Гіпермаркет Знань>>Біологія>>Біологія 8 клас>> Біологія: Загальна характеристика класу Земноводні.


Загальна характеристика класу Земноводні.

Варто пригадати.

Що таке непрямий розвиток?

Яких тварин називають холоднокровними?

Що таке артерії, вени, капіляри, венозна та артеріальна кров?

Що таке клоака?

Земноводні — це тварини, які в дорослому стані здебільшого поширені на суходолі, проте їхнє розмноження і розвиток відбуваються у воді. Дорослі земноводні дихають за допомогою легенів і через шкіру, а їхні личинки та деякі дорослі особини — за допомогою зябер. Клас Земноводні, або Амфібії, налічує близько 4 тис. сучасних видів (в Україні — 17).

Особливості будови та покривів.

Тіло земноводних, як і риб, складається з голови, тулуба й хвоста (мал.1). Але в жаб, ропух і деяких інших представників цього класу хвостовий відділ не виражений. Шкіра гола, без лусок. У ній є багато залоз, які виділяють слиз. Цей слиз зволожує поверхню тіла й полегшує газообмін через шкіру, захищає тварин від проникнення хвороботворних мікроорганізмів. А в деяких видів (саламандри плямистої, кумок, деяких видів ропух) у шкірі є отруйні залози, тому їхній слиз містить отруйні сполуки, що захищає цих тварин від нападу хижаків.


Зовнішня будова жаби озерної

Мал.1. Зовнішня будова жаби озерної

Скелет земноводних складніший, ніж у риб (мал.2). Хребет поділений на шийний, тулубовий, крижовий і хвостовий відділи. Єдиний шийний хребець з’єднує голову з тулубом. Тому рухливість голови у цих тварин обмежена. Череп переважно хрящовий.

Скелет жаби

Мал.2. Скелет жаби

Скелет кінцівок включає кістки вільних кінцівок (передніх і задніх) та їхніх поясів.

Він має типову для наземних хребетних тварин будову. Передню кінцівку утворюють кістки плеча, передпліччя та кисті. Пояс передніх кінцівок (плечовий пояс) складається з парних кісток: лопаток, воронячих кісток і ключиць. У місці сполучення воронячих кісток приєднується грудина. Задня кінцівка складається з кісток стегна, гомілки та стопи. Пояс задніх кінцівок утворений трьома парами зрослих між собою кісток. Кінцівки закінчуються пальцями (переважно п’ятьма).

Мускулатура.


У земноводних найкраще розвинені м’язи кінцівок та їхніх поясів. М’язи земноводних поділяються на групи, що виконують спільні функції (наприклад, м’язи, що згинають кінцівки, або м’язи, які розгинають кінцівки).
Земноводні — хижаки, які живляться переважно безхребетними тваринами. Деякі види можуть полювати на дрібних риб та їхніх личинок.

Травна система земноводних починається ротоглотковою порожниною, яка переходить у стравохід.

Сюди відкриваються протоки слинних залоз. Слина слугує лише для зволоження їжі, що полегшує її ковтання. На дні ротоглотки розташований язик. У жаб і ропух він вкритий клейкою речовиною та прикріплений до дна ротоглотки переднім кінцем, тоді як задня його частина вільна. Жаба під час полювання викидає язик із ротової порожнини вперед, до якого приклеюється здобич. При ковтанні їжі очі втягуються, тиснуть на стінки ротоглотки, сприяючи проштовхуванню їжі до стравоходу. Їжа перетравлюється у шлунку та кишечнику, в який відкриваються травні залози: печінка та підшлункова залоза. Кишечник, як і в хрящових риб, відкривається в клоаку.

Видільна система земноводних також відкривається в клоаку.

Ми иже згадували, що земноводні у дорослому стані здебільшого дихають за допомогою легенів.


гені — парні комірчасті мішки, які забезпечують дихання атмосферним киснем. Повітря потрапляє в легені за допомогою рухів дна ротоносоглоткової порожнини. Значну роль у процесах дихання відіграє шкіра. Так, у жаб через шкіру може надходити близько половини необхідного кисню, а в далекосхідного тритона та американських безлегеневих саламандр легені взагалі зникають і газообмін відбувається тільки через шкіру та слизову оболонку ротоглоткової порожнини. Шкірне дихання забезпечує тривале перебування земноводних під водою.

Личинки земноводних дихають зябрами, а у протеїв і сиренів зябра зберігаються протягом усього життя тварини.

Кровоносна система личинок земноводних побудована так само, як і в риб: серце двокамерне, одне коло кровообігу. Але в дорослих земноводних серце має вже три камери (два передсердя та шлуночок, є два кола кровообігу). Передсердя, скорочуючись, виштовхують кров до шлуночка. Зі шлуночка кров потрапляє в основні артерії і розноситься по всьому тілу. Частина крові зі шлуночка надходить до легеневих артерій і легенів. Там вона збагачується киснем, і по венах артеріальна кров повертається до лівого передсердя. Це мале коло кровообігу. Решта крові зі шлуночка надходить до всіх інших органів. Там вона віддає кисень і стає венозною. Венозна кров повертається у праве передсердя. Так утворюється велике коло кровообігу. Крім венозної крові, в правий шлуночок по шкірних венах потрапляє й артеріальна кров. Таким чином, у правому передсерді венозна та артеріальна кров змішуються.

iv>

Внутрішня поверхня шлуночка має багато комірчин. Змішана кров (з правого передсердя) та артеріальна (з лівого) окремими порціями заповнює їх на короткий час і вже не змішується. Унаслідок цього найбідніша на кисень кров надходить до легенів, змішана — до різних внутрішніх органів, найбільш насичена киснем — до головного мозку.
Для дихання атмосферним киснем треба набагато більше дихального пігменту гемоглобіну, ніж для дихання киснем, розчиненим у воді. Тому еритроцити (червоні клітини крові) у земноводних утворюються не лише в селезінці, як у риб, а й у червоному кістковому мозку, який характерний тільки для наземних хребетних тварин.
Як і риби, земноводні належать до холоднокровних тварин. При зниженні температури активність цих тварин знижується і вони можуть впадати у неактивний стан.

Нервова система земноводних складається з тих самих відділів, що й у риб. Але в них краще розвинений передній мозок. У ньому, на відміну від риб, розміщені півкулі, які відповідають за складні форми поведінки.

Органи чуттів земноводних досить різноманітні, оскільки в них є як органи, характерні для мешканців водойм, так і такі, що притаманні наземним тваринам. Так, у земноводних, як і в риб, є бічна лінія. У жаб вона розвинена лише на стадії личинки (пуголовка), а у видів, які постійно мешкають мохом у водоймах (деякі хвостаті земноводні), зберігається протягом усього життя. А ось очі земноводних пристосовані до функціонування на суходолі: вони допомагають тваринам краще орієнтуватися в навколишньому просторі і знаходити об’єкти живлення.


е сприймають вони лише предмети, що рухаються. Від пересихання очі захищені трьома повіками (верхньою, нижньою та миготливою перетинкою). У земноводних розвинений кольоровий зір. Очі у жаби опуклі й розташовані над поверхнею голови. Це дає змогу тварині перебувати у воді й спостерігати за тим, що відбувається поза водним середовищем.

Органи слуху земноводних здатні сприймати звуки, які поширюються в наземному середовищі. Тому, крім внутрішнього вуха, вони мають ще й середнє. До його складу входить слухова кісточка й барабанна перетинка. Вона відокремлює заповнену повітрям порожнину середнього вуха від довкілля. Звукові коливання через барабанну перетинку і слухову кісточку передаються на внутрішнє вухо. Саме там розташовані чутливі клітини, які сприймають звуки. З внутрішнім вухом пов’язаний і орган рівноваги. Чутливі клітини, які слугують смаковими рецепторами, розташовані в земноводних на язиці та у ротовій порожнині. Чутливі клітини у шкірі земноводних сприймають хімічні речовини, дотик, зміни температури.

Регенерація добре виражена у хвостатих земноводних (особливо в личинок), у яких можуть відновлюватись хвіст, кінцівки, кишечник, легені, око тощо. А в дорослих жаб, ропух й інших безхвостих земноводних здатність до регенерації виражена слабше.

Особливості поведінки земноводних.

>

Як і у риб, поведінка земноводних пов’язана з різноманітними інстинктами (мисливськими, захисними, турботою про нащадків тощо). Але у них досить легко виробляються й умовні рефлекси.

Запитання для контролю

1. Яка будова покривів земноводних?
2. Які особливості будови скелета та мускулатури земноводних?
3. Які ускладнення будови травної системи земноводних порівняно з рибами?
4. Як дихають земноводні?
5. Як у земноводних здійснюється кровообіг?
6. Чому земноводні, подібно до риб, є холоднокровними тваринами?


Біологія 8 клас. Серебряков В.В., Балан П.Г.

Надіслано читачами з інтернет-сайту

Планування з біології, підручники та книги онлайн, відео та завдання з біології для 8 класу

Зміст уроку 1236084776 kr.jpg конспект уроку і опорний каркас  1236084776 kr.jpg презентація уроку  1236084776 kr.jpg акселеративні методи та інтерактивні технології 1236084776 kr.jpg закриті вправи (тільки для використання вчителями)  

1236084776 kr.jpg оцінювання Практика 1236084776 kr.jpg задачі та вправи,самоперевірка 1236084776 kr.jpg практикуми, лабораторні, кейси 1236084776 kr.jpg рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський 1236084776 kr.jpg домашнє завдання Ілюстрації 1236084776 kr.jpg ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа 1236084776 kr.jpg реферати 1236084776 kr.jpg фішки для допитливих 1236084776 kr.jpg шпаргалки 1236084776 kr.jpg гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати Доповнення

1236084776 kr.jpg зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ) 1236084776 kr.jpg підручники основні і допоміжні 1236084776 kr.jpg тематичні свята, девізи 1236084776 kr.jpg статті 1236084776 kr.jpg національні особливості 1236084776 kr.jpg словник термінів 1236084776 kr.jpg інше Тільки для вчителів 1236084776 kr.jpg ідеальні уроки 1236084776 kr.jpg календарний план на рік 1236084776 kr.jpg методичні рекомендації 1236084776 kr.jpg програми 1236084776 kr.jpg обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь — Образовательный форум.


Источник: edufuture.biz

Урок № 25

ТЕМА: АМФІБІЇ. ВИЗНАЧАЛЬНІ ОЗНАКИ БУДОВИ, БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ, СЕРЕДОВИЩЕ ІСНІВАННЯ. РІЗНОМАНІТНІСТЬ

Мета: ознайомити учнів з основними особливостями організації та процесів життєдіяльності земноводних.

Обладнання і матеріали: таблиці «Тип Хордові. Клас Земноводні», «Тип Хордові. Надклас Риби. Клас Хрящові риби»

Базові поняття: амфібії, легені, трикамерне серце, два кола кровообігу, шкірні залози, кістки кінцівок та їхніх поясів, шкірне дихання, метаморфоз.

ХІД УРОКУ

I. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності школярів

Питання до учнів

Назвіть характерні ознаки класу Кісткові риби.

Як улаштовані покриви тіла риб?

Як улаштовані органи дихання риб?

Як улаштована кровоносна система риб?

II. Вивчення нового матеріалу

Розповідь з елементами бесіди

Хто такі земноводні?

Холоднокровні хребетні з чотирма кінцівками (у деяких видів кінцівки редукуються). Більшість представників пристосовані дожиття на межі між водою й суходолом. Є виключно водні й переважно наземні форми, деревні й рийні види. Віддають перевагу теплому клімату, у солоних водах не зустрічаються. За несприятливих умов можуть упадати в сплячку. Харчуються майже винятково тваринними організмами, лише личинки безхвостих амфібій живляться рослинами. Деякі види отруйні.


Головні прогресивні ознаки класу Земноводні

Розвиток легеневого дихання. Поява малого кола кровообігу і трикамерного серця.

Утворення п’ятипалої кінцівки наземних хребетних. Ускладнення будови органів зору і слуху та їхня адаптація до умов наземного середовища.

Особливості зовнішньої будови земноводних

Форма тіла й розміри

Тіло земноводних сплюснене в спинно-черевному напрямку, має двобічну симетрію. Є дві пари кінцівок, що закінчуються пальцями. Тіло розділене на голову, тулуб, кінцівки та хвіст (у деяких земноводних редукований).

Покриви тіла

Представлені гладенькою шкірою, що багата на слизові залози. У деяких видів є отруйні залози.

Дихальна система

Органами дихання більшості дорослих земноводних є легені та шкіра. Легені — парний орган мішкоподібної форми з тонкими, ніздрюватими стінками. На личинковій стадії дихання здійснюється з допомогою зовнішніх зябер. У деяких видів зовнішні зябра

зберігаються й у дорослому стані (при цьому легені не розвиваються). Зустрічаються й представники, що не мають у дорослому стані ні легень, ні зовнішніх зябер. У них газообмін здійснюється з допомогою шкірного і глоткового (через слизову ротоглоткової порожнини) дихання. У зв’язку з відсутністю грудної клітки легеневе дихання здійснюється з допомогою ротоглоткової порожнини. Коли ніздрі відкриті, дно порожнини опускається, при цьому повітря засмоктується всередину. Потім ніздрі закриваються, дно порожнини піднімається, і повітря проштовхується в легені.

Опорно-рухова система

До складу скелета входять череп, хребет і скелет кінцівок. Череп складається в основному з хрящових кісток. У хребті виокремлюють шийний, тулубовий, крижовий і хвостовий відділи. Скелеткінцівок складається зі скелетів вільних кінцівок і скелетів їхніх поясів. Типова будова передньої кінцівки хребетних: плече (плечова кістка), передпліччя (ліктьова і променева кістки), кисть (кістки зап’ястка, п’ястка й фаланги пальців). Типова будова задньої кінцівки хребетних: стегно (стегнова кістка), гомілка (велика й мала гомілкові кістки), стопа (кістки передплюсни, плюсни й фаланги пальців). До поясу передніх кінцівок входять лопатки, воронячі кістки та ключиці. До поясу задніх кінцівок входять зрослі сідничні, клубові й лобкові кістки. М’язова система земноводних характеризується розвитком потужної та складно організованої мускулатури вільних кінцівок, значним диференціюванням мускулатури тіла й порушенням характерної для риб сегментації мускулатури.

Травна система

Травний тракт земноводних включає ротоглоткову порожнину, стравохід, шлунок і кишечник, що відкривається в клоаку. На дні ротової порожнини розташований язик. Зуби дрібні, конусоподібні. Деякі види не мають зубів на кістках щелеп. Під час ковтання проштовхуванню харчової грудки в стравохід допомагають очні яблука, які відокремлені від ротоглоткової порожнини лише тонкою слизовою оболонкою й можуть трохи втягуватися всередину. Шлунок слабко виражений. У кишечнику виділяють тонку, товсту і пряму кишки.

До травних залоз амфібій належать слинні залози (їхні секрети лише змочують їжу, але не впливають на неї хімічно), печінка (має жовчний міхур) і підшлункова залоза.

Кровоносна система

Серце всіх амфібій трикамерне, складається з двох передсердь і одного шлуночка. Є два кола кровообігу — мале (поставляє кров у легені для газообміну) і велике. Від легеневих артерій відходять шкірні артерії, що несуть венозну кров до шкіри для окиснення. У всіх личинок амфібій і дорослих особин, що зберігають зябра, будова кровоносної системи аналогічна будові кровоносної системи риб.

Видільна система

Такі ж нирки, як і в риб. Є сечовий міхур, що не сполучений із сечоводами й бере участь у регуляції концентрації солей в організмі.

Нервова система

Центральна нервова система складається з тих же частин, що й нервова система риб, але передній мозок більш розвинений, а мозочок розвинений менше. У передньому мозку з’являються великі півкулі.

Органи чуттів

Органи зору мають низку особливостей. Очі від висихання й забруднення оберігають два повіка й мигальна перетинка. Форма рогівки опукла, а кришталика — лінзоподібна. Акомодація ока досягається з допомогою зміни відстані між кришталиком і сітківкою.

Орган слуху влаштований складніше, ніж у риб. Є середнє і внутрішнє вуха, у середньому вусі — одна слухова кісточка (стремінце). Середнє вухо утворює барабанну порожнину, що зовні закрита барабанною перетинкою, а з ротоглотковою порожниною зв’язана євстахієвою трубою. У безногих і хвостатих земноводних барабанна перетинка й барабанна порожнина відсутні, але слухова кісточка добре розвинена. Є органи дотику й нюху. У личинок зберігається бічна лінія.

IV. Закріпленн вивченого матеріалу

(Фронтальна бесіда)

Які відмінності у будові скелета земноводних та риб можна визначити?

  • хрящовий череп, складений з меншої кількості кісток;

  • скелет міцніший, ніж у риб, оскільки тіло підтримується на суходолі;

  • є шийний хребець і голова рухомо з’єднується з хребтом;

  • поява п’ятипалих кінцівок;

  • набувають кращого розвитку пояси кінцівок, які дають опору кінцівкам.

V. Домашнє завдання

Вивчити параграф 18

Источник: vseosvita.ua

Тема 8. ЗЕМНОВОДНІ

 

§ 39. Розмноження і розвиток земноводних. Різноманітність і охорона

 

Розмноження

Статеві органи амфібій за будовою практично не відрізняються від статевих органів риб. (Пригадай, яка будова статевих органів риб.)

Розмноження земноводних відбувається у водному середовищі Здебільшого амфібіям притаманне зовнішнє запліднення — злиття статевих клітин у воді.

• Процес запліднення у вогняної саламандри відбувається на суходолі Запліднення внутрішнє — у тілі самки. Тварина відкладає яйця безпосередньо у воду або виношує їх усередині тіла. Вкриті оболонками личинки з»являються на світ у воді. Оболонки відразу розриваються, і личинки відпливають.

Розглянемо процес розмноження земноводних на прикладі жаби озерної.

Майже відразу після зимового заціпеніння жаби збираються на берегах водойм і починають гучні «концерти». Цілий день самці голосно квакають, аби привернути увагу самок свого виду.

• Репертуар шлюбних пісень амфібій досить широкий. Тритони і саламандри пищать і шиплять, жаба-бик несамовито кричить, різноманітні квакші співають, подібно до коників, або пищать, як курчата, або скриплять, неначе немазаний віз. Сіра жаба співає, немов флейта, а кумка стогне.

У період розмноження самці окремих видів земноводних змінюють своє забарвлення. В них з»являється гарне і різноманітне шлюбне вбрання. Так, самці гостромордої жаби змінюють свій звичайний світло-коричневий колір на небесно-блакитний. А самці гребінчастого тритона не лише змінюють забарвлення — у них з»являється гребінь, що нагадує спинний плавець риби.

Жаби поділяються на пари. Самки відкладають у воду ікру, яку самці відразу зрошують сім»яною рідиною. Відбувається запліднення.

Спочатку ікра жаби нагадує ікру риби, у якій ікринки ізольовані одна від одної. Через певний час оболонка кожної ікринки набрякає, стає драглистою. Зрештою драглиста речовина оповиває всю ікру. Ікра жаб утримується в найтеплішому верхньому шарі води і зігрівається сонячним промінням.

Майже всі жаби, поширені на території нашої країни, полишають ікру напризволяще і не дбають про потомство.

•   У тропіках живе багато видів амфібій — турботливих батьків. Квакша-король будує на мілководді басейн, обгороджений стіною з мулу та глини. Бразильська квакша влаштовує водонепроникний басейн у дуплі дерева, обмащуючи його стінки смолою. Південноамериканська квакша-філомедуза відкладає ікру в конвертик, згорнутий з листка, що висить над водою. Деякі земноводні виношують своє потомство завдяки певним особливостям будови тіла. Так, самка піпи суринамської виношує ікру, а згодом і пуголовків У комірках, утворених складками шкіри на спині, а сумчаста квакша — У спеціальній розродній сумці, розташованій на спині. У ринодерми Дарвіна пуголовки розвиваються в голосовому мішку самця. Але найдивовижнішу турботу про потомство виявляє самка австралійської водяної жаби, яка… заковтує ікру! Пуголовки розвиваються в шлунку жаби, а жабенята з»являються на світ через її рот.

 

Розмноження і розвиток земноводних. Різноманітність і охорона - ЗЕМНОВОДНІ - Біологія 8 клас - С.В. Межжерін

Мал. 99. Розвиток жаби:

1—3 — розвиток зародка в ікринці; 4—5 — розвиток пуголовка;

6— цьоголіток; 7 — доросла жаба.

Розвиток

Розвиток жаби озерної від ікринки до молодої жаби відбувається в три етапи (мал. 99).

Перший етап — розвиток ікри — починається з моменту запліднення і закінчується появою личинки — пуголовка. Цей етап триває 7—10 днів. Чим вища температура води, тим швидше з»являється пуголовок.

Другий етап — розвиток пуголовка — триває протягом двох місяців. Личинка, що з»явилася, нагадує маленьку рибку з великим хвостом. У перші дні життя пуголовок позбавлений рота і живиться завдяки запасу поживних речовин. (Пригадай, як називаються риби на такій самій стадії розвитку.) Пуголовок має анальний отвір, у який відкриваються протоки органів виділення. Він дихає зябрами, що являють собою світлі пучечки, розташовані з обох боків голови, проте в нього є й зачатки легенів. Через деякий час позаду головних нирок розвиваються тулубові. Незабаром зовнішні зябра замінюються внутрішніми, утворюється ротовий отвір, пуголовок починає живитися водоростями і найпростішими, яких він зішкрябує ротом з поверхні водяних рослин, підводних каменів, корчів.

Будова пуголовка дещо подібна до будови далеких предків — давніх Риб. Він має зябра, одне коло кровообігу, двокамерне серце, бічну лінію. Крім того, в пуголовка, який щойно з»явився на світ, скелет складається лише з хорди.

Третій етап — метаморфоз жаби. Це дивне перетворення пуголовка. який за будовою і способом життя нагадує маленьку рибку, на дорослу тварину, що рухається за допомогою ніг і дихає легенями. У жаби озерної метаморфоз триває лише 5 днів. У пуголовка коротшає хвіст, з”являються кінцівки, причому спочатку задні. Зникають зябра і розвиваються легені. Маленьке жабеня починає дихати киснем повітря і стрибати на суходолі. Потім зникає хвіст, він наче розчиняється (не відсихає не відпадає), і тварина стає молодою жабою, яка називається цьолітком. Згодом молода жаба вибирається з водойми і живиться твариною їжею.

•   Як правило, метаморфоз супроводжується зменшенням розмірів тіла. Рекордсменом щодо цього є часничниця (земляна жаба), пуголовок якої завдовжки 12 см, а молода часничниця — лише 2 сантиметри. А як змінюються смаки жаби протягом життя! Пуголовок, який щойно з»явився з ікринки, не їсть взагалі, потім живиться різноманітними обростаннями, а доросла жаба озерна — хижак, що не гидує навіть полівками, іншими дрібними ссавцями і, на жаль,— пташенятами. Надмірний апетит цих земноводних сприяє тому що дорослі жаби мають довжину близько 17 сантиметрів.

Увесь період розвитку жаби озерної від ікринки до молодої жаби триває 80—90 днів. Завершується індивідуальний розвиток на третьому році життя статевим дозріванням.

Тривалість життя земноводних невелика. Наприклад, жаби в природі живуть 6—8 років. У неволі амфібії живуть значно довше: жаби — до 36 років, кумки — до 30, тритони — до 25 років.

Онтогенез земноводних — це перехід від водного способу життя до сухопутного. Він являє собою повторення історичного розвитку земноводних, унаслідок якого вони з риб перетворилися на наземних тварин.

Різноманітність амфібій

Ряд Хвостаті земноводні. Представники цього ряду мають короткі ноги і видовжений тулуб, який поступово переходить у довгий хвіст. По землі ці тварини плазують, спираючись на ноги і змієподібно вигинаючи тіло та хвіст. Плавають вони, як риби, за допомогою хвоста. Окремі види амфібій позбавлені легенів, і дихання в них відбувається лише крізь шкіру. Хвостаті амфібії поширені в Північній півкулі. Загальна кількість їх видів — 340. Найбільша хвостата земноводна тварина — велетенська саламандра, довжина тіла якої разом із хвостом 1,5 м, а найдрібніша — тритон звичайний — завдовжки 6—9 сантиметрів.

На території України найчастіше трапляються тритон звичайний і гребінчастий тритон (мал. 100). Вони поширені в місцевостях, де чимало неглибоких замулених водойм. У Карпатах живуть саламандра вогняна (мал. 100), карпатський і альпійський тритони, які в нашій країні перебувають під особливою охороною.

Одним з найцікавіших зоологічних явищ, притаманних хвостатим земноводним, є неотенія. (Пригадай, якій ще групі тварин властива неотенія.) Аксолотль добре відомий юним любителям акваріумів, але мало хто знає, що це здатна до розмноження личинка американської саламандри — амбістоми. Коли розвиток амбістом відбувається у водоймах з теплою водою, то личинки своєчасно перетворюються на дорослих тварин. Якщо водойма розташована на дні глибокого каньйону і майже не прогрівається сонячним промінням, то личинки втрачають здатність до метаморфозу, і в них формуються статеві органи. Тому в природі існують не лише дорослі амбістоми, а й здатні розмножуватися личинки. Деякі амфібії, наприклад європейський протей, взагалі не мають дорослих форм.

Ряд Безхвості земноводні об»єднує найвисокоорганізованіших амфібій, будова яких найкраще відповідає способу життя на суходолі. У них добре розвинені задні кінцівки, за допомогою яких тварини пересуваються на суходолі і плавають. Ці земноводні не мають хвоста.

 

Розмноження і розвиток земноводних. Різноманітність і охорона - ЗЕМНОВОДНІ - Біологія 8 клас - С.В. Межжерін

Мал. 100. Амфібії:

Ряд Хвостаті земноводні: 1 — саламандра вогняна; 2 — тритон гребінчастий; Ряд Безхвості земноводні; 3 —жаба ставкова; 4 — ропуха зелена; 5 — квакша.

 

•  Серед безхвостих амфібій «чемпіоном за масою» можна назвати африканську жабу голіаф, яка важить до 3,5 кілограма. Найкрихітнішим земноводним є південноамериканська жаба-свистун, маса якої 1—2 грами.

Безхвості амфібії поширені переважно в тропіках. Проте ті види безхвостих амфібій, що живуть у помірному кліматі, пристосувалися і до суворих умов існування навіть у Заполяр»ї. Наприклад, трав»яна і гостроморда жаби нормально розмножуються, а метаморфозу пуголовків не перешкоджає коротке північне літо.

•   На території України розмноження трав»яної і гостромордої жаб розпочинається ще тоді, коли не скрізь зійшов сніг і трапляються нічні приморозки. Жаби, стрибаючи по підталому снігу, дістаються до водойм, де вже на початку квітня відкладають ікру. Нічні морози інколи вкривають її кригою, але вдень ікра відтає, і процес розвитку триває.

Загальна кількість видів безхвостих амфібій становить близько 2000, а території України трапляються різноманітні життєві форми безхвостих амфібій.

Наземні амфібії живуть на поверхні землі у вологих місцевостях або поблизу води. Зелені жаби (озерна й ставкова) майже все життя проводять біля водойми (мал. 100). Вони мають строкате забарвлення, в якому переважає зелений колір. Бурі жаби (гостроморда і трав»яна) можуть жити і далеко від водойм. Вони забарвлені у коричневий колір, під колір землі. Бурі жаби Здебільшого тримаються в затінку.

Ропухи — наземні істоти, що мають горбкувату, бородавчасту шкіру На відміну від жаб, вони не стрибають, а поважно ходять. Найбільшої серед них є ропуха сіра, спина якої має одноманітне сіре чи коричневе забарвлення. Вона живе в лісі. Ропуха зелена поширена в сухих степах і навіть у пустелях. На поверхні її тіла помітні зелені плями (мал. 100) Часничниця звичайна (земляна жаба) — зовні схожа на ропуху, але має гладеньку шкіру, та ще зіниці в неї розташовані не горизонтально, а вертикально. Навесні та восени на городах можна побачити невеликих надутих жаб, вкритих червоними цяточками. Це і є часничниці.

Водні амфібії усе життя проводять у воді. У фауні нашої країни їх представляють кумки — червоночерева і жовточерева. Це найдрібніщі амфібії зони помірного клімату. Вони мають темно-сіре забарвлення, а на черевці яскраві червоні або жовті плями (цим і пояснюється походження назв). Протягом усього літа з калюж або мілких водойм, де вони живуть, лунають їхні голосні звуки — «кумм-кумм». Запам»ятай, що кумки — отруйні тварини. Отруту виділяють їхні шкірні залози. Краще не бери їх до рук! Якщо ж це трапиться, обов»язково помий руки з милом, а перед тим ні в якому разі не торкайся очей!

Деревні амфібії живуть на деревах, а деякі з них тут і розмножуються, влаштовуючи гнізда-басейни. В Україні деревні амфібії представлені єдиним видом — квакшею звичайною (деревною жабою). Це яскраво-зелена маленька жаба з дуже гладкою слизькою шкірою і присосками на кінцях пальців, за допомогою яких вона прикріплюється до гілок або листків (мал. 100).

Охорона амфібій

Амфібії дуже вразливі й потребують охорони. Це малорухливі тварини, які не мають засобів захисту: гострих зубів, кігтів або міцного панцира. Саме тому, скажімо, жаби стають легкою здобиччю для вужів, чапель, лелек, тхорів, лисиць та вовків.

Згубною для амфібій є господарська діяльність людини. Особливо небезпечне забруднення водойм викидами промислових підприємств, що не мають очисних споруд, а також стічними водами полів, що містять добрива й отрутохімікати. Шкірні покриви земноводних тонкі, тому будь-які шкідливі речовини з води потрапляють крізь шкіру в організм тварини. Відсутність жаб у водоймі слід сприймати як пересторогу: «Обережно! Вода у водоймі забруднена!»

•   У деяких країнах охорона жаб є справою державної ваги. У Великій Британії щодня по радіо і в газетах повідомляють номер телефону «Товариства допомоги жабам» і закликають звертатися туди всіх, хто помітив будь-яку загрозу цим тваринам. Під найнебезпечнішими трасами будують спеціальні невеличкі тунелі — «підземні переходи» для жаб. Наших автомобілістів, мабуть, дуже здивував би дорожній знак: «Переведіть жабу через дорогу!» А у Великій Британії такий знак — звичайна річ, і ентузіасти охоче переводять жаб через дорогу. Час і нам переймати досвід інших країн і на державному рівні виявити турботу про земноводних, яким загрожує небезпека. До класу Земноводні належать зовсім різні зовні тварини, яким властиві спільні особливості будови внутрішніх органів, способу життя і розмноження.

Источник: zalik.org.ua

Клас Земноводні, або Амфібії.

Земноводнi – це хордові хpебетні холоднокровні тварини, тіло яких голе і вкрито шаром слизу, що в пpоцесi еволюцiї вийшла на сушу, пpоте pозмноження i pозвиток їх вiдбуваються у пpiснiй водi. Пpедками земноводних були давнi пpiсноводнi кистепеpi pиби, якi мали подвiйне дихання. У вiдкладах веpхнього девону знайдено пеpехiднi фоpми мiж pибами i спpавжнiми земноводними — iхтiостегiди. У кiнцi девону вiд iхтiостегiд вiдособились стегоцефали.

У будовi сучасних земноводних поєднуються ознаки пpистосування до водного i наземного способiв життя. Відділи тіла: голова, тулуб, кінцівки, хвіст (у хвостатих). Шиї немає.

Шкіра, що складається iз багатошаpового епiтелiю та коpiуму, гола, з численними слизовими залозами. Слиз зменшує теpтя пpи pухах у водi, попеpеджує пpоникнення в шкipу бактеpiй i гpибiв, деякою мipою захищає її вiд пеpесихання. Шкipа беpе активну участь у газообмiнi. Завдяки шкipному диханню земноводнi можуть довго пеpебувати у водi. I все ж гола шкipа не може захистити оpганiзм вiд великих втpат води пpи значному зниженнi вологостi. Тому земноводнi здебiльшого населяють лише вологi мiсця.

У зв’язку з виходом на сушу в амфiбiй ускладнюється будова скелету. Хребет дифеpенцiйований на вiддiли: шийний (1 хpебець), тулубний, кpижовий (1 хpебець), хвостовий, що у безхвостих закiнчується уpостилем, утвоpеним iз pудиментiв хвостових хpебцiв. Хpебцi щiльнiше, нiж у pиб, з’єднанi мiж собою. Гpудної клiтки немає, хоч є гpудина. Ребpа є лише у безногих. Череп з’єднаний iз хpебтом двома потиличними виpостами. Наявнiсть шийного хpебця та особливостi його зчленування з чеpепом забезпечують pухомiсть голови у веpтикальнiй площинi. У чеpепi ще збеpiгається багато хpящових елементiв.

З’являються парні ківнцівки наземного типу. Пеpедня кiнцiвка складається з плечової кiстки, пеpедплiччя (лiктьова i пpоменева кiстки), кистi (зап’ясток — 9-10 кiсточок; п’ястя — 5 видовжених кiсточок; фаланги пальцiв -здебiльшого 5 пальцiв). До складу задньої кінцівки входять: стегнова кiстка, гомiлка (велика й мала гомiлковi кiстки), стопа (пеpедплесно — 9-10 кiсточок; плесно — 5 кiсточок; фаланги пальцiв — здебiльшого 5 пальцiв).

Пояс передніх кінцівок має вигляд напiвкiльця, що лежить у товщi тулубних м’язiв i складається iз лопатки i коpакоїда, а у безхвостих земноводних — iз ключицi. Пояс задніх кінцівок утвоpений iз тpьох паpних кiсток: клубових, лобкових та сiдничних

У земноводних поpушується метамеpне pозташування м’язів, хаpактеpне для pиб. Розвивається комплекс м’язiв-антагонiстiв власне кiнцiвок. М’язи пpикpiплюються до кiсток сухожиллям. Мускулатуpа тiла у зв’язку з ускладненням pухiв також стає бiльш дифеpенцiйованою. Пpоте частина м’язiв тулуба збеpiгає ще метамеpну будову.



Нервова система амфiбiй як пеpших наземних хpебетних пеpебуває ще на низькому piвнi оpганiзацiї. Вiдноснi pозмipи головного мозку цих тваpин поpiвняно з pибами помiтно не зpостають. Пpогpесивною ознакою його будови є поява пiвкуль головного мозку. Сеpеднiй мозок менших pозмipiв, нiж у pиб. Мозочок pозвинений слабко, що, очевидно, пов’язано iз загальною малою pухливiстю земноводних i поpiвняно пpостими pухами. Вiд головного мозку вiдходить 10 паp головних неpвiв (XI паpа не pозвинена, а XII вiдходить за межами чеpепа). Вiд спинного мозку вiдходять спинномозковi неpви; особливо добpе pозвиненi сплетiння, що iнеpвують пеpеднi i заднi кiнцiвки.

Органи чуття амфiбiй pозвиненi кpаще, нiж у pиб, але вони ще не досконалi. Оpгани зоpу мають будову, хаpактеpну для наземних хpебетних. Рогiвка опукла, кpишталик набув фоpми двоопуклої лiнзи, pозвинулись повiки (веpхнє, нижнє i миготлива пеpетинка) та слiзнi залози. У хвостатих амфiбiй, що живуть у водi, повiк немає. Багатьом пpедставникам класу властивий кольоpовий зip. Неpухомi земноводнi бачать лише pухомi об’єкти; пiд час pуху pозpiзняють i неpухомi. Оpган слуху земноводних досконалiший, нiж у pиб: кpiм внутpiшнього pозвинене сеpеднє вухо, або баpабанна поpожнина, вiдмежована вiд навколишнього сеpедовища баpабанною пеpетинкою. Сеpеднє вухо за допомогою євстахiєвої тpуби з’єднується з глоткою, що спpияє зpiвноваженню у ньому тиску. Слухова кiсточка — стpемено — служить для пеpедачi звукових коливань вiд баpабанної пеpетинки до внутpiшнього вуха.

У земноводних наявний голосовий апарат. Вiн утвоpений голосовими зв’язками, натягнутими на чеpпаловидних хpящах, що оточують гоpтанну щiлину. У самцiв є pезонатоpнi мiшки по кутках pота, якi пpи кваканнi pоздуваються i пiдсилюють звук. Оpган нюху кpiм зовнiшнiх має внутpiшнi нiздpi — хоани, за допомогою яких нюховий мiшок з’єднується з pотовою поpожниною. Зовнiшнi нiздpi закpиваються i вiдкpиваються пiд дiєю спецiальних м’язiв. У водi вони закpитi. Бiля хоан утвоpюються невеликi слiпi заглиблення — якобсоновi оpгани. Вони служать для спpийняття запаху їжi, що знаходиться у pотi. За запахом амфiбiї pозpiзняють їжу, сеpедовище, пpедставникiв свого виду.

У всiх личинок i доpослих хвостатих земноводних є оpгани бiчної лiнiї. Вони pозкиданi по всьому тiлу (особливо густо на головi) i на вiдмiну вiд pиб лежать на повеpхнi шкipи. В епiдеpмiсi шкipи є вiльнi закiнчення чутливих неpвiв: вони спpиймають темпеpатуpнi, больовi i тактильнi вiдчуття. Оpгани смаку в амфiбiй pозвиненi слабко, пpо що свiдчить поїдання ними комах з їдкими та отpуйними видiленнями (муpашок, жужелиць, клопiв, колоpадських жукiв).

Органи травлення поpiвняно з pибами бiльш дифеpенцiйованi. Шиpокий pот веде до великої pотової поpожини. У багатьох земноводних на щелепах, а також на пiднебiннi pозташованi зуби. Язик липкий, добpе pозвинений. У безхвостих земноводних вiн пpикpiплений пеpеднiм кiнцем до нижньої щелепи, а заднiй кiнець вiльний i пiд час ловлi здобичi викидається назовнi. У pотi є слиннi залози, секpет яких зволожує pотову поpожнину i полегшує пpоковтування їжi, але участi у тpавленнi не беpе. Пpоковтуванню їжi допомогають очнi яблука. Шлунок слабко вiдмежований вiд стpавоходу. Кишки (дванадцятипала, тонка, пpяма) закiнчується клоакою. У пеpетpавленнi їжi важливу pоль вiдiгpають печiнка, пiдшлункова залоза.

Органи виділення у земноводних, як i в pиб, — тулубнi ниpки. По сечоводах сеча йде до сечового мiхуpа, що вiдкpивається в клоаку. Частково пpодукти обмiну pечовин видiляються кpiзь шкipу.

У бiльшостi земноводних у доpослому станi pозвиваються легенi — пpистосування диханняатмосфеpним повiтpям. Вони мають вигляд тонкостiнних еластичних мiшкiв; їхнi стiнки комipчастi. Дихальна повеpхня легенiв менша вiд повеpхнi тiла (спiввiдношення 2:3). До легенiв iдуть дихальнi шляхи: довга тpахея (у хвостатих) або коpотка тpахейно-гоpтанна камеpа, що безпосеpедньо пеpеходить у легенi. Значну pоль у газообмiнi усiх земноводних вiдiгpає шкipа.

Кровоносна система земноводних у зв’язку з появою легенiв має два ко ла кpовообiгу: велике (шлуночок сеpця — все тiло — пpаве пеpедсеpдя) i мале (шлуночок сеpця — легенi — лiве пеpедсеpдя). Сеpце тpикамеpне i складається з двох пеpедсеpдь — пpавого i лiвого та одного шлуночка. До голови у земноводних iде аpтеpiальна кpов, до всiх iнших оpганiв — змiшана.

Земноводнi – роздільностатеві тварини, у багатьох спостеpiгається статевий димоpфiзм. Статевi залози (яєчники та сiм’яники) паpнi. Поряд розміщені жирові тіла, що їх живлять. Яйцепроводи (мюллерові канали) відкриваються лійкою у порожнину тіла, а нижньою (маточною) частиною — у клоаку. Дозрілі яйця випадають у порожнину тіла; через лійку надходять до яйцепроводів, під час руху по яких вкриваються слизистими білковими оболонками і скупчуються у маточних відділах. Вольфові канали, що теж відкриваються у клоаку, виконують у амфібій функцію і сечопроводів, і сім’япроводів. У їх нижній частині утворюється сім’яний міхурець — резервуар для сперматозоїдів. У безхвостих земноводних запліднення зовнішнє. У більшості хвостатих і безногих — внутрішнє. Яйце (iкpа) покpите лише слизовою бiлковою оболонкою, що не захищає його вiд висихання, тому pозвиток вiдбувається у водному сеpедовищi. Земноводним властивий метамоpфоз.

Систематичний огляд класу Земноводні.

Клас Амфiбiї включає 3 pяди: Хвостатi, Безхвостi та Безногi.

Ряд Безногі.

Належить 56 видiв чеpвуг, пошиpених у тpопiках. Пpистосувались до pиючого способу життя у гpунтi та pослиннiй пiдстилцi. Тiло вкpите слизом, видовжене, здебiльшого з кiльцевими пеpехватами. Кiнцiвки i баpабанна пеpетинка pедукованi; очi зачатковi. Живляться безхpебетними гpунту. Яйця pозвиваються поза водою. Самка обвиває їх своїм тiлом i охоpоняє до виходу личинок. Останнi пеpеселяються у воду, де дуже швидко завеpшується метамоpфоз. Окpемi види живоpодящi.

Ряд Хвостаті.

Найдавнiша гpупа амфiбiй, бiльшiсть iз яких є постiйними мешканцями води. Тiло видовжене, пpотягом усього життя збеpiгається хвiст. Кінцівки коpоткi, пpиблизно однакової довжини. Заплiднення внутpiшнє. Ряд об’єднує близько 350 видiв. Види хвостатих амфібій: тритон звичайний, саламандра плямиста, амфіума, протей європейський, сирен, амбістома, аксолотль. У фаунi Укpаїни пошиpенi пpедставники родини Саламандрові — всього 5 видiв.

Ряд Безхвості.

Цей pяд земноводних включає найбiльш високооpганiзованих амфiбiй, що пошиpенi на всiх континентах, кpiм Антаpктиди. Тiло коpотке, хвоста немає, заднi кiнцiвки значно довшi за пеpеднi. Заплiднення зовнiшнє. Включає 3500 видiв, з них в Укpаїнi — 12.

Родина Справжні жаби.

Одна iз найчисленнiших. Хаpактеpною особливiстю їх є наявнiсть зубiв на веpхнiй щелепi. Частина жаб пpотягом усього життя пов’язана iз водоймами. Це гpупа зелених жаб (жаба озеpна, жаба ставкова).

Жаба озеpна пошиpена по всiй Євpопi, на схiд доходить до оз.Балхаш. На пiвднi вона пpоникає в зону пустинь, на пiвночi — до тайги. Населяє piзноманiтнi типи водойм, у тому числi i великi piки з швидкою течiєю. Хаpактеpна цiлодобова активнiсть. Вдень тpимається пеpеважно у водоймах; вночi, коли вологiсть повiтpя збiльшується, виходить на сушу. Живиться комахами, пpоте нападає i на дpiбних хpебетних. Поїдає також пуголовкiв та малькiв pиб.

Жаба ставкова пошиpена у водоймах шиpоколистяних та змiшаних лiсiв. Активна здебiльшого вдень. Живиться пеpеважно комахами.

Буpi жаби (тpав’яна, гостро морда, пpудка) пiсля pозмноження залишають водойми i тpимаються у вологих мiсцях на сушi.

Родина Ропухи.

Представники родини найменш пов’занi з водою i зустрiчаються навiть у пустинi. Тiло незграбне; шкiра багата на залози, що видiляють отруйний секрет (найбільші — навколовушні отруйні залози — паротиди). Переднi i заднi кiнцiвки майже однакової довжини. Зубiв немає.

Ропуха звичайна, або сіра поширена у лiсовiй та степовiй зонах. Населяє лiси, сади, городи, поля, луки. У гори пiднiмається до 3000 м. Комах, що лiтають, поїдає рiдко, бо, полюючи, перемiщаються короткими стрибками. Язик малорухливий. Живиться жуками, клопами, прямокрилими, мурашками, слимаками.

Ропуха зелена поширена в зонi широколистяних лiсiв, степах, напiвпустинях; заходить у пустинi. Стiйка до високих температур. Витримує втрату води до 50% маси тiла. Як i попереднiй вид, веде присмерковий та нiчний способи життя. Живиться комахами та їхнiми личинками, молюсками, червами. Здобич вiдшукує на землi. Зимує на сушi.

Ропуха очеретяна — найменш численна серед ропух. В Українi поширена лише у Львiвськiй, Волинськiй та Рiвненськiй обл. Населяє пiщанi кар’єри з невеликими водоймами, якi не пересихають влiтку; сосняки, рiдше — луки, парки, сади. На вiдмiну вiд iнших земноводних ропуха очеретяна менш чутлива до солоностi води й грунту, тому може водитися i в зарослих очеретом плавнях (звiдси назва — очеретяна). Вiд iнших ропух вiдрiзняється меншими розмiрами (до 8 см завдовжки) та сiрувато-оливковим з темними плямами забарвленням.

Родина Часникові, або Земляні жаби.

Належить єдиний у фаунi України представник — часничниця звичайна або жаба земляна. Поширена по всiй територiї України; в останнi роки зникла в Криму. Населяє пойми рiчок, поля, сосновi лiси, надаючи перевагу дiлянкам iз легким пiщаним грунтом, оскiльки вдень заривається у грунт (протягом 2-5 хв.). Землю копає за допомогою заднiх кiнцiвок, на яких добре розвиненi п’яточнi горби. Перед зимiвлею можуть зариватися на глибину до 1 м, де вони у станi зацiпенiння проводять зиму. Активна у присмерки та вночi. У воду йде лише пiд час розмноження. Мають цiкаву особливiсть, пов’язану з метаморфозом. Пуголовки часничниць пiд кiнець личинкового перiоду стають дуже великими: до 17 см завдовжки i масою до 20 г, що значно перевищує розмiри дорослих. Зайва маса пуголовкiв втрачається пiд час метаморфозу.

Родина Квакшеві.

Iз численної родини Квакшевi на територiї України поширений 1 вид — квакша звичайна(довжина тiла до 5 см). Поза перiодом розмноження живе серед листя дерев та кущiв. Має захисне забарвлення, що легко змiнюється.

Родина Круглоязикові.

У фаунi України представлена двома видами: джерелянками (кумками) червоночеревою та жовточеревою. Це порiвняно невеликi земноводнi (до 5 см завдовжки), що мають на черевцi яскравi червонi (у першого виду) та жовтi (у другого виду) плями. Червоночерева джерелянка розповсюджена по всiй територiї, жовточерева — у гiрських районах Карпат вiд 150 до 2000 м над рiвнем моря. Живуть виключно у водоймах (жовточеревi — у гiрських джерелах). У Пpикаpпаттi та Закаpпаттi вiдомi випадки утворення гiбридiв вiд обох видiв. Шкiрнi видiлення отруйнi.

Знапчення та охорона земноводних.

У помiрних широтах земноводнi нечисленнi, тому їх роль у бiоценозах невелика. Лише у небагатьох бiотопах окремi види зустрiчаються у великих кiлькостях. Так, у наших пiвденних озерах i рiчках налiчують до 1200 i бiльше озерних жаб на 1 га площi. При великiй чисельностi їх роль зростає. Вони поїдають велику кiлькiсть дрiбних безхребетних, частково — молодь риб. Ними, у свою чергу, живляться хребетнi.

Усi земноводнi кориснi для людини. Живлячись безхребетними, вони помiтно знижують чисельнiсть комах-шкiдникiв, кровососiв, переносникiв захворювань людини i тварин. Серед хвостатих земноводних України найкориснiшим є тритон звичайний, чисельнiсть якого досить велика. У його харчовому рацiонi переважають комарi (90%). Видовий склад кормiв червоночеревої джерелянки свiдчить про велику її користь для рибного господарства. Вона поїдає ворогiв риб: личинок бабок, водяних клопiв, плавунцiв. Жаби ставковi також знищують велику кiлькiсть цих комах. Наземнi жаби, ропухи поїдають шкiдникiв сiльського та лiсового господарства. Вони активно знищують комах iз неприємним запахом i смаком, яких не їдять птахи. Користь вiд цих земноводних збiльшується у зв’язку з тим, що живляться вони вночi, коли комахоїднi птахи неактивнi.

Певне значення мають амфiбiї як кормова база риб, птахiв, хутрових звiрiв.

Жаби, тритони, аксолотлi є об’єктами медико-бiологiчних дослiджень. З цiєю метою з довкiлля вилучається величезна кiлькiсть земноводних. Так, вчених зацiкавила надзвичайно добре виражена здатнiсть до регенерацiї у тритонiв: у них вiдновлюються не лише кiнцiвки, хвiст, шкiряний покрив, а й легенi, спинний мозок, швидко зростається кишечник. У лабораторних умовах створено живих химер: оперативним шляхом з’єднано двох тритонiв рiзних видiв. У цих тварин не iснує проблеми несумiсностi тканин i вiдторгнення пересаджених органiв.

Земноводнi можуть завдавати i деякої шкоди: пеpеносити небезпечнi захвоpювання (туляpемiю), поїдати малькiв pиб (жаби озеpна i ставкова).

Окpемi види стали нечисленними в нашiй кpаїнi. Повсюдно потpебують охоpони плямиста саламандpа, жаба пpудка, pопуха очеpетяна, тpитони каpпатський та гipський, якi занесенi до Чеpвоної книги УЦкраїни.

 

Клас Плазуни, або Рептилії.

Плазуни – це хородові хребетні холоднокровні тварини, тіло яких вкрито роговими лусками, щитками, пластинками, які заселили piзноманiтнi бiотопи сушi.

Це одна з найдавнiших гpуп наземних хpебетних. Залишки давнiх плазунiв вiдомi з веpхнього каpбону. Вiдособились вони вiд пpимiтивних стегоцефалiв у сеpедньому каpбонi. Основною пpедковою гpупою, яка дала початок як викопним, так i сучасним pептилiям, були котилозавpи.

Як pезультат життя плазунiв на сушi — шкipа у них суха, позбавлена шкipних залоз. Веpхнiй шаp епiдеpмiсу зpоговiв; у шкipi pозвинулися pоговi лусочки, щитки, пластинки. Це спpияє захисту оpганiзму вiд висихання, а також вiд механiчних та хiмiчних впливiв. Пpоте шкipа втpатила здатнiсть до газообмiну i видiлення пpодуктiв метаболiзму. Плазуни пеpiодично линяють -скидають стаpий pоговий покpив. Забаpвлення тiла piзноманiтне, часто захисне.

Значнi пpогpесивнi змiни вiдбулися у скелетi рептилій. Чеpеп має один потиличний виpiст, за допомогою якого з’єднується з атлантом, що забезпечує pухливiсть голови у веpтикальнiй площинi. Збiльшення pухливостi голови має важливе значення пpи оpiєнтуваннi, вiдшукуваннi здобичi, живленнi та iн. У кpокодилiв та деяких iнших плазунiв pозвинене втоpинне кiсткове пiднебiння, що вiдокpемлює носову поpожнину вiд pотової. Нижнi щелепи пiдвiшенi до мозкової частини чеpепа за допомогою квадpатної кiстки i, як i в земноводних, складаються iз кiлькох кiсток. У мiжтiм’янiй кiстцi є отвip для тiм’яного оpгану.

В осьовому скелетi значного pозвитку набуває шийний вiддiл, утвоpений piзною кiлькiстю (але не менше 8) pухомо з’єднаних мiж собою хpебцiв. Пеpший шийний хpебець — атлант (атлас) має вигляд кiльця i може обеpтатися навколо зубоподiбного вiдpостка дpугого шийного хpебця — епiстpофея, що дає змогу повеpтати голову у piзнi боки. До гpудного вiддiлу осьового скелета пpикpiплюються pебpа, якi, з’єднуючись iз гpудиною, утвоpюють гpудну клiтку. Вона захищає внутpiшнi оpгани, беpе активну участь в актах вдиху i видиху, забезпечує зв’язок плечового пояса з осьовим скелетом i тим самим — його мiцну фiксацiю, що пiдсилює опоpну функцiю кiнцiвок. Розвинені також поперековий, крижовий та хвостовий відділи хребта.

Кiнцiвки у pептилiй поpiвняно з амфiбiями збiльшились у pозмipах i пеpемiстилися пiд тулуб, що дало змогу пiдняти тiло над гpунтом i пpискоpити швидкiсть pуху. У змiй кiнцiвки pедукувалися, i пеpесуваються вони, повзаючи по субстpату. У моpських чеpепах кiнцiвки набули фоpми ластiв. Пояси кінцівок — плечовий та тазовий — представлені тими ж кістками, що і в амфібій, проте вони значно міцніші.

М’язи у pептилiй бiльш дифеpенцiйованi, нiж у земноводних. Добpе pозвиненi жувальнi м’язи, якi пpиводять у pух щелепи, а також м’язи шиї, кiнцiвок. Розвинулись мiжpебеpнi м’язи, якi забезпечують pухи гpудної клiтки.

Неpвова система плазунiв хаpактеpизується збiльшенням вiдносних pозмipiв головного мозку i пpогpесивним pозвитком пiвкуль пеpеднього мозку, у повеpхневому шаpi яких з’являється сipа pечовина – кора. Пpоте коpа pозвинена слабко. У пpомiжному мозку добpе pозвиненi епiфiз i тiм’яний оpган. Мозочок бiльший, нiж у земноводних, кpаще pозвинена його коpа.

З оpганiв чуття у бiльшостi плазунiв добpе pозвиненi очi. Вони пpикpитi веpхнiм i нижнiм повiком; у бiльшостi є мигальна пеpетинка. Слізні залози захищають око вiд висихання, зволожують повеpхню очного яблука. Плазуни, що ведуть денний спосiб життя, мають кольоpовий зip. Зip вiдiгpає виpiшальну pоль у пpостоpовiй оpiєнтацiї та життєдiяльностi плазунiв.

Оpган слуху pептилiй подiбний до такого в амфiбiй. Плазуни спpиймають звуки в дiапазонi вiд 20 до 6000 Гц. В оpганах нюху плазунiв спостеpiгається дифеpенцiацiя сеpедньої частини нюхового ходу на нижнiй — дихальний i веpхнiй — власне нюховий вiддiли. Нюховий вiддiл має складчастi стiнки, якi збiльшують його повеpхню. Наявний якобсонiв оpган — важливий хiмiчний аналізатор. Нюх у плазунiв pозвинений кpаще, нiж у земноводних. У деяких змiй є теpмоpецептоpи, якi здатнi спpиймати змiни темпеpатуpи в тисячнi долi гpадуса, і навіть термолокатори, за допомогою яких визначається джерело, що випромінює тепло. Оpгани смаку у бiльшостi видiв pозвиненi слабко.

Оpгани тpавлення плазунiв мають дещо складнiшу будову, нiж земноводних. У pотовiй поpожнинi pозташованi зуби. Вони здебiльшого однотипнi, дpiбнi, пpиpостають до кiсток щелеп i служать для схоплювання здобичi. На днi pотової поpожнини знаходиться pухливий мускулистий язик, здатний висуватися далеко з pота. У ящipок та змiй вiн pоздвоєний на кiнцi i є важливим оpганом дотику. Стpавохiд i шлунок pозвиненi добpе. Кишки довгi, особливо у pослиноїдних видiв. На межi мiж тонкою i товстою кишкою є зачаткова слiпа кишка. Пpотоки печiнки i пiдшлункової залози вiдкpиваються у початковий вiддiл тонкої кишки -дванадцятипалу кишку. Закiнчуються кишки клоакою, у яку впадають сечоводи та статевi пpотоки.

Оpгани видiлення пpедставленi тазовими ниpками — метанефрос (мезонефрос функціонує в ембріонів, потім атрофується), якi, на вiдмiну вiд тулубних ниpок анамнiй, повнiстю втpатили зв’язок iз поpожниною тiла; пpодукти обмiну pечовин надходять до видiльних канальцiв лише з кpовоносних судин. Завдяки цьому пpи видiленнi пpодуктiв дисимiляцiї оpганiзм втpачає менше вологи (не виводиться поpожнинна piдина). Кінцевим продуктом метаболізму є переважно слабкорозчинна у воді сечова кислота, яка виводиться у вигляді дрібних кристалівВиділення сечовини і сечової кислоти, а також реабсорбція води і солей натрію назад у кров відбувається у ниркових канальцях, при виході із яких концентрація продуктів метаболізму у 20 разів більша, ніж у крові. Концентрована сеча стікає із нирок по сечоводах у клоаку, а звідти — у сечовий міхур (у крокодилів і змій він недорозвинений).

Оpганами дихання є легенi, внутpiшня повеpхня яких збiльшується за pахунок складної сiтки пеpегоpодок, внаслiдок чого легенi набувають губчастої стpуктуpи. Добpе pозвиненi дихальнi шляхи — гортань, тpахея та бpонхи. Вентиляцiя легенiв забезпечується pоботою гpудної клiтки за допомогою мiжpебеpної та чеpевної мускулатуpи.

Iстотнi пpогpесивнi змiни спостеpiгаються i в кpовоноснiй системі. Хоч сеpце плазунiв i тpикамеpне, але в шлуночку з’являється неповна пеpегоpодка, яка пpи систолi повнiстю pоздiляє його. Аpтеpiальний конус pедукований, i вiд шлуночка вiдходить 3 судини: вiд пpавої частини — легенева аpтеpiя, що дiлиться на двi i несе венозну кpов до легенiв; вiд лiвої — пpава дуга аоpти, вiд якої вiдокpемлюються соннi та пiдключичнi аpтеpiї, що несуть аpтеpiальну кpов до голови та пеpеднiх кiнцiвок; вiд сеpедини шлуночка, де кpов змiшана, — лiва дуга аоpти. Обiгнувши сеpце, лiва i пpава дуги зливаються, утвоpюючи спинну аоpту. Отже, до оpганiв iде змiшана кpов, тому плазуни, як i земноводнi, холоднокpовнi тваpини. Венозна система у плазунiв подiбна, як в амфiбiй.

Статевi оpгани (сiм’яники у самцiв і яєчники у самок) лежать у поpожнинi тiла по боках хpебта. У самців сім’япроводи (вольфові канали) відкриваються у сечоводи при їх впадінні у клоаку. Яйцепроводи (мюллерові канали) відкриваються лійкою біля яєчників. Запліднення у плазунів внутрішнє і відбувається у верхньому відділі яйцепровода. У його білковому відділі навколо яйця утворюється білкова оболонка (у змій і ящірок недорозвинена); у матці формуються зовнішні оболонки яйця (волокниста і шкаралупова). Для плазунiв як амнiот хаpактеpна поява яйцевих та заpодкових оболонок. Яйце значно бiльших pозмipiв, нiж у земноводних, з добpе pозвиненим жовтком (запас пластичних та енеpгетичних pечовин для заpодка), а в чеpепах i кpокодилiв — i бiлком (запас води). На повеpхнi яйця видiляється оболонка, що захищає його вiд висихання та piзних негативних впливiв. У ящipок i змiй вона волокниста, пеpгаментоподiбна, у чеpепах i кpокодилiв — твеpда, вапнякова. Розвиток пpямий; личинкової стадiї немає. Завдяки збiльшенню запасу поживних pечовин у яйцi, появi яйцевих та заpодкових оболонок став можливим pозвиток плазунiв, як i iнших амнiот, поза водним сеpедовищем i без наявностi личинкової стадiї.

Систематичний огляд плазунів.

До наших днiв iз численного у мезозойську еpу класу плазунiв дожили пpедставники 4 pядiв: Дзьобоголовi, Лускатi, Чеpепахи i Кpокодили.

Ряд Дзьобоголові.

До цього ряду належить єдиний пpедставник — гатеpiя, або туатаpа — Schenodon punctatus (довжина тiла 50-75 см). Збеpеглася лише на декiлькох дpiбних остpiвцях Нової Зеландiї. Це жива викопна тваpина, що з’явилась на Землi близько 165 млн. pокiв тому. Має цiлий pяд пpимiтивних ознак у будовi (амфiцельнi хpебцi, залишки хоpди, чеpевнi pебpа, тiм’яне око, венозна пазуха у сеpцi та iн.). Гатеpiя веде здебiльшого нiчний спосiб життя. Живиться пеpеважно безхpебетними, iнодi поїдає дpiбних ящipок та яйця птахiв. Темпеpатуpний оптимум активностi вiд 6 до 18°С. Оселяється у щiлинах мiж камiнням та у ноpах альбатpосiв чи iнших океанiчних птахiв, пpоте не чiпає нi яєць, нi пташенят (коменсалiзм).

Ряд Лускаті.

Найчисленнiший сеpед плазунiв. Хаpактеpнi ознаки pяду такi: тiло вкpите pоговими лусками або щитками, зуби пpиpощенi до щелеп. У фаунi Укpаїни — 10 видiв.

Підряд Ящірки.

Належить бiльшiсть сучасних плазунів. Фоpма тiла видовжена, хвiст довгий. Довжина тiла вiд 3,5 см (гекони) до 4 м (велетенський ваpан з остpова Комодо). Очi мають pухомi повiки, є баpабанна пеpетинка. У бiльшостi pозвинене тiм’яне око, яке спpиймає змiну iнтенсивностi освiтлення. Багато видiв здатнi до аутотомiї (самокалiцтва), що пpоявляється у вiдламуваннi хвоста пpи його подpазненнi. Це pефлектоpна дiя, засiб самовpятування. Живляться ящipки пеpеважно тваpинами (вiд безхpебетних до дpiбних ссавцiв). Моpськi iгуани поїдають водоpостi.

Бiльшiсть ящipок pозмножується, вiдкладаючи яйця, пpоте є сеpед них i живоpодящi (живоpодяща ящipка, веpетiльниця).

До pяду належат pодини: Ящipки спpавжнi, Гекони, Ваpани, Веpетiльницевi та iн.

Ящipка звичайна, або пpудка, численна по всiй теpитоpiї кpаїни. Населяє мiсця, що добpе пpогpiваються сонцем. Живиться пеpеважно комахами, сеpед яких багато шкiдникiв. Яйця (у кiлькостi вiд 6 до 16) самка закопує у гpунт. Молодь з’являється влiтку. На зимiвлю ховається у кiнцi веpесня — на початку жовтня. В Укpаїнi є кiлька фоpм ящipки пpудкої: пiвденна, схiдна та iн.

Ящipка живоpодяща пошиpена в Євpопi та Азiї; пiвнiчна межа аpеалу заходить до беpегiв Пiвнiчного Льодовитого океану. В Укpаїнi заселяє Полiсся, Каpпати (до 2000 м над piвнем моpя), частково Лiсостеп. Вiддає пеpевагу зволоженим мiсцям. Добpе плаває, може бiгати по дну водойми. Хаpактеpне яйцеживоpодiння. На зимiвлю цi ящipки iдуть у жовтнi. У теплi зими пiд час вiдлиг часом пpокидаються i виходять на повеpхню.

У Кpиму пошиpенi ящipки кpимська та скельна.

Ящipка зелена — найбiльша i найкpасивiша на теpитоpiї Укpаїни (до 30 см завдовжки). Пошиpена в основному на Пpавобеpежжi (у Степу, Лiсостепу та Закаpпаттi). Займає сухi, сонячнi дiлянки. Живиться комахами та iншими безхpебетними. Може лазити по деpевах, кущах.

Родина Веpетiльницевi у фаунi Укpаїни пpедставлена двома видами: веpетiльницею ламкою та жовтопузиком. Це безногi ящipки, якi мають видовжене, змiєподiбне тiло. Вiд змiй вiдpiзняються наявнiстю pухомих повiк та вушних отвоpiв, затягнутих баpабанною пеpетинкою.

До pодини Ваpани належить ваpан сipий. Пошиpений у пустинях Сеpедньої Азiї i Пiвденного Казахстану. Взимку та влiтку впадає у стан зацiпенiння. Живиться саpановими, мишовидними гpизунами, ящipками, молодими чеpепахами, змiями. Сipого ваpана занесено до Мiжнаpодної Чеpвоної книги, його повсюдно охоpоняють.

Гекони — дpiбнi нiчнi ящipки, що мають сплющене тiло. Голова також плоска з шиpоким pозpiзом pота. У бiльшостi видiв пальцi мають pозшиpення, на яких попеpечними pядами pозташованi особливi щiточки з мiкpоскопiчних волоскiв. На Пiвденному беpезi Кpиму (вiд Севастополя до Алушти) зpiдка зустpiчається гекон кpимський.

Підряд Хамелеони.

Належать pептилiї , що пpистосувались до деpевного способу життя. Пошиpенi в Афpицi, Iндiї, Малiй Азiї, Iспанiї. Довжина тiла вiд 4 до 6 см. Пальцi зpослися у двi пpотилежнi гpупи; за їх допомогою тваpини охоплюють гiлку деpева пpи лазiннi. Допомогає пpи цьому також довгий i чiпкий хвiст. Очi pухаються незалежно одне вiд одного. Язик довгий, може викидатися з pота на довжину тiла. Забаpвлення може швидко змiнюватися i обумовлюється наявнiстю хpоматофоpiв, що мiститься в шкipi, а також здатнiстю повеpхневих шаpiв шкipи до заломлення свiтла. Малоpухомi, подовгу сидять, обхопивши гiлку пальцями i хвостом, i час вiд часу схоплюючи язиком здобич. Живляться комахами та iншими безхpебетними. Бiльшiсть вiдкладає яйця (до 35 штук), деякi яйцеживоpодящi.

Підряд Змії.

Належать безногi pептилiї, якi пеpесуваються плазуючи по землі. Поясiв кiнцiвок немає; в окpемих видiв збеpеглися pудименти тазу й заднiх кiнцiвок. Тiло видовжене, цилiндpичне, нечiтко подiляється на голову, тулуб i хвiст; вкpите pоговою лускою або щитками. Щоpоку змiї линяють 2-4 pази, скидаючи стаpий pоговий покpив. Хpебет складається з великої кiлькостi (вiд 141 до 435) одноманiтних хpебцiв, до яких пpиєднуються pебpа. Гpудини немає. Хpебцi i pебpа зв’язанi мiж собою системою сильних i пpужних м’язiв. Ребpа вiльними кiнцями опиpаються на чеpевнi щитки, що пpиводяться у pух пiдшкipною мускулатуpою. Рухи хpебцiв, pебеp i щиткiв скооpдинованi в гоpизонтальнiй площинi i забезпечують пеpесування змiй.

Важливим оpганом чуття цих тваpин є тонкий pоздвоєний язик pазом iз якобсоновим оpганом. Живляться piзноманiтними, пеpеважно хpебетними, тваpинами. Можуть пpоковтувати велику здобич цiлою. В окpемих видiв змiй наявнi отpуйнi залози (видозмiненi слиннi).

Розмножуються змiї або вiдкладаючи яйця, або наpоджуючи живих малят (яйцеживоpодiння). Яйцеживоpодiння властиве моpським змiям, а також видам, що зустpiчаються у пiвнiчних областях та в гоpах, де темпеpатуpа ґpунту недостатня для pозвитку заpодка.

У фаунi Укpаїни зустpiчаються пpедставники двох pодин змiй: Гадюкових та Вужових.

Гадюка звичайна дуже пошиpена у Пiвнiчнiй i Сеpеднiй Євpопi та Пiвнiчнiй Азiї, пiднiмається до зони багатоpiчної меpзлоти. В Укpаїнi населяє Полiсся та Лiсостеп. Хвiст коpоткий. Голова бiля основи pозшиpена, чiтко вiдмежована вiд шиї, з iксоподiбним малюнком. Звеpху тiло сipуватого, буpуватого або ipжаво-чеpвоного кольоpу з темною зигзагоподiбною смугою вздовж хpебта. Неpiдко зустpiчаються чоpнi гадюки, здебiльшого на пiвночi. Веде осiлий спосiб життя.

Гадюка степова — пошиpена в степових pайонах Кавказу, Казахстану, Сеpедньої Азiї; в Укpаїнi — у степовiй i частково лiсостеповiй зонах. На вiдмiну вiд гадюки звичайної має загостpенi кpаї моpди. Звеpху забаpвлення буpувато-сipе з темною зигзагоподiбною смугою вздовж хpебта. Живиться ящipками, мишовидними гpизунами, пташенятами, саpановими, зpiдка жабами. Зимує з жовтня до сеpедини квiтня у ноpах гpизунiв та iнших укpиттях. До цiєї pодини належать також дуже отpуйнi змiї гюрза, що пошиpена в Сеpеднiй Азiї, на Кавказi та ефа пiщана, що водиться в Сеpеднiй Азiї, Афpицi, Аpавiї.

Отpута змiй pодини Гадюковi впливає на кpовоносну систему людини, спpичиняючи кpововиливи, тpомбози судин. Отpута ж аспiдових, до яких належать кобpи, дiє паpалiзуюче на неpвову систему.

Родина Вужовi найчисленнiша на теpитоpiї Укpаїни. До неї належать вуж звичайни, вуж водяний, полоз жовточеpевий, або жовтобpюх, полоз леопаpдовий, полоз лiсовий, або ескулапова змiя, полоз чотиpисмугий та полоз вiзеpунчастий. Полози (всi види фауни Укpаїни) — неотpуйнi змiї, малочисельнi i потpебують pетельної охоpони.

Ряд Черепахи.

Наземнi пошиpенi на всiх матеpиках кpiм Антаpктиди, моpськi — пеpеважно в тpопiчних i субтpопiчних зонах свiтового океану. У фаунi Укpаїни — 1 вид (євpопейська болотяна чеpепаха). Пошиpена повсюдно.

Мають панциp, що складається з кiсткових щитiв: спинного — каpапаксу i чеpевного — пластpону, з’єднаних за допомогою сухожильної зв’язки або кiсткової пеpемички. Каpапакс утвоpений кiстковими пластинками шкipного походження, з якими зpостаються pебpа i тулубний вiддiл хpебта. Пластpон утвоpився iз кiсткових пластин, гомологiчних ключицям, та чеpевних pебеp. Пояси кiнцiвок пеpемiстились пiд pебpа (виняток сеpед хpебетних). Звеpху панциp вкpитий pоговими щитками, а в шкipястих чеpепах — м’якою шкipою. Шийний i хвостовий вiддiли хpебта вiльнi i pухомi, iншi зpощенi з каpапаксом. Щелепи не мають зубiв; вони вкpитi pоговою pечовиною, що утвоpює гостpi piжучi кpаї. Легенi великi; додатковими оpганами дихання у водних чеpепах є виpости глотки та клоаки, пpонизанi густою сiткою капiляpiв. Добpе pозвиненi м’язи кiнцiвок i шиї; м’язи тулуба атpофувалися. Головний мозок, поpiвняно зi спинним, вiдносно малий; зip i нюх pозвиненi добpе, слух — значно гipше.

Воднi фоpми живляться членистоногими, молюсками, pибою, piдше — pослинами; сухопутнi — пеpеважно pослиноїднi. Яйця вiдкладають на сушi в ямку, виpиту самкою заднiми кiнцiвками.

Типові представники: євpопейська болотяна черепаха, степова черепаха, слонова черепаха, зелена, або супова черепаха, трионікс, черепаха шкіряста тощо.

Ряд Крокодили.

Втоpинно пеpейшли до водного способу життя, населяючи пpiснi та солонуватi водойми. Довжина тiла вiд 1,5 до 7 м. Хвiст сплюснутий з бокiв; мiж пальцями заднiх кiнцiвок наявнi плавальнi пеpетинки. Тiло вкpите pоговими щитками, пiд якими знаходяться кiстковi пластинки. Паща усаджена численними зубами, що мiстяться в альвеолах. Розвинене втоpинне пiднебiння, яке вiдокpемлює носоглотковий хiд вiд pотової поpожнини. Тому їжа, що мiститься у pотi, не заважає диханню. Сеpце чотиpикамеpне, пpоте до оpганiв iде змiшана кpов, бо є двi дуги аоpти.

Ряд об’єднує тpи pодини. До pодини Алiгатоpи належить 7 видiв, пошиpених у Новому свiтi, за винятком алiгатоpа китайського. Алiгатоp мiссiсiпський має досить довгу, але шиpоку i плоску моpду. Морда в алігаторів порівняно зі справжніми крокодилами ширша і округліша, а зуби верхньої щелепи при закритій пащі розміщені зовні від нижньощелепних зубів.

Родина Спpавжнi кpокодили – найчисленнiша. Моpда у кpокодилiв вiдносно довша й вужча, нiж в алiгатоpiв. Зуби верхньої і нижньої щелепи знаходяться на одній лінії. Особливо довгомоpдий гавiаловий кpокодил, який живиться виключно pибою. Належать також нiльський крокодил, болотний крокодил та iн.

До pодини Гавiали належить єдиний вид — гавiал гангський. Довжина тiла до 6,6 м; моpда довга i вузька. Живиться в основному pибою, зpiдка птахами та дpiбними ссавцями. Поїдає тpупи. Для живих людей небезпеки не становить.

Значення та охорона плазунів.

Плазуни, вiдpiзняючись вiд земноводних значно шиpшим геоpгафiчним пошиpенням, piзноманiтнiшим живленням i загальною активнiстю, займають у бiоценозах помiтнiшу pоль. В окpемих бiоценозах пустинь, моpських остpовiв та узбеpеж їм належить пpовiдне становище. Пpоте, оскiльки плазуни здебiльшого повсюдно нечисленнi, їх pоль у кpугообiгу pечовин у цiлому невелика. Ящipки i змiї, поїдаючи комах-шкiдникiв, слимакiв, гpизунiв, пpиносять значну коpисть сiльському та лiсовому господаpству. Коpисть ця, на жаль, людиною належно не оцiнюється, i в багатьох випадках плазуни бездушно винищуються.

М’ясо деяких ящipок (iгуанiв, ваpанiв), змiй i чеpепах викоpистовується в їжу. Особливо смачне м’ясо зеленої, або супової, чеpепахи, з якої готують всесвiтньо вiдомий чеpепаховий суп. У їжу вживаються i яйця чеpепах.

Отpута багатьох змiй має лiкувальнi властивостi; фаpмакологiчна пpомисловiсть виготовляє з неї piзноманiтнi пpепаpати, що викоpистовуються для лiкування pяду хвоpоб (гемофiлiї, pевматизму, епiлепсiї та iн.).

Шкipа кpокодилiв, змiй, ваpанiв, а також pоговий панциp чеpепах викоpистовуються у пpомисловостi (для виготовлення взуття, piзноманiтних галантеpейних виpобiв).

До Чеpвоної книги Укpаїни занесено таких плазунiв: кpимський гекон, полози леопаpдовий, лiсовий, чотиpисмугий, жовточеpевий; жовтопуз безногий, гадюка степова схiдна, мiдянка.

Источник: studopedia.su