Разновидности членистоногих

Группа Членистоногих включает в себя такие основные классы:

  • ракообразные;
  • паукообразные;
  • насекомые;
  • многоножки.

Количество видов у данного типа превышает количество всех видов остальных животных вместе взятых, и составляет две трети всех живых организмов на планете. Размеры тела колеблются от мельчайших долей миллиметров до десятков сантиметров. Эти животные ползают, летают, плавают, роют, бегают, плетут сети. Классы Членистоногих имеют как общие признаки, так и индивидуальные особенности.

Членистоногі вікіпедія

Рис. 1. Схема распространения животных на планете

Общие признаки

К общим признакам Членистоногих относят:

  • Членистые конечности;

  • Тело двусторонне симметричное и состоит из трёх отделов: голова, грудь и брюшко. Хотя у Ракообразных и Паукообразных первые два отдела срастаются в единый отдел – головогрудь;
  • Покровы тела достаточно прочные, так как содержат хитин. Это, так называемый, экзоскелет, который не даёт возможности расти животному, поэтому время от времени происходит линька;
  • Пищеварительная система имеет сквозное строение: ротовое отверстие, глотка, пищевод, желудок, средняя и задняя кишка, анальное отверстие. Ротовое отверстие – это видоизменённые конечности. Покровы передней и задней части системы также покрыты хитиновым покровом.
  • Кровеносная система у всех представителей типа незамкнутая;
  • Полость тела смешанная и образует миксоцель;
  • Нервная система состоит из брюшной нервной цепочки, и впервые появляются зачатки головного мозга.
  • Органы чувств хорошо развиты, глаза имеют сложное строение.
  • Органы размножения раздельнополые, развитие может быть прямое или с превращением.

Индивидуальные особенности

В процессе эволюционного развития возникают индивидуальные изменения в строении тела и функциях отдельных органов. Такие изменения называются идиоадаптацией. Благодаря таким переменам близкие виды семейства могут обитать в любых географических зонах, не конкурируя друг с другом. Примером идиоадаптации можно считать:

  • особенности строения конечностей;
  • покровительственная окраска у насекомых;
  • предупредительная окраска у пчёл;
  • по размножению – забота о потомстве;
  • приспособления к любой среде обитания.

Жизнь Членистоногих настолько разнообразна, что дало возможность достичь такого значительного процветания типу. Почему же это произошло? Дело в том, что физиология тела, поделенного на сегменты, позволяет сливаться и образовывать разнообразные части, как конструктор. В процессе эволюции конечности, прикреплённые к сегментам, видоизменялись, приспосабливаясь к определённой среде.

Членистоногі вікіпедія

Рис. 2. Сегментированное тело

Некоторые используют их для питания, другие – для передвижения, размножения, защиты, у Ракообразных они выполняют функции органов дыхания и т.д.

Строение тела у каждого класса имеет свои особенности:

  • Ракообразные имеют пять пар ходильных ног + клешни. На конце брюшка имеются лопасти.
  • У Паукообразных четыре пары ног + педипальпы и хелицеры. Брюшко имеет видоизменённые конечности в виде паутинных бородавок.
  • Насекомые имеют три пары ходильных ног и крылья.

Дыхательная система зависит от того, где обитают животные. У Ракообразных – это жабры, у Паукообразных – легочные мешки, у некоторых отрядов насекомых – трахеи.

Выделительная система устроена также по-разному. У Ракообразных – это зелёные железы, у Паукообразных и насекомых – мальпигиевы сосуды, которые выделяют продукты обмена веществ в заднюю кишку.

Чем питаются Членистоногие, также зависит от вида. Среди Членистоногих есть хищники, растительноядные, питающиеся падалью, а также паразиты. Многие представители типа несут опасность для жизни и здоровья человека.

Значение Членистоногих

Вне зависимости, какие животные представляют тип Членистоногих, все они имеют огромное значение для нормального функционирования природных процессов. Дело в том, что все они являются одним из звеньев цепочки питания. Они опыляют растения, поедают остатки умерших животных, борются с вредителями. Однако могут и паразитировать, быть переносчиками различных заболеваний. Некоторые животные имеют медицинское значение (пчёлы, скорпионы, пауки). Из яда этих животных изготавливают фармацевтические препараты, а продукты пчелиной жизнедеятельности вообще не заменимы для здоровья человека.

Рис. 3. Золотой шёлк

Источник: obrazovaka.ru

iv>

ТИП ЧЛЕНИСТОНОГІ

Включає більше 1,5 млн видів. Завдяки ряду великих ароморфозів представники типу заселили воду, ґрунт, повітряне середовище.

Тіло членистоногих сегментоване. Сегменти різних ділянок тіла неоднакові по будові. Групи подібних сегментів виділяються у відділи: голова, груди, черевце. Ceгменти тіла можуть зливатися один з одним. Зовні вони покриті хітиновою оболонкою, що утворить зовнішній кістяк.

•                    Кінцівки членисті, рухливо з’єднуються з тулубом суглобами. Кінцівки виконують різні функції: захоплення й подрібнювання їжі, руху, подиху.

•                    М’язова система представлена окремими пучками поперечно-смугастих м’язів.

•                    Травна система складається з передньої, середньої й задньої кишки. Є травні залози (печінка у рака).

•                    Кровоносна система незамкнута, серце розташовується на спинному боці тіла.

•                    Органи подиху — зябра, легені або трахеї.

•                    Нервова система складається з головного мозку й черевного нервового ланцюжка.

•                    Видільна система представлена видозміненими метанефридіями або мальпігієвими судинами.

•                    Членистоногі роздільностатеві й розмножуються тільки статевим шляхом.

Виникнення типу членистоногих обумовлено розвитком ряду ароморфозів зовнішнього кістяка, поперечно-смугастих м’язів, складних кінцівок, серця, нервових елементів.


Тип членистоногі включає три класи

Ракоподібні

Павукоподібні

Комахи

 

КЛАС РАКОПОДІБНІ. Представники: річкові раки, омари, лангусти, краби, креветки й інші види — мешканці морів, озер, рік. Розміри тіла від 1-2 мм до 3 м.

Тіло ракоподібних покрите хітиновим панциром і складається з голови, грудей і черевця; часто спостерігається злиття голови й груди (головогруди).

Кінцівки голови представлені п’ятьма парами головних придатків. Перша й друга пари кінцівок виконують дотикальну функцію, третя пара — верхні щелепи, четверта й п’ята пара — нижні щелепи.

Число грудних кінцівок варіює. У річкового раку перші три пари грудних кінцівок перетворені в ногощелепи. Основна функція  –  в утриманні їжі й переміщенні її до рота. Друга й третя пари грудних кінцівок несуть зябра, а їхній рух викликає тік води через зяброву порожнину. П’ята  –  восьма пари кінцівок  –  ходильніноги.

Черевні ноги в рака є копуляційним апаратом.

 


 

•                    Нервова система складається з парного надглоткового ганглія (головного мозку), подглоткового ганглія й черевного нервового ланцюжка. Органи чуттів — вусики — органи нюху, дотику й хімічного почуття. Орган зору  –  фасеткові очі. Є орган рівноваги.

>

•                    Дихання здійснюється за допомогою зябер.

•                    Кровоносна система незамкнута, складається із серця й мережі судин. Серце розміщене на спинному боці тіла й має кілька отворів із клапанами.

•                    Травна система добре розвинена. Їжа потрапляє в рот, потім у стравохід і шлунок, що складається із двох відділів. У першому їжа переробляється механічно, а другий працює як цідильний апарат, що пропускає тільки добре оброблену їжу. Великі частки їжі проходять прямо в задню кишку, минаючи середню. Більша частина перетравленої їжі зі шлунка попадає в кишечник. Значну роль у перетравлення відіграє травна залоза, що сполучає функції печінки й підшлункової залози.

• Органи виділення представлені видозміненими метанефридіями. У річкового рака вони розташовані в головній частині тіла й відкриваються в основи антен.

Майже всі ракоподібні роздільностатеві. У річкового раку розвиток прямий, у деяких інших видів — з метаморфозом. Серед ракоподібних широко розповсюджений паразитизм.

Різноманітність ракоподібних та їх значення

Нижчі раки (дафнія, циклоп) живуть у відкритих водоймах. Розміри їхнього тіла сягають від кількох міліметрів до одного-двох сантиметрів. Більшість із них входять до складу планктону й бентосу. Серед них є рослиноїдні, хижаки й паразити.


Дафнії здатні ширяти в товщі води й здійснювати різкі стрибки, звідси й їхня друга назва  –  водяні блохи. Тіло цих рачків міститься в двостулковій черепашці, з якої стирчать голова та гілчасті вусики. У тілі дафній накопичуються крапельки жиру, які видно крізь прозорі покриви. Живляться дафнії, відфільтровуючи з води різні водорості, найпростіших та бактерії. Так, одна дафнія магна за добу здатна з’їсти близько 40 мільйонів одноклітинних організмів.

Циклопи отримали свою назву на честь міфічного одноокого велетня. На лобі цього ракоподібного розташоване одне око. їхні рухи дуже схожі на «фігури» вищого пілотажу. Циклопи  –  хижаки. Вони нападають на коловерток, інших рачків та своїх побратимів. Циклопи неотруйні, але бувають заражені паразитами людини.

Ракоподібні мають господарське значення, служать їжею рибам, об’єктом промислу людини.Ряд ракоподібних веде паразитичний спосіб життя. Наприклад, коропова воша  –  шкірний паразит коропоподібних риб. Чимало зяброногих раків, наприклад щитень, при масовому розвитку завдають неабиякої шкоди молодій рибі, яку вирощують у ставкових господарствах. Деякі види циклопів є проміжними хазяїнами стьожкових червів (наприклад, стьожака широкого).

До промислових видів належать різні види крабів, омарів, лангустів, креветок. Омари мають добре розвинені клешні, за допомогою яких вони розчавлюють черепашки молюсків. Лангусти клешень не мають. У Чорному морі та річках Гірського Криму мешкають рідкісні види крабів, що потребують охорони. Шість із них занесено до Червоної книги України.


 

КЛАС ПАВУКОПОДІБНІ включає три ряди: павуки, кліщі та скорпіони. Представники: скорпіони, сінокосці, паук-хрестовик, тарантули, кліщі й ін. Павукоподібні живуть на суші.

Це хижаки, що харчуються комахами, дрібними ящірками, пташенятами, є паразитичні форми (кліщі), рослиноїдні.

Тіло павукоподібних складається з головогрудей й черевця. Для захоплення їжі служить перша пара кінцівок, що закінчуються клішнем, гачком або стилетом. Друга пара кінцівок може перетворюватися в ходильні ноґи або потужні клешні (скорпіони). У багатьох павуків поблизу загостренного кінця нігтиків відкривається протока отрутної залози. Отрута, що впорскує в жертву, паралізує її.

 

C:WINDOWSTempFineReader10mediaimage16.png

Внутрішня будова павука:


1  –  прості очі (дві пари); 2  –  отрутна залоза; 3  –  протока отрутної залози в нігтику верхньої щелепи (хеліцери); 4  –  ротовий отвір;
5  –  шлунок; 6  –  серце; 7  –  легеневий мішок; 8  –  статева залоза;
 9  –  павутинні бородавки; 10  –  трахеї; 11  –  павутинна залоза із протокою; 12  –  відростки смоктального шлунка; 13  –  печінка;
14  –  клоака; 15  –  отвір статевої залози; 16  –  передній відділ нервової системи вузлового типу; 17  –  хеліцери;
18  –  анус; 19  –  мальпігієві судини


 

Кінцівки членисті, кінцевий членик служить для дотику, хеморецепції, захоплення їжі. Черевні кінцівки відсутні, перетворилися в ряд органів — павутинні бородавки, статеві придатки, легені.

Похідні шкірного епітелію — різні залози: отрутні, павутинні, пахучі.

•                    Нервова система представлена надглотковим вузлом (головний мозок). Кількість черевних нервових вузлів залежить від розчленованості тіла. У павукоподібних — декілька пар простих очей, добре розвинені органи дотику. Є органи хімічного почуття, вологості повітря.

•                    Травна система диференційована. Павукоподібні харчуються тільки розрідженою їжею. За допомогою кінцівок павук розминає здобич і впорскує в неї травний сік. Здобич надходить у глотку, що всмоктує рідку їжу, далі в кишечник. Є травні залози — слинні й печінка. Павукоподібні здатні поглинати велику кількість їжі й довго голодувати.


•                    Основні органи виділення — мальпігієві судини, що впадають у задню кишку.

•                    Органи дихання представлені легенями або трахеями.

•                    У павукоподібних є пульсуюча спинна судина — серце із клапанами. Від серця відходять судини, кровоносна система незамкнута. Кров безбарвна. У кліщів кровоносна система найменш розвинена. Ступінь розвитку кровоносної системи залежить від будови легенів або трахей і від розмірів тварини.

Павукоподібні — роздільностатеві тварини. У зв’язку з виходом на сушу зовнішнє запліднення змінюється зовнішньо-внутрішнім. Розмноження інтенсивне, деякі самки кліщів відкладають до 30 тис. яєць.

Для павуків характерний розвиток павутинних залоз. Павутина використається для побудови гнізд, захисту, спарювання, побудови яйцевих коконів, розселення.

Роль павукоподібних у природі та житті людини.

Нині відомо приблизно 30 тис. видів павуків (в Україні — понад 1 тис.). Їх можна знайти на рослинах, у ґрунті, на будівлях тощо. Лише один вид — сріблянка — мешкає у прісних водоймах. З павутини під водою він будує гніздо у вигляді дзвона, заповнене повітрям. Дихає цей павук атмосферним повітрям, яке з поверхні води збирає щетинками свого черевця.

У природі павуки регулюють чисельність видів комах  –  шкідників рослин або кровосисних видів (ґедзів, комарів тощо).

Отрута деяких видів павуків становить загрозу здоров’ю і навіть життю людини та свійських тварин. Дуже небезпечні укуси павуків-птахоїдів і південно-американського павука мастофори.

Серед представників фауни України найнебезпечніші для людини — тарантул і каракурт. Тарантул поширений на півдні У країни і може проникати на територію лісової зони, а каракурт — у Криму та степовій зоні. Через деякий час після укусу каракурта виникає сильний біль в усьому тілі. Отрута діє на нервову систему, спричиняючи збудження, яке потім змінюється запамороченням і нерухомістю.

З отрути павуків виготовляють різноманітні ліки, зокрема снодійні та заспокійливі. Для цього деякі види, наприклад павуків-птахоїдів, розводять штучно.

Серед павукоподібних є паразити, зокрема коростяний свербун, іксодовий (собачий) кліщ, залозниця вугрова. Шкоди завдає і коморний кліщ.

 

КЛАС КОМАХИ. Найрізноманітніший, численний клас членистоногих, що нараховує більше 750 тис. видів. Комахи пристосувалися до всіх умов життя.

C:WINDOWSTempFineReader10mediaimage17.png

Внутрішня будова комахи:

1  –  складне око; 2  –  прості вічка; 3  –  мозок; 4  –  слинна залоза;
 5  –  передня кишка; 6  –  яєчник; 7  –  серце; 8  –  задня кишка;
9  –  анальний отвір; 10  –  антени; 11  –  верхня губа; 12  –  верхня щелепа;
13, 14  –  перші й друга нижні щелепи; 15  –  підглотковий нервовий вузол;
16 — черевний нервовий ланцюжок; 17-21 — частини ноги: 17 — тазик;
18 — вертлуг; 19 — стегно; 20 — гомілка; 21 — лапка; 22 — середня кишка;
23 — мальпігієві судини; 24  –  сім’яприймач; 25 — вивідний канал яєчника


 

Тіло комах складається із трьох відділів: голови, грудей і черевця. У головній частині знаходяться ротовий апарат, органи чуттів — зору, нюху, дотику. На грудях, що складаються із трьох сегментів, розташовані три пари кінцівок. У черевці зосереджені середня й задня кишка, жирове тіло, видільна система, статеві органи, дихальний апарат.

Одна з характерних рис комах  –  наявність літального апарата. Крила — складки стінки тіла, пронизані жилками, усередині проходять трахеї й нерви. При зміні способу життя, наприклад при переході до паразитизму (воші, блохи) або зміні екологічної ніші, спостерігається редукція крил. Крім функції польоту крила виконують захисну функцію, наприклад, у жуків передні крила видозмінені в надкрила. У деяких форм комах (мухи) розвивається одна передня пара крил, задня ж дзижчальця.

Кінцівки комах складаються не більш ніж з п’яти члеників. Вони пристосовані для ходіння, хапання, стрибання, плавання, розмноження й т.д. Найбільш древні функції кінцівок — ходіння й біг, інші пов’язані з ідіоадаптаціями.

М’язова система представлена окремими пучками поперечно-смугастих волокон.

Тіло й кінцівки мають хітинізований покрив  –  кутикулу (зовнішній кістяк). Кутикула багатьох комах пронизана великою кількістю волосків, що виконують функцію дотику.

Забарвлення комах дуже різноманітні. Воно може бути маскувальним або попереджуючим. На поверхню тіла комахи відкриваються протоки багатьох залоз. Пахучі виділення допомагають особинам одного виду знаходити один одного або відлякувати ворогів.

•                    Нервова система складається з головного мозку й черевного нервового ланцюжка. Головний мозок комах має складну будову й складається з переднього, середнього й заднього відділів. Передній відділ пов’язаний з розвитком зорового апарата, у його склад входять «грибоподібні тіла», одна з функцій яких — формування умовних рефлексів. Найбільшого розвитку вони досягають у суспільних комах. Нервові вузли як черевця, так і грудей можуть зливатися. У комах спостерігаються складні форми поведінки. Бджоли, терміти, мурахи можуть передавати отриману інформацію за допомогою танців, рухів. Оси й бджоли після першого вильоту запам’ятовують місце гнізда й найближчі орієнтири. У суспільних комах у гнізді існує поділ праці.

•                    Органи чуттів комах надзвичайно різноманітні й сприяють найтоншим пристосуванням до різноманітних умов середовища. Комахи розрізняють кольори, форму предмета. Колірний зір у комах відрізняється від колірної гами, яку сприймає людина. Так, бджоли й мурахи сприймають ультрафіолетові промені, більшість комах погано розрізняють червоний колір. Комахи краще бачать предмети, що рухаються, ніж нерухомі. У комах є рецептори, що реагують на зміну температури, слух, органи нюху й смаку.

•                    Органи дихання представлені трахеями, що починаються дихальцями, через які повітря надходить у трахеї, по їхніх розгалуженнях — в окремі клітини. Отвори дихалець розташовані на бічних поверхнях грудей і черевця. Вентиляції трахей сприяє скорочення черевця.

•                    Кровоносна система незамкнута, спрощена внаслідок розвитку трахейної системи, кров майже не приймає участі в обміні газів, а виконує транспортну функцію й розносить гормони й живильні речовини до тканин тіла. Серце являє собою спинну судину, що скорочується і складається з декількох камер, розділених клапанами, які пропускають кров лише в одному напрямку.

•                    Різноманіття в будові ротового апарата: гризучий, колючий (двокрилі), ссисний (лускокрилі), колючо-сисний (клопи), лижучий (мухи), гризучо-сисний (бджоли, джмелі). З передньою кишкою зв’язані слинні залози. Їхній секрет змочує й частково розчиняє тверду їжу. У бджіл секрет слинних залоз при змішуванні з нектаром перетворюється в мед. У гусениць слинні залози перетворилися в прядильні, які виділяють тонку нитку — шовковинку. Робочі бджоли секретом глоткових залоз вигодовують личинки майбутньої бджолиної матки.

•                    Травна система має складну будову. З ротової порожнини їжа попадає в м’язисту глотку, що у багатьох комах здатна засмоктувати їжу. Глотка веде в стравохід, що може сильно розширюватися й утворювати воло (робітники бджоли). За волом звичайно йде м’язовий жувальний шлунок. З передньої кишки їжа потрапляє в середню кишку, де відбуваються перетравлення й усмоктування, і далі в задню кишку, що закінчується анальним отвором. У задній кишці всмоктується надлишок води.

•                    Видільна система представлена тонкими трубчастими сліпими виростами кишечнику  –  мальпігієвими судинами.

•                    Статева система представлена парними статевими залозами  –  сім’яниками  і яєчниками, від яких відходять сім’япроводи і яйцепроводи, що впадають відповідно в сім’явипорскувальний канал і піхва, що відкриваються статевими отворами. Комахи — роздільностатеві тварини. Розмноження — статеве, запліднення — внутрішнє. Розвиток комах відбуваєтеся неповним і повним перетворенням.

Розвиток комах з неповним перетворенням. Самки відкладають яйця, з яких виходять молоді особини, зовні й по способі життя мало відрізняються від дорослих особин  –  імаго (характерно для тарганів, прочан, клопів, прямокрилих (сарана, коники, капустянки)), рівнокрилих (попелиця, мідяниця): яйце → молода особина → імаго.

Розвиток комах з повним перетворенням. Самки відкладають яйця, з яких виходять личинки, зовні й по способу життя не схожі на дорослих особин  –  імаго (характерно для жуків (твердокрилих), метеликів (лускокрилих), перепончатокрилих (мурахи, оси, джмелі, бджоли), двокрилих (мухи, комарі, ґедзі)). Для того щоб личинка перетворилася в імаго, повинен відбутися метаморфоз  –  складна анатомо-морфологічна перебудова, що супроводжується утворенням лялечки: яйце → личинка → лялечка → імаго.

Розвиток з перетворенням дає можливість комахою зберегтися при несприятливих умовах життя, а личинки комах з повним перетворенням не конкурують із дорослими особинами.

Роль комах

Роль комах дуже велика в ґрунтоутворенні, запиленні квіткових рослин. Людина використає в господарстві бджіл, тутового шовкопряда, лакових червців, що виділяють речовини, що володіють винятковими ізоляційними властивостями, а також фарбу — кармін.

Шкода, яку приносять комахи культурним рослинам, дуже велика. Комахи об’їдають листи, багато хто пристосувалися до життя в деревині, лубі, плодах, горіхах, жолудях, голівках конюшини, соломинках злаків, стеблах трав’яних рослин. Серед найбільш злісних шкідників є білан капустяний, колорадський жук, яблунева плодожерка, травневий жук (хрущ).

Значна кількість хижих жуків використовується людиною для боротьби зі шкідливими комахами. Сонечка винищують попелиць, а великі зелені жуки  — красотіли  –  гусінь.

Комарі  –  переносники багатьох хвороб, малярійні комарі розповсюджують малярію, інші  –  різні види лихоманки.

Хатня муха, зелені, сині, сірі мухи поширюють збудників дизентерії, черевного тифу, туберкульозу, поліомієліту, яйця гостриків, аскарид та інших паразитичних червів. Ґедзі і мухи жигалки завдають шкоди людині та свійським тваринам своїми укусами і здатні переносити збудників таких небезпечних хвороб як сибірська виразка та туляремія. Личинки оводів розвиваються під шкірою, в носоглотці або кишечнику свійських тварин, чим завдають великої шкоди

Метелики, жуки мають естетичне значення.

У природі:

Жуки необхідні компоненти природних угрупувань. Так, жуки, що живляться рештками рослин і тварин, відіграють важливу роль у природі як санітари та ґрунтоутворювачі. Різноманітні жуки  –  гнойовики та їхні личинки живляться послідом тварин, а грабарики  –  їхніми   трупами.

Значні групи комах (лускокрилі, двокрилі, перетинчастокрилі) з’являються у процесі спільної еволюції з квітковими рослинами як запилювачі.  Оскільки більшість видів сучасних покритонасінних є ентомофільними,  зрозуміло, що комахи відіграють виняткову роль у відтворенні рослин.

Рослиноїдні комахи за сумарною біомасою в багато разів перевищують усіх інших тварин, що живляться рослинами, тому поїдають основну частину рослинного приросту.

Хижі та паразитичні комахи є природними регуляторами чисельності тварин, за рахунок яких вони живляться. У свою чергу комахи є основою живлення багатьох хребетних тварин

Источник: zno.academia.in.ua

Гіпермаркет Знань>>Біологія>>Біологія 8 клас>> Біологія: Загальна характеристика типу Членистоногі.

Загальна характеристика, типу Членистоногі.

Варто пригадати.

Що таке сегменти, кутикула, псевдоподії?

Нині відомо приблизно 2 млн видів членистоногих (в Україні — понад 45 тис), тобто в десятки разів більше, ніж в усіх інших типах тварин, узятих разом. Розміри членистоногих коливаються від часток міліметра (деякі ракоподібні, кліщі та комахи) до десятків сантиметрів і навіть більше (наприклад, довжина тіла омара може сягати до 70 см, а розмах ніг японського краба — до 4 м).

Середовища мешкання.

Мабуть, не існує таких місць, які б не заселили членистоногі. Це й різноманітні ділянки суходолу, усі типи водойм, ґрунт, організми інших істот. Вони повзають по землі чи рослинах, літають, плавають або прокладають ходи у ґрунті. Членистоногі — це єдина група безхребетних тварин, представники якої набули здатності до активного польоту. Що об’єднує всіх членистоногих тварин?

Особливості будови.

Усі представники типу Членистоногі, як і кільчасті черви, мають сегментоване тіло. Подібні за будовою групи сегментів формують відділи тіла: голову, груди та черевце (мал.1).

Схема зовнішньої будови членистоногих

Мал.1. Схема зовнішньої будови членистоногих

До сегментів тіла прикріплюються пари кінцівок. Вони складаються з певної кількості окремих ділянок — члеників. Саме це й зумовила назву типу — Членистоногі. Членисті кінцівки, на відміну від бічних виростів сегментів багатощетинкових червів, можуть здійснювати складні та точні рухи, розвиваючи при цьому значну силу.
На голові розташовано більшість органів чуттів і ротовий отвір, оточений ротовими кінцівками. До грудей прикріплені кінцівки, що забезпечують рух (ходильні чи плавальні ноги), а в більшості комах — також і крила. На черевці кінцівки часто відсутні або видозмінені (наприклад, на павутинні бородавки у павуків).

Покриви тіла.

Тіло членистоногих укрите міцним зовнішнім скелетом, утвореним кутикулою. Міцності кутикулі надає особлива органічна сполука — хітин. У річкових раків, омарів, крабів кутикула просочена ще й карбонатом кальцію, що додатково її зміцнює.

Кутикула членистоногих нерозтяжна, тому ріст цих тварин, як і нематод, супроводжується періодичним линянням. Одні з членистоногих линяють і ростуть упродовж усього життя (наприклад, омар доживає до 50 років). Інші (наприклад, комахи) у дорослому віці не линяють і тому не ростуть.

Порожнина тіла.

У членистоногих, як і в кільчастих червів, під час зародкового розвитку закладається вторинна порожнина тіла. Але згодом її вистилка руйнується й вона зливається із залишками первинної. Тому така порожнина тіла має назву змішана. Проміжки між внутрішніми органами членистоногих заповнені пухкою сполучною тканиною — жировим тілом. Клітини цієї тканини виконують різноманітні функції: запасають поживні речовини, вилучають із порожнинної рідини продукти обміну, утворюють клітини крові, здійснюють захисну функцію тощо.

Мускулатура.

Членистоногі не мають шкірно-м’язового мішка. Їхня мускулатура складається з окремих посмугованих м’язів, зібраних у пучки. Такі м’язи здатні до швидкого скорочення.
Серед членистоногих є хижаки, рослиноїдні, сапротрофи, паразити, кровосисні види тощо. Частина кінцівок на голові перетворилася на ротовий апарат, який оточує ротовий отвір. Він дає змогу захоплювати, подрібнювати тверду або висмоктувати рідку їжу тощо.

Травна система (мал.2) — це наскрізний кишечник і травні залози: слинні, печінка.

Ці залози виробляють травні соки, які допомагають ефективно перетравлювати їжу.

Схема внутрішньої будови членистоногих

Мал.2. Схема внутрішньої будови членистоногих

Видільна система забезпечує виведення з організму кінцевих продуктів обміну речовин. У різних груп членистоногих органи виділення мають різну будову, здебільшого трубчасту.

Кровоносна система членистоногих незамкнена: кровоносні судини відкриваються у порожнину тіла, і кров змішується з порожнинною рідиною. Так утворюється особлива рідка тканина внутрішнього середовища — гемолімфа. Вона виконує різноманітні функції: транспортну (переносить поживні речовини, продукти обміну, біологічно активні речовини, кисень тощо), захисну (до її складу входять особливі амебоподібні клітини, здатні за допомогою псевдоподій захоплювати і перетравлювати хвороботворні мікроорганізми) тощо. Рух гемолімфи по системі кровоносних судин забезпечує пульсуючий орган — серце.

Гемолімфа членистоногих може бути безбарвною або забарвленою у червоний чи блакитний кольори, залежно від складу дихальних пігментів, здатних приєднувати кисень і транспортувати його до різних тканин та органів.

Будова органів дихання залежить здебільшого від середовища життя членистоногих. Мешканці водойм дихають за допомогою зябер, що найкраще забезпечують поглинання кисню, розчиненого у воді. На суходолі дихати атмосферним повітрям допомагають трахеї чи легеневі мішки.

Нервова система.

Головний мозок членистоногих складається з переднього, середнього та заднього відділів. Передній відділ іннервує очі та відповідає за складні форми поведінки членистоногих. Крім інстинктів, у членистоногих добре виробляються умовні рефлекси. Головний мозок сполучається з черевним нервовим ланцюжком.

Органи чуттів різноманітні. Це насамперед органи хімічного чуття і зору. Очі у членистоногих бувають простими і складними.

Процеси життєдіяльності у членистоногих регулюють не тільки нервова система, а й біологічно активні речовини — гормони й нейрогормони.

Статева система.

Членистоногі — переважно роздільностатеві тварини з внутрішнім чи зовнішнім заплідненням, їхній розвиток може бути як прямим, так і непрямим.

Запитання для контролю


1. Чим відрізняються зовнішня будова членистоногих та кільчастих червів?
2. Що таке незамкнена кровоносна система та змішана порожнина тіла?
3. Які системи органів є у членистоногих?
4. Чому ріст членистоногих супроводжується линянням?
5. Завдяки чому членистоногі досягли найвищої видової різноманітності серед усіх інших організмів?


Біологія 8 клас. Серебряков В.В., Балан П.Г.

Надіслано читачами з інтернет-сайту

Планування з біології, підручники та книги онлайн, відео та завдання з біології для 8 класу

Зміст уроку 1236084776 kr.jpg конспект уроку і опорний каркас   презентація уроку   акселеративні методи та інтерактивні технології  закриті вправи (тільки для використання вчителями)  оцінювання   Практика  задачі та вправи,самоперевірка   практикуми, лабораторні, кейси  рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський  домашнє завдання   Ілюстрації  ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа  реферати  фішки для допитливих  шпаргалки  гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати  Доповнення  зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)  підручники основні і допоміжні   тематичні свята, девізи   статті   національні особливості  словник термінів   інше   Тільки для вчителів  ідеальні уроки   календарний план на рік   методичні рекомендації   програми  обговорення 

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь — Образовательный форум.

Источник: edufuture.biz