Органи травлення річкового рака

Рот раку розташований на нижньому боці головогрудей. Він невеликий, і тому рак не може ковтати їжу цілком. Клешнями і ротовими органами він роздрібнюють їжу та шматочками відправляє в рот. Через короткий і широкий стравохід їжа потрапляє в шлунок об’ємистий, що складається з двох відділів. Передній відділ, так званий жувальний шлунок на своїх стінках має три міцних хітинових зубці. З їх допомогою їжа у шлунку остаточно роздрібнюють. Від стінок другого відділу — цедільного шлунка — відходять численні хітинові волоски. Вони затримують недостатньо подрібнену їжу. Наступна частина травного каналу — середня кишка. У кишку відкриваються дві великі травні залози середньої кишки. Залозами тварин називаються органи, спеціальною функцією яких є вироблення і виділення різних речовин. Ці речовини відіграють важливу роль у життєвих процесах, що відбуваються в тілі тварин. Зокрема, соки, що виділяються травними залозами, перетравлюють їжу. Переварена їжа, проходячи по кишці, всмоктується її стінками і надходить у кров. Чи не переварені залишки їжі потрапляють в задню кишку і через анальний отвір, що знаходиться посередині нижнього боку останнього членики, видаляються з тіла раку назовні.

Дихання річкового рака


Подібно до більшості водних тварин, річкові раки дихають за допомогою зябер. Ці органи поміщаються у нього з боків головогруди, у двох зябрових порожнинах. Зябра мають вигляд листочків та ниточок, прикріплених до підстав ніг. Бічні частини спинного щита захищають ці ніжні органи, через які постійно протікає струмінь води, спрямована ззаду наперед. Якщо у воду близько головогруди раку, який сидить у банку, додати трохи який-небудь пофарбованої рідини (наприклад, туші), то вона одразу ж втягується зябровими порожнинами і зараз же виштовхується з переднього зябрового отвори. Вийнятий з води рак може досить довго жити без води. Зябра його так добре захищені бічними частинами спинного щита, що довго не підсихають. Але як тільки зябра трохи підсохнуть, рак гине. У зябрах кров раку насичується киснем і звільняється від вуглекислого газу.

Органи кровообігу річкового рака

Кров раку безбарвна. Вона пересувається по його тілу завдяки роботі серця. Серце розташоване на спинній стороні і має вигляд м’язового напівпрозорого мішечка. Скорочуючись, воно жене кров у кровоносні судини. Посудини, що відходять від серця, розносять кров по всьому тілу; закінчуючись, вони відкриваються в проміжки між внутрішніми органами. Така кровоносна система, в якій кров тече не тільки по судинах, але і в проміжках між органами, носить назву незамкненою. Кров розносить до органів тіла поживні речовини і кисень. З органів тіла вона виносить вуглекислий газ (до зябрах) та інші утворюються там шкідливі речовини (до органів виділення). З зябер кров іде в серці і потім знову циркулює по тілу раку.


Органи виділення річкового рака


Органи виділення раку складаються з двох округлих зелених залоз. Вони лежать в голові у підстави довгих вусиків. Своїми вивідним трубочками вони відкриваються назовні на основний членик вусики.

Обмін речовин річкового рака

Подібно до всіх інших тварин рак одержує із зовнішнього середовища живильні речовини і кисень. У тканинах його тіла, як і у всіх тварин, утворюється вуглекислий газ і інші шкідливі для організму речовини. Через органи дихання і виділення такі речовини виділяються з тіла тварини в зовнішнє середовище. Таким чином, між організмом і навколишнім середовищем безперервно відбувається обмін речовин: засвоєння одних речовин і виділення інших.

Обмін речовин — найважливіша умова існування організмів. З припиненням обміну речовин організм гине.

Нервова система річкового рака

Нервова система раку своєю будовою нагадує нервову систему дощового хробака. Як і в хробака, вона розташована на черевній стороні тіла і має вигляд нервового ланцюжка. Ланцюжок складається з потовщень — нервових вузлів, пов’язаних між собою перемичками.


На кожен членик тіла доводиться пара таких вузлів, від яких відходять нерви до органів даного членики. Від подглоточного вузла, що знаходиться позаду стравоходу, перемички огинають ліворуч і праворуч стравохід. З’єднуючись з надглоткового вузлом, лежачим попереду стравоходу, вони утворюють окологлоточное нервове кільце. Від нього відходять нерви до органів чуття — очей і вусиками.

Зір у раку розвинене досить добре. Очі в нього розташовані в передній частині голови і сидять на рухомих стеблинках. Тому вони до певної міри рухливі, і рак може дивитися в сторони, не обертаючись. При неповороткості раку це має важливе значення: він може своєчасно помітити як здобич, так і ворогів. Кожне око є набором окремих очок, з’єднаних в одне ціле. Число очок в кожному оці дорослого раку може доходити до 3000. Такі очі називаються складними.

Довгі вусики раку служать йому органами дотику, а короткі — органами нюху.

За допомогою нервової системи здійснюється зв’язок тварини з зовнішнім середовищем. Річковий рак має значно складнішу нервову систему. Тому його поведінку, складається, як і у кожної тварини, з ряду рефлексів, значно складніше. Рак пересувається різними способами (повзає, плаває), шукаючи собі їжу; рятуючись від ворогів, ховається під камені або в нірки.

Розмноження річкового рака

Розмноження у раків виключно статеве. Вони роздільностатеві.

iv>
имку і весною можна бачити раків, що несуть на плавальних ніжках яйця (їх часто називають ікрою). Після того, як з ікринок вилупляться молоді рачки, вони ще деякий час залишаються під захистом матері, чіпляючись своїми клешнями за щетинки на її задніх ногах. Таке пристосування має важливе значення, так як захищає рачків від численних ворогів. Раки розмножуються досить швидко, незважаючи на те, що ікри у них порівняно небагато: самка відкладає від 60 до 150 — 200 рідко до 300 яєць.

Источник: cytoplazma.ru

Клас Ракоподібні включає близько 25 тис. видів тва­рин, які живуть переважно в морських і прісних водах. Типовим представником цього класу є річковий рак (рис. 1).

Органи виділення ракоподібних

Рис. 1. Річковий рак (самка із знятим панцером):

1 – короткі вусики; 2 – довгі вусики; 3 – око; 4 – шлунок; 5 – травна залоза; 6 – кро­воносні судини; 7 – яєчник; 8 – серце; 9 – верхня артерія черевця; 10 – нервовий лан­цюг; 11 – задня кишка; 12 – зябра.

 

 

Тіло рака має твердий хітиновий покрив, під яким розташований шар епітеліальних клітин. У ракоподібних голова і груди звичайно злиті в головогруди. Характерною рисою ракоподібних є перетворення передніх сегментів тулуба в головні.

На кожному сегменті, крім останнього, є пара кінцівок. У зв’язку з різними функціями форма кінцівок ракоподібних дуже різноманітна. Кінцівки головних сегментів звичайно втрачають рухову функцію, перетворюю­чись або на частину ротового апарату, або на органи чуттів.


На передній частині головогрудей є 5 пар кінцівок. Перша і друга пари перетворились на довгі і короткі вусики, які виконують функцію дотику, слуху, нюху, рівноваги або хімічного чуття. Третя, четверта і п’ята пари використовуються для подрібнення їжі і її жування. На кожному сегменті грудей знаходиться по парі ніг. З передні пари перетворені на ногощелепи, які беруть участь в захопленні, утриманні поживних частинок і передаванні їх до ротового отвору. Наступні 5 пар грудних ніг служать для пересування (локомоторні, або ходильні, ноги). Передні кінцівки використовуються для захоплення їжі, захисту і нападання, тому на них є клешні. У раків-самітників, крабів та інших близьких видів клешні утворились лише на передній парі ходильних кінцівок, у багатьох видів креветок – на двох передніх парах кінцівок, а у омара, річкових раків тощо – на трьох передніх парах, але на першій парі клешні значно більші, ніж на останніх. За допомогою ходильних ніг рак рухається по дну головою вперед, а плаває вперед хвостовим кінцем, загрібаючи воду черевцем.

Раки – всеїдні тварини.

Травна система у них починається ротовим отвором, який оточений видозміненими кінцівками (верхні щелепи утворились із першої пари кінцівок, нижні – із другої і третьої, ногощелепи – із четвертої – шостої).

>
ешнями рак захоплює, розриває здобич і шматки її підносить до рота. Далі через глотку істравохід їжа потрапляє вшлунок, який складається із двох відділів: жувального і цідильного. На внутрішніх стінках більшого жувального відділу розташовуються хітинові зуби, завдяки яким їжа легко перетирається. В цідильному відділі шлунка є пластинки з волосками. Через них подрібнена їжа проціджується і надходить в кишку. Тут відбувається перетравлювання їжі під дією соків травної залози (печінки). До перетравлювання і всмоктування їжі може відбуватися у виростах печінки. Крім того, печінка має фагоцитарні клітини, які захоплюють маленькі часточки їжі, перетравлюються вони внутрішньоклітинно. Закінчується кишка анальним отвором, який розташований на середній лопаті хвостового плавника.



Навесні і влітку в шлунку річкового рака часто виявляються білі камінці (жоренця), які складаються із вапняку. Запаси його використовуються для просочування м’яких шкірних покривів рака після линяння.

Дихають раки зябрами. Вони є навіть у наземних рачків – мокриць, що живуть у льохах, під камінням та вінших вологих і затінених місцях. Зябра у раків являють собою вирости шкірних покривів і розташовані біля основи ходильних ніг під панцирем.


Видільна система у рака представлена парою зелених залоз, які розташовані в головному відділі. їхні вивідні канали відкриваються в основі довгих вусиків.

Кровоносна система у рака незамкнена. На спинній стороні тіла розташоване п’ятикутне серце. Із серця кров іде в порожнину тіла, забезпечуючи органи киснем і поживними речовинами, потім по судинах надходить в зябра і збагачена киснем знову повертається в серце.

Як і у кільчастих червів, нервова система ракоподібних представлена навкологлотковим нервовим кільцем і че­ревним нервовим ланцюгом з парним ганглієм у кожному сегменті. Від надглоткового ганглія нерви відходять до очей і вусиків, від підглоткового – до ротових органів і від черевного нервового ланцюга – до всіх кінцівок і внутрішніх органів.

Органи чуттів добре розвинені. Очі – двох типів: одне просте око у личинки (у дорослих вищих раків відсутнє) і пара складних фасеткових очей у дорослих раків. Складне око відрізняється від простого тим, що складається із окремих очок, що однакові за будовою і складаються З рогівки, кришталика, пігментних клітин, сітківки тощо. Вважають, що кожне вічко бачить лише частину предмета (мозаїчний зір). Орган дотику у рака – довгі вусики. На головогрудях багато чутливих волосків, які, можливо, виконують функцію органів хімічного чуття і дотику. При скікни коротких вусиків розташовані органи рівноваги і слуху. Орган рівноваги має вигляд ямки або мішечка :і чутливими щетинками, на які тиснуть піщинки.

Більшість раків роздільностатеві. Статеві залозиу обох статей парні, розташовані в грудній порожнині. Самка річкового рака помітно відрізняється від самця: у неї черевце ширше головогрудей, а у самця вужче.


Органи виділення ракоподібних

Рис. 2. Кінцівки річкового рака:

1 – короткі вусики (антенули); 2 – «довгі вусики» (антени, довга гілка намальована част­ково), 3 – верхні щелепи, 4,5 – нижні щелепи; 6, 7 і 8 – ногощелепи; 9 – 13 – ходильні ноги; 14 – 19 – кінцівки черевця (зліва – самця, справа – самки).

 

Після внутрішнього запліднення самка в кінці зими відкладає ікру, приклеюючи її до плавальних ніжок че­ревця, і виношує. Рачки вилуплюються на початку літа. Від 10 до 12 діб вони знаходяться під черевцем матері, а потім ведуть самостійний спосіб життя. Оскільки самка відкладає невелику кількість яєць, то така турбота про потомство сприяє збереженню виду. Клас ракоподібних ділиться на 5 підкласів: цефалокариди, максиллоподи, зяброногі, черепашкові і вищі раки.

Серед дрібних ракоподібних найбільш відомі дафнії і циклопи (складова частина планктону), звичайним місцем життя яких є товща води. Вони мають важливе значення у кругообігу речовин у природі, становлячи значну частину раціону багатьох риб і китоподібних. Циклопи разом з іншими ракоподібними є проміжними хазяїнами ряду паразитичних червів (стьожак широкий тощо).


Вищі ракоподібні – мешканці морів і річок. На суші із цього класу мешкають лише окремі види (мокриця тощо).

Річковий рак, краби, креветки, омари та інші використовуються людиною в їжу. Живлячись залишками тварин, вони звільняють воду від речовин, що розкладаються, виконуючи роль санітарів водойм.

 

Источник: studopedia.su

Внутрішня будова річкового рака

Організм тварини складається з цілого ряду систем органів, які повноцінно виконують свої функції. А саме:

  • нервова система представлена у вигляді окологлоточного вузла і черевної нервової ланцюжка;
  • кровоносна система незамкнена, але унікальна тим, що в організмі є серце;
  • органом дихання є зябра, їх ніжна кутикула легко звільняє кров від вуглекислого газу і насичує її киснем;
  • травна система має складну будову. Тому розберемося з її роботою детально.

Органи виділення річкового рака – що відноситься до видільної системи

Рис.1. Будова внутрішніх органів річкового раку

Робота травної системи


Спочатку їжа через рот відправляється в глотку, далі по стравоходу просувається в шлунок, який має два відділи.

Перший відділ відрізняється своїм розміром, він набагато більший другого. Тут їжа ретельно перетирається з допомогою хітинових зубців. Далі дрібна кашка потрапляє в так звану, цедильную машину.

Другий відділ шлунка має цедильный апарат, крізь який їжа проціджують і відправляється в середню кишку і травну залозу (печінка).

Тут йде процес перетравлення і всмоктування корисних речовин.

Продукти, які залишилися після перетравлення, просуваються по прямій кишці і виходять через анальний отвір назовні. Воно розташоване в хвостовій частині тіла.
Органи виділення річкового рака – що відноситься до видільної системи

Рис.2. Травна система

Будова видільної системи

Робота видільної системи річкового рака відіграє велику роль у життєдіяльності тварини. В даному випадку органом виділення є пара зелених залоз, яка розташована біля основи головної частини. Через них виводяться продукти обміну речовин. Відкриваються залози біля вусиків.

Органи виділення річкового рака – що відноситься до видільної системи

Рис.3. Органи виділення річкового раку

Річковий рак з навколишнього середовища одержує кисень і поживні речовини.

В тканинах організму вуглекислий газ і інші токсичні речовини. Саме органи виділення, а також дихання допомагають позбавитися від зайвих токсинів і вуглекислого газу.

Що ми дізналися?

Внутрішні органи річкового рака становлять повноцінні системи органів, які в повній мірі виконують свої функції. Для забезпечення нормальної життєдіяльності та проведення обміну речовин в організмі тварини є органи виділення.

Нові тестыБудь в числі перших на дошці пошани

Сподобалася стаття? Допоможи проекту – тисни на кнопку, розкажи друзям:

Источник: mykniga.com.ua

Тема

  • Загальна характеристика класу Ракоподібні.

Мета уроку

  • Познайомитися із загальними ознаками класу Ракоподібні.
  • Виховання дбайливого відношення до навколишнього середовища

Задачі уроку

  • Освітня: Ознайомити учнів з особливостями зовнішньої та внутрішньої будови ракоподібних.
  • Розвиваюча: Розвивати навички практичної роботи з біологічними об’єктами; Розвивати спостережливість, терпіння, акуратність, самостійність.
  • Виховна: Виховувати дбайливе ставлення до живих організмів як до частини екосистеми.

Хід уроку

Загальні ознаки класу Ракоподібні

Клас Ракоподібні (Crustacea) — численна і різноманітна група в основному водних членистоногих. До них належать близько 40 тис. сучасних видів. Ракоподібні займають практично всі типи водойм: моря і океани до найбільших глибин, річки, озера, які пересихають калюжі, підземні води. Більшість ракоподібних мешкають на дні або входять до складу планктону. Це в основному активно плаваючі або плазують тварини. Але серед них зустрічаються і нерухомі прикріплені форми — морські жолуді і качечки. Деякі ракоподібні пристосувалися до життя на суші. Наприклад, мокриці мешкають в грунті різних широт, навіть у пустелі, але при цьому ведуть прихований спосіб життя і риють глибокі нори. У вологих тропічних районах суші зустрічаються в грунті бокоплави і наземні форми крабів і крабоідов. Серед ракоподібних чимало паразитів водних безхребетних і риб.

Ракоподібні.

Малюнок 1. Ракоподібні.

Велика роль ракоподібних в біологічному кругообігу у водних екосистемах. Планктонні рачки харчуються в основному одноклітинними водоростями і зваженими у воді органічними частками, а ними в свою чергу харчуються риби. Основу їжі для риб у всіх водоймах складають ракоподібні або тварини, що харчуються ними. Навіть такі великі морські тварини, як беззубі кити, харчуються дрібними рачками, яких вицежівают з води у величезній кількості.

Важлива роль ракоподібних в біологічному очищенню вод. Вони представляють одну з найбільш численних груп біофільтраторов і детритофагов. Ракоподібні — важливий об’єкт промислу і використовуються людиною в їжу. Особливо розвинений промисел креветок, крабів, лангустів. На рибоводних заводах розводять дрібних рачків як корм для риб.

Зовнішня будова

Розміри і форма тіла ракоподібних різноманітні. Серед них зустрічаються дрібні планктонні форми, до 1 мм завдовжки, і великі бентосні раки, краби до 80 см в довжину, а, наприклад, японський краб в розмаху ніг досягає 1,5-2 м. Сильно видозмінені по виглядом сидячі форми з вапняним панциром і паразитичні раки.

Відео 1. Ракоподібні.

Різноманітність форм тіл ракоподібних


Малюнок 2. Різноманітність форм тіл ракоподібних.

Різноманітність форм тіл ракоподібних

Малюнок 3. Різноманітність форм тіл ракоподібних.

Тіло складається з головного, грудного та черевного відділів. У деяких примітивних ракоподібних сегментація грудного та черевного відділів майже гомономністю. Сегменти тіла несуть по парі двухветвистих кінцівок. Первинно кінцівки ракоподібних багатофункційний і виконують кілька функцій: рухову, дихальну і допоміжну при харчуванні. Але у більшості ракоподібних спостерігається морфофункциональна диференціація кінцівок.

Будова річкового рака.


Малюнок 4. Будова річкового рака.

Голова ракоподібних складається з головної лопаті — акрона і чотирьох сегментів. Грудні та черевні відділи ракоподібних можуть складатися з різної кількості сегментів (від 5-8 до 50). В одних раків грудні кінцівки мультифункціональні, як у жаброногов, і виконують плавальну, дихальну функції і відфільтровування їжі; в інших спостерігається поділ функцій. Наприклад, у річкового рака з восьми пар грудних ніг перші три пари — Це двухгілясті ногочелюсти (утримують і відціджують їжу), три наступні пари ніг одноветвисті ходильні і одночасно хапальні з клешнею на кінці. Разом з тим все грудні кінцівки раку несуть біля основи зябра і виконують додатково функцію дихання.

Черевний відділ складається з декількох сегментів і тельсоном і частіше позбавлений кінцівок. Проте в більшості вищих раків на черевці є двухгілясті кінцівки. У креветок вони виконують плавальну функцію, у ротоногіх раків — дихальну.

Хітинові покриви багатьох ракоподібних просочені карбонатом кальцію, що надає їм більшу міцність. Між злитими відділами тіла або сегментами, а також між члениками ніг і придатків є м’які мембрани, що забезпечують їх рухливість. При злитті сегментів у відділи утворюється загальний хітиновий панцир на спинній стороні. Хітинові покриви голови в ряді випадків утворюють спинну складку — карапакс, який прикриває не тільки голову, але й груди (у річкового рака, щитня), або навіть все тіло (дафнії, ракушковие рачки). Бічні частини карапакса у вищих раків прикривають зябра.

Хітин

Малюнок 5.  Хітин.

До складу хітинової кутикули входять різноманітні пігменти, що додають ракоподібних зверхньо забарвлення. Особливо великий стійкістю мають червоні пігменти, які зберігаються навіть при фіксації ракоподібних у формаліні і проварювання в окропі. Тому покриви варених і смажених раків, крабів червоні. Пігменти містяться і в шкірі ракоподібних — гиподерме.

Зміна кольору хітина у рака після проварювання в окропі

Малюнок 6.  Зміна кольору хітина у рака після проварювання в окропі.

Є клітини-хроматофори з різними пігментами. Деякі ракоподібні можуть змінювати забарвлення, що залежить від розподілу пігментних зерен у хроматофорах. Якщо пігмент рівномірно розподіляється в клітці, то ця забарвлення і буде проявлятися у покривах. І навпаки, якщо пігмент концентрується в центрі клітини, то це забарвлення зникає. Процес зміни розподілу пігменту в різних хроматофорах регулюється нервово-гуморальною системою.

Травна система

Травна система ракоподібних складається з переднього, середнього і заднього.

Будова рака.

Малюнок  7.  Будова рака.

Ектодермальна передня кишка представлена стравоходом і жувальним шлунком; вистелена хітинової кутикулою. Шлунок іноді підрозділяється на жувальний і пілоричний. Середня кишка ентодермальний; в неї впадають протоки парної печінки. Печінка виконує не тільки роль травної залози, але і функцію всмоктування перевареної їжі. Ферменти печінки діють на жири, білки і вуглеводи. У печінці відбувається порожнинне і навіть частково внутрішньоклітинне травлення. Є зворотна кореляція між розвитком середньої кишки та печінки. Наприклад, у дафній маленька печінка, але довга середня кишка, а у річкового рака сильно розвинена печінку, а середня кишка має вигляд короткого сліпого відростка і їжа в основному перетравлюється і всмоктується в трубочках печінки. Задня кишка пряма, вистелена кутикулою. Під час линьки у раків скидається не тільки зовнішній хітиновий покрив, але і хітинова вистилання переднього і заднього відділів кишки. У цей період ракоподібні не харчуються до затвердіння нового хітинового покриву.
Органи дихання. У більшості ракоподібних органами дихання служать шкірні зябра у формі перистих або пластинчастих виростів. Зазвичай зябра знаходяться на грудних кінцівках, і лише у ротоногіх (рак-богомол) і рівноногих (водяні віслюки) черевні ніжки повністю перетворені у зябра. У вищих ракоподібних (раків, крабів) зябра утворюються не тільки на ногах, але і на стінці тіла в зябрових порожнинах під карапаксом.

Дихальна система

Багато дрібних ракоподібні з тонкою кутикулою позбавлені жабер і дихають усією поверхнею тіла. У сухопутних ракоподібних є спеціальні органи дихання. Так, у мокриць на черевних ніжках є глибокі розгалужені впячивания — псевдотрахеі, в яких відбувається газообмін. У сухопутних крабів під бічними частинами панцира довго зберігається волога, і вони дихають киснем, розчиненим в плівці води, покриває тонкі мембрани зябрової порожнини. Для дихання сухопутних ракоподібних необхідна підвищена вологість повітря. Навіть пустельні мокриці, риє в піску нори до 1 м завглибшки, живуть у мікроусловіях з 90-процентною вологістю повітря.

Кровоносна система

Кровоносна система ракоподібних, як і у всіх членистоногих, незамкнута: кров (гемолімфа) тече по судинах і лакуни міксоцелю.

Кровоносна система ракоподібних

Малюнок 8. Кровоносна система ракоподібних: 1 — Веслоногі; 2 — Ветвистовуси; 3 – ракушкові; 4 — равноногі; 5 – бокоплави; 6 – десятиногі.

Є трубчасте серце, розташоване над кишечником. У примітивних форм, наприклад у жаброногов, серце довге, багатокамерні, з парними отворами — остіямі в кожній камері. У більшості ракоподібних серце у формі короткої спинний трубки всього з декількома камерами і остіямі. Наприклад, у річкового рака серце компактне з трьома парами остій. Положення серця залежить від розташування органів дихання. Наприклад, у раків, з грудними зябрами серце знаходиться у грудному відділі (у більшості видів), у видів з черевними органами дихання (мокриці, водяні віслюки) серце в черевці, а у раків, у яких зябра знаходяться в грудному і черевному відділах (ротоногіе), серце довге, розташоване і в грудях і в черевці.

Видільна система

Органи виділення — дві пари нирок, що представляють собою видозмінені целомодукти. Нирки розташовані в головному відділі. Перша пара нирок — антеннальние залози, друга пара — максиллярние.

Кожна нирка складається з кінцевого мішечка целомического походження і извитого видільної канальця, який може розширюватися, утворюючи сечовий міхур.

Обидві пари нирок одночасно присутні тільки у одного рачка — Nebalia з вищих раків, а також у морських ракушкових рачків, а у решти є лише одна з двох пар нирок: антеннальние або максиллярние.

У процесі індивідуального розвитку ракоподібних відбувається зміна видільних залоз. Так, у багатьох вищих раків у личинковому стані функціонують максиллярние залози, а в дорослому — антеннальние, а у всіх інших видів навпаки: у личинок розвинені антеннальні залози, а у дорослих — максиллярние. У річкового рака, розвивається без метаморфозу, є тільки антеннальние нирки.

Нервова система

Нервова система ракоподібних, як і у всіх членистоногих, представлена парними надглотковим гангліями, навкологлотковим кільцем і черевним нервовим ланцюжком. У примітивних — зяброногих раків нервова система сходового типу; парні ганглії в сегментах широко розставлені і з’єднані коміссур, створюючими перекладини нервових сходів. У більшості ж видів є черевний нервовий ланцюжок.

Органи почуттів

Майже у всіх раків добре розвинені очі: прості або складні — фасеткові. В одних ракоподібних можуть бути присутніми тільки прості очки (циклопи), або тільки складні (більшість вищих раків), або поєднується присутність тих і інших (рачки-карпоєди). У глибоководних, а також у сидячих і паразитичних раків очі відсутні. Зорове сприйняття  складається з окремих частин, що сприймаються окремими омматідіев. Таке зір називається мозаїчним.

У деяких ракоподібних є органи рівноваги — статоцисти. Наприклад, у річкового раку вони знаходяться біля основи антеннули. Під час линьки змінюється вистилання статоцисти, і в цей період рак втрачає координацію руху. Органами дотику і нюху у ракоподібних служать численні дотикові волоски і сенсілли, розташовані головним чином на антенах, ногах, вилочку.

Статева система

Ракоподібні — роздільностатеві тварини. Але є випадки гермафродитизму у деяких нерухомих форм. У багатьох ракоподібних виражений статевий диморфізм. У самців іноді антени перетворені в хапальні органи. Самок деяких ракоподібних часто легко впізнати за прикріпленими яйцевими мішками. У вищих раків яйцевих мішків не буває. У самців річкового рака 1-2 пари черевних ніг виконують роль копулятивних органів. У паразитичних і сидячих вусоногих раків самці в кілька раз дрібніші за самок. Гонади парні, іноді частково зростаються. Статеві протоки і отвори парні. Іноді у самок є сім’яприймачів, куди надходить сперма самця при паруванні. При цьому запліднення яєць відбувається пізніше, коли самка приступає до яйцекладки і обприскує відкладаються яйця спермою з отворів сім’яприймача. У самців деяких видів є залізисті ділянки семяпроводи — Насінні бульбашки, які виділяють клейку речовину, що склеює сперму в сперматофори. При паруванні самці приклеюють сперматофори до тілу самки або вводять їх в жіночі статеві отвори.

У річкового рака жіночі статеві отвори знаходяться на шостому грудному сегменті біля основи третьої пари ходильні ніг, а чоловічі — на восьмому грудному сегменті біля основи п’ятої пари ходильні ніг. У самців раку 1-2 пари черевних ніг перетворені на копулятивні трубочки. У період розмноження вони заповнюються спермою, що випливає із статевих отворів самця. При паруванні за допомогою копулятивних трубочок самець вводить сперму в статеві отвори самок.

Відео 2. Креветка носить потомство.

Розвиток

Ембріональний розвиток схоже з кільчастими хробаками: спіральне нерівномірне детерміноване дроблення, телобластіческая закладка мезодерми. Ембріональний розвиток зазвичай відбувається з метаморфозом. У багатьох ракоподібних з яйця виходить планктонна личинка — науплиус. Це найбільш характерна личинка для ракоподібних. Тіло науплиус складається з акрона, двох сегментів і анальної лопаті і несе одноветвістие антеннули і дві пари двуветвістимі плавальних ніг, які гомологічних антен і мандібуламі дорослих рачків.

На головний лопаті розташований непарний науплиус очей. У науплиус є кишечник, антеннальние нирки, головні ганглії. У зоні росту, перед анальної лопаттю, закладаються нові сегменти. Наступна стадія розвитку — метанауплиуса, у якого вже є всі головні сегменти з кінцівками і передні грудні — з ногочелюсти. Личинки кілька разів линяють, і у них постійно диференціюються всі сегменти, кінцівки, і внутрішні органи, властиві дорослій тварині.

У вищих раків, наприклад у креветок, з яйця виходить також науплиус, який потім розвивається в метанауплиуса, але потім з’являється особлива личиночная стадія — зоеа, характерна для вищих раків. У зоеа є, крім розвинених головних і передньогрудна кінцівок, зачатки інших грудних ніг, сформований черевце з останньою парою ніг. Зоеа відрізняється від попередніх личинкових стадій іще наявністю фасеточних очей. За стадією зоеа у креветок слід мізідная стадія з розвиненими грудними ніжками і зачатками всіх черевних кінцівок. Після линьки мізідной личинки формується доросла тварина. В інших вищих раків, наприклад у багатьох крабів, з яйця відразу виходить личинка — зоеа, а у річкового рака розвиток пряме і з яйця вилуплюється молодий рачок з повним складом сегментів і кінцівок.

Подальший розвиток пов’язаний із зростанням, що супроводжується линьками.

Відео 3.  Лінька у рака.

Класифікація

Для сучасних ракоподібних зазвичай використовується наступна класифікаційна схема.

Клас Crustacea ділять на п’ять підкласів.

1. До зяброногих (Branchiopoda) відносяться прісноводні форми (водяні блохи, щитні тощо) і що живе в солоних озерах і лиманах артемія.

2. Ракушкові (Ostracoda) — це дрібні ракоподібні з округлим двостулковим панциром, що живуть головним чином на дні морів і озер.

3. Підклас веслоногих (Copepoda) об’єднує морські планктонні (каланид та ін), прісноводні вільноживучі (циклопи і ін) форми і паразитичних карпоедов, або коропових вошей.

4. Усоногі (Cirripedia) — це морські жолуді, морські качечки, деякі паразитичні форми.

5. До вищих раків (Malacostraca) відносяться краби, омари, лангусти, річкові раки, креветки, раки-богомоли, раки-шашелі, мокриці, водяні віслюки, бокоплави і багато інші форми.

КРАБ Grapsus grapsus

Малюнок 9. КРАБ Grapsus grapsus.

РАКИ-БОГОМОЛИ, або ротоногі ракоподібні

Малюнок 10. РАКИ-БОГОМОЛИ, або ротоногі ракоподібні, нагадують своїми хапальними кінцівками хижих комах богомолів. Від усіх інших ракоподібних вони відрізняються також дуже рухливими очима на членистих стеблинках.

РАКИ-Щелкуни (сімейства Alphaeidae)

Малюнок 11. РАКИ-Щелкуни (сімейства Alphaeidae) відрізняються різким звуком, що видається при змиканні «пальців» великої хапальної клешні.

Контролюючий блок № 1

1. Яка кількість видів ракоподібних відомо в цей час?
2. Де живуть ракоподібні?
3. Що представляють собою тіло і покриви ракоподібних?
4. Які органи почуттів розвинуті в ракоподібних?
5. Як здійснюється дихання ракоподібні?
6. Назвіть класифікацію Класа Ракоподібні.

Список використаної літератури

1.    Урок на тему „Ракоподібні”  Іванова А.С., вчитель біології, ЗОШ  № 18, м.Дніпропетровськ.
2.    Биология с основами экологии. Серия «Учебники для вузов. Специальная литература» — СПб.: Издательство «Лань», 2000.
3.    Акимушкин И.И. Мир животных: Беспозвоночные. Ископаемые животные. — М.: Мысль, 2008. – 382 с.
4.    Шарова И.Х. Зоология беспозвоночных: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений. — М.:Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2009. — 592 с: ил.


Відредаговано та надіслано Горбатко С.М.


Над уроком працювали

Іванова А.С.

Горбатко С.М.

Вермульська Т.В.

Источник: edufuture.biz