство та промисловість. У сільському господарстві воду використовують для поливу рослин, напування й приготування корму для свійських тварин, у комунальному господарстві – для пиття та приготування їжі для людей, для задоволення їхніх санітарно-гігієнічних потреб, як теплоносій тощо. У промисловості воду використовують як сировину, реагент та розчинник для проведення різних технологічних процесів, а також для промивання сировини й продуктів тощо.

Усі галузі господарства за відношенням до водних ресурсів поділяють на користувачів і споживачів. Користувачі використовують воду як середовище або джерело енергії І не забирають її з джерел (водний транспорт, рибальство, туризм, спорт, гідроелектростанції тощо). Споживачі забирають воду з джерел і використовують її за призначенням (пиття, приготування їжі, вирощування сільськогосподарської продукції, здійснення технологічних процесів на виробництві, обігрівання приміщень тощо).

У багатьох випадках вода після використання частково або повністю повертається до джерел, але зі зміненою якістю. Найбільше (до 70%) прісної води споживає сільське господарство. Особливо велика кількість води витрачається в зрошувальному землеробстві. Нині у світі зрошується близько 15% площ усіх сільськогосподарських угідь (в 1970 р. – 235 млн. га). За деякими прогнозами, зрошуванні площі найближчим часом зростуть до 420 млн. га. Питоме споживання залежить від виду сільськогосподарських культур, фізико-географічних умов району, технічного стану зрошувальних систем і способу поливу. Як приклад наведемо норми зрошення деяких культур, м3/га: зернові – 1500–3500, цукрові буряки – 2500–6000, багаторічні трави – 2000–8000, рис – 8000–ї 5000.

Обсяг споживаної води в промисловості оцінюють водоємкістю виробництва, під якою розуміють кількість води, необхідної для виробництва однієї тонни готової продукції. Водоємкість різних видів продукції коливається в дуже широких межах, м3/т: сталі, чавуну – 15–20, сульфатної кислоти – 25–80, синтетичного волокна – 500, міді – 500, пластмас – 500–1000, синтетичного каучуку – 2000–3000. Для роботи ТЕС потужністю 300 тис. кВт потрібно близько 300 км3 води на рік. Середній хімічний комбінат щодоби витрачає 1–2 млн. м3 води.

Споживання води населенням характеризують питомим водоспоживанням, під яким розуміють добовий об’єм води в літрах, необхідний для задоволення всіх потреб одного мешканця міста чи села. Питоме водоспоживання в містах більше, ніж у селах, І значною мірою залежить від ступеня благоустрою (наявності водопроводу, каналізації, центрального водяного опалення тощо). Так, питоме водоспоживання для деяких міст становить, л/добу: Нью-Йорк – 600, Париж – 500, Москва–400, Київ – 300, Лондон – 263. У великих містах з населенням понад 3 млн. чоловік добові витрати води сягають 2 млн. м3, а річні – близько 1 км3. При цьому використовується вода досить високої якості, що потребує складної технології водопідготовки.

Якість води в кожному конкретному випадку визначається вимогами споживача. Якість води – це сукупність фізичних, хімічних, біологічних та бактеріологічних показників, які задовольняють вимоги споживачів. Вимоги до якості води нормуються державними галузевими стандартами або технічними умовами.

Источник: studopedia.su