akylaХрящові риби − окремий клас риб, які мають характерні відмінності: відсутність плавального міхура та кришок, які закривають зябра, і звісно вся опорно-рухова система складається з хрящової тканини, а не з кісткової, як у інших.

Акули і скати − представники даного класу, хижі риби, які мешкають лише у морі чи в океані. Також, в даних риб відсутній лускоподібний покрив тіл, їхнє тіло вкриває плакоїдна луска. Ще характерною особливістю хрящового класу риб є внутрішнє запліднення та живонародження. Процес запліднення в хрящових риб відбувається в основному як і у ссавців, але під водою. А самка народжує уже маленьку особину, або яйце в міцній шкарлупі, з якого вже потім розвинеться маля риби.

Коріння класу акул бере свої початки ще 350 000 років тому, коли наша Земля мала вигляд суцільного океану з маленькими ділянками суходолу. Тож, і розміри в праотців були вагомими. Так, археологи знаходять величезні акулячі зуби в довжину до 15 см, із вагою в 340 г. І це лише один зуб! Уявити важко, яку силу б мали такі щелепи, і це при тому, що сучасні акулячі щелепи здатні витримати навантаження в 300 тон! Що ще цікавого ми знаємо про хрящових риб?


Не тільки зуби гарно розвинені в хрящових риб, а й органи чуття не відстають. Так, бокова лінія та тонкий нюх допомагають акулі відчути здобич за 300 м. Але зі слухом не пощастило, погано чують, і бачать вони лише в чорно білому забарвленні. Хоча, навіщо під водою різнокольоровий зір?!Ryiba-skat

Шлунок акул теж вражає своїми розмірами, а апетит своїми об’ємами. Так як акула − хижа риба, то вона ладна з’їсти все, що заважає за потрібним. Під гарячу щелепу можуть потрапити і черепахи, і морські птахи, і дельфіни, і навіть інші акули. Так, коли вчені та рибознавці мали змогу “заглянути” до шлунку акули, то побачили там ціле різноманіття: коня (!), частини крокодила, трьох птахів, пачку цигарок та дві консерви зеленого гороху. Вражає, правда ж?

Акули − дуже цінні в промисловості. Цих хрящових риб використовують не тільки як м’ясо чи шкіру, а й як джерело жиру і лікарських компонентів.


Скати − інші представники класу хрящових риб, яких з легкістю можна впізнати за формою тіла. Вона в них горизонтально витягнута та широка. Тож, і рух в них теж відрізняється, який відбувається за рахунок грудних плавців та хвостового плавця. Цей вид дуже різноманітний: скат-хвостокіл, морський скат, електричний скат… Останній здатний створити напругу в 200 вольт, яка потрібна йому для захисту та відлякування.

Підготувала Гордієнко Тетяна

Источник: korysne.co.ua

Реферат

  1. Хрящеві риби. Акули в скати, як основні представники. Особливості будови тіла та життєдіяльності.

  2. Кісткові риби. Особливості будови та життєдіяльності. Біологія ставкових риб.

  3. Амфібії – клас земноводно хордових тварин.

Загальна характеристика. Хрящові риби (відомо близько 630 су­часних видів) поширені переважно у солоних водоймах (лише де­які види трапляються у прісних водоймах). Скелет у них повністю хрящовий. Кожна зяброва щілина відкривається самостійним от­вором із боків чи знизу голови. Зябрових кришок та плавального міхура немає. Запліднення внутрішнє, розвиток пря­мий. За іншими ознаками хрящові риби суттєво не відрізняються від кісткових.


Про загальний вигляд хрящових риб можна скласти уявлення, розглянувши як приклад акулу. На голові акули розташо­вані органи зору (очі), є парні ніздрі, що ведуть до нюхових капсул, та напівмісяцеподібний поперечний ротовий отвір, оточений щелепами. З боків голови містяться зяброві щілини (5-7 пар), а зверху — пара отворів — бризкальця (недорозвинена перша пара зябрових щілин). Передня частина голови видовжується, утворюючи рило. Хвостовий плавець — потужний орган руху. Його верхня лопать знач­но більша за нижню. Тіло може бути видовжене, обтічне (акули) чи сплющене зверху донизу і широке (скати).

У головному мозку хрящових риб порівняно з кістковими краще розвинений передній мозок, а середній мозок та мозочок менші за розмірами. Сечоводи (вивідні протоки видільної системи) та статеві протоки відкриваються в особливе розширення заднього відділу ки­шечнику — клоаку.

Запліднення у хрящових риб внутрішнє.
мці за допомогою органів парування, на які перетворені внутрішні частини їхніх че­ревних плавців, вводять сперматозоїди всередину статевих проток самки, де і відбувається внутрішнє запліднення. Розвиток прямий. Яйце має запас поживних речовин та оточене захисними оболонка­ми. Одні види хрящових риб яйця відкладають назовні, з них через певний час виходить молода особина. В інших видів яйце розвивається у яйцепроводах самки. Воно приростає до стінки яй­цепроводу, і зародок живиться за рахунок материнського організму. Згодом риба народжує живе маля (явище живонародження).

Різноманітність хрящових риб. Представниками кла­су Хрящові риби є акули та скати.

Надряд Акули об’єднує хрящових риб з обтічним видовженим тілом. Шкіра вкрита лусками, які занурені в її товщу, а назовні ви­ступає лише спрямований назад виріст луски — зубчик. Подібну будову мають і зуби акул, які виникли з лусок. Луски збудовані з особливої речовини, що входить до складу зубів усіх хребетних.

Більшість акул — хижаки, що полюють у товщі води на різнома­нітних тварин: від дрібних планктонних організмів до великих за розмірами інших видів риб, головоногих молюсків та водяних ссавців (дельфіни, тюлені тощо). Здобич вони заковтують цілком або розди­рають на шматки зубами, розміщеними на щелепах у кілька рядів.


У великій печінці акул накопичується жироподібна речовина, що зменшує питому масу риби. Це важливо для забезпечення плаву­чості, оскільки у хрящових риб немає плавального міхура, який ви­значає плавучість кісткових риб. Акули відкладають від одного до 500 яєць або народжують водночас від 2 до 100 молодих особин зав­довжки від 5 (у карликової акули) до 150 см (акула-лисиця).

Відомо близько 250 сучасних видів акул. За розмірами вони бувають від 20-30 см (так звані катранові та кунячі акули) до 20 м завдовжки та масою до 14-20 тонн. Такі велетні (велетенська та китова акули), проте, живляться тільки планктоном та дрібною рибою. Небезпечними для людини є близько. 50 видів акул, що полюють на велику здобич. Із них найвідоміші тигрова акула завдовжки до 9 м та риба-молот, названа так тому, що її голова розширена в боки молотоподібне.

Поблизу Чорноморського узбережжя України трапляється один вид акул — катран. Він має близько метра завдовжки і не є небез­печним для людини. Зграйки катранів полюють на риб, молюсків, ракоподібних. Самки народжують живих нащадків.


Надряд Скати. Відомо близько 350 сучасних видів скатів. Вони живуть у морях на глибинах до 3000 м. Деякі мешкають у прісних водоймах (австралійська риба-пилка, річкові хвостоколи тощо). Тіло більшості скатів пласке, широке та дископодібне (за винятком пилоносих скатів, які за формою нагадують акул). Шкіра з шипастими лусками або гола. Під час плавання скати хвилеподібне руха­ють дуже великими грудними плавцями, а хвостовий плавець роз­винений слабко. Живляться вони ракоподібними, молюс­ками, рибою, деякі — дрібним планктоном.

В електричних скатів є спеціальні утвори для полювання та захисту — електричні органи, що становлять собою видозмінені м’я­зи. При збудженні вони здатні давати розряд напругою від 8 до 300 вольт. Цікаво, що такі органи є і в деяких кісткових риб (елект­ричний вугор, електричний сомик та ін.).

У Чорному та Азовському морях поширені шипуватий скат (морська лисиця) та хвостокіл (морський кіт). У хвостовому відділі останнього є довга отруйна голка, якою він може небезпечно пора­нити необережну людину.

2. До класу Кісткові риби належить переважна більшість видів риб (понад 20 тисяч). Вони живуть у морських та прісних водоймах на різних глибинах, що зумовлює різноманітність форм їхнього тіла й розмірів. Мають скелет, який повністю або частково скла­дається з кісткової тканини. Зябра прикриті кістковими зяброви­ми кришками. Кісткові риби мають плавальний міхур. Заплід­нення у них переважно зовнішнє, а розвиток непрямий.


Зовнішня будова. Незважаючи на велике різноманіття кісткових риб, усі вони мають спільні риси зовнішньої будови. Тіло складається із трьох відділів: голови, тулуба та хвоста. На голові розташовані парні очі та ніздрі, ротовий отвір і зяброві кришки, по задньому краю яких проходить межа між головою та тулубом. На тулубі містяться парні (грудні та черевні) і непарні (спинні та анальний) плавці. Межа між тулубом та хво­стом проходить на рівні анального отвору. Хвіст закінчується хво­стовим плавцем.

Плавці — це складки шкіри. Всередині них розміщені опорні плав­цеві промені з особливої пружної та міцної сполучної тканини. Хвосто­вий плавець спричинює поступальний рух риби; непарні плавці забезпечують стійкість тіла під час плавання, парні — є «кермом», а та­кож за допомогою їх риба може плисти з невеликою швидкістю (на­приклад, коли підкрадається до здобичі у заростях водяних рослин).


Покриви. Тіло кісткових риб вкрите лускою, яка звичайно має вигляд тонких напівпрозорих пластинок, що черепицеподібне на­кладаються одна на одну. Це означає, що своїм переднім краєм лус­ка занурена в шкіру, а задній — налягає на луски наступного ряду. Із ростом тварини збільшуються і луски, наростаючи ша­рами. За нашаруваннями луски визначають вік риби. Шкіра має багато залозистих клітин. Вони виділяють слиз, який захищає тва­рину від проникнення хвороботворних організмів та полегшує пла­вання, зменшуючи тертя об воду.

Внутрішня будова. Скелет кісткових риб складається із хребта, черепа та скелета плавців. Хребет представлений хребця­ми, що мають тіло та дуги. Отвори верхніх дуг утворюють хребтовий канал, в якому міститься спинний мозок. За особливостями будови хребці поділяють на тулубові та хвостові. Нижні дуги тулубових хребців не змикаються, вони становлять собою відростки, до яких приєднуються ребра. Нижні дуги хвостових хребців зливаються і утворюють канал, через який проходять кровоносні судини. Перед­ня частина хребта нерухомо з’єднана з черепом.

У черепі кісткових риб розрізняють черепну коробку, яка скла­дається з великої кількості нерухомо з’єднаних між собою кісток, кісток щелеп та зябрових дуг. Щелепи слугують для захоплення їжі. До зябрових дуг кріпляться зябра.


Скелет плавців представлений променями. Скелет парних плавців (грудних і черевних) включає ще й пояси кінцівок. До них приєднуються м’язи, що рухають плавці.

М’язи краще розвинені на спинному боці й у хвостовому відділі. Вони мають сегментарну будову, тобто утворюють послідов­ний ряд подібних частин. Крім того, є особливі м’язи, які рухають щелепи, парні плавці та зяброві кришки.

Травна система. У кісткових риб ротовий отвір веде у ротоглоткову порожнину, з боків задньої частини якої розміщені зяброві щіли­ни. На дні ротоглоткової порожнини є м’язистий виріст — язик, який бере участь у ковтанні (проштовхуванні їжі з ротоглоткової порожни­ни у стравохід). У більшості видів у цій порожнині міститься велика кількість зубів, розташованих не лише на щелепах, а й на інших кістках. За допомогою зубів риби утримують здобич.

Ротоглоткова порожнина веде до стравоходу, який відкривається у шлунок. Травлення починається у шлунку і триває у кишечнику під впливом травних соків, що виділяють клітини стінок цих відділів, а також травні залози: печінка та підшлункова залоза. За характе­ром живлення серед кісткових риб є хижаки, рослиноїдні або види зі змішаним типом живлення.


Плавальний міхур характерний для більшості видів кісткових риб: він допомагає їм триматися у воді. Це тонкостінний виріст стравоходу. В одних видів плавальний міхур зберігає зв’язок із кишечником (напр., короп, лящ, оселедці), а в інших — втрачає його (напр., річковий окунь).

Об’єм газів у плавальному міхурі змінюється залежно від потреб тварини. Ті риби, в яких плавальний міхур зберігає зв’язок із ки­шечником, змінюють об’єм газів, проковтуючи пухирці повітря і про­пускаючи їх через кишечник або ж, навпаки, випускаючи повітря у зворотному напрямку. У риб, плавальний міхур, яких не зв’язаний із кишечником, об’єм цього міхура змінюється завдяки газообміну, що відбувається у ньому: надлишок газів у міхурі розчиняється в крові, яка тече по капілярах у його стінках, внаслідок чого об’єм міхура зменшується. Коли, навпаки, газ із крові вивільняється, то об’єм міху­ра збільшується. Змінюючи об’єм плавального міхура, риби зміню­ють свою питому масу, тобто стають легшими чи важчими у воді, вна­слідок чого без особливих зусиль можуть тривалий час перебувати на певних глибинах.

Дихальна система. Органи дихання — зябра — розташовані на зябрових дугах. Ззовні краю кожної зябрової дуги є два ряди зябрових пелюсток червоного кольору. В них міститься велика кількість дрібних кровоносних судин (капілярів) і відбувається газо­обмін. Риба заковтує воду ротом. Завдяки рухам зябрових кришок, вода проходить через глотку, омиває зяброві пелюстки і виходить назовні через зяброві щілини. На внутрішньому краї зябрової дуги розміщені зяброві тичинки, які запобігають потраплянню сторонніх часток із водою у зябра. Отже, їжа не втрачається разом із водою, що виводить­ся із ротоглотки, і не заважає газообміну в зябрах.

У деяких риб (дводишні), крім зябер, є ще одна чи дві легені. Легені становлять собою порожні міхури, що сполучаються зі стравоходом.

Кровоносна система кісткових риб має серце, що міститься в передній частині тулуба поблизу черевного боку тіла. Воно складається із двох послідовних камер: передсердя та шлуноч­ка, які поперемінно скорочуються та розслаблюються, спричинюю­чи рух крові по судинах. Через серце тече венозна кров. По великій артерії — аорті — вона рухається від серця до дрібних зябрових судин, де насичується киснем, тобто стає артеріальною.

Кісткові риби — холоднокровні тварини, тобто вони неспро­можні підтримувати постійний рівень температури тіла; вона у них залежить від температури довкілля.

Видільна система кісткових риб представлена парни­ми стрічкоподібними нирками, розташованими з боків тіла. У нир­ках кров звільняється від шкідливих продуктів обміну речовин, які через сечоводи потрапляють до невеликої порожнини — сечового міху­ра, а звідти через видільний отвір, розміщений відразу поза аналь­ним та статевим отворами, виводяться назовні.

Центральний відділ нервової системи кісткових риб складається з головного та трубчастого спинного мозку. В голов­ному мозку розрізняють кілька відділів. Передній мозок в ос­новному реагує на подразники, що надходять від органів нюху. Мозочок і частково передній мозок відповідають за узгодженість (координацію) рухів. Сигнали від більшості органів чуттів надходять до середнього мозку, який водночас відповідає за складну поведінку риб (у ньому розташовані центри інстинктів та виника­ють умовні рефлекси). Крім того, середній мозок разом із про­міжним, довгастим та спинним регулюють усі процеси жит­тєдіяльності риб.

Источник: works.doklad.ru

Хрящові риби — клас водних хордових тварин. Це один з двох класів сучасних риб, що включає два підкласи: пластіножаберних і цельноголових. В даний час відомо більше 700 видів хрящових риб, об’єднаних в 12-15 загонів по різних класифікаціях: скатообразние, катранообразние, хвостоколообразние, хімерообразние, воббенгонгообразние, т.д. Найбільш відомі представники хрящових риб — види надряду скати і акули. Відмітна особливість хрящових риб порівняно з кістковими рибами — наявність хрящового скелета, кісткової тканини немає. Але у зв’язку з відкладеннями мінеральних солей хрящі стають не менш міцними, ніж кісткова тканина.

hryashovy_ribiСередовищем існування більшості хрящових риб є солоні водойми — моря й океани. Серед них багато мешканців глибоководдя. Представники деяких видів можуть періодично заходити або постійно жити у річковій воді, як річкові скати-хвостоколи. Хрящові риби — хижі тварини. Вони харчуються іншими більш дрібними рибами, придонними (деякі членистоногі, молюски) або свободноплавающімі безхребетними тваринами (медузи, головоногі молюски). Акули — небезпечні хижаки, і часто нерозбірливі при виборі жертв, тому можуть нападати на людей. Найнебезпечніша для людини — це тигрова акула, досягає п’яти метрів у довжину, що живе в океанічних водах тропіків і субтропіків.

Хрящових риб не можна розглядати як групу стародавніх тварин, у яких не сформувався кістковий скелет. Доведено, що у їхніх предків був скелет з кісткової тканини, але в ході еволюції він трансформувався в хрящової.

Будова хрящових риб має деякі особливості. У них скелет повністю хрящової. Зяброві кришки відсутні, тому кожна зяброва щілина відкривається самостійним отвором. Запліднення хрящових риб внутрішнє, розвиток прямий. За всіма іншими ознаками представники даного класу істотно не відрізняються від кісткових риб.

Зовнішня будова хрящових риб різноманітно. Довжина їх тіла коливається від 0,1 до 10 м, а маса може досягати 10 тонн. Хрящові риби покриті плакоидной лускою. Тіло акул довге торпедообразное. На голові розташовані очі, парні ніздрі, поперечне ротовий отвір у вигляді півмісяця обмежена щелепами. З боків голови є зяброві щілини. Передня частина голови подовжена, утворюючи рило. Хвостовий плавець акули — потужний орган руху. У скатів тіло широке, сплющене зверху вниз, рило тупе і округле. Грудні плавники цих риб широкі і зрослися по краях з тілом і головою. Тому скати на відміну від акул пересуваються за допомогою хвостового плавця і, хвилеподібно махаючи грудними плавниками, що нагадує руху крил птахів.

У хрящових риб особливістю внутрішньої будови є відсутність плавального міхура. Тому щоб не пірнути на дно, хрящові риби повинні постійно рухатися. Кровоносна система хрящових риб повинна забезпечувати кров’ю органи риб більш ефективно у зв’язку з рухомим способом життя. У цих тварин в серці є артеріальний конус, що дозволяє збільшити ефективність кровообігу. Головний мозок хрящових риб, порівняно з кістковими, краще розвинений за рахунок збільшення переднього мозку, тоді як середній мозок і мозочок менші за розмірами. У представників цього класу є клоака — розширення кінцевого відділу кишечника, куди впадають протоки видільної та статевої систем.

Розмноження хрящових риб відбувається відкладанням яєць, живородінням або Яйцеживородні тварини. Всім хрящовим рибам властиво внутрішнє запліднення. Розвиток пряме.

Ці риби грають велику роль в океанічних і морських екосистемах. Значення хрящових риб для людини полягає в тому, що вони є промисловими видами. Їх шкіра застосовується в шкіряній промисловості. З печінкової тканини акул виробляють медичні препарати. У кулінарії для приготування екзотичних страв використовуються плавники і інші частини тіла акул. М’ясо-кісткову муку і технічний жир також виробляють шляхом переробки тканин тіла акул. Багато видів хрящових риб містять в океанаріумі. Іноді любителі розводять дрібні види даного класу в домашніх акваріумах.

 

Источник: ogivotnich.ru

Гіпермаркет Знань>>Біологія>>Біологія 8 клас>> Біологія: Підтип Черепні. Загальна характеристика Хрящових риб.


Підтип Черепні. Загальна характеристика Хрящових риб.

Варто пригадати.

Що таке хорда, кров, нервова трубка, замкнена кровоносна система, серце?

Що таке захисне забарвлення? Які є типи скелетної тканини?

Що таке екосистема?

Для чого слугують різні плавці риб?

Що таке внутрішнє запліднення та прямий розвиток?

Загальна характеристика черепних.

Чому риб відносять до хребетних, або черепних, тварин? Це тому, що у зародків риб, жаб, змій, ящірок, птахів, мишей, собак тощо закладаються хорда і нервова трубка. Однак у подальшому будова зародків хребетних тварин ускладнюється: у них закладається головний мозок складної будови, а нерозширена частина нервової трубки утворює спинний мозок. Хорда частково чи повністю замінюється послідовно розміщеними хрящовими чи кістковими утворами — хребцями. їхня сукупність утворює осьовий скелет — хребет. А навколо головного мозку виникає захисна хрящова або кісткова оболонка — череп. Ось чому всіх цих тварин відносять до підтипу Хребетні, або Черепні.

У всіх хребетних кровоносна система замкнена, є серце, що складається з двох, трьох або чотирьох камер. Органи дихання — зябра або легені. У видільній системі замість видільних трубочок — нефридіїв -формуються складніші органи — нирки.

Складніша, порівняно з головохордовими, будова хребетних тварин дала їм змогу опанувати різні середовища мешкання: вони трапляються не тільки у морях, а й у прісних водоймах, заселили наземно-повітряне середовище, ґрунт. Хребетні тварини поширені в усіх кліматичних поясах — від Арктики до екватора, а від екватора — до Антарктики.

Переважна більшість хордових тварин належить саме до підтипу Хребетні, або Черепні, — понад 42 тис. видів. Відомо сім класів хребетних тварин. Першими ми розглянемо класи Кісткові та Хрящові риби.

Зовнішня будова риб.

Риби поширені в усіх типах прісних водойм нашої планети. Під кригою в антарктичних й арктичних морях, а також на великих глибинах багато видів риб живуть при температурі нижче нуля, натомість відомі риби — мешканці гарячих джерел Північної Америки, які живуть за температури близько +50°С.

Різноманітні й розміри риб. Серед них є велетні, зокрема китова акула завдовжки до 20 м і масою до 15-20 тонн або велетенський скат манта (до 6,5 м у розмаху грудних плавців).

Досить різноманітна і форма тіла риб, яка часто свідчить про спосіб їхнього життя. Так, щука активно плаває у товщі води в пошуках їжі, тому в неї обтічна форма тіла. У ската і камбали тіло сплощене у спинно-черевному напрямку, бо ці риби мешкають біля дна й ведуть малорухомий спосіб життя. Вугри мають змієподібну форму тіла, деякі глибоководні риби — стрічкоподібну, риба-місяць — кулясту. Трапляються й зовсім химерні на вигляд риби.
Тіло річкового окуня складається з голови, тулуба та хвоста. Голова нерухомо сполучена з тулубом. Між відділами тіла немає чітких меж. Вони плавно переходять один в одний, що забезпечує обтічну форму тіла.

Ротовий отвір оточений верхньою та нижньою щелепами. Нижня щелепа рухома, що дає змогу активно захоплювати здобич (річковий окунь — хижак). На голові також є очі та органи нюху: парні отвори — ніздрі. З боків голови розміщені зяброві кришки, які прикривають органи дихання — зябра.

Плавці забезпечують рух риб або регулюють положення їхнього тіла. Це згортки шкіри, які зазвичай мають опорні утвори — промені. Плавці бувають парними та непарними. До парних плавців належать грудні та черевні, до непарних — хвостовий, анальний та спинний (один або декілька). Хвіст, що закінчується хвостовим плавцем, — головний орган руху. Але не у всіх риб він розвинений однаково добре. У риб, які ведуть малорухомий спосіб життя, наприклад скатів, він розвинений слабо. Для повільного руху вперед або назад слугують грудні плавці. Особливо добре вони розвинені у скатів, їхні рухи нагадують рухи крил птахів. Парні грудні та черевні плавці слугують своєрідним «стерном глибини», дають змогу змінювати напрямок руху. Непарні плавці (спинні та анальний) забезпечують стабільне положення тіла риби у воді.

Покриви риб.

Тіло риби вкрите лускою. У кісткових риб луска має вигляд тонких напівпрозорих пластинок, що черепицеподібно накладаються одна на одну. Це означає, що своїм переднім краєм окрема луска занурена в шкіру, а заднім налягає на луску наступного ряду. Під час росту тварини росте й луска, яка наростає шарами. Цей процес нагадує утворення річних кілець у деревині дерев наших широт: як і в дерев, взимку ріст риби припиняється і поновлюється наступної весни. Отже, за нашаруваннями луски можна визначити вік риби. А ось у хрящових риб, акул і скатів луска утворена з міцної речовини дентину та вкрита емаллю. З таких самих речовин утворені й зуби людини. Луска риб — це похідні їхньої шкіри.

Шкіра має залози, що виділяють слиз. Він захищає шкіру від проникнення хвороботворних організмів і полегшує плавання, зменшуючи тертя у воді. У деяких риб цей слиз отруйний.

Погляньте на забарвлення річкового окуня. Спинний бік його тіла темніший ніж черевний, тому тварина при погляді зверху непомітна на тлі темного дна. А якщо дивитись на окуня знизу, то сріблястий черевний бік робить рибу непомітною на фоні сріблястої поверхні води. Поперечні смуги приховують окуня серед водоростей. Непомітним для ворогів робить і дуже яскраве забарвлення риб тропічних видів, які мешкають серед різнобарвних коралів. Це приклад захисного забарвлений.

Яскраво забарвленими можуть бути й отруйні риби. Своїм застережливим забарвленням вони сигналізують про те, що можуть бути небезпечними. Є риби, наприклад камбала, що мешкає у Чорному морі, які можуть змінювати своє забарвлення залежно від забарвлення навколишнього середовища. У багатьох видів риб самці помітно під різняються за забарвленням чи формою тіла від самок протягом усього життя або лише на період розмноження. Це полегшує взаємне розпізнавання особин різних статей при паруванні.

Скелет риб виконує захисну функцію і слугує місцем прикріплення м’язів.

В одних риб скелет побудований виключно з хрящової тканини, в інших у скелеті є й кісткова тканина. Перший варіант будови скелета притаманний представникам класу Хрящові риби, другий – класу кісткові. У більшості дорослих риб хорда частково чи повністю заміщена хребцями.

Скелет риби (мал.1) складається з черепа, хребта та скелета плавців. Череп утворений великою кількістю кісток, які здебільшого нерухомо з’єднані між собою. Рухливо сполучається з черепом нижня щелепа, що дає змогу тварині активно захоплювати здобич. Череп захищає головний мозок. До складу черепа входять і зяброві дуги, на яких розміщені зябра. Зовні зябра прикриті кістками зябрової кришки.

Скелет річкового окуня

Мал.1. Скелет річкового окуня

Хребет складається з хребців.

Кожен хребець має тіло і дуги. Отвори верхніх дуг, накладаючись один на один, утворюють хребтовий капам, усередині якого розташований спинний мозок. У хребті риб є лише два відділи: тулубовий і хвостовий. До тулубових хребців прикріплені ребра, хвостові хребці ребер не мають.

Скелет плавців — це кісткові промені. А скелет парних плавців (грудних і черевних) включає ще й пояси кінцівок. До їхніх кісток приєднуються м’язи, що рухають плавці.

Мускулатура краще розвинена на спинному боці тіла й у хвостовому відділі.

М’язи тулуба мають вигляд широких поздовжніх стрічок, є й особливі м’язи, які рухають щелепи, зяброві кришки та плавці.

Травна система починається ротовим отвором, який веде до ротоглоткової порожнини (мал.2).

На її дні розташований м’язовий виріст — язик. У більшості видів риб на щелепах та інших кістках черепа є зуби, які допомагають схоплювати й утримувати здобич. Задня частина ротоглоткової порожнини пронизана зябровими щілинами. З ротоглоткової порожнини їжа надходить у довгий стравохід, який у більшості видів переходить у розширення — шлунок. За шлунком розміщений тонкий кишечник, у який відкриваються протоки спеціалізованих травних залоз — печінки та підшлункової залози. Якщо у шлунку починаються процеси перетравлення поживних речовин, то в тонкому кишечнику вони завершуються, а поживні речовини всмоктуються у кров. Далі неперетравлені залишки їжі потрапляють у товстий кишечник, а далі через пряму кишку (чи клоаку) — назовні.

Внутрішня будова риб

Мал.2. Внутрішня будова риб

Риби можуть живитись різною їжею.

Хижаки поїдають інших тварин: різноманітних червів, молюсків, ракоподібних, риб тощо. У наших водоймах мешкають такі хижі види риб, як річковий окунь, судак, щука та багато інших. Рослиноїдні види (наприклад, товстолоб, білий та чорний амур), споживаючи водну рослинність, запобігають заростанню водойм та їхньому перетворенню на болота. Всеїдні види риб живляться і безхребетними тваринами, і водоростями.

У більшості видів кісткових риб є плавальний міхур. Цей тонкостінний виріст стравоходу заповнений газами і допомагає рибам триматися у товщі води. Його стінки оплетені кровоносними капілярами. Кров, яка рухається мережею капілярів, приносить гази або поглинає частину їх. Завдяки плавальному міхуру риби можуть перебувати на різних глибинах, витрачаючи при цьому мінімум енергії. Коли риба занурюється на глибину, частина газів переходить з порожнини міхура у кров і питома маса риби збільшується. Навпаки, коли риба піднімається ближче до поверхні води, частина газів переходить з крові у порожнину міхура й питома маса риби зменшується. Певну участь плавальний міхур бере і в газообміні: за нестачі кисню в довкіллі він у певній кількості може надходити в кров із суміші газів, яка заповнює його порожнину.

Плавальний міхур є лише у кісткових риб, хрящові риби його не мають.

Видільна система — це парні нирки, розташовані вздовж нижньої частини хребта у тулубі.

У стрічкоподібних нирках кров звільняється від шкідливих продуктів обміну речовин, що із сечового міхура виводяться назовні. Але цим функції нирок не вичерпуються. Нирки регуюють вміст солей в організмі риби. Завдяки цьому є види риб, які можуть зустрічатись як у прісних, так і в солоних водоймах. Наприклад, різні види осетрів або лососів мешкають у морях, але на розмноження мігрують у річки. У гирла річок можуть заходити й деякі види акул.

Основні органи дихання риб — зябра, з їхньою допомогою риби поглинають з води розчинений у ній кисень.

Зябра розміщені на зябрових дугах. Ззовні кожного краю зябрової дуги розташовані два ряди зябрових пелюсток червоного кольору. В них розгалужуються кровоносні судини й відбувається газообмін.

Завдяки рухам зябрових кришок вода проходить через ротовий отвір, глотку та зяброві щілини, омиваючи зяброві пелюстки. Коли ж зяброві кришки повертаються у вихідний стан, вода виходить з-під зябрових кришок назовні.

Хрящові риби зябрових кришок не мають, зяброві щілини у них відкриваються назовні самостійними отворами.

З внутрішнього боку зябрової дуги розміщені біляві зяброві тичинки, які слугують своєрідним фільтруючим апаратом. Вони запобігають потраплянню їжі та сторонніх часток з водою до зябер. Таким чином, їжа затримується в ротоглотці і не заважає газообміну через зябра.

У деяких риб — дводишних — крім зябер є ще одна чи дві легені, які дають змогу дихати атмосферним киснем. Це порожні міхури, що сполучаються із стравоходом. Тому дводишні риби можуть мешкати у водоймах з невисоким умістом кисню й навіть переживати тривалі періоди посухи.

Кровоносна система.

Двокамерне серце риб складається з послідовно розміщених передсердя та шлуночка. Його скорочення забезпечують упорядкований рух крові по системі судин — кровообіг.

У серці риб перебуває лише венозна кров. При скороченні передсердя кров надходить у шлуночок, а скороченням шлуночка перекачується до черевної артерії та до зябер. Там венозна кров збагачується киснем і перетворюється на артеріальну. Від зябер артеріальна кров по судинах потрапляє до різних органів, де віддає кисень і насичується вуглекислим газом, перетворюючись на венозну. Від різних тканин та органів венозна кров по венах повертається до серця. Отже, рибам притаманне одне коло кровообігу. Кров риб має червоний колір через наявність гемоглобіну, що міститься в клітинах крові — еритроцитах.

Кісткові риби — холоднокровні тварини. Це означає, що вони не спроможні підтримувати постійний рівень температури тіла: вона у риб залежить від температури довкілля.

Нервова система риб.

Головний мозок риб, як і у всіх хребетних, складається з 5 відділів: довгастого, заднього, середнього, проміжного та переднього. Передній мозок відповідає за складні форми поведінки, у ньому розташований нюховий центр. Мозочок, який належить до заднього відділу, відповідає за узгодженість рухів. Сигнали від багатьох органів чуттів надходять до середнього мозку. Він разом із проміжним, довгастим і спинним регулює всі процеси життєдіяльності.

Органи чуттів риб пристосовані до сприйняття подразників у водному середовищі.

Очі мають кулястий прозорий кришталик — лінзу, що заломлює промені світла та концентрує їх на внутрішній оболонці ока, де розміщені зорові рецептори. Ззовні око захищене прозорою оболонкою — рогівкою. У риб кришталик нездатний змінювати ні своє положення, ні свою форму. Тому риби бачать предмети переважно на невеликих відстанях, однак здатні розрізняти їхню форму та колір.

У кістках черепа риб розміщений орган слуху — внутрішнє вухо. Звукові хвилі у воді передаються значно краще, ніж у повітряному середовищі, тому вони добре сприймаються через кістки черепа. З внутрішнім вухом пов’язаний також орган рівноваги. За його допомогою риба контролює своє положення у просторі.

Є в риб і органи нюху — пара капсул у передній частині голови, які назовні відкриваються отворами — ніздрями. У риб нюх розвинений дуже добре, особливо у хижаків. Органи смаку розташовані переважно на язиці.
Але найважливішу роль у житті риб відіграє бічна лінія. Це вузькі канальці, заповнені рідиною, які тягнуться уздовж боків тіла під лускою. Із зовнішнім середовищем вони сполучаються за допомогою отворів у лусці. На дні канальців розташовані рецептори, здатні сприймати напрямок і швидкість течії. Тому навіть сліпі печерні риби так само добре обходять різні перешкоди, як і види, що мають очі. За допомогою бічної лінії риби відчувають навіть незначні рухи води і тому ніколи не натикаються на підводні предмети, відчувають наближення інших істот.

Характерні ознаки хрящових риб.

Ці риби поширені майже виключно в морях: з-понад 630 видів лише кілька — мешканці прісних водойм. До хрящових риб належать акули, скати та деякі інші види.

З боків або знизу голови помітні 5-7 парних зябрових щілин. Грудні та черевні плавці розміщені в горизонтальній площині. Плавального міхура немає. Шкіра цупка та зазвичай вкрита лусками, що нагадують маленькі зубчики. Подібну форму мають і зуби. У хижих акул зуби трикутні та розміщені в кілька рядів, причому зламані луби замінюються новими. Акули нездатні пережовувати їжу; зубами вони її втримують і розривають на шматки, які заковтують цілком. Скелет хрящових риб утворений із хрящової тканини.

Розмноження.

Хрящові риби роздільностатеві. У самців потовщені промені черевних плавців перетворені на органи парування та слугують для внутрішнього запліднення. Запліднена яйцеклітина, проходячи через яйцепровід, вкривається додатковими оболонками. Так формується яйце, яке самка відкладає назовні, прикріплюючи до підводних предметів за допомогою виростів оболонки. З яйця виходить молода риба, що загалом нагадує дорослу особину. Отже, у хрящових риб розвиток прямий.

У деяких видів яйце затримується в материнському організмі доти, доки всередині яйця не сформується живе маля (явище яйцеживонародження). А в окремих видів акул і скатів зародок отримує поживні речовини від організму матері через її кровоносну систему. Таким ви дам притаманне справжнє живонародження.

Різноманітність хрящових риб.

Найрізноманітніші та найпоширеніші хрящові риби — акули та скати.

Акули (близько 250 видів) мають переважно обтічну форму тіла. Передня частина голови видовжена, рот у формі півмісяця оточений великою кількістю зубів. Основним органом руху слугує хвіст з хвостовим плавцем, верхня лопать якого більша за нижню. У великій печінці цих тварин відкладається жироподібна речовина, яка зменшує питому масу риби. Більшість акул — активні хижаки, нерозбірливі щодо їжі (різноманітні безхребетні тварини, риби, пінгвіни, морські ссавці), лише деякі види (наприклад, велетенська та китова акули) живляться дрібними планктонними організмами.

У прибережних водах Чорного моря поширена колюча акула, або катран. Цей яйцеживородний вид сягає трохи більше метра завдовжки, живиться рибою, молюсками, ракоподібними та не становить небезпеки для людини.
До скатів належить понад 350 видів, поширених у морях, однак деякі види — мешканці прісних водойм. Тіло скатів сплощене зверху вниз, вони плавають, хвилеподібно рухаючи широкими грудними плавцями. Зяброві щілини розміщені, на відміну від акул, знизу голови. Більшість цих риб веде придонний спосіб життя — вони лежать на морському дні, чатуючи на здобич, або закопуються в пісок. Виняток становлять риби-пилки (до 8 м завдовжки), які плавають у товщі води, та велетенська манта, або морський диявол (довжина тіла — до 6,5 м, маса — до 1,5 тонни). Найменший за розмірами вид — індійський електричний скат (до 15 см завдовжки). Скати живляться різноманітними безхребетними тваринами та рибою, деякі види — планктоном. Різні види можуть відкладати до 50 яєць або народжувати від 1 до 10 малят.

Електричні скати мають особливі утвори для нападу та захисту — електричні органи, здатні виробляти електричні розряди напругою від 8 до 220 вольт.

У прибережній смузі Чорного та Азовського морів мешкають два види скатів — шипуватий, або морська лисиця, та хвостокол. Морська лисиця мешкає на глибинах до 100 м. Вона сягає до 125 см завдовжки. Хвостокол щороку мігрує на зимівлю в Середземне море і в наших водах трапляється лише навесні та влітку. Довжина його тіла може сягати 2,5 м, а вага до 20 кг. Її хвості є зазубрена голка до 10 см завдовжки, що слугує для захисту від ворогів; відомі випадки поранення людей.

Роль хрящових риб у природі та житті людини.

Акул і меншою мірою скатів відловлюють заради шкіри, з якої виробляють сумки та інші галантерейні вироби, поживного м’яса (катран, оселедцеві акули) та печінкового жиру — джерела вітамінів й інших корисних речовин. З них також виробляють рибне борошно, яким підгодовують свійських тварин або підживлюють ґрунти.
На людей, що перебувають у воді, нападає близько 50 видів акул. Зокрема, це тигрова акула (зазвичай до 5 м завдовжки), біла акула, або кархародон (до 6 м), та риба-молот, названа так через дуже розширену вбоки голову, що нагадує молот. Завдовжки риба-молот до 6 м. Небезпечні також ураження електричними розрядами електричних скатів і поранення, завдані скатами-хвостоколами. Деякі хрящові риби винищують цінні види промислових риб і головоногих молюсків.

Запитання для контролю

1. Які ознаки відрізняють представників підтипу Черепні, або Хребетні, від представників підтипу Безчерепні?
2. Чим характеризується нервова система хребетних тварин?
3. Які ви можете назвати пристосування риб до середовища мешкання?
4. Які ознаки притаманні рибам?
5. Що собою становлять плавці? Які їхні функції?
6. Що таке луска, які її функції?
7. Чим будова хребетних тварин складніша за будову безчерепних?
8. З яких відділів складається скелет кісткових риб?
9. Яке призначення зябрових тичинок і пелюсток?
10. Як відбувається кровообіг у риб?
11. З яких відділів складається головний мозок риб?
12. Які органи чуттів є у риб? Які функції бічної лінії?
13. Чому в риб густота розміщення зябрових тичинок тим більша, чим дрібнішою їжею вони живляться?
14. Які характерні ознаки хрящових риб вам відомі?
15. Як розмножуються хрящові риби?
16. Які хрящові риби можуть бути небезпечними для людини?
17. Яке значення для пересування акул має жироподібна речовина, що відкладається в печінці?


Біологія 8 клас. Серебряков В.В., Балан П.Г.

Надіслано читачами з інтернет-сайту

Планування з біології, підручники та книги онлайн, відео та завдання з біології для 8 класу

Зміст уроку 1236084776 kr.jpg конспект уроку і опорний каркас  1236084776 kr.jpg презентація уроку  1236084776 kr.jpg акселеративні методи та інтерактивні технології 1236084776 kr.jpg закриті вправи (тільки для використання вчителями) 1236084776 kr.jpg оцінювання   Практика 1236084776 kr.jpg задачі та вправи,самоперевірка  1236084776 kr.jpg практикуми, лабораторні, кейси 1236084776 kr.jpg рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський 1236084776 kr.jpg домашнє завдання   Ілюстрації 1236084776 kr.jpg ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа 1236084776 kr.jpg реферати 1236084776 kr.jpg фішки для допитливих 1236084776 kr.jpg шпаргалки 1236084776 kr.jpg гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати  Доповнення 1236084776 kr.jpg зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ) 1236084776 kr.jpg підручники основні і допоміжні  1236084776 kr.jpg тематичні свята, девізи  1236084776 kr.jpg статті  1236084776 kr.jpg національні особливості 1236084776 kr.jpg словник термінів  1236084776 kr.jpg інше   Тільки для вчителів 1236084776 kr.jpg ідеальні уроки  1236084776 kr.jpg календарний план на рік  1236084776 kr.jpg методичні рекомендації  1236084776 kr.jpg програми 1236084776 kr.jpg обговорення 

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь — Образовательный форум.

Источник: edufuture.biz