Справжні багатоклітинні характеризуються наявністю радіальної або двобічної симетрії, наявністю справжніх тканин, органів і систем органів. У справжніх багатоклітинних тварин з’являються травна, нервова, статева системи, органи чуття. Більшість істот цієї групи вже має видільну систему, а вищі тварини — ще й кровоносну та дихальну. Серед справжніх багатоклітинних найнижчий рівень займають кишковопорожнинні, а найвищий -хордові тварини з такими групами, як риби, амфібії, плазуни, птахи, ссавці.


ЦАРСТВО ТВАРИНИ

Первинні багатоклітинні

Тип Губки Тип Пластинчасті

Справжні багатоклітинні

Розділ Кишковопорожнинні,

або Радіальносиметричні Тип Жалкі Тип Реброплави Розділ Двобічносиметричні Тип Плоскі черви Тип Круглі черви Тип Кільчасті черви Тип Членистоногі (ракоподібні, павукоподібні, комахи)

Тип Молюски

Тип Хордові (риби, земноводні, плазуни, птахи, ссавці)

Отже, основними групами багатоклітинних тварин є первинні багатоклітинні та справжні багатоклітинні, які відрізняються наявністю симетрії, тканин, органів та систем органів.

Які особливості поширення тварин у середовищах існування?


У кожному куточку Землі, хоч трохи придатному для життя, живуть тваринні організми. Поширення тварин у певній місцевості земної кулі зумовлено особливостями їх еволюції та умов існування (клімату, рельєфу, ґрунту, води, рослинного світу тощо).

Близько третини всіх типів тварин, за підрахунками сучасної систематики, є мешканцями водного середовища. Пояснюється це тим, що зародження життя й ранні етапи еволюції тварин проходили у воді. Тільки в морях і прісних водах живуть представники таких груп, як губки, кишковопорожнинні, риби. Багато мешканців води серед кільчастих червів, молюсків. Найпоширенішими водними мешканцями є ракоподібні, які живуть у різних водах: у морях та океанах, у прісних озерах, річках, ставках, струмках, джерелах.

Найбільшою за видовим різноманіттям групою тварин суходолу є членистоногі, які характеризуються широким спектром пристосувань до найрізноманітніших умов існування. Із наземних хордових найбільш поширені та чисельні — птахи. Здатність до польоту дає їм можливість долати різні перешкоди (гірські хребти, річки, моря тощо) та оселятись у різних місцях, де є умови для живлення й розмноження.

Значне видове різноманіття спостерігаємо й серед тварин, які заселили ґрунтове середовище існування. Підземний світ ґрунтових тварин нараховує більше тисячі видів круглих і кільчастих червів, десятки тисяч членистоногих, сотні молюсків і ряд видів хребетних. У мешканців ґрунту в процесі еволюції виробилися пристосування до відповідних умов життя. Наприклад, у дощових черв’яків, нематод, багатоніжок,личинок жуків і мух дуже подовжене тіло, наявні утвори, що дозволяють їм рухатись у ґрунті й міцно утримуватися в норах. Очі в них, як правило, слаборозвинені або повністю відсутні. Зате дуже добре розвинулися органи нюху й дотику.


Паразитичні види, які мешкають у живих організмах, зустрічаються серед більшості груп тварин, за винятком голкошкірих. Найбільша кількість паразитів серед плоских та круглих червів.

Отже, тварини заселили всі типи середовищ існування на нашій планеті: наземне, водне, ґрунтове та живі організми.

Источник: mozok.click

Тема 1 БУДОВА І ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ ТВАРИН

 

§ 7. Тварини та середовище їх існування

 

Що таке середовище існування

Усі живі організми перебувають у довкіллі в певних умовах, що впливають на їх життєдіяльність і називаються середовищем існування (мал. 10). Кожному середовищу існування властиві конкретні умови — фактори середовища: хімічний склад повітря або води, вологість, освітленість, температура, густина середовища (наприклад, під час пересування в повітрі опір середовища значно менший, ніж у воді). Ще однією складовою поняття «фактори середовища» є поняття «живі істоти», які впливають на інші організми своєю життєдіяльністю. Адже в природі відомі живі організми, що є їжею для інших (наприклад, комахи для птахів), або є середовищем існування інших та їхньою їжею (наприклад, личинки деяких комах живуть у стовбурах живих дерев, які водночас слугують їм середовищем перебування та їжею).


Чим вища організація тварини, тим досконаліші покриви її тіла, міцніший скелет, ефективніше працюють внутрішні органи та інтенсивніше відбувається обмін речовин. Більш досконалий розвиток організму дає тварині змогу бути певною мірою незалежною від зовнішніх чинників, а тому освоювати складні умови середовища існування, які не підходять найпримітивнішим тваринам. (Зверни увагу, не випадково в Антарктиді живуть птахи й ссавці, а не молюски чи дощові черви.)

 

Тварини та середовище їх існування - БУДОВА І ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ ТВАРИН - Біологія 8 клас - С.В. Межжерін


Maл. 10. Звірі опанували різні середовища існування:

1 — водне (дельфіни); 2 — наземне (білка); 3 — підземне (голий землекоп).

 

Водне середовище. У водному середовищі зародилося життя на Землі, виникли найперші одноклітинні та багатоклітинні тварини. Водним середовищем є океани й моря, річки, струмки, озера, ставки і навіть калюжі та розколини скель чи різноманітні порожнини в ґрунті, заповнені водою.

До водяних тварин належать і паразитичні найпростіші, які живуть усередині клітин тварин, — адже цитоплазма на 80 % складається з води. Однією з особливостей способу життя водяних тварин є дихання розчиненим у воді киснем. Водяні тварини простої організації поглинають кисень усією поверхнею тіла. У складніше організованих тварин з»являються спеціальні органи дихання — зябра, які містяться на поверхні або всередині тіла. Серед тварин, що живуть у воді, є й такі, що дихають легенями. Найбільшими водяними тваринами є синій кит, китова акула, гігантський кальмар. Стан тварин у воді близький до невагомості, а тому, незважаючи на величезну масу тіла, кит у морі важить не більше від слона на суходолі. (Пригадай з курсу фізики, чим маса тіла відрізняється від ваги.)

• Величезний кит у воді почувається легко й природно, а на суходолі гине, бо його розчавлює вага власного тіла. Аби зрозуміти цей феномен, уяви собі мильну бульбашку, що летить у повітрі,— вона майже на 90 % складається з повітря і через те так легко літає. Тіло кита на 80 % складається з води, а тому він і тримається в морі так вільно, як бульбашка в повітрі.


•   Чи знаєш ти, де майбутні космонавти навчаються поводитися в умовах невагомості? Виявляється, глибоко під водою в тренажерних залах, куди вони спускаються в спеціальних скафандрах.

Тварини, які живуть у різних частинах водойми, мають неоднакові умови існування. Тому у верхніх шарах, у товщі води й на дні поширені різні види організмів, пристосованих до певного способу життя. Вони утворюють угруповання тварин та рослин, що існують спільно.

До угруповання організмів, які плавають біля поверхні води, належать, наприклад, личинки комара-пискуна, котрі чіпляються черевцем до поверхневої плівки води.

У товщі води живуть тварини, здатні переборювати будь-яку течію (кальмари, риби, морські ссавці), а також ті, яких переносять течії (дрібні одноклітинні тварини, медузи, рачки).

У свою чергу, тварини, які плавають біля дна, живуть на його поверхні або в ґрунті, утворюють власне угруповання. Це різноманітні інфузорії, амеби, круглі й кільчасті черви, краби, раки, личинки комах та донні риби.

Наземне середовище опанувала більша частина представників царства Тварини. (Назви відомих тобі тварин, що постійно живуть у воді, на суходолі, а також тварин, що не можуть жити постійно ані на суходолі, ані у воді.) Цікаво, що число видів тварин, які населяють суходіл, перевищує кількість видів тварин, що живуть виключно у воді.


Справа в тому, що несталість і різноманітність умов існування тварин на суходолі спричинює появу в них численних ознак пристосування, а також ускладнення будови тіла й поведінки. Сухопутні тварини пристосовані до активного пересування у просторі, вони здатні бігати по землі, літати в повітрі й навіть плавати та пірнати, завдяки чому ведуть наземний, напівводний або деревний спосіб життя. (Зверни увагу: водяні тварини взагалі не можуть жити на суходолі, а суходільні, зокрема сухопутні черепахи та змії, багато видів птахів, деякі ссавці, чудово почуваються у воді.)

Сухопутні тварини дихають киснем повітря. Вони пересуваються за допомогою ніг або крил. Густина повітря значно менша від щільності води, а тому опір середовища значно слабший, і наземні тварини рухаються набагато швидше від водяних. Крім того, найвисокоорганізованіші сухопутні тварини мають сталу температуру тіла, їм притаманна певна розумова діяльність.

Серед тварин, що живуть на суходолі, багато таких, які опановують повітряний простір, хоч їх вважають наземними тваринами. Виявляється, усі тварини-повітроплавці (комахи, птахи, кажани) народжуються наземними істотами, а вміння літати набувають у дорослому стані. Вони використовують повітря лише для пересування, а для відпочинку і розмноження їм потрібні суходіл або вода.

Підземне середовище існування. Тут поширені тварини, які пристосувалися до життя в ґрунті, куди не проникає світло. Усі підземні мешканці дихають киснем повітря. Типовими представниками підземних тварин є дощові черви, різноманітні кліщі, комахи та їх личинки, а серед ссавців — кроти й сліпаки. Вони здатні проривати ходи у щільному ґрунті і мають недорозвинений зір.


Особливу групу тварин становлять паразити, які живуть у тілі іншої тварини або рослини — хазяїна, використовуючи його як джерело живлення і життєве середовище.

Багато тварин протягом життя поєднують різні середовища існування. Зокрема, бабки й жаби на стадії личинки є мешканцями водного середовища, а дорослі особини — наземні істоти. Деякі гризуни (ховрахи, полівки) та комахоїдні живуть під землею, але час від часу з»являються на поверхні ґрунту, щоб добути їжу або знайти партнера для розмноження.

Кожному середовищу існування властиві певні фактори середовища. Чим досконаліший організм, тим різноманітніші середовища існування він може опанувати.

 

Источник: zalik.org.ua

Классификации жизненных форм животных, как и растений, весьма разнообразны в зависимости от принципов, которые кладут в их основу. На морфологии млекопитающих, по-видимому, в наибольшей степени сказывается характер их передвижения в разных средах. А. Н. Формозов выделил на этом основании среди зверей следующие адаптивные типы: 1) наземные формы, 2) подземные (землерои), 3) древесные, 4) воздушные и 5) водные. Между типами есть переходы.

В пределах каждой группы особенности поступательного движения и образа жизни формируют более специфические приспособительные формы.
к, наземные млекопитающие передвигаются в основном посредством ходьбы, бега и прыжков, что проявляется в их внешнем облике. Например, прыгающие животные: кенгуру, тушканчики, прыгунчики, кенгуровые крысы — отличаются компактным телом с удлиненными задними конечностями и значительно укороченными передними. Очень сильно развиты мышцы — разгибатели спины, увеличивающие мощность толчка. Длинный хвост играет роль балансира и руля, позволяющего резко изменять направление движения. У сидящих животных он служит дополнительной точкой опоры. Сходный тип передвижения и внешний облик имели и некоторые вымершие динозавры мезозоя. Естественно, что, кроме общих адаптивных признаков, каждый вид отличается деталями внешнего строения в зависимости от экологической специфики.

032

Жизненные формы отчетливо выделяются в пределах любой крупной таксономической группы животных, характеризующейся экологическим разнообразием видов.

Во внешнем облике птиц в наибольшей мере проявляется приуроченность их к определенным типам местообитаний и -характер передвижения при добывании пищи. В связи с этим различают птиц: 1) древесной растительности, 2) открытых пространств суши, 3) болот и отмелей, 4) водных пространств.
каждой из указанных групп выделяют специфические формы: а) добывающие пищу посредством лазания (многие голуби, попугаи, кукушки, дятловые, воробьиные); б) добывающие пищу в полете (в лесах — совы, козодои и др., на открытых пространствах — ржанковые, длиннокрылые, над водой — трубконосые и т. п.); в) кормящиеся при передвижении по земле (лесные — большинство куриных, казуары, киви и др., на открытых пространствах — страусы, найду, журавлиные, на болотах и отмелях — голенастые, фламинго, некоторые воробьиные); г) добывающие пищу с помощью плавания и ныряния (пингвины, гагары, поганки, ряд трубконосьх, большинство веслоногих и гусиных и др.).

033

034

Жизненные формы таких мелких почвенных членистоногих, как коллемболы, выделяют на основе приуроченности их к определенным слоям почвенного профиля, так как в почве с глубиной резко меняется весь комплекс условий обитания: размеры полостей, освещенность, режим температуры и влажности и т. п.

Атмобионты — виды, населяющие верхние слои подстилки и способные подниматься на нижние части растений, характеризуются более крупными размерами, полностью развитыми глазами, относительно длинными придатками (антеннами, ногами и прыга-тельной вилкой), хорошо выраженной пигментацией. Эуэдафиче-ские виды — обитатели минеральных тонкопорозных слоев почвы— отличаются мелкими размерами, сильным укорочением придатков, редукцией вилки, полным отсутствием глаз и пигмента. Гемиэдафические формы характеризуются промежуточными чертами: частичной редукцией глаз, рассеянным пигментом, укороченной вилкой и др.

Среди саранчовых по форме (конфигурация тела, структура головы, строение конечностей, летательного аппарата, тип покровительственной окраски) хорошо различаются тамнобионты — обитатели кустарников и деревьев; населяющие травянистый ярус хортобионты; жители надпочвенного слоя органических остатков герпетобионты; обитатели открытых участков грунта: эремобион-ты — на поверхности плотных глинистых почв, псаммобионты — на песках и петробионты — на каменистых участках с разреженной растительностью.

Сходные жизненные формы встречаются в сходных условиях жизни в разных зоогеографических областях и на разных материках (например, тушканчики Евразии, кенгуровые крысы Австралии, прыгунчики Африки). Жизненная форма наглядно свидетельствует об образе жизни вида.

  • ← Жизненные формы растений
  • Понятие о популяции в экологии →

Источник: collectedpapers.com.ua