Тихий океан

Тихий океан — найбільший і найдавніший з усіх океанів. Його площа становить 178,6 млн. Км2. Він може вільно вмістити все материки і острови разом узяті, тому його іноді називають Великим. Назва ж «Тихий» пов’язана з ім’ям Ф.Магеллана, що здійснював кругосвітню подорож і який пропливав через Тихий океан за сприятливих погодних умов.

Цей океан дійсно великий: він займає 1/3 поверхні всієї планети і майже 1/2 площі Світового океану. Океан має овальні обриси, особливо він широкий у екватора.

Народи, які населяють тихоокеанські береги і острови, з давніх-давен здійснювали плавання по океану, освоювали його багатства. Відомості про океан були накопичені в результаті плавань Ф.Магеллана, Дж. Кука. Початок широкого його вивчення було покладено в XIX столітті першої кругосвітньої російської експедицією І. Ф. Крузенштерна. В даний час створена спеціальна міжнародна організація з вивчення Тихого океану. За останні роки отримані нові дані про його природу, визначена глибина, вивчаються течії, рельєф дна, біологічні ресурси океану.

Південна частина океану від берегів островів Туамоту до берегів Південної Америки являє собою область спокою, легких вітрів і стійкої атмосфери. Саме за це спокій і тишу Магеллан і його супутники назвали океан Тихим. Але на захід від островів Туамоту картина різко міняється. Спокійна погода тут буває рідко, зазвичай дмуть бурхливі вітри, нерідко переходять в урагани. Це так звані південні шквали Австралії, особливо люті в грудні. Менш часті, але більш сильні тропічні циклони. Вони надходять на початку осені з Коралового моря, у північній частині Нової Зеландії вони переходять в теплі західні вітри.

Тропічні води Тихого океану чисті, прозорі і мають середню солоність. Їх глибокий темно-синій колір вражав спостерігачів. Але іноді води тут набувають зелений колір. Це пов’язано з розвитком морського життя. В екваторіальній частині океану сприятливі погодні умови. Температура над морем тримається близько 25 ° С і майже не змінюється протягом року. Тут дують вітри помірної сили. Часом буває і повний штиль. Небо чисте, ночі дуже темні. Особливо стійко рівновагу в зоні островів Полінезії. У поясі штилів часті сильні, але короткочасні зливи, переважно після полудня. Урагани тут надзвичайно рідкісні.

Теплі води океану сприяють роботі коралів, яких тут безліч. Уздовж східних берегів Австралії протягнувся Великий риф. Це найбільший «хребет», створений організмами.

Західна частина океану знаходиться під впливом мусонів з їх раптовими капризами. Тут виникають жахливі урагани і тайфуни. Особливо люті вони в північній півкулі між 5 і 30 ° північної широти. Тайфуни часті з липня по жовтень, в серпні їх буває до чотирьох за місяць. Вони зароджуються в районі Каролінських і Маріанських островів і потім «роблять набіги» на береги Філіппін, Японії і Китаю. Так як клімат на заході тропічній частині океану жаркий і дождлів, острови Фіджі, Нові Гебріди, Нова Гвінея недаремно вважаються одними з найбільш нездорових місць на земній кулі.

Північні райони океану схожі на південні, тільки як би в дзеркальному відображенні: кругове обертання вод, але якщо в південній частині проти годинникової стрілки, то в північній — по вартовий; нестійка погода на заході, де тайфуни заходять на північ від Курильських островів; поперечні течії: Північне Пасатне і Південна Пасатна; на півночі океану мало плавучих льодів, так як Берингову протоку дуже вузький і захищає Тихий океан від впливу Північного Льодовитого. Це відрізняє північ океану від його півдня.

Тихий океан найглибший. Середня глибина його 3980 метрів, а максимальна сягає 11022 м в жолобі Маріанськом. Узбережжя океану знаходиться в сейсмічній зоні, так як це межа плити літосфери і місце взаємодії з іншими плитами літосфери. Ця взаємодія супроводжується наземними і підводними землетрусами і виверженнями вулканів.

Характерна особливість рельєфу дна океану — приуроченість найбільших глибин до його околиць. Глибоководні западини тягнуться у вигляді вузьких довгих жолобів в західній і східній частинах океану. Великі підняття розділяють ложе океану на улоговини. На сході океану розташовано Східно-Тихоокеанське підняття, яке входить в систему серединно-океанічних хребтів.

В даний час Тихий океан грає важливу роль в житті багатьох країн. Половина світового улову риби доводиться на цю акваторію, значну його частину складають різні молюски, краби, креветки, криль. У деяких країнах на морському дні вирощують молюсків, різні водорості і використовують їх в їжу. На шельфі ведуть розробку розсипів металів, біля берегів півострова Каліфорнія добувають нафту. Деякі країни опріснюють морську воду і використовують її. Через Тихий океан проходять важливі морські шляхи, протяжність цих трас дуже велика. Добре розвинене судноплавство, головним чином уздовж узбережжя материків.

Господарська діяльність людини призвела до забруднення вод океану і до винищування деяких видів тварин. Так, в XVIII столітті були винищені морські корови, відкриті одним з учасників експедиції В. Берінга. На межі винищення знаходяться котики, кити. В даний час їх промисел обмежений. Велику небезпеку для океану представляє забруднення вод нафтою, відходами промисловості.

Розташування: обмежений східним узбережжям Євразії та Австралії, західним узбережжям Північної і Південної Америки, Північним Льодовитим океаном на півночі, Південним океаном на півдні.
Площа: 178,7 мільйона км2
Середня глибина: 4 282 м.

Найбільша глибина: 11022 м (Маріанська западина).

Рельєф дна: Східно-Тихоокеанське підняття, Північно-Восточна, Північно-Західна, Центральна, Східна, Південна та інші улоговини, глибоководні жолоби: Алеутська, Курило-Камчатський, Маріанський, Філіппінський, Перуанський та інші.

мешканці: велика кількість одноклітинних і багатоклітинних мікроорганізмів; риба (минтай, оселедець, лосось, тріска, морський окунь, білуга, кета, горбуша, нерка, чавига і багато інших); тюлені, нерпи; краби, креветки, устриці, кальмари, восьминоги.

течії: теплі — Куросио, Північно-Тихоокеанське, Аляскинское, Південно-Пасатне, Східно-Австралійська; холодні — Каліфорнійське, Курильські, Перуанський, протягом Західних вітрів.

Додаткова інформація: Тихий океан є найбільшим в світі; вперше його перетнув Фернан Магеллан в 1519 році, океан отримав назву «Тихий», тому що за всі три місяці подорожі кораблі Магеллана не потрапили в один шторм; Тихий океан прийнято ділити на північну і південну області, межа яких проходить по лінії екватора.

Короткий опис статті: глибина тихого океану

Джерело: Тихий океан

Источник: roslyna.com

Ось уже сотні років рослини Світового океану привертають увагу дослідників підводної флори. Не дивно, адже з часів перших мореплавців й до сьогодні, океан вважається вивченим не більше ніж на 5%. Давайте разом зазирнемо в таємничу природу «колиски людства». Крім багатству видів морських тварин нас здивує різноманітність рослинного підводного світу.

 

Рослини на дні океану

Наявність флори на дні океану саме по собі дивовижне явище. Середня глибина Світового океану становить близько 4 км. Промені світла мають властивість проникати на глибину не більше 100 метрів. Тому велика частина океану, і відповідно нашої планети перебуває у постійній темряві. Це в свою чергу робить важким появу на глибині будь-якої форми життя, особливо рослинної. Отже, підводні морські рослини – це справжнє диво природи!

Основний принцип, за яким розселені рослини на дні – чим далі від берега, тим їх менше. На мілині рослинний світ може нагадувати зарості густого лісу. Найбільш густонаселені прибережні зони знаходяться на глибині до 200 метрів. У міру заглиблення зменшується й кількість рослинності в океані.

Моря є місцем існування багатьох різних форм життя, але підводна рослинність не так численна, як на поверхні землі. Природно, що різниця в географічному розташуванні та кліматі позначається на підводній флорі. Залежно від зони розташування різниться і рослинний світ. Нижче ми розглянемо особливості підводної флори кожної частини Світового океану.

 

Рослинний світ Тихого океану

Флора Тихого океану, найбільшого за величиною і глибиною океану на Землі, налічує понад 50% всіх рослинних організмів Світового океану. Найбільша складова рослин Тихого океану – це фітопланктон (дрібні різнорідні рослинні організми, які вільно дрейфують у товщі води; це їжа для морських тварин).

У фітопланктон Тихого океану переважно входять одноклітинні мікроводорості, яких на сьогодні науці відомо 1300 видів. Серед них виділяють протококкові, діатомові, колоніальні водорості, а також дінофлагелляти (перидинеї), кокколітофоріди та ціанобактерії.

Рослини в Тихому океані зосереджені переважно на підйомах холодних глибинних вод, зважаючи на потрапляння в товщу води більшої кількості сонячного світла. Донна флора Тихого океану в цих ділянках налічує 4000 видів водоростей і понад 30 видів квіткових рослин.

У помірному та холодному кліматі переважно ростуть бурі водорості з групи ламінарієвих. Особливе здивування викликають 200-метрові гігантські представники цього виду. На мілководді водорості ламінарії ростуть великими заростями – морськими лісами. У тропічному кліматі особливо поширені фукусові, зелені та червоні водорості. У тропічній та субтропічних зонах величезні площі займають коралові рифи та поліпи, рослини фукуси (морський виноград, морські дуби та цар-водорості), а також мангрові ліси, які мають властивість рости в солоній воді.

 

Рослинний світ Атлантичного океану

Другим за площею та глибиною є Атлантичний океан. Так само, як і в Тихому океані, основна частина флори Атлантичного океану представлена водоростями та травими. Відмінність цих двох океанів у тому, що перший лідирує за масою підводних рослин, в порівнянні з іншими океанами. Другий же займає першість за чисельністю видів.

Різноманітність підводної флори залежить від глибини та температури води. На дні зустрічається один з найдавніших видів рослини – посидонія (лат. Posidonia). Приблизний вік цієї «морської трави», встановлений вченими – 100 000 років.

 

Інша морська трава Камка розстеляється мілководдям або на глибині не більше 10 метрів. Часто рослина повністю занурена у воду, але іноді її верхівка може знаходитись на плаву.

Серед найпоширеніших рослин на дні Атлантики варто відзначити морський мох, макроцистіси (найбільші бурі водорості), Хондрус (ірландський мох) та порфіру.

З фітопланктону в північній частині Атлантичного океану в основному зустрічаються бурі (фукоїди, ламінарії, алярії) та червоні водорості. У тропічній частині присутні зелені (каулерпи), а також інші види бурих й червоних водоростей (літотамнієві, саргасові). Фітопланктон Атлантичного океану досить багатий і налічує понад 245 різних видів. Морські рослини можуть чергуватися в залежності від сезону та зони поширення.

 

Рослини Індійського океану

Води Індійського океану мають мутне забарвлення. Причиною цьому є велика кількість фітопланктону, основу якого складає водорість тріходесміум. Ця синьо-зелена одноклітинна водорість в період травневого розвитку стає червоною через що й забарвлює поверхню води в матовий темний відтінок.

Індійскій океан є третім за площею та глибиною з п’яти світових океанів. Крім водоростей, які звичні для Тихого та Атлантичного океанів, тут рясно наповнюють підводний світ вапняні водорості літотамнії та халімеда. Вони разом з кораловими поліпами беруть участь в будівництві рифових структур, в результаті чого утворюються коралові платформи протяжністю до кількох кілометрів.

Типовим для берегової зони Індійського океану є фітоценоз мангрових лісів. Манграми покриті узбережжя Індійського океану на південному сході Африки та Азії, а також на Мадагаскарі.

Ближче до екватора, у північній частині океану, зустрічаються нестандартні динофітові водорості, відомі своєю унікальною властивістю світитися в темряві.

 

 

Рослинний світ Північно-Льодовитого океану

Досить скромною, в порівнянні з попередніми, є флора Північно-Льодовитого океану через свою сувору кліматичну зону та малу площу. Лише в Північно-Європейському басейні, Білому та Баренцевому морі ростуть ламінарії, фукуси, альфенція, а також камка (зостера).

З 200 видів фітопланктону, 92 види – діатомеї, які пристосувалися до холодного клімату північних морів. Більшість з них приживаються на поверхні дна. Діатомеї або бацилярієфіцієві водорості складають до 80% всієї маси фітопланктону Баренцевого моря.

 
Рослинний світ Південного океану

Океанологи до сих пір не прийшли до єдиного висновку щодо Південного океану. Нерідко його виділяють як повітряний простір, маючи на увазі під цим складові південних частин Тихого, Атлантичного та Індійського океанів, що оточують Антарктиду.

Незважаючи на теплу назву, клімат Південного океану вкрай холодний, що ускладнює розвиток різноманіття форм життя рослинних організмів.

Через часту зміну сезонної динаміки спостерігається постійна кількісна зміна фітопланктону. До того ж, з півночі на південь зміщується зона цвітіння.

Понад 180 видів діатомових водоростей й лише трохи синьо-зелених водоростей ростуть в Південному океані. Їх максимальна чисельність досягає своєї кульмінації в період цвітіння (в низьких широтах іноді відбувається двічі, у високих – один раз на рік).

Варто відзначити, що значними ділянками океанів є моря, затоки, протоки і т.д. Рослинний світ тут представлений знвчно більшою різноманітністю.

 

Як рослини Світового океану страждають від забруднення води

На жаль, «блакитна колиска» нашої планети серйозно забруднена людиною. Щодня у води світового океану ми скидаємо тонни пластикових відходів, стічні води, нафту, важкі метали та різні хімікати.

Від забруднення повільно помирають моря. Прибережні води забруднені найбільше, з огляду на більшу кількість джерел відходів. Відповідно біля берега, де найбільше рослин і де ми любимо купатися, зосереджені збудники інфекцій. Патогенні організми розмножуються у зв’язку з викидами берегових заводів, які постійно збільшуються, та курсуючими морськими кораблями.

Негативний вплив таких викидів на рослини Світового океану виражається у цвітінні води, що в свою чергу сильно впливає на масове розростання планктону та водоростей. Через це також страждає морська фауна і ускладнюється рибний промисел. До того ж, зайва кількість водоростей після цвітіння не дозволяє їм нормально розкладатися на дні, що також сприяє розмноженню бактерій, що поглинають життєво важливий кисень.

Над кораловими рифами вже багато років висить загроза зникнення, адже вони не змогли пристосуватися до забруднення морської води.

Оскільки всі екосистеми тісно пов’язані між собою, забруднення світового океану шкодить не тільки рослинному світу, а й тваринам морських глибин і навіть людині – з блискавичною швидкістю зменшуються популяції риб. Все частіше люди страждають від вірусних інфекцій після купання у прибережній зоні.

На щастя, в даний час активно ведуться розробки щодо контролю забруднення та очищенню головного водного резервуара нашої планети. Ми зобов’язані зробити все можливе й неможливе, щоб зберегти якомога більше видів тварин та рослин Світового океану. Інакше після них під загрозою зникнення опиниться сама людина.

 

Джерело: Екологічний блог (ruslo.info)

Источник: ruslo.info

Особенности морской растительности Тихого океана

Растительная жизнь (кроме бактерий и низших грибов) сосредоточена в верхнем 200-м слое, в так называемой эвфотической зоне. Бактерии населяют всю толщу вод и дно океана. Наиболее обильно развивается жизнь в зоне шельфа и особенно у самого побережья на малых глубинах, где в умеренных поясах океана разнообразно представлены флора бурых водорослей. В тропических широтах для мелководной зоны характерно повсеместное и сильное развитие коралловых рифов, у самого берега — мангровых зарослей.

С продвижением из холодных зон в тропические количество видов резко возрастает, а плотность их распределения падает. В Беринговом проливе известно около 50 видов прибрежных водорослей — макрофитов, у Японских островов — свыше 200, в водах Малайского архипелага — свыше 800. В холодных и умеренных поясах океана при сравнительно небольшом числе видов растений за счёт массового развития некоторых видов общая биомасса сильно возрастает, в тропических поясах отдельные формы не получают столь резкого преобладания, хотя число видов очень велико.

Фото: DNisha

При удалении от побережий к центральным частям океана и с увеличением глубины жизнь становится менее разнообразной и менее обильной.

Среди прибрежных водорослей — макрофитов — в умеренных поясах особенно выделяются обилием фукусовые и ламинариевые. В тропических широтах их сменяют бурые водоросли — саргассы, зелёные — каулерпа и галимеда и ряд красных водорослей.

Поверхностная зона пелагиали характеризуется массовым развитием одноклеточных водорослей (фитопланктон), главным образом диатомовых, перидиниевых и кокколитофорид. В Т. о. можно различить, помимо литоральной и сублиторальной зон, переходную зону (до 500—1000 м), батиаль, абиссаль и ультраабиссаль, или зону глубоководных желобов (от 6—7 до 11 тысяч м).

Микроцистис грушевидный

В Тихом океане обитает самые крупные водоросли в мире микроцистис грушевидный.

Водоросль-великан.  Микроцистис грушевидный  достигает 50 м в высоту и вырастает на 30 см за сутки. Как и любому растению, ему необходимы свет и питание, поэтому он встречается только в прозрачной, богатой минеральными солями воде. На земле такие гиганты редкость, даже среди деревьев.

Водоросли гигантский источник кислорода, органических веществ и энергии для всего живого мира. Водоросли большая ценность нашей планеты.
Красные водоросли так же вкусны, нежны и идут на изготовление салатов. Они богаты витаминами A,C,D и применяются как лечебные средства при склерозе, рахите и других заболеваниях. Из красных водорослей изготовляют промышленным способом особое вещество агар-агар.

Агар-агар добавляют во многие кондитерские изделия: мармелад, пастилу, мороженое, сыр, хлеб, пирожные, бисквиты, что бы они были вкуснее и не так быстро черствели. Нужно это вещество даже при производстве кинофотопленки. Из водорослей готовят клей, добавляют штукатурку, цемент, что бы они были прочные. Медики, биологи в научных лабораториях на агар-агаре выращивают бактерии, необходимые для опытов.
Тихоокеанские лососи, как показывает название, обитают в бассейне Тихого океана. У представителей этого рода в анальном плавнике от 10 до 16 ветвистых лучей, чешуя средних размеров или мелкая, икринки крупные и окрашены в красно-оранжевый цвет. Это проходные рыбы, нерестующие в пресных водах Азии и Северной Америки и нагуливающиеся в море. Известно 6 хорошо различающихся видов (кета, горбуша, чавыча, красная нерка, кижуч и сима). Все тихоокеанские лососи мечут икру лишь раз в жизни, погибая после первого нереста.

Фото: Thant Zin Myint

Ламинария

Познакомимся с крупной водорослью – ламинария, которую в быту называют морской капустой, ее длина составляет 5-6 метров отдельные экземпляры до 20 метров. Ламинария это ценное лекарственное сырье, с которого получаются йод, который защищает нас от неприятностей – это дезинфицирующее средство для обработки ран. Недостаток йода в организме приводит к увеличению щитовидной железы.

Пирофитовые – группа одноклеточных морских (реже пресноводных) жгутиковых водорослей, объединяющая около 2100 видов из двух подотделов: криптофитовые и динофитовые. Хлоропласты бурые, клетка, как правило, заключена в панцирь из целлюлозы, нередко причудливой формы. Большинство пирофитов – автотрофы. Размножаются делением и спорами, половой процесс наблюдается редко. Пирофитовые водоросли – причина «красных приливов»; выделяемые множеством этих микроорганизмов токсичные вещества служат причиной гибели рыб и моллюсков. Другие пирофиты – симбионты радиолярий и коралловых полипов.

Диатомеи – от 10 до 20 тысяч видов микроскопических (0,75–1500 мкм) одиночных или колониальных водорослей, клетки которых окружены твёрдым кремниевым панцирем, состоящим из двух створок. Стенки панциря имеют поры, через которые происходит обмен с внешней средой. Многие диатомовые водоросли способны передвигаться по субстрату, видимо, за счёт выделения слизи. Колониальные формы живут в слизистых трубках, образующих бурые кусты до 20 см высотой. При размножении делением каждая дочерняя особь получает по одной половинке панциря, вторая половинка вырастает заново. Из-за того, что старая пластинка обхватывает своими краями вырастающую новую, поколения диатомовых водорослей раз за разом мельчают. Иногда диатомеи образуют споры; содержимое клетки при этом покидает оболочку и существенно увеличивается в размерах.

Диатомовые – наиболее распространённая группа водорослей; они обитают в планктоне и бентосе, в иле на дне пресноводных водоёмов, на водных растениях и предметах, на сырой земле и во мху. Ископаемые диатомеи известны с юрского периода; мощные отложения остатков этих организмов образуют осадочную породу диатомит (трепел), используемую человеком в качестве наполнителя, изолятора или фильтра.

Красные водоросли, или багрянки обладают характерной красной окраской, обусловленной наличием пигмента фикоэритрина. У некоторых форм окраска тёмно-красная (почти чёрная), у других розоватая. Багрянки обитают преимущественно в морях, иногда на большой глубине, что связано со способностью фикоэритрина использовать для фотосинтеза зелёные и синие лучи, глубже других проникающие в толщу воды (максимальная глубина 285 м, на которой обнаружены красные водоросли, – рекорд для фотосинтезирующих растений). Около 4000 видов делятся на два класса. Из некоторых багрянок добывают агар-агар и другие химические вещества, порфира используется в пищу. Ископаемые красные водоросли обнаружены в отложениях мелового периода.

Бурые водоросли — возможно, самый совершенный среди водорослей, включает в себя 1500 видов (3 класса), большинство из которых – морские организмы. Отдельные экземпляры бурых водорослей могут достигать в длину 100 м; они образуют настоящие заросли, например, в Саргассовом море. У некоторых бурых водорослей, например, ламинариевых, наблюдается дифференциация тканей и появление проводящих элементов. Многоклеточные слоевища своей характерной бурой окраской (от оливково-зелёной до тёмно-бурой) обязаны пигменту фукоксантину, который поглощает большое количество синих лучей, проникающих на большую глубину. Таллом выделяет много слизи, заполняющей внутренние полости; это препятствует потере воды. Ризоиды либо базальный диск настолько плотно прикрепляют водоросль к грунту, что оторвать её от субстрата чрезвычайно сложно. У многих представителей бурых водорослей имеются специальные воздушные пузыри, позволяющие плавающим формам удерживать слоевище на поверхности, а прикреплённым (например, фукусу) – занимать вертикальное положение в толще воды. В отличие от зелёных водорослей, многие из которых растут по всей длине, у бурых водорослей есть верхушечная точка роста.



Органический мир Тихого океана наиболее богат по числу видов, экологических сообществ, общей биомассе и промысловым биологическим ресурсам благодаря огромным размерам акватории и разнообразию природных условий. На его долю приходится более половины всей биомассы Мирового океана.

Наибольшим числом видов отличаются западные районы Тихого океана в низких широтах. Так, в морях Малайского архипелага насчитывается более 2000 видов рыб, тогда как в морях северной части океана (Северотихоокеанская биогеографическая область) их известно лишь около 300 (однако и здесь количество видов рыб вдвое больше, чем в водах Североатлантической области). Органический мир южных районов океана (часть Антарктической области) имеет много общих черт с аналогичными частями Атлантического океана и Индийского океана.

Органический мир Тихого океана выделяются древностью многих видов, большой степенью эндемизма и гигантизмом многих их представителей. Здесь, например, водятся древние морские ежи, примитивные мечехвосты, некоторые древние рыбы, не обнаруженные в других океанах (иордания, гилъбертидия и др.). Почти все виды лососевых (95%) обитают в Тихом океане. Эндемичные формы есть и среди млекопитающих — морской котик, морской бобр, сивуч, которые в других океанах не водятся. В северной части океана известны гигантские мидии и устрицы, в приэкваториальной зоне обитает самый крупный двустворчатый моллюск тридакна весом до 300 кг. В южной части океана произрастают гигантские водоросли из ламинариевых, длина которых достигает 200 м.

Растительный мир Тихого океана

Фитопланктон Тихого океана представлен в основном одноклеточными водорослями, среди которых половина видов (около 1300) относится к перидинеям и диатомеям. Большая часть водорослей сосредоточена в прибрежных, относительно мелководных акваториях и в зонах апвеллинга.

В высоких и средних широтах обоих полушарий наблюдается массовое развитие бурых водорослей, особенно из группы ламинариевых. В экваториально-тропических широтах распространены фукусовые, крупные зеленые водоросли и известковые красные водоросли. Донная растительность Тихого океана представлена 4 тыс. видов, из них около 30 видов цветковых (морских трав).

Животный мир Тихого океана

Животный мир Тихого океана по видовому составу в несколько раз богаче, чем в других океанах мира. Здесь есть все группы животных организмов, населяющих Мировой океан.

В районе Зондских о-вов и к северо-востоку от Австралии широко развита фауна кораллов. Своеобразна глубоководная фауна. На глубинах более 8,5 км обитает немногим более 40 видов животных, из них примерно 70% эндемичны. Преобладают голотурии, которые могут пропускать через свою пищеварительную систему огромные массы грунта, являющегося на сверхглубинах практически единственным источником получения питательных веществ. За ними по численности следуют пластинчато-жаберные, полихеты, офиуры и другие организмы, приспособленные к жизни в условиях ультраабиссали. Высокая степень эндемизма (до 60% и более) свойственна каждому отдельному глубоководному желобу. В последние годы вблизи гидротерм открыто и частично изучено своеобразное экологическое сообщество, приспособленное к жизни в горячих водах. Так, обнаружены микроорганизмы, живущие при температуре 250°С и выше и давлении около 300 атм.

(на глубине 3 км). Впервые они были выявлены именно в Тихом океане в районе Галапагосского рифта и в других рифтовых долинах Восточно-Тихоокеанского поднятия.

Биологические ресурсы Тихого океана

Тихий океан отличается высокой биологической продуктивностью (около 200 кг/км2). Распределение первичной продукции и биомассы определяется как широтной географической зональностью, так и положением основных океанских кругооборотов вод и динамических зон (конвергенций, дивергенций, апвеллинга).

Ареалы большой биопродуктивности приурочены к субполярным, умеренным и экваториальным зонам (250—500 мг-с/м2, если первичную продукцию оценивать в миллиграммах углерода, образованного за сутки в процессе фотосинтеза в расчете на 1 м2 поверхности слоя воды). Максимальные значения первичной продукции и биомассы наблюдаются в зонах апвеллинга, связанных с дивергенциями вод. В тропических широтах биопродуктивность ниже, а в центральных районах субтропических кругооборотов она минимальная.

Среди промысловых биологических ресурсов Тихого океана первое место занимают рыбы (85% уловов), второе — моллюски, ракообразные, иглокожие и другие нерыбные объекты промысла, включая водоросли (10%), и третье — морские млекопитающие (5%). В настоящее время в Тихом океане вылавливается примерно 45% рыбы, добываемой во всем мире. Главные районы промысла находятся в северо-западной, северо-восточной, восточной и юго-восточной частях океана. Это высокопродуктивные районы взаимодействия теплых вод Куросио и холодных ветвей Курильского течения, зона проникновения теплого Аляскинского течения в высокие широты, шельфовые области на западе океана и зоны апвеллинга у берегов Северной и особенно Южной Америки. Заметно вырос улов рыбы в приантарктических районах.

Основные промысловые рыбы Тихого океана — минтай, анчоус, сельдь, сардина, ставрида, скумбрия, сайра, лососевые, тунец (из пелагических), затем идут треска, хек, камбала, палтус, угольная рыба, морской окунь (придонные рыбы). Кроме рыб, в северной части океана ведется вылов крабов, креветок, морских гребешков, мидий, устриц, трепангов и пр. Однако их естественные запасы в настоящее время незначительны, и все эти ценные беспозвоночные становятся объектами марикультуры — их искусственно выращивают на морских плантациях в Японии, странах Юго-Восточной Азии, России (в заливах Посьета и Петра Великого). Также в океане промышляют китов (усатых, кашалотов), кальмаров, акул и др. На островах Берингова и Охотского морей добывают морских котиков (на этот промысел наложены определенные ограничения). Ведутся добыча и культивирование некоторых водорослей, преимущественно ламинарии (морской капусты).

Район у берегов Перу и Северного Чили — самый рыбопродуктивный во всем Мировом океане. Его продуктивность определяется проникновением холодного Перуанского течения в низкие широты и относительно устойчивым и интенсивным апвеллингом. Объектом постоянного промысла здесь служит перуанский анчоус.

В отдельные годы улов анчоуса достигает 11—13 млн. тонн в год (около 7000 кг/км2). Это объясняется тем, что под влиянием преобладающих юго-восточных ветров и поперечной составляющей в Перуанском течении происходит подъем холодных (14—18°С) вод с глубин 100—200 м. В поверхностном слое вод весь год идет интенсивный фотосинтез, создается большая биомасса диатомей, которые служат кормом крупной популяции анчоуса. В береговой зоне материка и на островах обитают многочисленные бакланы, пеликаны, чайки, питающиеся анчоусом. Раз в несколько лет в результате изменений в циркуляции атмосферы теплые экваториальные воды, обычно проникающие в этот район под влиянием северо-восточного пассата в декабре-январе до 5° ю. ш., развивают такую мощность, что перемещаются на юг до 15° ю. ш., а иногда значительно южнее. Перуанское течение отходит далеко от берега. Апвеллинг вблизи берегов прекращается. Температура воды существенно повышается, уменьшается содержание кислорода, биомасса холодолюбивых диатомей резко уменьшается. Анчоус исчезает из этого района, большое его количество гибнет. Погибают и птицы, которые им питаются. Уловы анчоуса в такие годы падают почти в 3 раза. Весь комплекс явлений, связанных с потоком экваториальных вод на юг, получил название Эль-Ниньо. Такие явления отмечались за последние полвека в 1951—53, 1957—58, 1963—65, 1972—73, 1976—77, 1982—83, 1985—87, 1992—93,1997—98 годах. Возникновение Эль-Ниньо связано, по-видимому, с глобальными процессами динамики атмосферы и гидросферы Земли. Это яркий пример взаимозависимости компонентов природных комплексов и хозяйственной деятельности.

Тварини і рослини Тихого океануфото та опис підводних мешканців – риб, водоростей, коралів.

Тихий океан являє собою складну природну систему, історія якого почалася задовго до появи цивілізації на планеті. Займаючи 1/3 поверхні всієї Землі, він по площі і глибині перевершує всі існуючі океани. Історію появи назви «Тихий» вчені пов’язують з ім’ям португальського мореплавця — Ф. Магеллана, проплывавшего через цей океан при спокійній погоді. Природа щедро нагородила ці води багатою біомасою. Тварини і рослини Тихого океану відрізняються незвичайним розмаїттям.

Тваринний світ

Фауна Тихого океану за своїм видовим складом перевищує показники будь-якого іншого океану. Тут зустрічаються практично всі мешканці Світового океану. Основною їжею ссавців і багатьох риб, що заселяють ці води, є восьминоги, устриці, зоопланктон, раки, кальмари, мідії, медузи і багато інших. Деякі з них входять до складу промислових ресурсів Тихого океану. Тваринний світ також багатий такими ссавцями, як кашалоти і різні види китів. Серед мешканців також зустрічаються досить рідкісні види морських їжаків, мечохвостів, а також древніх риб, які вже не збереглися в інших океанах.

Рослинний світ

Фітопланктон океану головним чином складається з одноклітинних водоростей, що в сукупності становлять 1300 видів. З них більша частина відноситься до так званих диатомеям і перидинеям. Донна фауна Тихого океану налічує приблизно 4000 видів водоростей, зосереджених у прибережних акваторіях, а також до 29 видів (морських трав) квіткових рослин.

У помірних і більш холодних частинах океану спостерігається масове поширення бурих водоростей, зокрема з групи ламінарієвих.

Рослинність в тропічних регіонах представлена мангровими заростями і кораловими рифами. Тут зосереджена велика частина фукусовых, крупно зелених і червоних водоростей, які є з кораловими поліпами головними рифообразующими організмами.

Популяція сірих китів, що мешкають в Тихому океані, в даний час знаходиться в критичному стані. Саме тому цей давній вид морських ссавців був занесений в Червону Книгу. Найсерйозніша загроза для їх популяції полягає в несприятливому впливі нафтогазових проектів. Сьогодні боротьбу за збереження сірих китів ведуть коаліції багатьох природоохоронних організацій.

Рекламний блок

Подивись це обов’язково:

Тварини і рослини Туреччиниопис, фото дикої турецької природи.Тварини і рослини Атлантичного океануфото та опис підводних мешканців.Рослини і тварини узбережжя Чорного моряопис мешканців суші і фото природи …Дно океану або на морському дні. Підводний світ і мешканці морського дна. Ф …Рослини і тварини Північної Америкиопис з фото і відео, особливості північн …Тваринний і рослинний світ Євразіїопис мешканців, фото природи Євразії.

Источник: magictemple.ru

Рослинний світ

Рослини Світового океану представлені різними видами. У кожному з чотирьох океанів проживають свої різновиди рослин.

Рис. 1. Різноманітні рослини Світового океану

Тихий океан

Рослинний світ тут представлений фітопланктоном. У Тихому океані налічують близько 400 видів водоростей. Морські трави та квіти представлені всього 30 видами. У тропічних областях живуть коралові рифи, червоні і зелені водорості. Там, де вода холодніша, проживають бурі водорості. Велика частина рослин знаходиться на мілководді. На глибині проживають велетенські водорості довжиною до декількох метрів.

Північний Льодовитий океан

Тут досить суворі умови, тому підводний рослинний світ дуже різноманітний. Активно розвиваються лише одноклітинні водорості. У холодній воді океану їх налічується близько 200 видів.

Атлантичний океан

Флора тут більш різноманітна. У теплій воді проживають і водорості, і квіткові рослини. Найчастіше серед квіток зустрічаються океанічна посідоній і зостера.

Посідоній – найбільш стародавній вид рослин. Її вік становить 100000 років. Рослинні організми, які живуть на дні — найбільші.

Рис.2. Найдавніше рослина в океані

Індійський океан

Рослини тут представлені в основному червоними водоростями. В Індійському океані найбільша кількість коралових рифів.

Тваринний світ

Тварини мешканці Світового океану відрізняються великою різноманітністю. Це залежить від глибини їх проживання і температури води. Тварини Світового океану вивчені далеко не повністю.

Північний льодовитий океан

Як і рослин, тварин у цій холодній воді дуже мало. Великі жителі цього океану:

• всі види китоподібних,
• білухи,
• нарвали,
• рідкісний вид – гренландський кит.

Проживає тут кілька видів тюленів.

В Льодовитому океані зустрічається рідкісна риба. Вона так і називається – крижана риба. Їй кров не замерзає навіть при мінусовій температурі.

Індійський океан

Тваринний світ цього океану дуже різноманітний. Тут можна зустріти величезну кількість глибоководних крабів самих різних видів. Цікавий представник фауни Індійського океану – рибка під назвою мулистий стрибун. Її особливість полягає в тому, що вона може стрибати на висоту більше 30 см.

Багато в Індійському океані і акул. Тут мешкають такі види:

• акула-мако – це найшвидша акула у світі, вона може рухатися зі швидкістю 50 км на годину;
• велика синя акула – її довжина досягає 4 м, спина має темно-синій колір;
• велика біла акула – у довжину може досягати до 6 метрів.

Рис. 3. Найшвидша акула в світі

Атлантичний океан

Тут проживає близько 1000 видів тварин. Досить багато тут небезпечних хижаків: барракуда – це 2 метрова риба з великою кількістю гострих зубів. Мурена – це триметровий вугор, який ховається в рифах.

Тихий океан

Так як це самий великий в світі, в його водах проживає більш половини усіх океанічних мешканців. Дуже багато тут живе китів.

У північній частині океану мешкають рідкісні та зникаючі мешканці – морж і тюлень сивуч.

У тропічних районах дуже багато риб.

Що ми дізналися?

Флора і фауна, що населяє Світовий океан, представлена тисячами видів. Ще більше тут проживає різноманітних мікроорганізмів. Не всі вони досі повністю вивчені, можливо, що існує ще багато невідомих людству мешканців води.

Тест по темі

Нові тестыБудь в числі перших на дошці пошани

Сподобалася стаття? Допоможи проекту – тисни на кнопку, розкажи друзям:

Источник: mykniga.com.ua